Постанова 4851 № 480/5693/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 р.Справа № 480/5693/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Сумської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, повний текст складено 18.12.20, за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, повний текст складено 18.12.20 по справі № 480/5693/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур , Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення компенсації, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Сумської обласної прокуратури, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд першої інстанції: - визнати протиправним і скасувати рішення № 1 П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Сумської області № 205к від 17.08.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 20.08.2020; - поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу Сумської обласної прокуратури з 20.08.2020 (аналогічній або рівнозначній за обсягом службових обов`язків посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань); - стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 компенсацію за вимушений прогул із розрахунку 2375,75 грн. за один день вимушеного прогулу, що станом на 10.12.2020 становить 185308,50 грн.; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді в Сумській обласній прокуратурі та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 51078,60 грн.; - стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з 2006 року працює в органах прокуратури на різних посадах. 17.11.2020 наказом прокуратури Сумської області № 205к його було звільнено з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області. Підставою звільнення стало рішення № 1 П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 про неуспішне проходження атестації. Вважає даний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки фактично ані ліквідація, ані реорганізація або скорочення кількості органу прокуратури не відбувалося, а тому події для застосування п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" не настали. Одночасно позивач вказує на незаконність, необ`єктивність, невмотивованість та необґрунтованість рішення комісії про його професійну некомпетентність, відсутність в законодавстві України поняття доброчесність прокурора та відсутність рішень щодо порушення позивачем антикорупційного законодавства. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення компенсації задоволено частково. Скасовано рішення П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 № 1 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 . Скасовано наказ прокурора Сумської області від 17.08.2020 № 205к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру з 20.08.2020. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області з 21.08.2020. Стягнуто з Сумської обласної прокуратури (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21.08.2020 по 10.12.2020 у розмірі 82839,9 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області та стягнення з Сумської обласної прокуратури (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22303,01 грн. звернуто до негайного виконанню. 15.12.2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молібог Юлія Миколаївна, подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення по справі про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якому просила суд першої інстанції стягнути з відповідачів - Офісу Генерального прокурора; Сумської обласної прокуратури витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000, 00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок), додавши до вказаної заяви копію договору про надання правничої допомоги від 24.07.2020р.; копію акту здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг) №25 від 11.12.2020р.; докази направлення заяви з додатками відповідачу. Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Молібог Юлії Миколаївни про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної прокуратури (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891) судові витрати на оплату правової допомоги в розмірі 4000,00 грн. Сумська обласна прокуратура, не погодившись з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі №480/5693/20 щодо скасування наказу прокурора Сумської області від 17.08.2020 №205к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України Про прокуратуру з 20.08.2020; поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області з 21.08.2020; стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 21.08.2020 по 10.12.2020 у розмірі 82839,9 грн. скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що Сумська обласна прокуратура не погоджується з висновками суду та вважає, що зазначене судове рішення згідно зі ст. 317 КАС України підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та неправильне застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції фактично поставив під сумнів легітимність механізму атестації та мети Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури №113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) щодо проведення заходів із реформування системи органів прокуратури України. Зазначає, що законодавець не пов`язує звільнення у разі неуспішного проходження атестації на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України Про прокуратуру з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, як необхідною передумовою для такого звільнення, оскільки правовим наслідком неуспішного проходження атестації передбачено саме звільнення з посади прокурора на підставі п. 9 ч.1 ст.51 Закону України Про прокуратуру. Вказує, що встановлення обставин щодо ліквідації, реорганізації, скорочення кількості прокурорів прокуратури області у даному випадку не відносяться до предмету доказування у справі. Вважає, що приймаючи наказ від 17.08.2020 №205к про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури, прокурор Сумської області діяв у суворій відповідності з вимогами Закону №113-ІХ. Зазначає, що не можна погодитися з висновками суду першої інстанції про порушення принципу юридичної визначеності при звільненні позивача на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України Про прокуратуру без зазначення одного з юридичних фактів, перелічених у цій нормі, у зв`язку з яким відбулося звільнення. Посилається, що вимоги п.п.9,10 розділу І Порядку проходження атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, позивачем було дотримано , ним подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, що свідчить про свідоме погодження позивача з порядком проходження атестації та його обізнаність щодо наслідків у разі неуспішного її проходження. Вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, на думку Сумської обласної прокуратури, є підставами для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог позивача щодо скасування наказу про звільнення, а відтак і в частині поновлення на роботі та стягнення компенсації за вимушений прогул, та ухвалення нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Позивач, ОСОБА_1 , подав відзив на апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, та відповідно на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив скаргу Сумської обласної прокуратури на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі №480/5693/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, Офісом Генерального прокурора було подано апеляційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року та на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року по справі №480/5693/20 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначає, що за результатом проведення співбесіди кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було ухвалено рішення про неуспішне проходження позивачем атестації від 01.07.2020 №

1. Вважає, що рішення кадрової комісії стосовно ОСОБА_1 містить мотиви його прийняття, висновки, зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень. Зазначає, що не ґрунтуються на нормах закону висновки суду щодо перебирання на себе кадровою комісією повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції. Вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що повноваженнями перевірки декларацій прокурорів при здійсненні атестації наділене лише НАЗК означало б заперечення можливості кадрових комісій самостійно реалізовувати свої повноваження, які прямо передбачені Законом № 113-ІХ. Окрім того, таке твердження означало б абсолютну неможливість провести атестацію прокурорів у передбачений Законом №113-ІХ спосіб та строк, оскільки повністю би поставило кадрові комісії в залежність від проведення НАЗК повних перевірок декларацій прокурорів. Посилається на окрему думку 7 суддів Великої Палати Верховного Суду (справа №800/497/17 та №800/433/17). Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, без наведення у рішенні аргументів, які б засвідчували правомірність такого рішення. Вказує, що до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій. Зазначає, що Верховним Судом у справі № 826/26007/15 викладено правовий висновок з аналогічних правовідносин, де зазначено, що повноваження кадрових комісій є дискреційним та про відсутність у судів повноважень на перевірку оцінки якостей, здібностей та характеристик прокурорів під час атестації. Посилається на рішення Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 27.03.2018 у справі № П/800/409/17, від 25.04.2018 у справі № 800/328/17, від 12.06.2018 у справі №800/248/17, від 26.06.2018 у справі № 800/264/17, від 18.09.2018 у справі № 800/354/17) та зазначає, що остання акцентувала увагу на тому, що жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді в межах участі у конкурсі на заміщення вакантної посади судді. Зазначає, що суд першої інстанції не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени кадрової комісії. Вказує, що рішення п`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №1 про неуспішне проходження ОСОБА_3 атестації від 01.07.2020 містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень. Вважає, що воно прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно. Зазначає, що не ґрунтуються на нормах законодавства висновки суду щодо відсутності фактичної ліквідації чи реорганізації прокуратури, скорочення чисельності штату під час звільнення, відсутності достатніх підстав щодо прийняття рішення про звільнення, невірного застосування п.п.2, п.19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ, зазначаючи, що звільнення позивача відбувалося, зокрема і в межах скорочення кількості прокурорів. Крім того, зазначає, що не ґрунтується на вимогах закону рішення суду про поновлення позивача на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області, оскільки поновлення позивача, який неуспішно пройшов атестацію, та без успішного її проходження, на посаді в органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію. Також, зазначає, що судом неправильно застосовані норми ст. 235 КЗпП України, однак не застосовані норми Закону № 113-ІХ, які підлягали застосуванню. Вказана позиція суду, всупереч Закону № 113-ІХ, дає підстави для можливості поновлення на посаді прокурора, оминаючи процедуру атестації, усупереч конституційному принципу рівності громадян. Таким чином захист прав позивача у спосіб поновлення на посаді в органах прокуратури не відповідає вимогам Закону № 113-ІХ. Позивач, ОСОБА_1 , подав відзив на апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року та додаткового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року та відповідно на необґрунтованість доводів скарги, просив апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року без змін. Про дату час та місце розгляду апеляційних скарг учасники по справі були повідомлені заздалегідь та належним чином. Позивач в судовому засіданні заперечив проти вимог поданих апеляційних скарг, просив їх відхилити. Представник Офісу Генерального прокурора, Сумської обласної прокуратури підтримав вимоги поданих апеляційних скарг, просив їх задовольнити. Колегія суддів зазначає, що відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 17.11.2020 року №535 "Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора щодо створення кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур" було визнано такими, що втратили чинність, накази Генерального прокурора, зокрема від 02.06.2020 №247 "Про створення п`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур" Отже, П`ята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, як орган при Офісі Генерального прокурора була ліквідована, а тому належним відповідачем по цій справі є Офіс Генерального прокурора. При цьому, колегія суддів зазначає, що в адміністративних правовідносинах, у разі ліквідації суб`єкта владних повноважень, є обов`язковим правонаступництво, відповідних прав та обов`язків іншим державним органом (суб`єктом владних повноважень). Наведене вище, зокрема випливає з приписів п. 5 ч.1 ст.238 КАС України. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши оскаржувані рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 2006 року працював в органах прокуратури та з липня 2019 займав посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області. Позивачем була подана заява про переведення на посаду в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів. Зазначені обставини сторонами не заперечуються. 05.03.2020 ОСОБА_1 складено тест на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого набрано 94 бали. Позивачем складено тест на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки з середнім балом

111. Відповідно до протоколу № 5 від 01.07.2020 засідання П`ятої кадрової комісії з атестації регіональних прокуратур, присутні члени комісії вирішили ухвалити рішення про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_2 атестації відповідно до пункту 16 розділу IV Порядку. 01.07.2020 П`ятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора ухвалено рішення №1 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. 17.08.2020 наказом прокурора Сумської області № 205к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області, на підставі п. 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 20 серпня 2020 року. Не погодившись з зазначеними вище рішенням П`ятої кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора та наказом прокурора Сумської області, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав із позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того , що рішення П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 № 1 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 та наказ прокурора Сумської області від 17.08.2020 № 205к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 20.08.2020 є протиправними, а тому підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з частинами першою та другою статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі по тексту - Закон № 1697-VII). Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII (далі по тексту - Закон № 1697-VII). Згідно з п.1 ч.1 ст.16 Закону №1697-VII незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до ч.3 ст.16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. Наказом Генерального прокурора "Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора" №358 від 27.12.2019 року юридичну особу "Генеральна прокуратура України" перейменовано в "Офіс Генерального прокурора" без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Статтею 7 Закону №1697-VII визначено, що систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Колегія суддів зазначає, що пп.2 п.19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 року № 113-IX (далі по тексту - Закону № 113-IX) визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із підстав, а саме: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Отже, з урахування наведеного вище, у разі неуспішного проходження прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури атестації та прийняття відповідного рішення кадровою комісією з атестації прокурорів у Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури виникає обов`язок звільнити таку особу з посади прокурора. Як вбачається з матеріалів даної справи, П`ятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було прийнято рішення №1 від 01.07.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 . Так, зі змісту вищевказаного рішення Комісії вбачається, що остання з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань прокуратури Сумської області, ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Підставами для висновку про не проходження атестації позивачем є з`ясування комісією обставин, що свідчать про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, а саме: - сумніви щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 критерію доброчесності виникли у зв`язку з декларуванням нерухомого майна за вартістю, значно нижчою за середню вартість подібного майна, а саме у 2018 році ОСОБА_1 набув у власність квартиру у м. Суми, загальною площею 30,40 кв.м. задекларованою вартістю 145900 грн. Подібні квартири у місті Суми коштують від 422343 грн. до 96 7303 грн., що слідує з відкритих джерел; - сумніви щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 критерію дотримання правил прокурорської етики, обгрунтовуються в оскаржуваному рішенні, зокрема через дії, які зашкодили авторитетові органів прокуратури та сприяли виклику сумніву щодо чесності прокурора. У діях прокурора ОСОБА_1 вбачається порушення статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, зокрема положення щодо того, що прокурору слід уникати фінансових взаємовідносин, що можуть скомпрометувати, звання прокурора. Проте вчинення договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості за штучно заниженою вартістю є зменшення розміру податків і зборів, що мають надходити до бюджетів відповідного рівня під час купівлі-продажу нерухомості, декларування невідповідних відомостей про майновий стан прокурора є такими діями, що фактично порушують вищезазначені норми та компрометують звання прокурора; - сумніви щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 критерію наявності професійної компетентності обґрунтовуються в оскаржуваному рішенні зокрема тим, що ОСОБА_1 певний час брав участь у кримінальному провадженні, яке в подальшому розглядалось Шосткінськиким міськрайонним судом Сумської області (справа №589/3530/14-к). Суд постановив виправдувальний вирок від 11.08.2016, в подальшому залишений без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. Серед іншого, суд встановив ряд недоліків, допущених під час досудового розслідування та не врахованих стороною обвинувачення. Зокрема, стороною обвинувачення вчинялись неодноразові спроби закриття кримінального провадження через смерть винної особи. Разом з тим, належних і допустимих доказів вини обвинуваченого у справі не зібрано. Суд констатував необ`єктивність, упередженість розслідування у цій справі, постановив виправдувальний вирок. ОСОБА_1 протягом певного часу брав участь у даному кримінальному провадженні та як належить вчинити компетентному прокурору повинен був виявити існуючі недоліки розслідування та прийняти відповідне рішення й вчинити необхідні процесуальні дії, проте цього не зробив. Результатом цього було тривале кримінальне переслідування невинної особи, що завершилось її повним виправданням (посмертна реабілітація). Зазначене, на переконання комісії, свідчить про недостатню професійну компетенцію прокурора. З приводу наведених вище висновків комісії, колегія суддів зазначає наступне. Так, фактично комісією в оскаржуваному рішенні не було зазначено конкретні обґрунтування щодо невідповідності позивача вимогам професійної компетентності. Крім того, оскаржуване рішення не містить посилання на результати попередніх етапів атестації. При цьому, за наслідками першого та другого етапів атестації позивач набрав 94 та 111 балів відповідно, а тому вважався таким, що успішно склав перші два етапи атестації. Перед проведенням співбесіди з позивачем, останнім було виконане практичне завдання. Колегія суддів зазначає, що факт проведення співбесіди свідчить про успішне проходження позивача попередніх етапів, оскільки допуск до кожного наступного відбувається лише за наслідками успішного проходження попереднього. Колегія суддів звертає увагу, що будь-якої оцінки виконаного позивачем практичного завдання, чи встановлення результатів за його виконання, оскаржуване рішення комісії не містить. Також, не було надано оцінки професійної компетентності позивача з урахуванням результатів іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що комісією в оскаржуваному рішення зазначено сумніви щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 критерію наявності професійної компетентності, зокрема у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 певний час брав участь у кримінальному провадженні, яке в подальшому розглядалось Шосткінським міськрайонним судом Сумської області (справа №589/3530/14-к), суд постановив виправдувальний вирок від 11.08.2016, в подальшому залишений без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, де серед іншого, суд встановив ряд недоліків, допущених під час досудового розслідування та не врахованих стороною обвинувачення, а позивач не виявив існуючі недоліки розслідування, не прийняв відповідне рішення й не вчинив необхідні процесуальні дії. Зазначене на переконання комісії свідчить про недостатню професійну компетенцію прокурора. Разом з тим, колегія суддів вважає, що наведені вище сумніви, зазначені комісією в оскаржуваному рішенні є необґрунтованими і належним чином не вмотивованими, та відповідно такими, що не можуть свідчити про недостатню професійну компетенцію позивача, як прокурора, з огляду на таке. Так, з матеріалів даної справи вбачається, що фактично розслідування у кримінальному провадженні, про яке зазначається в оскаржуваному рішенні комісії, здійснювалося на протязі тривалого часу і було спрямовано для організації подальшого досудового розслідування позивачу, як Конотопському прокурору з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері 03.09.2013 року (том 1, а.с. 227). Однак, 22.10.2013 постановою заступника прокурора Сумської області про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні (том 1, а.с. 244) було призначено групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні у складі прокурорів прокуратури області. Тобто, з моменту прийняття вказаної постанови, позивач не був в складі групи прокурорів за цим кримінальним провадженням, не був процесуальним керівником в кримінальному провадженні та не підтримував державне обвинувачення в суді. При цьому, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів також звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні комісії не зазначаються, які саме конкретно дії чи рішення позивача або їх не вчинення останнім потягнули за собою недоліки розслідування кримінального провадження. Відповідно, комісія фактично не мотивує свої висновки. Таким чином, з огляду на перебування в провадженні позивача, як Конотопського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, наведеного вище кримінального провадження протягом незначного періоду часу, а також враховуючи те, що позивачем обвинувальний акт не підписувався та до суду не направлявся, і державне обвинувачення в суді останній не підтримував, висловлені в оскаржуваному рішенні комісії сумніви щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 критерію професійної компетентності є необґрунтованими, немотивовані та такими, що носять загальний характер. Стосовно висновків комісії в оскаржуваному рішенні щодо невідповідності позивача ознакам доброчесності, а також сумнівів щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 критерію дотримання правил прокурорської етики, колегія суддів зазначає наступне. Так, підставами для висновків щодо невідповідності позивача критерію доброчесності виникли у зв`язку з декларуванням нерухомого майна за вартістю, значно нижчою за середню вартість подібного майна, а також сумніви щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 критерію дотримання правил прокурорської етики, у зв`язку з діями, які зашкодили авторитетові органів прокуратури та сприяли виклику сумніву щодо чесності прокурора, оскільки у діях прокурора ОСОБА_1 вбачається порушення статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, зокрема положення щодо того, що прокурору слід уникати фінансових взаємовідносин, що можуть скомпрометувати, звання прокурора. Колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 02.10.2018 року по справі №800/433/17 (П/9901/112/18) повноваження стосовно здійснення контролю, в тому числі щодо перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК, яка має відбуватися у порядку, визначеному Законом України "Про запобігання корупції" №1700-VII. Згідно абз.2 ч.1 ст.50 №1700-VII обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Приміткою ст.50 Закону № 1700-VII визначено, що під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, поміж інших, прокурори. Тобто, декларації позивача у зв`язку із зайняттям ним посад в органах прокуратури підлягали обов`язковій повній перевірці Національним агентством з питань запобігання корупції. У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції. У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів Національним агентством надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб`єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі Національне агентство інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (ч. ч. 2, 3 ст. 50 Закону № 1700-VII). Отже, з урахуванням наведеного вище, Національне агентство з питань запобігання корупції за наслідком виявлення недостовірних відомостей у декларації або ознак необґрунтованості активів, в обов`язковому порядку повідомляється або юридична особа публічного права, в якій працює декларант, або сам суб`єкт декларування. Колегія суддів зазначає, що Наказом Генерального прокурора № 233 від 17.10.2019 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі по тексту - Порядок № 233). Пунктом 2 Порядку №233 передбачено, що під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України Про прокуратуру, розділом ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами. За змістом Закону України Про прокуратуру кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокуратури не наділена повноваженнями контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб. Пунктом 15 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури передбачено, що для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора. Іншими повноваженнями на перевірку декларацій, проведення моніторингу способу життя Комісія не наділена. Так, будь-яких рішень або повідомлень Національного агентства з питань запобігання корупції у відношенні позивача в частині задекларованих ним відомостей не було виявлено в ході розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідних доказів не було надано до матеріалів справи. Доводи апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора про те, що висновки суду першої інстанції, що повноваженнями перевірки декларацій прокурорів при здійсненні атестації наділене лише НАЗК означало б заперечення можливості кадрових комісій самостійно реалізовувати свої повноваження, які прямо передбачені Законом № 113-ІХ, а також доводів апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора про те, що таке твердження означало б абсолютну неможливість провести атестацію прокурорів у передбачений Законом № 113-ІХ спосіб та строк, оскільки повністю би поставило кадрові комісії в залежність від проведення НАЗК повних перевірок декларацій прокурорів, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать наведеним вище висновкам суду. Так, в оскаржуваному рішенні комісії зазначається про декларування позивачем нерухомого майна за вартістю, значно нижчою за середню вартість подібного майна, а саме у 2018 році ОСОБА_1 набув у власність квартиру у м. Суми, загальною площею 30,40 м. кв. задекларованою вартістю 145 900 грн., при цьому подібні квартири у місті Суми коштують від 422 343 грн. до 967 303 грн., що слідує з відкритих джерел. Тобто, середня вартість подібної квартири складає 694 823 грн., що майже у п`ять разів більше, ніж вартість, зазначена ОСОБА_1 у декларації, що є ознакою суттєвого штучного заниження вартості квартири. Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки комісії необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, у 2018 році позивачем було придбано власність однокімнатну квартиру у АДРЕСА_2 , загальною площею 30,40 кв., вартістю 145 900 грн. При цьому, в матеріалах даної справи містяться копія нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 11.04.2018, в якому вказано, що продаж квартири проводиться за 145 900 грн. (а.с. 220, том 1) та копія висновку про вартість майна оцінювача ФОП ОСОБА_4 , у відповідності до якого станом на 26.03.2018 оціночна (ринкова) вартість однокімнатної квартири загальною площею 30,4 кв.м. склала 145 900 грн. (а.с. 160-161, том 1). Доказів щодо недостовірності вказаних вище документів матеріали даної справи не містять. Колегія суддів звертає увагу, що вказана квартира була придбана позивачем у колишньої його дружини ОСОБА_5 (до укладення шлюбу ОСОБА_6 ), що підтверджується наведеними вище документами, а також відповідними свідоцтвами про шлюб та про розірвання шлюбу, та відповідно до пояснень позивача, вони за добровільною згодою та обопільною домовленістю вирішили питання щодо розподілу майна шляхом купівлі - продажу квартири за ціною, яку визначить сертифікований суб`єкт оціночної діяльності. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в даному випадку П`ята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур не могла перебирати на себе компетенцію інших органів влади в частині встановлення фактів, що згідно з нормами чинного законодавства України не належать до компетенції останньої, а віднесені до компетенції інших органів держави, зокрема, в частині надання оцінки вартості нерухомого майна. Посилання в оскаржуваному рішенні Комісії на курс долара, в частині того, що вартість квартири фактично не змінювалася, колегія суддів відхиляє, оскільки наведена вище квартира була придбана позивачем за національну валюту України. Доводи комісії про те, що внаслідок штучного заниження вартості квартири бюджет недоотримав відповідні податкові надходження, колегія суддів відхиляє з урахуванням наведеного вище, а також з огляду на те, що при продажі квартири об`єктом виступає дохід, який отримує продавець, та саме останній сплачує відповідні податки, а не покупець нерухомого майна. Окрім того, колегія суддів зазначає, що факт придбання вказаного вище нерухомого майна не приховувався позивачем і останнім це майно декларувалося, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру декларацій. Відповідно, з урахуванням наведеного, висновки комісії щодо сумнівів у відповідності прокурора ОСОБА_1 критерію доброчесності виникли у зв`язку з декларуванням нерухомого майна за вартістю, значно нижчою за середню вартість подібного майна, а також сумнівів щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 критерію дотримання правил прокурорської етики, зокрема через дії, які зашкодили авторитетові органів прокуратури та сприяли виклику сумніву щодо чесності прокурора, оскільки у діях прокурора ОСОБА_1 вбачається порушення статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, зокрема положення щодо того, що прокурору слід уникати фінансових взаємовідносин, що можуть скомпрометувати, звання прокурора, колегія суддів вважає необґрунтованими, належним чином не мотивованими та такими, що спростовуються наведеними вище висновками. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зміст оскаржуваного рішення комісії не містить аргументів, які б засвідчували правомірність цих висновків комісії, аналізу наявної інформації та встановлених під час атестації обставин, з посиланням на належні та допустимі докази, на підставі яких ці обставини встановлено. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів вважає, що відповідачем (Офісом Генерального прокурора) не було надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів щодо невідповідності позивача вимогам професійної компетенції, прокурорської етики та доброчесності. Суд апеляційної інстанції не заперечуючи того, що проведення атестації є дискреційними повноваженнями Комісії, зазначає при цьому, що обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат атестації повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема прокурору, так і суспільству загалом, оскільки обґрунтованість/умотивованість рішень щодо атестації кожного прокурора є необхідною для цього умовою та гарантією. Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора, виставляючи певну кількість балів, тобто які мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне. Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку № 221 питань, які мають бути дослідженні в рамках атестації прокурора; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура атестації; є посилання на норми права, якими керувалася Комісія. Таке рішення повинно містити судження Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності прокурора, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати покладені на нього законом обов`язки на займаній посаді. Таким чином, відсутність в оскаржуваному рішенні кадрової комісії належних мотивів та аргументів його прийняття, посилань на достовірні обставини є достатньою підставою для визнання його (рішення) протиправним та скасування. Щодо посилання в апеляційній скарзі відповідача (Офісу Генерального прокурора) про те, що Верховним Судом у справі №826/26007/15 зазначено, що повноваження кадрових комісій є дискреційними та про відсутність у судів повноважень на перевірку оцінки якостей, здібностей та характеристик прокурорів під час атестації, а також посилання на рішення Великої Палати Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №П/800/409/17, від 25.04.2018 у справі № 800/328/17, від 12.06.2018 у справі №800/248/17, від 26.06.2018 у справі № 800/264/17, від 18.09.2018 у справі № 800/354/17), в яких остання акцентувала увагу на тому, що жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді в межах участі у конкурсі на заміщення вакантної посади судді, то колегія суддів відхиляє вказані посилання та зазначає, що це не звільняло П`яту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур від наведення нею в оскаржуваному рішенні належних мотивів та аргументів його прийняття, посилань на конкретні достовірні обставини та докази в їх обґрунтування. Відповідно, суд апеляційної інстанції вважає, що посилання скаржника (Офісу Генерального прокурора) в його скарзі на правові позиції Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду) не впливають на вирішення цієї справи. Доводи апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора про те, що рішення п`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №1 про неуспішне проходження ОСОБА_3 атестації від 01.07.2020 містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень, а також доводи про те, що вказане рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно, колегія суддів, з урахуванням наведеного вище, вважає необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на хибному розумінні приписів чинного законодавства. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення комісії по даній справі є протиправним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 №1 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 . Що стосується вимог позову в частині визнання протиправним та скасування наказу прокурора Сумської області № 205к від 17.08.2020, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 1697-VII керівник обласної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку. Згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; Так, приймаючи оскаржуваний наказ від 17.08.2020 №205к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру з 20.08.2020, прокурор Сумської області керувався статтею 11 Закону України Про прокуратуру, якою передбачено його право приймати рішення про звільнення підпорядкованих йому прокурорів, та підпунктом 2 пункту 19 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури. В спірних правовідносинах рішення про звільнення позивача з займаної посади прямо пов`язано з наявністю відповідного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, а не з ліквідацією чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку у керівника органу прокуратури - прокурора Сумської області у зв`язку з прийняттям рішення П"ятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 №1 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 був встановлений законодавством обов`язок прийняти рішення про звільнення останнього з посади в прокуратурі Сумської області. При цьому, станом на день звільнення позивача з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області остання не була ліквідована, накази про скорочення штатної чисельності не видавалися. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року, наказом Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року № 414, який оприлюднено у державному друкованому виданні "Голос України", 11 вересня 2020 року визначено днем початку роботи, зокрема Сумської обласної прокуратури. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код Сумської обласної прокуратури співпадає з ідентифікаційним кодом Прокуратури Сумської області, а саме: 03527891. Отже, на підставі вищевикладеного, вбачається лише здійснення перейменування однієї із складових системи прокуратури, зокрема, Прокуратури Сумської області - на Сумську обласну прокуратуру, без процедури ліквідації чи реорганізації. З урахуванням того, що рішення П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 № 1 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, колегія суддів вважає, що прийнятий на підставі вказаного рішення наказ прокурора Сумської області від 17.08.2020 № 205к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру з 20.08.2020 також підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Доводи апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора про те, що не ґрунтуються на нормах законодавства висновки суду першої інстанції щодо відсутності фактичної ліквідації чи реорганізації прокуратури, скорочення чисельності штату під час звільнення, відсутності достатніх підстав щодо прийняття рішення про звільнення, невірного застосування п.п.2, п.19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-ІХ, зазначаючи, що звільнення позивача відбувалося, зокрема і в межах скорочення кількості прокурорів, то колегія суддів відхиляє ці доводи, як такі, що жодним чином не впливають на вирішення даної справи по суті, з урахуванням вже наведених вище висновків суду, зокрема щодо протиправності рішення П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 №1 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 . Також, доводи апеляційної скарги Сумської обласної прокуратури про те, що позивачем було дотримано вимоги п.п.9,10 розділу І Порядку №221, ним подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, що свідчить про свідоме погодження позивача з порядком проходження атестації та його обізнаність щодо наслідків у разі неуспішного її проходження, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, та такі, що жодним чином не спростовують наведених вище висновків. Крім того, наведені в апеляційній скарзі Сумської обласної прокуратури доводи про те, що приймаючи наказ від 17.08.2020 №205к про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури, прокурор Сумської області діяв у суворій відповідності з вимогами Закону №113-ІХ, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з урахуванням протиправності вказаного вище рішення комісії, даний наказ прокурора Сумської області відповідно також підлягає скасуванню. Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство. Проте така підстава у даному випадку відсутня. Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Так, наказом Прокурора Сумської області від 17.08.2020 № 205к позивача було звільнено з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру з 20.08.2020. Отже , днем звільнення, відповідно, і останнім днем роботи позивача є саме 20.08.2020. З урахуванням вже наведених вище висновків, що оскаржувані рішення П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 № 1 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 , а також наказ прокурора Сумської області від 17.08.2020 № 205к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру з 20.08.2020, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області з 21.08.2020 (тобто, наступного дня за днем звільнення ). Доводи апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора про те, що не ґрунтується на вимогах закону рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області, оскільки поновлення позивача, який неуспішно пройшов атестацію, та без успішного її проходження, на посаді в органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію, а також доводів апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора про те, що судом першої інстанції було неправильно застосовані норми ст.235 КЗпП України, та не застосовані норми Закону №113-ІХ, які підлягали застосуванню, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на вирішення даної справи, з урахуванням вже наведених вище висновків суду апеляційної інстанції, що рішення П`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 №1 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 , а також наказ прокурора Сумської області від 17.08.2020 №205к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру з 20.08.2020 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Суд першої інстанції, в даному випадку, дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення вимог позивача про поновлення його на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області, тобто посади з якої позивача було протиправно звільнено. Доводи апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора про те, що захист прав позивача у спосіб поновлення на посаді в органах прокуратури не відповідає вимогам Закону № 113-ІХ, колегія суддів відхиляє, оскільки у разі скасування судом наказу про звільнення посадової особи з посади, належним способом захисту прав такої особи є поновлення її на посаді, яку вона займала на момент прийняття такого наказу. Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до наказу Генерального прокурора "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур" №410 від 03.09.2020 року юридичну особу Прокуратура Сумської області перейменовано у Сумська обласна прокуратура без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 21.08.2020 по 10.12.2020 у розмірі 82839,9 грн. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що апеляційні скарги Сумської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора фактично не містять обґрунтувань щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розрахунком суми заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 82839,9 грн., яка підлягає стягненню з Сумської обласної прокуратури на користь позивача. Згідно п.п.2,3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Враховуючи задоволення позовних вимог позивача про поновлення на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань, прокуратури Сумської області та стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22303,01 грн. Таким чином, з огляду на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Сумської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 підлягають залишенню без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Щодо апеляційного оскарження Офісом Генерального прокурора додаткового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по даній справі, колегія суддів зазначає наступне. Так, приймаючи рішенням про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Молібог Ю.М. про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної прокуратури судові витрати на оплату правової допомоги в розмірі 4000,00 грн., суд першої інстанції виходив з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в додатковому рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 , з огляду на наступне. Так, згідно зі ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч.2,3 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 4 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Як вбачається з даних Єдиного реєстру адвокатів України, адвокат ОСОБА_7 обліковується у Раді адвокатів Сумської області та здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №583. Так, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 04.08.2020 р. по справі №810/3213/16. Колегія суддів звертає увагу, що з додержанням приписів ч.7 ст.139 КАС України, 15.12.2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молібог Ю.М. , подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення по справі про відшкодування витрат на правничу допомогу (до якого додала докази направлення цієї заяви відповідачу), надавши в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000, 00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) наступні докази: - договір про надання допомоги в адміністративній справі від 24.07.2020 року, відповідно до якого адвокатське об`єднання "Веріта Груп" в особі керуючого партнера адвоката Молібог Ю.М., який діє на підставі Статуту з однієї сторони і ОСОБА_1 уклали цей договір про те, що, зокрема, адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма, без обмежень, правами представника захисника), які передбачені Кодексом адміністративного судочинства України у зв`язку із зверненням клієнта до Сумського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, рішення кадрової комісії, поновлення на посаді та стягнення компенсації за вимушений прогул. Всього гонорар Адвокатського об`єднання складає: 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) (том 2 , а.с.98); - акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) №25 від 11.12.2020, відповідно до якого замовник ОСОБА_1 з одного боку , та виконавець адвокат адвокатського об`єднання "Веріта Груп" Молібог Ю.М., з іншого боку склали даний акт про те, що адвокатом з АО - Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по адміністративній справі №480/5693/20 про визнання протиправним рішення та наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення компенсації за час вимушеного прогулу відповідно до договору про надання правничої допомоги по адміністративній справі від 24.07.2020: №1 Попереднє опрацювання матеріалів (2 год.); №2. Опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів та їх отримання для справи (2 год.); №3. Складання та направлення адвокатських запитів до Офісу Генерального прокурора, 5 Кадрової комісії, Прокуратури Сумської області (1 год.); №4. Складання позовної заяви, копіювання та завіряння додатків, подання позову до суду (5 год.); №5. Складання та направлення відповіді на відзив (4 год);

6. Складання та направлення уточнення позову (2 год.); №7. Складання та направлення уточнення позову (розрахунку по зарплаті) (1 год); №8. Участь у судових засіданнях (2 год); Всього витрачено часу 19 год. Всього виконано робіт на загальну суму: 10 000,00 грн. Всього сплачено на 10.12.2020: 10 000, 00 грн. (том 2 а.с. 97). Крім того, 18.12.2020 року адвокат Молібог Ю.М. направила до Сумського окружного адміністративного суду клопотання про приєднання доказів, яке було скріплено електронним цифровим підписом, до якого остання додала прибутковий касовий ордер про прийняття керуючим партнером Адвокатського об`єднання "Веріта Груп" Молібог Ю.М. від ОСОБА_1 відповідно до договору про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 24.07.2020 (справа №480/5693/20) 10 000 , 00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.). Так, наведені вище документи підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката (адвокатського об`єднання) в суді першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами слід виходити з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної прокуратури, яка є правонаступником Прокуратури Сумської області, в якій позивач працював станом на день звільнення, підлягають стягненню судові витрати на оплату правової допомоги у розмірі 4000 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що не вбачає невідповідності суми оплати послуг адвоката у розмірі 4000,00 грн., виконаній останнім роботи з надання професійної правничої допомоги позивачу під час розгляду даної справи в суді першої інстанції. При цьому, скаржник (Офіс Генерального прокурора) в своїй апеляційній скарзі не наводить доводів щодо необґрунтованості оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, мотивуючи його скасування виключно незгодою з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року. Також, колегія суддів зазначає, що Сумською обласною прокуратурою не було подано апеляційної скарги на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Офісу Генерального прокурора в частині оскарження додаткового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року підлягає залишенню без задоволення, а вказане додаткове рішення залишенню без змін. Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційних скарг Сумської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 та додатковому рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та таким, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №480/5693/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 09.04.2021 року