Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/4172/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/143/22 Справа № 183/4172/20 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Деркач Н.М., суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р., при секретарі Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про виселення , - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд зняти з реєстрації місця проживання громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідному органі реєстрації виконавчого комітету міської ради, що здійснює реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання особи, а також виселити всіх мешканців та інших осіб, які не зареєстровані та проживають у вказаному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог банк зазначив, що 18.04.2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNN0GA00000015, згідно якого АТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу кредит у розмірі 25 640 доларів США строком до 18.04.2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, згідно якого останній надав, як майновий поручитель ОСОБА_2 , в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 57,30 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договором іпотеки передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у вказаному будинку (предметі іпотеки) інших осіб лише за умови отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. АТ КБ "Приватбанк" вказує, що відповідачем, всупереч вимог договору іпотеки, порушено його обов`язок та у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 . Таким чином АТ КБ "Приватбанк" вважає, що мешканці, які були зареєстровані з порушенням вимог законодавства у вищезгаданому житловому будинку, що є предметом іпотеки, не мають права користуватись житловим будинком, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 18 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNN0GA00000015, відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит на строк до 18 квітня 2028 року у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 25640,00 доларів США шляхом видачі готівки через касу зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.5-11). З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 18 квітня 2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , який є майновим поручителем ОСОБА_2 , укладений договір іпотеки № DNN0GA00000015, зареєстрований в реєстрі за № 1869 (а.с.12-14). Згідно з п. 35.3. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме житловий будинок загальною площею 57,3 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2005 року по справі № 2-3618,05. Відповідно, будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , є предметом іпотеки, виступає як забезпечення зобов`язання ОСОБА_2 за споживчим кредитом, наданим їй ЗАТ КБ «ПриватБанк» в іноземній валюті - доларах США. У даному будинку зареєстровано місце постійного проживання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також неповнолітній ОСОБА_4 (а.с.15, 29-33). Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що мешканці, які були зареєстровані у спірному будинку з порушенням вимог законодавства у вищезгаданому житловому будинку, що є предметом іпотеки, не мають права користуватись житловим будинком. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивачем не доведено, що реєстрація у будинку за адресою АДРЕСА_1 , членів сім`ї іпотекодавця, серед яких є малолітня дитина, порушує права позивача, перешкоджає йому у реалізації, у передбачений законом спосіб, прав іпотекодержателя; позивачем обрано невірний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, оскільки при вирішенні питання щодо позбавлення особи права користування житловим приміщенням, на підставах, передбачених Законом України «Про іпотеку», необхідно керуватися вимогами статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статтею 109 ЖК УРСР. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»). Разом з тим, відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення. При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-1449цс15, № 6-2947цс15, від 25 листопада 2015 року № 6-1061цс15, від 16 грудня 2015 року № 6-1469цс15 та від 10 лютого 2016 року № 6-2830цс15. Зазначений висновок підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18). Як встановлено з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 18 квітня 2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , який є майновим поручителем ОСОБА_2 , укладений договір іпотеки № DNN0GA00000015, зареєстрований в реєстрі за № 1869 (а.с.12-14). Згідно з п. 35.3. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме житловий будинок загальною площею 57,3 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2005 року по справі № 2-3618,05. Відповідно, будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , є предметом іпотеки, виступає як забезпечення зобов`язання ОСОБА_2 за споживчим кредитом, наданим їй ЗАТ КБ «ПриватБанк» в іноземній валюті - доларах США. У даному будинку зареєстровано місце постійного проживання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також неповнолітній ОСОБА_4 (а.с.15, 29-33). Встановивши, що будинок, який є предметом іпотеки, був придбаний до укладення кредитного договору, тобто кредит було отримано позичальником не для придбання спірного нерухомого майна, переданого в іпотеку банку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів, правильно застосувавши до спірних правовідносин положення статті 109 ЖК Української РСР. Так, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення. При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Посилання позивача в апеляційній скарзі на неправомірну реєстрацію дітей у спірному домоволодінні без згоди іпотекодержателя не можуть бути підставою для задоволення позову. Також не є підставою для задоволення апеляційної скарги посилання банку на те, що судовим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки спірний будинок, оскільки за умови встановлення того, що іпотечне майно придбано не за кредитні кошти, виселення відповідачів є неправомірним. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до незгоди позивача з оцінкою доказів судом. За таких обставин апеляційний суду не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко