Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 638/1762/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 р.Справа № 638/1762/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Хайкін В.М., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, 61202, повний текст складено 08.10.21 року по справі № 638/1762/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції третя особа Інспектор взводу 1 роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Дорошко Андрій Юрійович про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор взвод 1 роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції Дорошко Андрій Юрійович, в якому просив суд: - скасувати постанову інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Дорошко Андрія Юрійовича серії ДП18 №564497 від 26.01.2021, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 8500, 00 грн. за ч. 8 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Харківській області ДПП судовий збір у розмірі 454 грн. на користь ОСОБА_1 . В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки у відповідача були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, а отже всі подальші дії та накладення штрафу є неправомірними. Крім того, поліцейський неправомірно вимагав документи, не досліджував докази, не склав протокол про адміністративне правопорушення. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.10.2021 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідач та третя особа не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26.01.2021 інспектором взводу 1 роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Дорошком А. Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №564497 відповідно до якої до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 8500,00 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 8 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Зі змісту постанови встановлено, що 26.01.2021 о 14 год. 10 хв. в м. Харкові, вул. Матюшенко, 1 ОСОБА_1 , керував автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який мав пошкодження заднього бамперу, характерні для дтп, на вимогу працівників поліції не пред`явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.1 а), п. 2.1.б) Правил дорожнього руху України; також було встановлено, що до вказаного авто порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України і порушено строки його переміщення в митному режимі транзиту; згідно ІПНП даний транспортний засіб ввезено 11.09.2018 ОСОБА_1 , чим порушено вимоги ст. 381, 95 Митного кодексу України (а. с. 18). Не погодившись з прийнятою постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Так, поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух". Статтею 1 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до пп. пп. а), б) п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); Згідно з пп. а) п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ч. 8 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Статтею 380 Митного кодексу України визначено особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України. Тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більше як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Відповідно до ст. 95 Митного кодексу України, строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту встановлено 10 діб. Згідно ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України таких транспортних засобів дозволяється на строк до 10 діб за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Строки, передбачені абзацами першим, другим, третім та п`ятим цієї частини, можуть бути продовжені митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Статтею 481 Митного кодексу України встановлена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення або строку тимчасового вивезення товарів чи втрату транспортних засобів. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Тобто, аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, свідчить, що порушення вказаної заборони посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч. 8 ст. 121). Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Таким чином, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, і накладати адміністративні стягнення та враховуючи склад вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, зафіксоване у режимі відеозапису, обов`язку скласти в даному випадку протокол про адміністративне правопорушення інспектор поліції не мав, а тому посилання апелянта на порушення відповідачем процедури розгляду адміністративної справи, колегія суддів відхиляє. Крім того, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Також, колегія суддів звертає увагу, що підстави зупинки поліцейським транспортного засобу наведені у статті 35 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до ч. 1 якої поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Відповідності до п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кінозйомки, відеозапису. Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. За визначенням пункту 3 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. За приписами пункту 4 цієї Інструкції, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Наведені вище положення Інструкції № 1026 вказують на те, що нагрудна камера поліцейського та портативний відеореєстратор є одним і тим самим технічним засобом, використання якого прямо передбачено нормами Закону України «Про Національну поліцію». Як зазначено в п. 7 постанови серії ДП18 № 564497 від 26.01.2021 до постанови додається відеозапис з бодікамер ВН 01241, ZM 0021. Матеріали справи містять відеозаписи, здійснені службовим відеореєстратором ZM 0021, на яких відображено відомості щодо руху транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача та обставини його зупинки працівниками поліції. Зі змісту відзиву та долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що підставою зупинки транспортного засобу під керуванням позивача третьою особою визначено положення п. 10 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис колегія суддів зазначає, що зупинивши транспортний засіб під керуванням позивача поліцейським повідомлено ОСОБА_1 про причину зупинки та на вимогу інспектора поліції позивач відмовився надати визначені положеннями пп. пп. а), б) п. 2.1 ПДР України документи. Крім того, відповідно до ст. 25 Закону України «Про Національну поліцію», поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом. Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про Національну поліцію», поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних". Інформаційна взаємодія між митними органами та Національною поліцію України здійснюється відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України та Міністра фінансів України, затвердженого наказом МВС України та Міністерства фінансів України від 13.05.2020 №386/208, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2020 за № 446/34729. Як зазначено у пункті 2 розділу І цього Порядку інформаційну взаємодію відповідно до цього Порядку здійснюють Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Міністерство фінансів України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна служба фінансового моніторингу України та Державна казначейська служба України (далі - суб`єкти інформаційних відносин). Суб`єкти інформаційних відносин передають та приймають інформаційні файли в обсягах та за змістом, необхідних для надання адміністративних послуг або здійснення інших повноважень відповідно до покладених на них завдань (п.3 розділу І Порядку). Відповідно до п. 5 Переліку відомостей, що передаються та приймаються в порядку інформаційної взаємодії інформаційних систем (додаток до Порядку), розпорядником відомостей стосовно транспортних засобів та осіб, стосовно яких органами доходів і зборів виявлено порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів та/або строків переміщення транспортних засобів у митному режимі транзиту; транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України та/або поміщених у митний режим транзиту та громадян, які їх ввозили чи поміщували в митний режим транзиту є Держмитслужба, а одержувачами відповідної інформації МВС, Адміністрація Держприкордонслужби та Національна поліція. Тобто, працівниками патрульної поліції правомірно отримано та досліджено відомості, які знаходяться в базах даних державних органів влади і які стосуються обставин ввезення, митного оформлення та перебування на території України транспортних засобів. Так, відповідно до відомостей Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» автомобіль за номерним знаком НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ) ввезений 11.09.2018 на територію України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 через пункт пропуску «Гоптівка-Нехотєєвка», митний пост «Щербаківка», в митному режимі транзит (а. с. 61), тобто автомобіль перебував на митній території з 11.09.2018, доказів на спростування вказаних обставин матеріали справи не містять. Отже, враховуючи дату складання постанови (26.01.2021) та дату ввезення вищевказаного транспортного засобу (11.09.2018), вбачається порушення строків перебування транспортного засобу, оскільки з дати ввезення автомобіля на територію України минуло більше 2 років. Колегія суддів зазначає, що вказані вище відомості підтверджують встановлені поліцейським під час розгляду адміністративної справи обставини керування позивачем транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України. Факт керування вищезазначеним транспортним засобом позивачем не заперечувався ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ні в судах першої та апеляційної інстанцій. Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявні в справі докази підтверджують факт вчинення позивачем порушення ч. 8 ст. 121 КУпАП. Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності факту визначеного в змісті оскаржуваної постанови стосовно пошкодження заднього бамперу автомобіля під керуванням позивача, які характерні для дтп не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції про наявність в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 8 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки не впливають на кваліфікацію визначених інспектором поліції правопорушень, вчинених позивачем. Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведення інспектором взводу 1 роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Дорошком А. Ю. факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 8 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.10.2021 по справі №638/1762/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило Повний текст постанови складено 02.02.2022 року