Постанова 4807 № 337/3309/21

Дата документу 10.02.2022 Справа № 337/3309/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 337/3309/21 Головуючий у 1 інстанції: Кучерук І.Г. № 22-ц/807/254/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Бєлки В.Ю. Онищенко Е.А. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на заочне рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 07 вересня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ В червні 2021 року АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 24.07.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем був укладений кредитний договір № 22030000137928 про надання грошових коштів в сумі 74400 гривень, строком на 60 місяців, до 24.07.2024 року на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту з 24.07.2019 р. по 23.11.2021 р. становить 5 % від суми кредиту; з 24.11.2021 р. по 23.02.2022 р. - 4 % від суми кредиту, з 24.02.2022 р. по 23.05.2023 р. - 3% від суми кредиту, з 24.05.2023 р. по 24.07.2024 р. - 1,95 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування є фіксованою та нараховується у наступному розмірі : на строкову заборгованість за кредитом в розмірі 0,001% річних , а на прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 56% річних. У порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 29.04.2021 становить 113087,95 гривні, та складається з: залишок простроченого кредиту 74400 грн., залишок прострочених відсотків 1487,95 грн., залишок прострочених комісій 37200 грн. Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути заборгованість та судові витрати понесені позивачем зі сплатою судового збору. Заочним рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 07 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованість за договором № 22030000137928 від 24.07.2019 року у розмірі 75887 грн. 95 коп., яка складається з: простроченого кредиту 74400 грн., прострочених відсотків 1487,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» судові витрати у розмірі 1523 грн. 17 коп. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ «Банк Кредит Дніпро» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зокрема стягнути з відповідача комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наданих суду документів, 24.07.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22030000137928, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 74400 грн з терміном користування до 24.07.2024 року (день остаточного повернення кредиту), цільове призначення - на споживчі цілі. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору за користування кредитом позивальник сплачує: щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі: з 24.07.2019 р. по 23.11.2021 р. становить 5 % від суми кредиту; з 24.11.2021 р. по 23.02.2022 р. - 4 % від суми кредиту, з 24.02.2022 р. по 23.05.2023 р. - 3% від суми кредиту, з 24.05.2023 р. по 24.07.2024 р. - 1,95% від суми кредиту, процентна ставка на строкову заборгованість - 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56% відсотків. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти відповідачу. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував. Згідно розрахунку позивача сума заборгованості станом на 29.04.2021 становить 113087,95 гривні, та складається з: залишок простроченого кредиту 74400 грн., залишок прострочених відсотків 1487,95 грн., залишок прострочених комісій 37200 грн. Судове рішення оскаржене лише в частині відмови у стягненні сум простроченої комісії у розмірі 37200 гр. Судова колегія вважає правильною відмову суду першої інстанції у задоволенні позову про стягнення комісії з таких підстав. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: "надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року". Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі№ 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року. У даній справі, яка переглядається за апеляційною скаргою банку, умовами кредитного договору (пункт 1.2)( а.с.9), передбачено, що банк надає позичальнику кредит на споживчі потреби зі сплатою комісії. При цьому у тексті договору не визначено за яку саме послугу банк встановив щомісячну комісію, тому після 16 жовтня 2011 року відповідач не повинен сплачувати комісію банку. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 641/11984/15-ц (провадження № 61-37843св18). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність оскаржуваного судового рішення в частині відмови у стягненні з відповідача комісії. Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно графіку встановлена щомісячна комісія, за розрахунково - касове обслуговування, а також за інші послуги банку, при видачі кредиту. При цьому розрахунково - касове обслуговування є супутньою послугою банку, тому встановлення комісії у зазначеному розмірі не може бути визнано справедливими умовами договору. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно вважав, що вимоги позивача в частині стягнення комісії не підлягають задоволенню. Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону та правозастосовної практики. З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та відмови у стягненні комісії. На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» залишити без задоволення. Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2021 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 10 лютого 2022 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: В.Ю. Бєлка Е.А. Онищенко