Постанова 4803 № 183/4173/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1513/22 Справа № 183/4173/20 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення,- В С Т А Н О В И Л А : У липні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд зняти з реєстрації місця проживання громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , - у відповідному органі реєстрації виконавчого комітету міської ради, що здійснює реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання особи, а також виселити всіх мешканців та інших осіб, які не зареєстровані та проживають у вказаному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що 04 червня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNN0G100000058, згідно якого АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу кредит у розмірі 12600,00 доларів США строком до 30 травня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 46,60 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договором іпотеки передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у вказаному будинку (предметі іпотеки) інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. АТ КБ "ПриватБанк" вказує, що відповідачем, всупереч вимог договору іпотеки, порушено його обов`язок та у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. Таким чином позивач вважає, що мешканці, які були зареєстровані з порушенням вимог законодавства у вищезгаданому житловому будинку, що є предметом іпотеки, не мають права користуватись житловим будинком, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що 04 червня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником прав та обов`язків якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNN0G100000058, відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит на строк до 30 травня 2017 року у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 11200,00 доларів США шляхом видачі готівки через касу зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.4-6). З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04 червня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № DNN0G100000058, зареєстрований в реєстрі за № 1460 (а.с.7-9). Згідно з п. 35.3. Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме житловий будинок загальною площею 46,6 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 червня 2007 року. Отже, будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , є предметом іпотеки, виступає як забезпечення зобов`язання за споживчим кредитом, наданим йому ЗАТ КБ «ПриватБанк» в іноземній валюті - доларах США. У даному будинку зареєстровано місце постійного проживання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.10, 23-25). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд обґрунтовано виходив з наступного. Доказів не виконання договорів відповідачем, розірвання чи припинення їх дії до 30 травня 2017 року, а так само звернення стягнення на предмет іпотеки вказаного іпотечного майна, позивачем суду не надано. Крім того, позивачем не доведено, та не надано належних доказів у підтвердження того, що відповідачі мають будь-яке інше майно у власності. Позивачем не спростовано того факту, що відповідачі використовують спірне житло, яке є іпотечним майном, як місце постійного проживання. Позивачем не доведено підстави та суспільна необхідність втрати відповідачами права користування житловим будинком, який належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності. Позивачем не доведено, що реєстрація у будинку за адресою АДРЕСА_1 , членів сім`ї іпотекодавця порушує права позивача, перешкоджає йому у реалізації, у передбачений законом спосіб, прав іпотекодержателя. Також суд звертає увагу, що ні Цивільний кодекс України, ні Закон України «Про іпотеку» не містять норм, які б обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, оскільки при вирішенні питання щодо позбавлення особи права користування житловим приміщенням, на підставах, передбачених Законом України «Про іпотеку», необхідно керуватися вимогами статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статтею 109 ЖК УРСР. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та рішення суду. Згідно із частиною першою статті 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 Конституції України). Абзацом 5 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та ч. 1 ст. 379 Цивільного кодексу України, надано визначення поняттям «місце проживання» та «житла фізичної особи». Так, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Відповідно до абз. 11 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором. Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У свою чергу відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував того, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відсутній спір між органом, який здійснює реєстрацію, та позивачем щодо зняття з реєстрації відповідачів. Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні. Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності рішення суду, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи є необґрунтованими, а також ці доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко