Постанова 4851 № 480/4147/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2022 р.Справа № 480/4147/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Курило Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 24.06.21 року по справі № 480/4147/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області, Офісу Генерального прокурора України , Кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №1 , Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та різниці між заробітною платою, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Сумської області (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора України (далі - відповідач 2), Кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 1 (далі - відповідач 3), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Сумської області №99 к від 29.04.2020 р. про звільнення її з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області з 06.05.2020; - визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора № 257 від 10.04.2020 про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки прокурором відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області позивачем; - поновити її на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області або на посаді, що є рівнозначною посаді прокурора відділу прокуратури Сумської області, з 06.05.2020; - стягнути з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 06.05.2020 і до моменту фактичного поновлення на роботі; - стягнути з прокуратури Сумської області на користь позивачки 34 411, 93 грн. різниці між нарахованою відповідачем 1 заробітною платою. 16.11.2020 від представника позивачки надійшла заява про уточнення і збільшення позовних вимог (т.2 а.с.38-43), в якій вона просила: "у позовній заяві назву Відповідача 1 по всьому тексту позовної заяви у всіх відмінках замість слів: "прокуратура Сумської області" вважати "Сумська обласна прокуратура". Пункт 3 прохальної частини позовної заяви викладено в наступній редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Сумської обласної прокуратури", з 06.05.2020." Пункт 4 прохальної частини позовної заяви викладено у наступній редакції: "Стягнути з Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьева, буд. 33, м. Суми, Сумська область, 40000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03527891) на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 06.05.2020, в розмірі 360 703, 21 грн. В решті позовні вимоги залишено без змін". 13.05.2021р. представником позивачки подана заява про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.116-120), в якій п.4 позовних вимог викладено в наступній редакції: "Стягнути з Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьева, буд. 33, м. Суми, Сумська область, 40000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 06.05.2020, в розмірі 597 258 грн., оскільки з моменту звільнення позивача до 13.05.2021 р. минуло повних 12 місяців та 3 робочих днів (у травні 2021 року). У решті позовні вимоги залишено без змін. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що її неправомірно звільнили із займаної посади внаслідок не проходження атестації як прокурора, оскільки, складаючи в той же день другий іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички після 20 год. (всупереч затвердженому графіку складання), нею закінчено лише першу його частину (вербальну), оскільки під час проходження абстрактно- логічної частини відбувся збій роботи комп`ютера, а саме, після 25 питання відразу з`явилося питання № 29, потім питання № 27, потім питання №

30. Таким чином, вона не мала можливість відповісти на усі 30 питань абстрактно-логічної частини, адже комп`ютерна система не генерувала їх означену кількість, відтак, тестування закінчилося передчасно. Представників робочої групи Офісу Генерального прокурора, які повинні були супроводжувати складання тесту, у приміщенні не було. Позивачка відразу звернулася до представника кадрової комісії з відповідною заявою, у якій повідомила про обставини збою комп`ютерної програми, та просила надати їй можливість повторно пройти тестування. Оскільки відповідь на зазначену заяву ОСОБА_1 не отримала, то вона повторно звернулася з відповідною заявою до Кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 1, у якій прохала повідомити про наслідки розгляду заяви від 04.03.2020 та надання можливості повторно скласти іспит. Зазначену повторну заяву від 14.04.2020 позивачка направила до Офісу Генерального прокурора України та Кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 1, однак відповідь також не отримала. Натомість листом № 07-696-20 від 13.05.20 Офіс Генерального прокурора України надав їй відомості з протоколу засідання кадрової комісії від 13.04.2020 щодо розгляду її заяви. Як вбачається з наданого витягу з протоколу, у роботі комп`ютерного інструменту "PSYMETRIX", який використовувався для проходження тестування прокурорів регіональних прокуратур, дійсно мав місце збій роботи 02.03.2020. Щодо обставин збою роботи такого комп`ютерного інструменту 04.03.2020, то це питання під час засідання кадрової комісії взагалі не досліджувалося. Зазначає, що кадровою комісією не забезпечено належне документальне збереження результатів тестування, внаслідок чого не забезпечено реальне право прокурора на оскарження рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Станом на 29.04.2020, тобто на час винесення наказу № 99к прокурора Сумської області про звільнення позивачки з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді, з рішенням № 257 від 10.04.2020 кадрової комісії № 1 стосовно неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 не була ознайомлена. Рішення кадрової комісії вона отримала лише 09.06.2020 під час ознайомлення з наказом № 99к про звільнення, у незавіреному вигляді. Таким чином, Кадровою комісією порушено її право на оскарження рішення від 10.04.2020 щодо неуспішного проходження атестації до прийняття наказу про звільнення. Крім того, ні Офіс Генерального прокурора, ні Кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 1, не надали відомостей про належне та законне використання автоматизованого інструменту вимірювання психологічних та інших характеристик особистості "PSYMETRIX". За таких обставин, позивачка вважає використання Офісом Генерального прокурора України цього автоматизованого інструменту неправомірним. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. З вказаного положення вбачається, що підставою для звільнення прокурора є ліквідація чи реорганізація відповідного органу прокуратури або ж скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Однак, станом на момент звільнення позивачки Генеральним прокурором не видавався наказ про ліквідацію прокуратури Сумської області та відомості про перебування прокуратури Сумської області в стані припинення відсутні й в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, ОСОБА_1 не могла бути звільнена із займаної посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Також, з положень ст. 10, п. 2 ч. 2 ст. 51 Закону України " Про прокуратуру", пп. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" вбачається, що прокурор Сумської області не наділений правом звільнити особу з будь-якої посади в прокуратурі Сумської області, оскільки він не призначений керівником обласної прокуратури, а є прокурором Сумської області, повноваження якого фактично після внесення змін в Закон України "Про прокуратуру" залишилися не визначеними. Таким чином, оспорюваний наказ видано прокурором Сумської області, а не керівником, тобто особою, посада якої рівнозначна посаді відповідача. Позивачка зазначає про те, що оспорюваний наказ видано під час перебування її на лікарняному, що суперечить ч.3 ст.40 КЗпП України. При прийнятті прокурором Сумської області рішення про звільнення не враховано, що нею успішно пройдено перший етап атестації, метою якого було визначення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноважень прокурора. При цьому до ОСОБА_1 не висловлено жодного зауваження з приводу професійної етики та доброчесності під час щорічного проходження таємної перевірки доброчесності. Фактів притягнення її до відповідальності не було. Позивачка сумлінно виконувала обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 19 Закону України " Про прокуратуру", щодо вдосконалення свого професійного рівня та підвищення кваліфікації. Вказані обставини підтверджують, що її фаховий рівень та досвід є достатнім для роботи в прокуратурі Сумської області. Оскільки позивачку звільнено із займаної посади незаконно, то на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України. Крім того, з урахуванням рішення Конституційного Суду від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 позивачка вважала, що за квітень 2020 року Сумська обласна прокуратура повинна здійснити перерахування заробітної плати. За розрахунком ОСОБА_1 , розмір належних їй виплат квітень 2020 року повинен мати наступний вигляд: посадовий оклад - 37 836 грн. (15 прожиткових мінімумів х на 1,2 ( коефіцієнт для прокурора обласної прокуратури), надбавка за вислугу років - 6 810, 48 (18%), премія (10%) - 3783,6 грн. Всього за квітень 2020 року - 55 240, 08 грн. Позивачці нараховано заробітну плату за квітень 2020 року в розмірі 20 828, 15 грн. Різниця між нарахованою заробітною платою та розрахунком позивачки становить 34 411, 93 грн., яку вона вважає за необхідне також стягнути з Сумської обласної прокуратури на свою користь. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №480/4147/20 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги позивачка посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що розгляд заяви позивачки про надання змоги повторно провести тестування під час засідання 10.04.2020 року Першої Кадрової комісії спростовує висновки суду про те, що вона фактично погодилася з результатами тестування, а підтверджує доводи позивачки про те, що вона невідкладно звернулася до членів кадрової комісії із заявою про збій роботи комп`ютерної техніки. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу Сумська обласна прокуратура просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Від Офісу Генерального прокурора надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивачка та її представник адвокат Друченко Т.В. в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги. Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивачки. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання 20.01.2022 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 27.12.2005 працювала в органах прокуратури, з 07.06.2010 призначена на посаду помічника прокурора Зарічного району м. Суми, з 24.05.2018 - на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області (т.1 а.с.20-23). 08.10.2020 позивачка подала заяву у встановлений строк і за визначеною формою відповідно до пункту 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019, пункту 9 та 10 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджено наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019, у зв`язку з чим її допущено до проходження атестації прокурорів (т. 1 а.с. 61). Наказом прокурора Сумської області № 99к від 29.04.2020 позивачку звільнено з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", тобто у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому вона обіймала посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Наказ прокурора Сумської області №99к від 29.04.2020 винесено відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про прокуратуру", п. 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (т.1 а.с.24). Підставою для прийняття оспорюваного наказу стало рішення Першої Кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 257 від 10.04.2020 за наслідками складання ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (т.1 а.с.25). Позивачка, не погодившись з наказом прокурора Сумської області №99к від 29.04.2020 та рішенням Першої Кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 257 від 10.04.2020, звернулася до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено суду протиправності прийнятого Першою кадровою комісією рішення від 10.04.2020 № 257 про неуспішне проходження прокурором атестації, з урахуванням того, що позивачка за результатами складення іспиту набрала меншу кількість балів, ніж прохідний бал, що визнається самою позивачкою. Оскаржуваний наказ про звільнення позивачки прийнятий відповідно та в межах чинних норм законодавства України, а тому відсутні підстави для його скасування та поновлення ОСОБА_1 на відповідній посаді, а також відповідно для стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та різниці між нарахованою та стягнутою заробітною платою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. За змістом ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14.10.2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі по тексту - Закон №1697-VII). Згідно з п.1 ч.1 ст.16 Закону №1697-VII незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Частиною 3 ст.16 Закону №1697-VII визначено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. Наказом Генерального прокурора "Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора" №358 від 27.12.2019 року юридичну особу "Генеральна прокуратура України" перейменовано в "Офіс Генерального прокурора" без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до ст.7 Закону №1697-VII визначено, що систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Колегія суддів звертає увагу, що пп. 2 п.19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 року №113-IX (далі по тексту - Закону №113-IX) визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із підстав, а саме: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Пунктом 9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Отже, з урахування наведеного вище, у разі неуспішного проходження прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури атестації та прийняття відповідного рішення кадровою комісією з атестації прокурорів у Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури виникає обов`язок звільнити таку особу з посади прокурора. Відповідно до пп. 12, 13 розд. ІІ Закону №113-IX предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора. Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Пунктом 17 розд. ІІ Закону №113-IX встановлено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. Відповідно до п.п. 1-6 розд. І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 (далі по тексту - Порядок №221), атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до цього Порядку. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Згідно з п.п.1-5 розд. І Порядку №221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. У пункті 11 розд. І Порядку №221 визначено, що особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації. Відповідно до п.12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 року №233 (далі по тексту - Порядок №233), рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії. Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Так, як вбачається з матеріалів даної справи, 08.10.2019 позивачка звернулась до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію (т. 1 а.с. 61). 04.03.2020 за результатом складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички позивачка набрала 92 бали. Матеріалами справи підтверджується, що 04.03.2020 року позивачка звернулася до представника кадрової комісії із заявою та повідомила про обставини збою роботи комп`ютерної програми, просила дозволу на повторне проходження нею тестування на загальні здібності і навички. Як вбачається з протоколу №9 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 13.04.2020 року про внесення доповнень до протоколу № 8 від 10.04.2020 року, відсутні підстави для повторного проходження прокурорами, в тому числі ОСОБА_1 , етапу тестування, передбаченого п. 7 Порядку. Відповідно до вимог п.п. 13, 16, 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України та відповідних положень, передбачених у Порядку, у комісії є всі підстави для ухвалення рішення про неуспішне проходження атестації такими прокурорами. Відповідне рішення за результатами розгляду заяв прийнято Комісією у протоколі № 8 від 10.10.2020 року. Третє питання порядку денного протокол № 8 від 10.04.2020 року доповнено переліком прізвищ, імен, по батькові прокурорів, які подали заяви про оскарження результатів тестування на загальні здібності та навички, що відбулось 4 березня 2020 року (т. 1 а.с. 28-30). Крім того, 14.04.2020 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора з заявою, в якій зазначила, що 04.03.2020 року під час проходження абстрактно- логічного тестування відбувся збій програмного забезпечення. Зважаючи на викладене, просила дозволу їй повторно пройти тестування на загальні здібності та навички, оскільки на її заяву аналогічного змісту від 04.03.2020 року вона відповіді до цього часу не отримала (т. 1 а.с. 26). Листом № 07-696-20 від 13.05.2020 року Офіс Генерального прокурора повідомив ОСОБА_1 про те, що розгляд кадровими комісіями скарг і звернень прокурорів (слідчих прокуратури) здійснюється відповідно до вимог Порядку роботи кадрових комісій і Порядку проходження прокурорами атестації. Надання комісіями відповідей на скарги чи заяви прокурорів (слідчих) не передбачено (т. 1 а.с. 27). Тобто, зі змісту вказаного протоколу № 9 вбачається, що Комісією було отримано заяви позивачки про повторне проходження тестування на загальні здібності та навички, та відповідно підтверджується той факт, що заява ОСОБА_1 від 04.03.2020 року під час прийняття рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 10.04.2020 №257 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 не розглядалася та відповідно цій заяві не давалася правова оцінка. Таким чином, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що Першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур під час прийняття оскаржуваного рішення не було вчинено жодних дій щодо перевірки обставин, викладених в заяві ОСОБА_1 від 04.03.2020 року про повторне проходження тестування на загальні здібності та навички. Колегія суддів звертає увагу, що п.12 Порядку №233 визначає, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Отже, рішення, підставою для якого може бути обґрунтований сумнів, повинно містити пояснення всіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне. Відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його судового оскарження та скасування. У свою чергу, це покладає на кадрові комісії обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або не проходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується. Враховуючи подання ОСОБА_1 заяви від 04.03.2020 року про повторне проходження тестування на загальні здібності та навички, відсутність в рішенні Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 10.04.2020 №257 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 відповідних обґрунтувань щодо його розгляду та результатів такого розгляду, колегія суддів вважає, що вказане рішення не може вважатися обґрунтованим та належним чином мотивованим. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 10.04.2020 №257 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 є таким, що підлягає скасуванню, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Щодо вимог позову в частині скасування наказу прокурора Сумської області №99к від 29.04.2020 р. про звільнення її з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області з 06.05.2020 р. колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.3 ч.1 ст.11 Закону №1697-VII керівник обласної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку. Згідно з пп.2 п.19 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; Так, приймаючи наказ від 29.04.2020 №99к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області керувався статтею 11 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено його право приймати рішення про звільнення підпорядкованих йому прокурорів, та підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". Отже, рішення про звільнення позивачки з займаної посади прямо пов`язано з наявністю відповідного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, а не з ліквідацією чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. З урахуванням наведених вже вище висновків суду апеляційної інстанції про те, що рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 29.04.2020 №99к про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 таким, що підлягає скасуванню, колегія суддів вважає, що прийнятий на підставі вказаного рішення наказ прокурора Сумської області від 29.04.2020 №99к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області також підлягає скасуванню. Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство. Проте така підстава у даному випадку відсутня. Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Так, наказом прокурора Сумської області від 29.04.2020 №99к ОСОБА_1 була звільнена з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 06.05.2020 року. Отже , днем звільнення, відповідно, і останнім днем роботи позивачки є 06.05.2020 року. З урахуванням вже наведених вище висновків, що оскаржувані рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 №257 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 та наказ прокурора Сумської області від 29.04.2020 №99к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області є такими, що підлягають скасуванню, колегія суддів дійшла висновку, що порушені права позивачки підлягають відновленню шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області з 07 травня 2020 року, з якої її було звільнено. Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.021995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100). Згідно із п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду. У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів. Відповідно до п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно із п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно виходити із середньоденної заробітної плати позивачки (розрахунковим періодом для якої є два місяці, які передували звільненню). Як вбачається із матеріалів справи, наказом № 99к від 29.04.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області з 06.05.2020 року, тобто час вимушеного прогулу ОСОБА_1 починаючи з 07.05.2020 року по дату прийняття постанови суду апеляційної інстанції складає 428 дні. Відповідно до довідки прокуратури Сумської області від 13.08.2020 року № 18-733 вих-20, середня заробітна плата ОСОБА_1 , яка обчислена виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню з займаної посади 06.05.2020 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" складає 39672, 68 грн. Середньоденна заробітна плата складає 991, 82 грн., а середньомісячна заробітна плата складає 20 828, 16 грн. (т. 1 а.с. 178). Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає сплаті на користь позивачки складає 424 498, 96 грн. (428 днів х 991, 82 грн.). Згідно з п.п. 2,3 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Враховуючи задоволення позовних вимог позивачки про поновлення на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області та стягнення з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 20828,16 грн. Доводи позивачки про те, що на підставі Рішення Конституційного Суду від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 розмір належних їй виплат за квітень 2020 року повинен бути: посадовий оклад - 37 836 грн. (15 прожиткових мінімумів х на 1,2 (коефіцієнт для прокурора обласної прокуратури), надбавка за вислугу років - 6 810, 48 (18%), премія (10%) - 3783,60 грн. , всього за квітень 2020 року - 55 240, 08 грн., між тим їй нарахована заробітна плата в розмірі 20 828, 15 грн., отже, різниця між нарахованою заробітною платою та розрахунком позивачки становить 34 411, 93 грн., яку вона просила стягнути з Сумської обласної прокуратури, колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон) ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 2-4 ст.81 вказаного Закону заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3. За приписами ч. 7 ст. 81 вказаного Закону прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України ( ч. 9 ст. 81 Закону). Враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин окружні прокуратури не почали діяти, тому застосування відносно позивачки положень Закону щодо складових заробітної плати, з урахуванням посадового окладу прокурора окружної прокуратури, є безпідставними, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. У зв`язку із зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, а тому рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі № 480/4147/20 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині щодо скасування наказу прокурора Сумської області №99к від 29.04.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області з 06.05.2020 та рішення Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора № 257 від 10.04.2020 про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки прокурором відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області ОСОБА_1 , поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області з 07.05.2020 та стягнення з прокуратури Сумської області на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.05.2020 року по 20.01.2022 у розмірі 424498,96 грн., в іншій частині позов задоволенню не підлягає. Інші доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи . Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі № 480/4147/20 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити частково. Скасувати наказ прокурора Сумської області №99к від 29.04.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області з 06.05.2020. Скасувати рішення Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора № 257 від 10.04.2020 про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки прокурором відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області з 07.05.2020. Стягнути з прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.05.2020 року по 20.01.2022 у розмірі 424498,96 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області та стягнення з прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 20828,16 грн. підлягає негайному виконанню . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Курило Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 31.01.2022 року