Ухвала КЦС ВС № 759/11775/19

Ухвала 28 січня 2022 року м. Київ справа №759/11775/19 провадження №61-20808ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року та від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_9 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 , до ОСОБА_11 , ОСОБА_1 про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та встановлення порядку користування житловим приміщенням, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_10 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_11 , ОСОБА_1 про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та встановлення порядку користування житловим приміщенням. Позов мотивувала тим, що її донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником 7/18 частин жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та побутовими спорудами на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Іншими співвласниками жилого будинку є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_11 . Посилаючись на те, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні належною їй частиною будинку, позивач просила вселити її до спірного будинковолодіння та зобов`язати відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні власністю, надати ключі від спірного будинку, а також визначити спільний порядок користування будинком шляхом виділення їй двох жилих кімнат площею 23,4 кв. м та 11,8 кв. м, коридору площею 10,1 кв. м, ванної кімнати та вбиральні площею 4,3 та 1,5 кв. м. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, позов ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_10 задоволено частково. Вселено до спірного будинку ОСОБА_10 в особі законного представника ОСОБА_9 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_7 , яка діє як законний представник ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , який діє як законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє як законний представник ОСОБА_5 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, закрито. Ухвала суду мотивована тим, що статтею 389 ЦПК України визначено порядок звернення особи яка не брала участь у справі, на рішення суду першої інстанції, яке може вплинути на її права та інтереси, має звернутись спочатку до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а в подальшому, в разі необхідності, до суду касаційної інстанції. Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у вказаній справі відмовлено на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України, у зв`язку з необґрунтованістю касаційної скарги. Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє як законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє як законний представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє як законний представник ОСОБА_8 , залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року залишено без змін. У грудні 2021 року та січні 2022 року ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, у яких просили скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року, постанови Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року та від 25 жовтня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Дані касаційні скарги подані з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень. У клопотаннях про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, які містять касаційні скарги, заявниками зазначені поважні підстави такого пропуску та надано необхідні письмові докази. Враховуючи викладене, заявники мають право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Щодо оскарження ОСОБА_1 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року. Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. У силу вказаної імперативної норми процесуального права повторне касаційне оскарження судових рішень не передбачено, а тому у відкритті касаційного провадження на вказані судові рішення у справі необхідно відмовити. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року необхідно відмовити, оскільки 14 квітня 2021 року Верховним Судом вже була винесена ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ці самі судові рішення. Щодо оскарження ОСОБА_1 постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Щодо оскарження ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , постанови Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року. Відповідно до частин першої, четвертої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. Постанова Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року ухвалена за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 із апеляційною скаргою до ухвалення постанови від 13 лютого 2020 року не зверталися. До участі у справі вони також не були залучені. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року касаційне провадження за їхньою касаційною скаргою було закрите з тих підстав, що рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному порядку не за їхньою апеляційною скаргою. Отже, оскільки заявники оскаржують рішення суду першої інстанції, яке було переглянуто апеляційним судом за апеляційною скаргою лише ОСОБА_1 , то відповідно рішення апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, яке ухвалене за результатом розгляду цієї апеляційної скарги, не підлягає касаційному оскарженню заявниками. Крім того, тепер вони самостійно оскаржують і рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, прийняту за результатом розгляду їх апеляційних скарг. Щодо оскарження ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Крім того, заявники у касаційних скаргах просять зупинити виконання оскаржуваних судових рішень. Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (якщо рішення не передбачає примусового виконання). Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим та містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. Оскільки у клопотаннях не наведено поважних підстав за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання (дію) оскаржуваних судових рішень та не надано належних доказів на підтвердження такого зупинення у задоволенні клопотання необхідно відмовити. Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 строк на касаційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанов Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року та від 25 жовтня 2021 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційного скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_9 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 , до ОСОБА_11 , ОСОБА_1 про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та встановлення порядку користування житловим приміщенням. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року у указаній справі. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року в указаній справі. Відкрити касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року в указаній справі. Витребувати із Святошинського районного суду м. Києвацивільну справу № 759/11775/19. У задоволенні клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 про зупинення виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року, постанов Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року та від 25 жовтня 2021 року відмовити. Надіслати іншим учасникам справи копії касаційних скарг та доданих до них документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційні скарги, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 28 лютого 2022 року. До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Судді: О. С. Ткачук І. В. Литвиненко Є. В. Петров