Ухвала КАС ВС № 640/1556/20

УХВАЛА 07 лютого 2022 року м. Київ справа № 640/1556/20 адміністративне провадження № К/990/2251/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №640/1556/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі, УСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення від 19.12.2019 № 8 кадрової комісії № 4 Генеральної прокуратури України про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації; - визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 № 2082ц про звільнення ОСОБА_1 з 24 грудня 2019 року з посади начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури; - поновити ОСОБА_1 на роботі в Офісі Генерального прокурора на посаді начальника відділу або на рівнозначній посаді; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.12.2019; - допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Офісі Генерального прокурора на посаді начальника відділу або на рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року змінено в мотивувальній та резолютивній частині, викладено абзаци 4 та 5 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 у наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 775867 (сімсот сімдесят п`ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 71 коп.». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року залишено без змін. 17 січня 2022 року до суду касаційної інстанції вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №640/1556/20. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 20 грудня 2021 року повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила обґрунтованих підстав для касаційного оскарження судових рішень. Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України з належним обґрунтуванням. Верховний Суд в ухвалі від 20 грудня 2021 року надав вичерпні роз`яснення щодо вимог до оформлення касаційної скарги, яким вона має відповідати в частині визначення підстав для касаційного оскарження судових рішень за приписами частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, вдруге подана касаційна скарга так і не приведена у відповідність із роз`ясненнями, наданими Верховним Судом. Зазначене свідчить про ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надав Верховний Суд щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Так, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції змінюючи судове рішення першої інстанції не послався на правові висновки Верховного Суду, а отже такі висновки відсутні, що за приписами пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є підставою для відкриття касаційного провадження. Суд указує, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Разом з тим, у касаційній скарзі заявник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень, які є загальними і касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо необхідності висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі. Крім того, правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини є, та були застосовані судом апеляційної інстанції. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження. Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №640/1556/20 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддяВ.М. Соколов Згідно з оригіналом помічник судді Тетяна РУДИК 07.02.22