Постанова КЦС ВС № 697/1959/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 697/1959/24 провадження № 61-846св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач), розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Новікова О. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Черкаського нотаріального округу Стеблина Євгеній Вячеславович, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько Ангеліна Павлівна про визнання недійсною довіреності та договору позики, ухвалив постанову про таке: I. Вступ

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. У грудні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ткач В. О., звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Черкаського нотаріального округу Стеблина Є. В. (далі - приватний нотаріус Стеблина Є. В.), приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П. (далі - приватний нотаріус Гринько А. П.), про визнання недійсною довіреності та договору позики.

3. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2025 року зустрічну позовну заяву об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

4. Суд першої інстанції первісний позов задовольнив, у зустрічному позові відмовив.

5. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким в первісному позові відмовив, зустрічний позов задовольнив частково.

6. ОСОБА_1 оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.

7. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови у первісному позові та в частині задоволення зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним договору позики. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається. ІІ. Короткий зміст позовних вимог

8. Позов ОСОБА_1 обґрунтований так: - 10 листопад 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , на підставі довіреності посвідченої 17 жовтня 2023 року, укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Гринько А. П.; - відповідно до пункту 1 договору позики ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_2 , кошти у позику в сумі 1 373 643,75 грн, що еквівалентно 38 125 дол. США, які ОСОБА_2 зобов`язалась повернути ОСОБА_4 до 10 травня 2025 року; - згідно з пунктом 4 договору позики повернення коштів здійснюється щомісячно до 10 числа в розмірі 2 118 дол. США; - на забезпечення виконання умов договору позики 10 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Гринько А. П. за реєстровим номером № 3447; - договір іпотеки підписано від імені ОСОБА_2 та в її інтересах ОСОБА_3 , на підставі довіреності посвідченої 17 жовтня 2023 року; - відповідно до пункту 1.2. договору іпотеки предметом іпотеки є житловий будинок на АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, за цією ж адресою (далі - спірні будинок та земельна ділянка); - оскільки позичальник ОСОБА_2 жодного разу не виконала умови договору позики, не здійснила жодного платежу, 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Гринько А. П. із відповідною заявою про порушення виконання умов договору позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, яка була направлена нотаріусом ОСОБА_2 ; - ОСОБА_2 порушення не усунула, кошти не було сплачено; - 16 січня 2024 року ОСОБА_1 знову звернувся до приватного нотаріуса Гринько А. П. із відповідною заявою про порушення виконання умов договору позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, яка була направлена нотаріусом адресату ОСОБА_2 , однак ОСОБА_2 порушення не усунула, кошти сплачені не були; - неодноразові звернення ОСОБА_1 в позасудовому порядку до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишені поза увагою; - 19 березня 2024 року ОСОБА_3 особисто прибув до приватного нотаріуса Гринько А. П. та надав письмову заяву про те що ОСОБА_2 відомо про порушення зобов`язань за договором позики та договором іпотеки, та заявив, що до 19 квітня 2024 року всі порушення будуть усунуті та сплачено суму позики; - вказана заява була посвідчена приватним нотаріусом Гринько А. П., проте, ігноруючи вказану заяву, ОСОБА_2 кошти не сплатила; - 09 липня 2024 року фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_5 проведено оцінку іпотечного майна, оціночна (ринкова) вартість якого становила 1 488 738 грн; - 20 серпня 2024 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення про проведення оцінки із розрахунком суми заборгованості та чергове повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки; - вказував, що станом на 19 серпня 2024 року загальна сума вимог становить 39 012,95 дол. США, з яких: заборгованість за зобов`язаннями - 38 125 дол. США, майнове відшкодування та санкції - 887,95 дол. США.

9. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10 листопада 2023 року, в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 10 листопада 2023 року, шляхом визнання права власності на спірний житловий будинок та приватизовану земельну ділянку за ОСОБА_1 .

10. Позов ОСОБА_2 обґрунтований так: - ОСОБА_2 є власником спірного будинку. - у жовтні 2023 року до неї звернувся онук ОСОБА_3 про те, що йому необхідна документація у вигляді довіреності на її будинок, мотивувавши наявністю проблемам; - перебуваючи на той час із онуком у довірительних родинних відносинах, не допускаючи неблагонадійних намірів, вона погодилась на його прохання, в результаті чого 17 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Стеблиною Є. В. видано довіреність; - будучи літньою особою, юридично необізнаною вона була переконана саме в оформлені довіреності з умовами, попередньо оговореними з ОСОБА_3 ; - оформлення та комунікація з нотаріусом провадилась виключно ОСОБА_3 ; - після видачі приватним нотаріусом довіреності 17 жовтня 2023 року ОСОБА_3 отримав екземпляри довіреностей та залишив їх при собі; - станом на момент отримання ухвали Канівського міськрайонного суду про відкриття провадження та після отримання правничої допомоги, вона мала можливість ознайомитись із довіреністю, яка не містила положень, про які вона домовлялася з ОСОБА_3 ; - будучи пенсіонеркою, одноособовою власницею спірного майна, де зареєстроване місце проживання, не маючи іншого житла для проживання, не мала на меті і не могла допускати можливості розглядати варіанти навіть теоретичної зміни правового статусу належного їй на праві власності єдиного житла; - з матеріалі справи дізналася про наявність звернення стягнення на предмет іпотеки; - згоди на укладення договору позики не надавала, жодних осіб вона не уповноважувала та не передавала доручень такої правової природи, угода була вчинена проти її інтересів та інтересів її майна; - за договором позики вона грошей не отримувала, факт передачі грошей нотаріус не може підтвердити; - ОСОБА_3 вчинив юридичні дії поза її інтересами у вигляді самоправного укладення договору позики та отримання, виключно з власної ініціативи та на власний розсуд, значного обсягу коштів, що в сукупності свідчить про безпосередній умисел у вчинені таких дій виключно у власних особистих інтересах та на власну користь із застосуванням впливу обману на ОСОБА_2 .

11. Враховуючи викладене ОСОБА_2 просила: - визнати недійсною довіреність від 17 жовтня 2023 року, посвідчену приватним нотаріусом Стеблиною Є. В; - визнати недійсним договір позики від 10 листопада 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Гринько А. П. ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2025 року первісний позов задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором позики, шляхом визнання права власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку, за ОСОБА_1 . У зустрічному позові відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

13. Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з такого: - оскільки, у строки, встановлені договором позики, ОСОБА_2 позику не повернула, отже не виконала зобов`язання за договором позики, тому у ОСОБА_1 виникло право на звернення стягнення; - довіреність від 17 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси, відповідає вимогам закону, тому доведеним є факт того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 , укладений договір позики; - ОСОБА_2 при зверненні до суду із зустрічним позовом не зазначила на підставі яких саме норм матеріального права вона просить визнати довіреність недійсною. IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

14. Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ткач В. О. задоволено частково. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2025 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним договір позики. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

15. Відмовивши у первісному позові та задовольнивши частково зустрічний позов, апеляційний суд виходив з такого: - спірна довіреність не містить визначених повноважень представляти інтереси ОСОБА_2 як власника належного їй на праві власності нерухомого майна, з питань користування та розпорядження ним, а виключно на представництво її інтересів як власника належного їй на праві власності спірного майна відповідно до вимог законодавства; - ОСОБА_3 , укладаючи договір позики, перевищив надані йому повноваження як представника ОСОБА_2 ; - ОСОБА_3 у письмових поясненнях фактично підтвердив необхідність у грошових коштах, які він мав можливість отримати лише в позику, що свідчить про недобросовісність його дій як повіреного та вчинення такого правочину в своїх особистих інтересах, усупереч інтересам ОСОБА_2 , що призвело до несприятливих наслідків для довірителя; - у ОСОБА_2 волевиявлення щодо укладення договору позики не було, ОСОБА_6 діяв всупереч бажанню ОСОБА_2 , з власної ініціативи розширив межі наданих йому повноважень, враховуючи, що видана йому довіреність не давала права на укладення такого роду договорів, що свідчить про недійсність правочину та відсутність створених ним юридичних наслідків, у тому числі повернення коштів; - оскільки наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання договору позики недійсним, тому немає підстав для задоволення первісних позовних вимог, оскільки договір іпотеки був укладений на забезпечення виконання спірного договору позики; - спірна довіреність видана з дотриманням статті 245 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), не була припинена та/або скасована довірителем, а отже наділяла повіреного ОСОБА_3 відповідними повноваженнями, тому вимога щодо визнання її недійсною не підлягає задоволенню. V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

17. Касаційна скарга мотивована таким: - висновок апеляційного суду, що ОСОБА_3 , укладаючи від імені ОСОБА_2 договір позики, як представник перевищив надані йому повноваження, спростовується довіреністю, у якійвказано, що ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 право, зокрема, укладати та підписувати від її імені відповідно договори, представляти її інтереси як власника належного їй на праві власності нерухомого майна з питань користування та розпорядження ним; - апеляційний суд не взяв до увагу, що ОСОБА_3 визнав отримання коштів, але не зміг їх повернути, а ОСОБА_2 після видачі довіреності внесла будинок і землю до реєстру, щоб передати його в іпотеку, що підтверджує її обізнаність про укладені правочини; - судом апеляційної інстанції проігноровано ту обставину, що ОСОБА_2 після вчинення оспорюваних правочинів, визнала їх укладення, оскільки тривалий час не оскаржувала їх, лише у грудні 2024 року звернулась до суду із зустрічним позовом, що свідчить про недобросовісність її дій; - висновки апеляційного суду не відповідають змісту статті 576 ЦК, статті 133 Земельного кодексу України та статті 6 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон України «Про іпотеку»); - апеляційний суд не зазначивякі саме вимоги визначені в частині першій статті 203 ЦК порушені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 при посвідченні договору іпотеки; - сторонами договору іпотеки є виключно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_3 і вони особисто не вчиняли жодних дій, які б суперечили положенням частини першої статті 203 ЦК; - визнаючи недійсним договір позики, суд апеляційної інстанції свій висновок обґрунтовує тим, що даний договір укладено з дефектом волі під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини, хоча вказані обставини не були підставою зустрічного позову і під час розгляду справи не досліджувались; - апеляційний суд застосував статті 251, 229-233 ЦК без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, Верховного Суду від 14 квітня 2025 року у справі № 904/2465/21, від 11 вересня 2018 року у справі № 910/18812/17, від 08 липня 2019 року у справі № 910/19776/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18. VI. Рух справи 18. 13 січня 2026 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду.

19. Ухвалою від 29 січня 2026 року зазначену касаційну скаргу було залишено без руху.

20. Ухвалою від 18 лютого 2026 рокупоновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі. 21. 11 березня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

22. Ухвалою від 24 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

23. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу. VII. Встановлені судами обставини 24. 10 листопада 2023 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник), який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на підставі довіреності, посвідченої 17 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Стеблиною Є. В. за реєстровим номером № 1931 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Гринько А. П. та зареєстровано в реєстрі за № 3446.

25. Відповідно до пункту 1 договору позики позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця кошти у сумі 1 373 643,75 грн, що еквівалентно 38 125 дол. США на дату укладення цього договору (1 дол. США=36,03 грн), встановленим на момент укладення даного договору, та зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, не пізніше ніж один рік шість місяців з моменту укладення даного договору, тобто до 10 травня 2025 року.

26. Згідно з пунктом 4 договору позики позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики, визначену в пункті 1 цього договору, без сплати процентів, здійснювати платежі щомісячно до 10 числа в розмірі 2 118,00 дол. США на місяць.

27. Відповідно до пункту 6 договору позики кошти вважаються повернутими в момент повного розрахунку всієї суми позики наручно.

28. Позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання за даним договором (пункт 7 договору позики).

29. У випадку невиконання позичальником зобов`язання за даним договором, даний договір може бути поданий позикодавцем до стягнення. Звернення стягнення за цим договором здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку (пункт 8 договору позики). 30. 10 листопада 2023 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець), який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на підставі довіреності, посвідченої 17 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Стеблиною Є. В. за реєстровим номером № 1931, було укладено іпотечний договір серії НСР № 201802, який був посвідчений приватним нотаріусом Гринько А. П. та зареєстровано в реєстрі за № 3448.

31. Згідно з пунктом 1.1 іпотечного договору іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору позики, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується документами зазначеними у пункті 1.3 цього договору.

32. Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: спірний будинок та земельна ділянка.

33. Вартість (договірна) предмета іпотеки визначена сторонами у сумі 1 441 200 грн, що є еквівалентом 40 000 дол. США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, на дату укладення цього договору (пункт 1.4 іпотечного договору).

34. Згідно з пунтом 3.1.3 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання за договором позики та/або цим договором, в тому числі: невиконання або неналежне виконання зобов`язання за договором позики та в цілому або в будь-якій його частині, якщо прострочення строку будь-якого з платежів або його частини становить більше одного місяця; в разі невиконання зобов`язань, передбачених цим Договором.

35. Відповідно до звіту про оцінку спірного будинку, який належить ОСОБА_2 , від 09 липня 2024 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , вбачається, що ринкова вартість об`єкта оцінки складає, без ПДВ 1 488 738 грн, в тому числі земельна ділянка площею 643 кв. м кадастровий номер 7110300000:01:009:0504 вартість якої складає 96 450 грн.

36. Згідно зі звітом про оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 643 кв. м, кадастровий номер 71103000000:01:009:0504, власник ОСОБА_2 від 09 липня 2024 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , вбачається, що ринкова вартість об`єкту оцінки складає, без ПДВ 96 450 грн. 37. 17 жовтня 2023 року ОСОБА_2 видала на ім`я ОСОБА_3 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Стеблиною Є. В., зареєстровану в реєстрі за № 1931, якою уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси як власника належного їй на праві власності нерухомого майна, а саме: спірного будинку з питань користування та розпорядження (продати, обміняти, здати в оренду, заставити тощо) відповідно до вимог законодавства, за ціну та на умовах на власний розсуд представника.

38. Для цього надала ОСОБА_3 право: продавати, підписувати від її імені різного роду заяви та будь-які документи, бути її представником з усіма необхідними повноваженнями, в усіх державних, громадських та інших органах, підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності, галузевої належності, у Центрах надання адміністративних послуг, в органах державної реєстрації, у відповідному управлінні Держгеокадастру, землевпорядних організаціях, Державному земельному кадастрі, органах землеустрою, в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, бюро технічної інвентаризації, управлінні юстиції, комунальних підприємствах, житлово-експлуатаційних конторах, органах пожежного нагляду, нотаріату, а також у відносинах з фізичними особами та вчинення без винятку дії, які за діючим законодавством та згідно цієї довіреності має право вчиняти представник за довіреністю, укладати та підписувати від її імені відповідно договори, а в разі необхідності і попередні договори (щодо укладення таких договорів в майбутньому), також укладати та підписувати договори про внесення змін до таких договорів, а в разі необхідності розривати укладені договори: оформляти та подавати усі необхідні документи з метою укладення зазначених договорів; реєструвати право власності та інші майнові права у відповідних органах; визначати в усіх випадках суми, терміни, порядок оплати та інші умови договорів на власний розсуд, виходячи при цьому із розумної доцільності та її інтересів; одержувати від уповноважених органів, організацій, підприємств та установ у зв`язку з реалізацією повноважень рішення, довідки, висновки (в тому числі довідку про відсутність заборони відчуження (арешту) нерухомості, податкової застави, тощо), звіти про експертну оцінку (звіт про визнання експертно-грошової оцінки квартири), витяги із звітів та технічної документації (в тому числі про нормативну грошову оцінку квартири) проекти відводу та іншу землевпорядну технічну документацію, дублікати документів (в разі їх втрати або зміни), витяги з реєстрів (у тому числі витяги з державних та/чи єдиних реєстрів інформаційних систем Мін`юсту України); будь-які інші необхідні документи; одержувати належні їй грошові кошти (готівкою або в безготівковому порядку через банківську установу), сплачувати за неї необхідні платежі (плату), податки; вести переговори з усіх питань, що стосуватимуться її при виконанні повноважень, як в усній так і в письмовій формі, а також здійснювати інші юридично значимі дії, передбачені законодавством, даною довіреністю та які на думку представника будуть доцільними для правильного і ефективного захисту її законних інтересів та прав при здійсненні наданих довіреністю повноважень.

39. Довіреність видана з правом передовіри терміном на п`ять років та дійсна до 17 жовтня 2028 року.

40. Довіреність підписана ОСОБА_2 , у присутності нотаріуса. Особу встановлено, дієздатність перевірено. 41. 15 грудня 2023 року та 16 січня 2024 року ОСОБА_1 звертався до приватного нотаріуса Гринько А. П. із заявами про порушення виконання умов договору позики та звернення на предмет іпотеки, які направлені нотаріусом на адресу ОСОБА_2 .

