Ухвала КАС ВС № 480/340/21

УХВАЛА 07 лютого 2022 року м. Київ справа № 480/340/21 адміністративне провадження № К/990/2353/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року в справі №480/340/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді та стягнення компенсації, ВСТАНОВИВ: 17 січня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Сумської обласної прокуратури з вимогами: - визнати протиправним і скасувати наказ від 24.12.2020 №648к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби Управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Сумської області; - визнати протиправним і скасувати рішення №2 Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 11.12.2020 про неуспішне проходження атестації; - поновити на посаді прокурора Відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби Сумської обласної прокуратури з 01.01.2021; - стягнути компенсацію за вимушений прогул із розрахунку 2660,65 грн за один день вимушеного прогулу, що станом на 01.04.2021 становить 159639,00 грн; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 57204 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, позов задоволено частково: - визнано протиправним і скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 11.12.2020 №2 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ; - визнано протиправним і скасовано наказ Сумської обласної прокуратури №648к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та державної прикордонної служби Управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Сумської області; - поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та державної прикордонної служби Управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Сумської області з 01.01.2021; - стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23140,26 грн; - рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та державної прикордонної служби Управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Сумської області з 01.01.2021 та стягнення з Сумської обласної прокуратури на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7837, 83 грн допущено до негайного виконання; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками атестації, 11.12.2020 Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур (третій етап) ухвалено рішення № 2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) та покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування підпункту 2 пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (надалі - Закон № 113-IX), п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» та п.6 розділу 5 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221) (пункт 8 розділу І, розділ ІV Порядку № 221). Разом з тим, Суд вказує, що у справі №120/3458/20-а Верховний Суд зазначив, що згідно із п. 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Водночас ні Порядок № 221, ні Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» не містять чітких критеріїв/показників збирання, дослідження та оцінки інформації, що є необхідною для цілей атестації. Крім того, пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Отже, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби. Суд вказав, що оскільки предметом атестації є оцінка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу I Порядку № 221), а рішення про неуспішне проходження прокурором атестації приймається кадровою комісією саме з підстав невідповідності, на думку комісії, прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, Верховний Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що суд немає повноважень оцінювати рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації по суті. Верховний Суд вказав, що з оскаржуваного рішення слідує, що оцінка професійної компетентності позивача була здійснена Кадровою комісією лише на підставі виконаного практичного завдання та без урахування того, що позивач успішно пройшов попередні етапи атестації. З урахуванням наведеного у сукупності, Верховний Суд погодився із висновками судів про те, що висновки кадрової комісії щодо невідповідності позивача вимогам професійної компетентності з мотивів неповного та частково неправильного виконання практичного завдання не можуть визнаватися обґрунтованими. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Таким чином, обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, які є загальними, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року в справі №480/340/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді та стягнення компенсації - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич