Постанова КЦС ВС № 703/3379/16-ц

Постанова Іменем України 09 вересня 2020 року м. Київ справа № 703/3379/16-ц провадження № 61-4290св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року у складі судді Опалинської О. П. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2016 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 20 березня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), укладений кредитний договір № 89п/08/2008-840 про надання кредитних коштів у розмірі 22 882,50 доларів США, а також додаток № 1 до цього договору з графіком погашення заборгованості за кредитом та процентів. Кредит він отримав на придбання нерухомості на території України в національній валюті у розмірі 113 625 грн, але не від ВАТ КБ «Надра», а від філії ПАТ КБ «Надра» в м. Черкаси, про що свідчить заява про видачу готівки від 20 березня 2008 року № 769. 20 березня 2008 року кредитний договір забезпечено іпотекою - квартирою АДРЕСА_1 вартістю 126 706,00 грн. Однак кредитор не надав йому договори кредиту та іпотеки, а також умови програми іпотечного кредитування «Житлові рішення» для ознайомлення. Згідно з пунктом 3.3.1 кредитного договору повернення суми кредиту здійснюється рівними платежами щомісячно у сумі 82,91 дол. США, починаючи з квітня 2008 року. Пунктом 3.2 договору встановлено, що моментом надання кредиту вважається день утворення заборгованості на позичковому рахунку позичальника № НОМЕР_1 відкритому у ВАТ КБ «Надра». Однак, відповідно до постанови Національного банку України від 20 жовтня 2004 року № 495 «Про затвердження інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України» вищевказаного рахунку не існувало так само, як і не існує поточного рахунку № НОМЕР_2 , на який він (позивач) повинен був сплачувати кредит. 11 грудня 2008 року між ним та ВАТ КБ «Надра» укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, якою збільшено розмір щомісячного платежу до 84,80 доларів США, починаючи з червня 2009 року, та додаток № 1 до договору у новій редакції. 29 вересня 2009 року між сторонами підписано додаткову угоду № 2, якою внесено зміни до кредитного договору, а саме, у пункті 1.1.1 визначено транзитний рахунок № НОМЕР_3 з призначенням платежу «Поповнення поточного (карт.) рахунку № НОМЕР_2 », однак такий рахунок відповідно до постанови Національного банку України від 20 жовтня 2004 року № 495 «Про затвердження інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України» банком не використовується. Таким чином кредитор умисно, на порушення вимог закону, у графі «Призначення платежу» зазначив недійсні відомості про поповнення карткового рахунку. Крім того, 29 вересня 2009 року жодної видачі/отримання кредитних коштів не відбувалося, що не відповідає зазначеному у додатковій угоді № 2 до кредитного договору від 20 березня 2008 року. Вважає, що кредитний договір було укладено з порушенням вимог закону, а саме, в частині обігу готівкової валюти на території України, та порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів». На його думку, при укладенні кредитного договору банк приховав від нього повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів споживача в оману. Умови додаткових договорів є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, справедливості та розумності, їх наслідком є дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу кредитних послуг. Посилаючись на наведене, просив визнати недійсними: - кредитний договір від 20 березня 2008 року № 89 п/08/2008-840; - договір іпотеки від 20 березня 2008 року № 89п/08/2008-840і; - додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 20 березня 2008 року № 89п/08/2008-840, укладену 11 грудня 2008 року; - додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 20 березня 2008 року № 89п/08/2008-840, укладену 29 вересня 2009 року; - додаткову угоду № 1 до договору іпотеки від 20 березня 2008 року № 89п/08/2008-840і, укладену 29 вересня 2009 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд виходив з преюдиційності рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 11 січня 2016 року, яким з позивача на користь ПАТ КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 20 березня 2008 року в розмірі 23 192,69 дол. США. Вказаним рішенням підтверджується факт отримання позивачем коштів та невиконання зобов`язань за вказаним договором. Проаналізувавши докази надані сторонами, суд дійшов висновку, що оспорювані договори відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для визнання їх недійсними в судовому порядку. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2019 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з рішення місцевого суду та зазначив, що в укладеному між сторонами у письмовій формі договорі чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов`язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з його умовами, не заперечував проти них та проти підписання, погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання були вільними, оскільки будь-яких доказів протилежного позивач суду не надав. Позивач не надав належні та допустимі докази для визнання кредитного договору додаткових угод до нього, договору іпотеки та додаткової угоди до нього недійсними. Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору. Суди не звернули увагу на те, що процедура відкриття, використання та закриття рахунку в банку визначена Інструкцією про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою постановою Правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року. Валютний рахунок в доларах на його ім`я банком не відкривався та відповідно кредитні кошти в іноземній валюті - в доларах США не зараховувались і не видавались. Вважає, що кредитний договір було укладено з порушенням вимог закону, а саме, в частині обігу готівкової валюти на території України, та порушенням вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» Під час укладення кредитного договору та додаткових угод банк приховав від нього повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим фактично ввів його в оману, що є, на його думку, порушенням Закону України «Про захист прав споживачів». Відзив/заперечення на касаційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якому просить задовольнити його касаційну скаргу, скасувати оскаржені судові рішенням з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про захист прав споживача. Витребувано із Смілянського міськрайонного суду Черкаської області цивільну справу № 703/3379/16-ц. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 грудня 2015 року у справі № 703/3379/16-ц відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року справу № 703/3379/16-ц призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду Позиція Верховного Суду Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів. Суди встановили, що 20 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 89п/08/2008-840, за яким позичальнику наданий кредит у сумі 22 882,50 долари США в порядку і на умовах, визначених цим договором за програмою «Житлові рішення», зі сплатою 12,99% та кінцевим терміном повернення до 12 березня 2031 року. Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору цільовим призначенням кредиту є проведення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири від 13 березня 2008 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_3 , з метою придбання позичальником квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; витрати позичальника, пов`язані з оформленням кредиту; оплата комісії за розрахунки за цим договором. Договір кредиту забезпечено договором іпотеки від березня 2008 року №89п/08/2008-840/і між тими самими сторонами, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 3.1 договору кредиту надання кредиту проводиться шляхом зарахування на поточний рахунок обраного тарифного пакету при наявності належним чином оформленої заяви на переказ готівки, сума у якій зазначена у доларах США та еквівалентній у валюті України гривнях, або видача готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки сума, у якій зазначена у доларах США та еквівалентній у валюті України гривнях. Відповідно до пункту 3.2 договору моментом надання кредиту є день утворення заборгованості на позичковому рахунку позичальника № НОМЕР_1 відкритому у ВАТ КБ «Надра». Повернення суми кредиту здійснюється рівними платежами щомісячно у сумі 82,91 долара США, починаючи з квітня 2008 року, та які відповідно до пункту 3.3.2 договору вносяться позичальником на поточний рахунок № НОМЕР_2 (пункт 3.3.1 кредитного договору). 20 березня 2008 року, тобто в день укладення кредитного договору, між тими ж сторонами підписано додаток № 1 до кредитного договору № 89п/08/2008-840 з графіком погашення заборгованості за кредитом та процентами за ним. 11 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору 89п/08/2008-840, відповідно до якої змінено пункт 3.3.1 кредитного договору в частині щомісячної оплати, а саме, повернення суми кредиту мало здійснюватися рівними платежами щомісяця в розмірі 84,80 доларів США. До вказаної додаткової угоди № 1 укладено графік погашення заборгованості за кредитом та процентам відповідно до збільшення щомісячного платежу. 29 вересня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 та графік погашення кредиту до кредитного договору № 89п/08/2008-840, відповідно до якої позичальник повертає кредит та сплачує відсотки банку шляхом внесення мінімально необхідного платежу на поточний рахунок № НОМЕР_2 тарифного пакету шляхом внесення готівкою через касу банку на зазначений поточний рахунок або безготівковим перерахуванням через транзитний рахунок № НОМЕР_3 МФО 354916 призначення платежу «Поповнення поточного (карт.) рахунку № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 ». Також у вищевказаній додатковій угоді зазначено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день списання з позичкового рахунка № НОМЕР_1 позичальника коштів в сумі кредиту згідно даного договору. 29 вересня 2009 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору іпотеки. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 11 січня 2016 року, у цивільній справі №703/5089/15-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» стягнуто кредитну заборгованість в сумі 23 192,69 дол. США. Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що «із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству». Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконував його; банк надав позивачу всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника. Отже, доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року». Умовами кредитного договору від 20 березня 2008 року (пункт 1.6) передбачена комісія за розрахунки у розмірі 1,7 % від суми виданих коштів, визначених у пункті 1.2, за винятком суми виданої на оплату цієї комісії. У пункті 4.3.12 кредитного договору встановлений обов`язок позичальника сплатити банку комісію у розмірі 2 % від початкової суми кредиту при здійсненні повного дострокового погашення кредиту у зв`язку з рефінансуванням заборгованості позичальника іншим банкам та надання банком письмової згоди на повторну іпотеку. У частині 1 додаткової угоди від 29 вересня 2009 року № 2 до кредитного договору: - у пункті 2.5 статті 2 встановлена сплата комісії у вигляді плати за управління кредитом, яка здійснюється в порядку та у терміни, визначені договором; - у підпункті 2.8.2 пункту 2.8 статті 2 позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання з поточних карткових рахунків позичальника щоденно (при наявності) суми простроченої заборгованості, зокрема, за комісіями у вигляді плати за управління кредитом; - у пункті 3.2.3 статті 3 кредитор має право вимагати, зокрема, сплатити комісію у вигляді плати за управління кредитом; - у пункті 3.3.7 статті 3 зазначено, що позичальник зобов`язаний сплачувати, зокрема, комісії у вигляді плати за користування кредитом у розмірі та порядку, визначеному договором; - у пункті 3.3.14 статті 3 встановлено, що позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дати одержання письмового повідомлень кредитора, достроково повернути в повному обсязі, окрім іншого, комісії у вигляді плати за управління кредитом. - у пункті 3.3.17 статті 3 зазначено, що позичальник зобов`язаний сплачувати кредитору комісії у вигляді плати за управління кредитом у строки та розмірах, що визначені цим договором. - у пункті 4.1 статті 4 встановлена відповідальність позичальника, у тому числі й за прострочення комісій у вигляді плати за управління кредитом, передбачених умовами цього договору. Відповідно до частини 2 додаткової угоди від 29 вересня 2009 року № 2 позичальник сплачує комісію за зміни умов кредитного договору при реструктуризації кредитної заборгованості у розмірі 1 000,00 грн рівними частинами протягом шести місяців, що складає 166,67 грн на місяць, починаючи з 29 вересня 2009 року до 29 лютого 2010 року включно, згідно тарифів банку за додаткові послуги за кредитними операціями (реструктуризація кредитної заборгованості). Таким чином, комісія за розрахунки у розмірі 1,7 % від суми виданих коштів, комісія у розмірі 3 % від початкової суми кредиту при здійсненні повного дострокового погашення кредиту у зв`язку з рефінансуванням заборгованості позичальника іншим банкам, комісія за управління кредитом та комісія за зміни умов кредитного договору при реструктуризації кредитної заборгованості є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними. Суди на зазначені обставини уваги не звернули, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, але помилились щодо мотивів такої відмови про визнання недійсними пунктів 1.6 та 4.3.12 кредитного договору, пункту 2.5 статті 2, підпункту 2.8.2 пункту 2.8 статті 2, підпункту 3.2.3 пункту 3.2 статті 3, підпунктів 3.3.7, 3.3.14, 3.3.17 пункту 3.3 статті 3, пункту 4.1 статті 4 частини 1 та частини 2 додаткової угоди від 29 вересня 2009 року № 2 до кредитного договору в частині нарахування та сплати винагороди за надання фінансового інструменту. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково постановлені без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальну частину щодо нікчемності пунктів 1.6 та 4.3.12 кредитного договору від 20 березня 2008 року, пункту 2.5 статті 2, підпункту 2.8.2 пункту 2.8 статті 2, підпункту 3.2.3 пункту 3.2 статті 3, підпунктів 3.3.7, 3.3.14, 3.3.17 пункту 3.3 статті 3, пункту 4.1 статті 4 частини 1 та частини 2 додаткової угоди від 29 вересня 2009 року № 2 до кредитного договору в редакції цієї постанови. В іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін. Оскільки Верховний Суд змінює оскаржені рішення, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2019 року в частині визнання недійсними пунктів 1.6 та 4.3.12 кредитного договору від 20 березня 2008 року, пункту 2.5 статті 2, підпункту 2.8.2 пункту 2.8 статті 2, підпункту 3.2.3 пункту 3.2 статті 3, підпунктів 3.3.7, 3.3.14, 3.3.17 пункту 3.3 статті 3, пункту 4.1 статті 4 частини 1 та частини 2 додаткової угоди від 29 вересня 2009 року № 2 до кредитного договору змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков