Постанова 4851 № 440/6442/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2022 р. Справа № 440/6442/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2021, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, по справі № 440/6442/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), в якій просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 квітня 2021 року № Ф-14759-13/702, складену Головним управління ДПС у Полтавській області на суму 9595,30 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до свідоцтва серії ПТ №3078 від 22.10.2019, виданого 22.10.2019 на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області, має право на заняття адвокатською діяльністю, однак індивідуальної адвокатської діяльності не здійснює, до складу адвокатських бюро та об`єднань не входить та доходу від адвокатської діяльності не отримує, а реалізує професійні права виключно у межах трудових відносин з ЗТП "Маг" та НВП "Фероліт" (за сумісництвом), з якими він з 28.03.1995 та з 01.05.2002 відповідно перебуває у трудових відносинах та які здійснюють нарахування та сплату за нього єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Отже, визначена відповідачем у оскаржуваній вимогі сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, фактично є подвійним зобов`язанням щодо сплати єдиного соціального внеску. Крім того зауважив, що оскаржувана вимога складена відповідачем з порушенням, встановлених законодавством вимог до її форми та змісту, оскільки не містить періоду за який нараховано борг, посилання на норму права, яка передбачає нарахування такого боргу, а також жодного розрахунку суми боргу. Враховуючи викладене, стверджує, що нарахування відповідачем боргу зі сплати єдиного внеску станом є безпідставним, відтак оскаржувана вимога від 15.04.2021 № Ф-14759-13/702 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 по справі № 440/6442/21 позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволено. Визнано протиправною та скасувано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 15 квітня 2021 року № Ф-14759-13/702 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 9595,30 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 по справі № 440/6442/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що обов`язок сплати єдиного внеску виникає у особи, яка є одночасно адвокатом та працівником юридичної особи, лише у разі коли така особа здійснює свою діяльність поза межами підприємства роботодавця. Пояснив, що з 2017 року навіть у разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, позивач, як платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 в редакції Закону від 06.12.2016, № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"). Посилаючись на приписи п.3 ч.1 ст. 1, п.п. 1, 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464, стверджує, що та обставина, що позивач був зареєстрований як самозайнята особа та паралельно працював як найманий працівник не впливає на правомірність нарахування йому єдиного внеску та не звільняє від обов`язку зі сплати такого внеску у встановлених законом порядку та розмірі, оскільки єдиний внесок в такому випадку сплачується різними платниками, в різних розмірах та з інших правових підстав, що також свідчить про відсутність факту подвійного стягнення до бюджету єдиного внеску. Позивач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Наполягав на протиправності винесеної відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2021 зі сплати єдиного внеску на суму 9595,30 грн, оскільки починаючи з 28.03.1995 по теперішній час позивач перебуває у трудових відносинах з ЗТП "Маг" та з 01.05.2002 з НВП "Фероліт" (за сумісництвом), які відповідно і сплачували весь цей час за нього єдиний внесок, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку. Зауважив, що наявність у нього свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу, що в свою чергу виключає наявність підстав для сплати позивачем єдиного внеску, враховуючи, що такий внесок сплачувався роботодавцями позивача. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 28.03.1995 року перебуває у трудових відносинах із ЗТП "МАГ" на посаді юрисконсульта, з 01.02.2019 на посаді заступника генерального директора з правових питань виконавчої дирекції, та з 01.05.2002 перебуває у трудових відносинах із НВП "Фероліт" на посаді юрисконсульта за сумісництвом (а.с. 23-28). Як вбачається з довідок про суми нарахованої заробітної плати виданої ЗТП "МАГ" №№ 560, 561 від 08 червня 2021 року ОСОБА_1 за період січень 2020 року - травень 2021 року нараховувалася заробітна плата, з якої вираховувався єдиний соціальний внесок (а.с. 29-30). Відповідно до довідок №№ 1022, 1023, 1024 від 09.06.2021 про суми нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати, виданих НВП "Фероліт" за період з січня 2020 року по травень 2021 року нараховувалася заробітна плата, з якої вираховувався єдиний соціальний внесок (а.с. 31-33). На підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 22 жовтня 2019 року №14 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3078 (а.с. 17). 15 квітня 2021 року ГУ ДПС у Полтавській області складено вимогу № Ф-14759-13/702, якою зобов`язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску в розмірі 9595,30 грн (а.с. 7). Не погодившись із вказаною вимогою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про визнання її протиправною та скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з протиправності оскаржуваної вимоги, оскільки позивач, як самозайнята особа (адвокат) поза межами ТП "МАГ" та НВП "Фероліт" (якими, як встановлено судом, протягом 2020 року та по травень 2021 року було нарахована позивачу заробітну плату, з якої сплачено єдиний внесок) не працює, відповідно доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, тому визначена Головним управлінням ДПС у Полтавській області в оскаржуваній вимогі сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9595,30 фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства врегульовані нормами Податкового кодексу України, а в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку - нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010, № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI). Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. За визначенням наведеним у пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. За змістом п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі по тексту - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Приписами ст. 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. В силу приписів ст. 2 Закону № 2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абз. 2 п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. До платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI). Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 11.10.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, з 28.03.1995 позивач перебуває у трудових відносинах із Зовнішньоторговим підприємством "МАГ" та з 01.02.2019 працює там на посаді заступника генерального директора з правових питань виконавчої дирекції (до 01.02.2019 працював на посаді юрисконсульта) (а.с. 26-27), отже, в рамках трудових відносин був працівником ЗТ "МАГ", яке відповідно до довідок вказаного підприємства №№ 560, 561 від 08.06.2021 за період з січня 2020 року - травень 2021 року нараховувало позивачу заробітну плату, з якої сплачувався єдиний соціальний внесок (а.с. 29-30). Так, за змістом вказаних довідок, роботодавцем позивача сплачено єдиний соціальний внесок, нарахований на його заробітну плату, за 2020 рік у сумі 71610,79 грн, за період з січня по травень 2021 року у сумі 42918,48 грн. Також матеріалами справи підтверджено, що з 01.05.2002 позивач також перебуває у трудових відносинах із Науково-виробничим підприємством "Фероліт" на посаді юрисконсульта за сумісництовом (а.с. 28), яке відповідно до наявних в матеріалах справи довідок №№ 1022, 1023, 1024 від 09.06.2021 за період з січня 2019 року по травень 2021 року нараховувало позивачу заробітну плату, з якої сплачувався єдиний соціальний внесок (а.с. 31-33). Так, згідно з вказаними довідками НВП "Фероліт" №№ 1022, 1023, 1024 від 09.06.2021 останнім сплачено єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату позивача, за 2019 рік - 113871,20 грн, за 2020 рік - 143532,76 грн, за період з січня по травень 2021 року - 49112,80 грн. Вищенаведені відомості щодо сплати ЗТ "МАГ" та НВП "Фероліт" страхових внесків за ОСОБА_1 підтверджуються також наявними в матеріалах справи витягами з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 (а.с. 34-38). Отже, факт отримання позивачем доходів виключно від роботодавців за основним місцем роботи в ЗТ "МАГ" та за сумісництвом в НВП "Фероліт" та нездійснення адвокатської діяльності поза основним місцем працевлаштування підтверджено документально. Відсутність у позивача доходу від здійснення адвокатської діяльності за 2020 - 2021 роки також не заперечується відповідачем по справі. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в період, за який позивачу нараховано недоїмку оскаржуваною вимогою (відповідно до розрахунку заборгованості по ЄСВ, виготовленого відповідачем, з квітня 2020 по січень 2021 року) ОСОБА_1 не здійснював самостійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у позивача, як самозайнятої особи. Сама по собі наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17, від 28.03.2019 по справі № 820/6324/17. Разом з цим, певні суми єдиного внеску за ОСОБА_1 протягом 2020 - січня 2021 було сплачено роботодавцями останнього - ЗТ "МАГ" та НВП "Фероліт", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, про які зазначено вище. Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (з 21.04.2020 по 19.01.2021) нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, колегія суддів вважає, що визначена в оскаржуваній вимогі ГУ ДПС у Полтавській області від 15.04.2021 № Ф-14759-13/702 сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 9595,30 грн фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача. Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.11.2019 по справі № №160/3114/19, від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, від 27.02.2020 по справі № 0440/5632/18, від 05.03.2020 по справі № 824/509/19-а, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що вимога ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2021 № Ф-14759-13/702, винесена відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом № 2464-VI, без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття, а відтак, є протиправною та підлягає скасуванню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч.4 ст. 229, ч. 4 ст.241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 по справі № 440/6442/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій