Постанова Київський апеляційний суд № 357/4531/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 357/4531/21 Головуючий у 1 інстанції: Цуранов А.Ю. Провадження № 22-ц/824/4557/2022 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Верланова С.М., Мельника Я.С. секретар Кибукевич О.Є., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,- в с т а н о в и в: У квітні 2021року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Зазначила, що з 24 травня 2013 року по 26 січня 2015 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого вони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям та розвитком дитини, станом її здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному її утриманні. Вказувала, що відповідач оспорював батьківство в судовому порядку, чим принизив її честь та гідність, спровокував прийняття нею рішення про звернення до суду з даним позовом. Позивачка просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів. Вважає, що нею доведено ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Відповідач жодним чином не цікавиться життям дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток. ОСОБА_2 не вчиняє дій, які б свідчили про зміну ставлення до своїх батьківських обов`язків. В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В судове засідання відповідач ОСОБА_2 , представник Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справита встановлено судом, з 24 травня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2015 року розірвано (а.с. 16). Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12). Після розірвання шлюбу між батьками малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась проживати з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2014 року № 357/6789/14-ц, ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 26 травня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13). Відповідно наявного у матеріалах справи розрахунку Білоцерківського МВ ДВС №4773 від 21.01.2021 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2/357/2537/14 від 22.08.2014 року у ВП № 44660459, станом на 01.01.2021 року ОСОБА_2 має борг перед ОСОБА_1 в розмірі 5 849,71 грн. (а.с. 11). Згідно довідки Комунального навчального закладу Київської обласної ради "Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів" № 81 від 09 серпня 2021 року, ОСОБА_2 працює у вказаному закладі з 12.10.2017 року та обіймає посаду доцента кафедри природничо-математичної освіти та технологій. З його заробітної плати здійснюється відрахування. Згідно з виконавчого провадження № 44660459 від 22.01.2019 року станом на 01.08.2021 року заборгованість у ОСОБА_2 відсутня (а.с. 30). Відповідно висновку виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 вересня 2021 року № 676 позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітньої дочки ОСОБА_3 є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини (а.с. 51-52). Відповідно висновку сімейного психолога ОСОБА_7 , ОСОБА_3 хоче, щоб її любили мама й тато, наразі потреба в чоловічій фігурі є, яку компенсує дідусь та тренер. Емоційний, психологічний і фізичний розвиток дитини відповідає віку, осільки створені комфортні умови, що формують позитивне мислення до себе і до світу; дитина мріє, а це свідчить, що є достатньо маркерів (психологічних) для формування та відтворення сценарію щасливої родини, в якій хочеться жити. На запитання психолога чи хотіла б вона познайомитись та побачитись з татом, дитина відповіла, що хотіла б його побачити і запитати: "Чому ти мене не любив? Якщо б ти не пішов, у мене була б нормальна сім`я." (а.с. 82-86). В матеріалах справи також наявний фотоколаж із зображенням дитини та копія посвідченої нотаріусом заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про відсутність претензій матеріального характеру у зв`язку з тимчасовим виїздом та перебуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордоном з 01 серпня 2021 року по 31 серпня 2021 року. (а.с. 64, 65). З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовуОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 . Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»). При цьому, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Зважаючи на це, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Як встановлено судом, після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась проживати з матір`ю ОСОБА_1 . На підтвердження підстав позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, ухилення його від виконання своїх батьківських обов`язків, позивачка надала висновок сімейного психолога ОСОБА_7 , висновок виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 вересня 2021 року № 676, в якому зазначено про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 . Суд першої інстанції допитав малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось позивачем, ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому відповідач категорично заперечує проти задоволення позову про позбавлення його батьківських прав. Посилається на те, що після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_1 напружені стосунки, вона не давала змоги відвідувати дитину та спілкуватися з нею. У зв`язку з такими діями ОСОБА_1 у нього виникли сумніви щодо батьківства. Добровільну провести експертизу ОСОБА_1 відмовлялася і тому він був вимушений звернутися до суду з відповідним позовом. Після проведення експертизи, яка підтвердила, що він є біологічним батьком ОСОБА_3 , за його заявою позов був залишений судом без розгляду. Вважає позов про позбавлення його батьківських прав своєрідною помстою позивачки. Наголошує на тому, що любить свою дочку, бажає спілкуватися з нею та приймати участь у її житті. Матеріали справи не містять доказів того, що спілкування ОСОБА_2 з дочкою не відповідає інтересам дитини та може мати негативний вплив на неї. Враховуючи ставлення відповідача до заявленого позову, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 лютого 2022 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Верланов С.М. Мельник Я.С.