42. Відповідно до копії нотаріально засвідченої заяви від 19 березня 2024 року, зареєстрованої в реєстрі за № 849, вбачається, що ОСОБА_3 повідомив, що йому відомо про порушення ОСОБА_2 зобов`язання згідно іпотечного договору та договору позики та повідомив, що ОСОБА_2 зобов`язується виконати умови договору та сплатити суму позики протягом одного місяця, тобто до 19 квітня 2024 року. VIII. Позиція Верховного Суду

43. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 7), Верховний Суд зазначає таке.

44. Звертаючись з первісним позовом, ОСОБА_1 просив звернути стягнення на предмет іпотеки (див. пункти 8-9).

45. У зустрічному позові ОСОБА_2 просила визнати недійсними довіреність та договір позики (див. пункти 10-11).

46. Доводи касаційної скарги щодо незгоди з оскаржуваним судовим рішенням в частині визнання недійсною довіреності відсутні, тому колегією суддів не переглядається в цій частині (див. пункт 7). Щодо первісного позову

47. ОСОБА_1 обрав як спосіб захисту своїх прав звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на спірний житловий будинок та приватизовану земельну ділянку.

48. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики утворилась заборгованість, яку вона не погасила.

49. Верховний Суд звертає увагу на те, що в статтях 1046-1050 ЦК міститься визначення договору позики, вимоги до його форми, обов`язок позичальника повернути позику та наслідки порушення договору позичальником.

50. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК).

51. Визначення іпотеки міститься в статті 575 ЦК та статті 1 Закону України «Про іпотеку».

52. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

53. Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

54. Далі Верховний Суд зазначає, що Законом України «Про іпотеку» передбачено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

55. Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

56. У статті 12 Закону України «Про іпотеку визначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

57. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

58. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

59. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

60. Таким чином, способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора поділяються на: 1) судовий (на підставі рішення суду); 2) позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), кожен з яких має власний правовий механізм реалізації.

61. Для реалізації іпотекодержателем своїх прав на задоволення вимог шляхом позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

62. При цьому позивач не позбавлений відповідно до положень статей 38, 39 ЦК України можливості звернути стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж набуття права власності на нього.

63. Частиною другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

64. Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

65. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц дійшла висновку, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно в договорі. З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

66. Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у строки, встановлені договором позики, ОСОБА_2 позику не повернула, отже, не виконала зобов`язання за договором позики, тому у ОСОБА_1 виникло право на звернення стягнення.

67. Відмовивши у первісному позові, апеляційний суд виходив з того, що у ОСОБА_2 волевиявлення щодо укладення договору позики не було, ОСОБА_6 діяв всупереч її бажанню, з власної ініціативи розширив межі наданих йому повноважень, враховуючи, що видана йому довіреність не давала права на укладення такого роду договорів, що свідчить про недійсність правочину, відсутність створених ним юридичних наслідків, у тому числі повернення коштів та зобов`язань за укладеним договором іпотеки.

68. З такими висновками колегія суддів не може погодитися повністю.

69. У цій справі встановлено, що, укладаючи 10 листопада 2023 рокуіпотечний договір, ОСОБА_1 як іпотекодержатель і ОСОБА_3 як іпотекодавець, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на підставі довіреності, посвідченої 17 жовтня 2023 року, погодили умови та порядок задоволення вимог іпотекодержателя в разі невиконання іпотекодавцем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

70. Згідно з пунктом 1.1 іпотечного договору іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору позики, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується документами зазначеними у пункті 1.3 цього договору.

71. Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: спірний будинок та земельна ділянка.

72. Згідно з пунктом 3.1.3 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання за договором позики та/або цим договором, в тому числі: невиконання або неналежне виконання зобов`язання за договором позики та в цілому або в будь-якій його частині, якщо прострочення строку будь-якого з платежів або його частини становить більше одного місяця; в разі невиконання зобов`язань, передбачених цим Договором.

73. Відповідно до пункту 6.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо впродовж 1 місяця з моменту настання строку платежу зобов`язання не буде виконано.

74. Відповідно до пункту 6.2. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, зокрема, відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у пункті 6.7 цього договору.

75. У пункті 6.7 договору іпотечного договору передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання.

76. Так, в абзаці другому цього пункту вказано, що іпотекодержатель має право набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань на підставі цього договору.

77. Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, оскільки з урахуванням статей 328, 335, 392 ЦК у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

78. Отже, сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

79. При перегляді справи в апеляційному порядку та скасуванні рішення суду першої інстанції в частині первісного позову, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у первісному позові, проте помилився щодо підстав для відмови у його задоволенні, оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання спору, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

80. За таких обставин мотивувальна частина постанови апеляційного суду підлягає зміні відповідно до висновків цієї постанови Верховного Суду. Щодо зустрічного позову в частині визнання недійсним договору позики

81. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 16 ЦК).

82. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

83. Верховний Суд звертає увагу, що зоднієї сторони необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530, 610, 611 ЦК.

84. З іншої сторони правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК).

85. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

86. Положення статті 204 ЦК закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

87. Верховний Суд вже наголошував, що застосування позову про оспорення правочину (ресцисорного позову) потребує не лише встановлення підстав для оспорення, але й порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19).

88. Відмовляючи у зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що довіреність від 17 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси, відповідає вимогам закону, тому доведеним є факт того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 , укладений договір позики.

89. Суд апеляційної інстанції, задовольнивши частково зустрічний позов, виходив з того, що довіреність від 17 жовтня 2023 року, на підставі якої представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір позики, не містить визначених повноважень повіреного на укладення такого правочину, у зв`язку з чим дійшов висновку, що, укладаючи вказаний договір позики, представник з власної ініціативи розширив межі наданих йому повноважень, що свідчить про недійсність правочину та відсутність створених ним юридичних наслідків, у тому числі повернення грошових коштів,та як наслідок недійсність іпотечного договору.

90. Верховний Суд звертає увагу на те, що у зустрічному позові ОСОБА_2 посилалась на те, що згоди на укладення договору позики не надавала, жодних осіб вона не уповноважувала та не передавала доручень такої правової природи, угода була вчинена проти її інтересів та інтересів її майна, стверджувала, що за договором позики грошей не отримувала, ОСОБА_3 вчинив юридичні дії поза її інтересами у вигляді самоправного укладення договору позики та отримання виключно з власної ініціативи та на власний розсуд значного обсягу коштів, що в сукупності свідчить про безпосередній умисел у вчинені таких дій виключно у власних особистих інтересах та на власну користь із застосуванням впливу обману на ОСОБА_2 .

91. Разом з тим, суди не звернули увагу на те, хто є сторонами договору позики.

92. Так, 10 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 , укладено договір позики та іпотечний договір.

93. Проте, відповідно до пункту 1 договору позики позичальником є ОСОБА_3 , який згідно з пунктом 4 договору позики зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики.

94. Крім того, оспорюваний договір підписаний ОСОБА_3 не як представником ОСОБА_2 , а як позичальником.

95. Також відповідно до пункту 1 договору позики позикодавець ( ОСОБА_1 ) передає у власність позичальнику ОСОБА_3 , а позичальник ( ОСОБА_3 ) приймає у власність від позикодавця кошти у сумі 1 373 643,75 грн та зобов`язується їх повернути.

96. З огляду на те, що позичальником є не ОСОБА_2 , а її онук ОСОБА_3 , відсутні обставини, які б свідчили про порушення прав/інтересів позивачки за зустрічним позовом, оскільки вона не є стороною договору позики та не обґрунтувала, як її права/інтереси порушуються саме договором позики.

97. У зв`язку із цим відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині.

98. З огляду на викладене суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову, проте помилився щодо мотивів такої відмови, тому постанову апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору позики необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині змінити у мотивувальній частині, виклавши його мотиви у редакції цієї постанови. ІX. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

99. Доводи касаційної скарги частково дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права.

100. Оскільки апеляційний суд в частині вирішення первісного позову дійшов обґрунтованого по суті висновку про відмову в первісному позові, проте помилився щодо мотивів, колегія суддів дійшла висновку, що мотивувальну частину постанови апеляційного суду в цій частині необхідно змінити в редакції цієї постанови, що відповідатиме статтям 409, 412 ЦПК.

101. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в зустрічному позові щодо визнання недійсним договору позики, але помилився щодо мотивів, тому постанову апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору позики необхідно скасувати, а мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині змінити в редакції цієї постанови, що відповідатиме статтям 409, 412 ЦПК.

102. Враховуючи те, що касаційний суд змінює оскаржувані судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється. Із цих підстав, керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. ПостановуЧеркаського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року в частині вирішення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору позики скасувати, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2025 року в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. ПостановуЧеркаського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року в частині вирішення первісного позову змінити,виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженнюне підлягає. Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко