Постанова 4822 № 727/5428/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2022 року м. Чернівці справа № 727/5428/21 провадження №22-ц/822/27/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О. секретаря Паучек І.І. з участю позивача ОСОБА_1 учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради зустрічний позивач ОСОБА_2 зустрічний відповідач ОСОБА_1 апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 листопада 2021 року, головуючий у першій інстанції Танасійчук Н.М. ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 у червні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі у вихованні дітей, стягнення моральної шкоди. Просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у виховані та спілкуванні з малолітніми дітьми, встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з дітьми наступний порядок: щосуботи з 10.00 до 18:00 та щонеділі з 12:00 до 18:00, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду на розсуд суду, заборонити ОСОБА_2 бути присутньою під час спілкування ОСОБА_1 з дітьми. ОСОБА_2 у серпні 2021 року звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зміну способу участі батька у вихованні дітей. Просила визначити участь ОСОБА_1 у вихованні дітей шляхом надання йому можливості спілкування з дітьми в присутності матері дітей 1-ї та 3-ї суботи кожного місяця з 10 год. до 12 год. у телефонному режимі, за допомогою гаджетів, скайпу за бажанням дітей. Рішенням Шевченківського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2021 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення порядку участі батька у вихованні дітей, стягнення моральної шкоди відмовлено. У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну участі батька у вихованні дітей відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн. за звернення до суду з двома позовними вимогами немайнового характеру. ОСОБА_2 5 листопада 2021 року звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, зміну порядку участі у вихованні дітей, стягнення моральної шкоди. Зазначала, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, зміну порядку участі у вихованні дітей, стягнення моральної шкоди та у зустрічній позовні заяві ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу участі батька у вихованні дітей просила стягнути витрати на правничу допомогу, подала орієнтований розрахунок судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2021 року скасувати та ухвалити додаткове рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Зазначає, що судом без належних підстав та обґрунтування відмовлено в задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення. Вважає, що витрати на правничу допомогу повинні бути відшкодовані їй з урахуванням того, що позивачеві за первісним позовом ОСОБА_1 рішенням суду відмолено у задоволенні позовних вимог. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції керувався положеннями частини 1, 2, 3, 5 ст.270 ЦПК України та дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення. На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про вирішення питання щодо судових витрат рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 2 листопада 2021 року. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про зобов`язання відповідача ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у спілкуванні із малолітніми дітьми, встановлення порядку його участі у вихованні дітей, стягнення з відповідача моральної шкоди, Просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у виховані та спілкуванні з малолітніми дітьми, встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з дітьми наступний порядок: щосуботи з 10.00 до 18:00 та щонеділі з 12:00 до 18:00, стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування за моральну шкоду на розсуд суду, заборонити ОСОБА_2 бути присутньою. під час спілкування ОСОБА_1 з дітьми.. У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зміну способу участі батька у вихованні дітей. Просила визначити участь ОСОБА_1 як батька у вихованні дітей шляхом надання йому можливості спілкування з дітьми в присутності матері дітей 1-ї та 3-ї суботи кожного місяця з 10 год. до 12 год. у телефонному режимі, за допомогою гаджетів, скайпу за бажанням дітей Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови На підставі п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до п.41 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання. Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» передбачено, що апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове чи змінив його за наявності підстав, передбачених статтею 220 ЦПК. За змістом п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до п.2 ч.5, п.4 ч.7 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про розподіл судових витрат , у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про повернення судового збору. За змістом рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 2 листопада 2021 року суд першої інстанції дійшов висновку про те, що судові витрати не підлягають поверненню сторонам, оскільки у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення порядку участі батька у вихованні дітей, стягнення моральної шкоди відмовлено. У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну участі батька у вихованні дітей відмовлено. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України). Згідно частин 1, 6 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Статтею 134 ЦПК Українипередбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У відповідності до пункту 1,2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Частинами першою - третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Зі змісту статей 10 - 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. На підставі частини другої 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або вдізиву. Отже, за змістом частини першої статті 246 ЦПК України докази у підтвердження понесених витрат учасник справи повинен надати суду до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву і ці докази неможливо подати з поважних причин. Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14.01.2019 у справі № 927/26/18. Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Звідси, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат. З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення порядку участі батька у вихованні дітей, стягнення моральної шкоди від 27 липня 2021 року заявила про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а.с.28-34). Водночас ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про зміну участі батька у вихованні дітей та подано попередній (орієнтований) розрахунок витрат 27 липня 2021 року (а.с.72). Судом не встановлено, що подання ОСОБА_2 попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат не разом із відзивом на позов, поданим 27 липня 2021 року, а разом з зустрічною позовною заявою, поданою 27 липня 2021 року , позбавило ОСОБА_1 можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат. ОСОБА_2 подано заяву про ухвалення додаткового рішення 5 листопада 2021 року. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою, шостою статті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з пунктами 1, 2 частини 3статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною 8статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року). Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Змістом пункту 1 частини 2 статті137, частини 8 статті141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 цього Кодексу). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. ОСОБА_2 на підтвердження витрат на правничу допомогу у здійснених суді першої інстанції долучено: квитанцію до прибуткового касового ордера від 02 листопада 2021 року про сплату ОСОБА_2 17500 грн. за договором про надання правової допомоги від 12 липня 2021 року, довідку-акт приймання передачі робіт від 02 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги від 12 липня 2021 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №303 від 30 березня 2009 року, договір про представництво та надання правничої допомоги від 12 липня 2021 року, укладений між адвокатом Мельник С.Г. та ОСОБА_2 . За змістом довідки-акту приймання передачі робіт від 02 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги від 12 липня 2021 року адвокатом Мельник С.Г. виконано наступні роботи: надання консультації, збір доказів на підтвердження правової позиції відповідача у справі, складання відзиву на позову заяву та підготовка матеріалів для подачі до суду тривалістю 4 год. вартістю 5000 грн, а також складання зустрічної позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про збільшення позовних вимог, підготовка позову тривалістю 6 год. вартістю 7500 грн., представництво у суді тривалістю 4 год. вартістю 5000 грн. На підстави довідки-акту приймання передачі робіт від 02 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги від 12 липня 2021 року та квитанції до прибуткового касового ордера від 02 листопада 2021 року, ОСОБА_2 сплачено адвокату Мельник С.Г. грошові кошти в сумі 17500 грн. З огляду на те, що рішенням Шевченківського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну участі батька у вихованні дітей відмовлено, витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката Мельник С.Г. по складанню зустрічної позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про збільшення позовних вимог, підготовки позову вартістю 7500 грн. не підлягають відшкодуванню. Разом з тим при вирішенні питання про розподіл судових судом першої інстанції не враховано, що рішенням Шевченківського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2021 року відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми, встановлення порядку участі батька у вихованні дітей, стягнення моральної шкоди. Тому підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката щодо розгляду справи за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми, встановлення порядку участі батька у вихованні дітей, стягнення моральної шкоди з надання консультації, збору доказів на підтвердження правової позиції відповідача у справі, складання відзиву на позовну заяву та підготовка матеріалів для подачі до суду вартістю 5000 грн., представництво у суді тривалістю 4 год. вартістю 5000 грн. ОСОБА_1 не заперечується співмірність витрат, не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, значення справи для ОСОБА_2 , реальність надання адвокатських послуг(їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, ураховуючи принципи співмірності, колегія суддів вважає з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи відшкодувати ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми, встановлення порядку участі батька у вихованні дітей, стягнення моральної шкоди в сумі 7500 грн. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Тому ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 листопада 2021 року підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 листопада 2021 року скасувати. Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 10 лютого 2022 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді М.І. Кулянда О.О. Одинак