Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/34691/21

Справа № 127/34691/21 Провадження № 22-ц/801/279/2022 Категорія: 45 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2022 рокуСправа № 127/34691/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О.В., суддів : Шемети Т. М., Якименко М. М., за участю секретаря Кобенди Ю. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Кобзіною Альоною Сергіївною, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області, постановлену у цій справі 21 грудня 2021 року в м. Вінниця суддею цього суду Ан О. В., В С Т А Н О В И В: В грудні 2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди в розмірі 30000, 00 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2021 року вказану позовну заяву повернуто позивачу. Не погодившись із ухвалою про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України). Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що вона підписана адвокатом Кобзіною А.С., яка на підтвердження своїх повноважень надала ордер, проте не надала договір про надання правової допомоги, укладений з ОСОБА_1 , отже позовна заява підписана особою, яка не надала суду належні документи наявності повноважень на підписання заяви та звернення з заявою до суду від імені та в інтересах позивача, що є підставою для повернення заяви особі, яка її подала, відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. Із такими висновками суду не можна погодитись з огляду на таке. Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у ст. 175 ЦПК України, а положеннями ст. 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви. Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України). Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. За приписами ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Отже, ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає. Виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України). Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18. Положенням ч. 5 ст. 4 ЦПК України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позовної заяви з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. На підставі викладеного вище, враховуючи, що до позовної заяви ОСОБА_1 , підписаної її представником - адвокатом Кобзіною А. С., на підтвердження повноважень останньої долучено ордер про надання правничої допомоги серії АВ № 1024016 від 16 грудня 2021 року (а. с. 7), у якому зокрема зазначено, що договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв`язку з тим, що позовна підписана особою, яка не надала суду належні документи наявності повноважень на підписання заяви та звернення з заявою до суду від імені та в інтересах позивача, а саме договору про надання правової допомоги. Враховуючи, що порушення судом норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали про повернення позовної заяви, тому ця ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, з направленням матеріалів вказаної позовної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Кобзіною Альоною Сергіївною, задовольнити, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2021 року скасувати, матеріали вказаної позовної заяви направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : Т. М. Шемета М. М. Якименко