Постанова Одеський апеляційний суд № 522/9891/21

Номер провадження: 33/813/20/22 Номер справи місцевого суду: 522/9891/21 Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю. Доповідач Колесніков Г. Я. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.01.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Кузьмук А.В., учасники справи: особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисники - Бойко Наталія Іванівна, Воронюк Максим Олександрович, Урсу Ірина Миколаївна, прокурор - Щербіна Наталя Миколаївна, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 05 серпня 2021 року, ухвалену під головуванням судді Донцова Д.Ю., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст судового рішення Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто за ч.1 ст.172-6 КУпАП до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. ОСОБА_1 визнано винним у недотриманні вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», які полягали в тому, що він, являючись посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перебуваючи на посаді виконуючого обов`язки директора КП «Узбережжя Одеси», несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, за 2020 рік (а.с.73-76). Короткий зміст доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що в його діях відсутній умисел у неподанні декларації своєчасно, що виключає склад інкримінованого адміністративного правопорушення. Апелянт зазначив, що подаючи 04 березня 2021 року декларацію кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, за 2020 рік, він вважав, що подає щорічну декларацію за той самий період, оскільки вони є ідентичними за своїм змістом та суттю (а.с.101-104). В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисники підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити. Прокурор заперечувала проти апеляційної скарги та при цьому просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності,його захисників та прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. За змістом ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог ч.1ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки: - є суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції»; - подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, за 2020 рік несвоєчасно, без поважних причин, а саме: 06 травня 2021 року о 11год. 46хвил. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією №479/2021 від 28 травня 2021 року (а.с.1-9), - запитом №3395/55/114/03-2021 від 21 квітня 2021 року заст.начальника Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України В.Єфтенія (а.с.10-12); - відповіддю КП ОМР «Узбережжя Одеси» №341 від 28 квітня 2021 року (а.с.13-14); - копією розпорядження міського голови №323К від 12 березня 2021 року про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора КП ОМР «Узбережжя Одеси» з 15 березня 2011 року, тимчасово, на період до заміщення посади директора зазначеного підприємства відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.17), - копією попередження про обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», підписаного ОСОБА_1 (а.с.19-20), - копією статуту КП ОМР «Узбережжя Одеси» (а.с.21-28), - письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30 квітня 2021 року (а.с.29-31), - відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а.с.35-39). Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, наявним доказам та вищевказаним нормам права. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 умислу у несвоєчасному поданні декларації Частина 1 ст.172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Дане правопорушення належить не до корупційних, а до таких, які пов`язані з корупцією. Правопорушення, пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та обмеження, за вчинення якого встановлено, в тому числі, і адміністративну відповідальність. Таким чином, при кваліфікації діяння, пов`язаного з корупцією, не вимагається встановлення і доведення таких кваліфікуючих ознак складу правопорушення, як наявність ознак корупції та умислу на вчинення діяння. Посилання на те, що ОСОБА_1 , подаючи 04 березня 2021 року декларацію кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, за 2020 рік, вважав, що подає щорічну декларацію за той самий період, оскільки вони є ідентичними за своїм змістом та суттю, що у нього не було умислу на скоєння інкримінованого правопорушення до уваги не приймаються. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП, є формальним. Для наявності об`єктивної сторони такого правопорушення закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). Для встановлення ознак складу цього правопорушення необхідно підтвердження одночасно таких двох обставин: 1) наявність факту несвоєчасного подання е-декларації, 2) відсутність поважних причин щодо неподання е-декларації у визначений законом строк. Так, Законом України «Про запобігання корупції» передбачено чотири типи декларацій суб`єкта декларування: 1) щорічна декларація- декларація, яка подається відповідно до ч.1 ст.45 Закону у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком; 2) декларація особи, яка припиняє діяльність - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону не пізніше 20 робочих днів з дня припинення діяльності. 3) декларація особи, яка припинила діяльність - декларація, яка подається відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність. 4) декларація особи, яка претендує на зайняття посади-яка подається відповідно до абз.1 ч.3 ст.45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством. Така декларація подається до призначення або обрання особи. Встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію, як особа, яка претендує на зайняття посади, 04 березня 2021 року, яку він виправив 05 березня 2021 року, а щорічну декларацію подав 06 травня 2021 року (а.с.35). Таким чином, якщо декларація ОСОБА_1 , який претендував на зайняття посади, була подана в остаточному вигляді 05 березня 2021 року, яка охоплювала попередній звітний рік (2020 рік) , а його було призначено на посаду 15 березня 2021 року, тобто до 01 квітня 2021 року, тому ОСОБА_1 зобов`язаний був подати щорічну декларацію за 2020 рік до 01 квітня 2021 року. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка міститься в ч.2ст.68 Конституції України. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що зі встановленими Законом України «Про запобігання корупції» вимогами та обмеженнями ОСОБА_1 був ознайомлений 04 березня 2021 року (а.с.19-20), отже знав та усвідомлював про обов`язок своєчасного подання щорічної декларації в період до 01 квітня наступного за звітним роком. ОСОБА_1 визнав свою вину у неподанні декларації, зобов`язавшись подібного не вчиняти, що підтверджується його письмовими поясненнями від 30 квітня 2021 року (а.с.29-31). Зазначені факти встановлено в рамках цієї справи, а тому у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП. Інших доводів незаконності судового рішення апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить. В процесі розгляду справи в апеляційному суді захисником ОСОБА_1 були подані письмові пояснення, які містять низку доводів в обґрунтування своєї позиції про необґрунтованість та незаконність постанови суду першої інстанції (а.с.158-162). Приймаючи той факт, що справа розглянута районним судом у відсутності ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції перевіряє його доводи в повному обсязі, в тому числі й у письмових поясненнях, які будуть викладені нижче. Щодо посилання на проведення перевірки декларації і складання протоколу неналежним суб`єктом Відповідно до ч.7 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду в порядку, визначеному Національним агентством. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції. Крім того, згідно зі положеннями ст.51-1 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1)щодо своєчасності подання; 2)щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль. При цьому, надання обґрунтованого висновку при здійсненні контролю щодо своєчасності подання декларацій або повідомлення із встановленим фактом порушення вимог фінансового контролю у разі виявлення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП, в обов`язок Національного агентства не входить. Тому доводи сторони захисту в цій частині до уваги не приймаються. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, НАЗК. Згідно із ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. У відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП правом на складання протоколів про правопорушення за ст.ст.172-4 - 172-9 КУпАП (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище) наділені уповноважені на те особи органів Національної поліції. Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України входить до структури Національної поліції. Згідно з Положенням, затвердженим Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №17 від 06 листопада 2019 року, Управління має права, передбачені зокрема КУпАП, Законом України «Про запобігання корупції», а також здійснює моніторинг та аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, складання в межах компетенції протоколів про правопорушення, пов`язані з корупцією, та направлення їх до суду в установленому законодавством порядку (а.с.41-50). Таким чином, доводи сторони захисту про збирання доказів справі не уповноваженою на те особою також є безпідставними. Крім того, вищевказані висновки узгоджуються з роз`ясненнями Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя НАЗК від 18 березня 2021 року за №22/3-79вих-21, зокрема, щодо складання протоколів за ч.1 ст.172-6 КУпАП. Надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства входить до кола повноважень НАЗК, передбачених п.15 ч.1 ст.11 Закону України «Про запобігання корупції» (а.с.51-53). Щодо доводів про порушення правил підсудності Так, захисник ОСОБА_1 посилається на те, що матеріалами справи не встановлене місце вчинення адміністративного правопорушення, тому скерування справи на розгляд до Приморського районного суду м.Одеси є безпідставним і таким, що порушує вимоги КУпАП, та є підставою для скасування судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.257 КУпАП протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення такого правопорушення. Так, суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП, може бути виключно особа, на яку в зв`язку з її посадою поширюються певні законодавчі обмеження. Такий спеціальний суб`єкт існує лише тоді, коли обіймає цю посаду і правопорушення можливо вчинити тільки під час обіймання цієї посади. Оскільки подання декларації є службовим обов`язком відповідних посадових осіб, тому, за сталою судовою практикою (в тому числі, Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015), місцем вчинення правопорушення слід визнавати місце виконання ними своїх службових повноважень. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного із корупцією, оскільки є посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перебуваючи на посаді в.о.директора КП ОМР «Узбережжя Одеси», зареєстроване за адресою: м.Одеса, вул.Сегедська, 10-А, що відноситься до Приморського району м.Одеси. Місцем реєстрації та місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , що також відноситься до Приморського району м.Одеси. При цьому, захисником взагалі не вказано (не зазначено) вірне, на його думку, місце вчинення правопорушення, як і не зазначено районний суд, який мав право розглядати дану справу. За викладених обставин, порушень правил підсудності при розгляді вказаної справи апеляційним судом не встановлено. Щодо доводів про розгляд справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності З матеріалів справи вбачається, що: - справа перебувала у провадженні суду першої інстанції з 31 травня 2021 року (а.с.62), - ОСОБА_1 сповіщався судом першої інстанції про розгляд справи, призначений на 15 та 25 червня, 05 серпня 2021 року (а.с.63,70), - 07 червня 2021 року ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Гаврилюк А.Р. подали клопотання про закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення в порядку ч.1 ст.271 КУпАП (а.с.64-68), - 05 серпня 2021 року, в день судового засідання, адвокат Гаврилюк А.Р. на електрону пошту суду подала заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням її у щорічній відпустці (а.с.71-72), будь-яких доказів на підтвердження перебування у відпустці не надано. При цьому, ОСОБА_1 , будучі обізнаним про розгляд справи, до судового засідання не з`явився, заяви про відкладення розгляду справи не подав. Європейський Суд з прав людини в своїх численних рішеннях звертає увагу на те, шо принцип «рівності сторін» є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова «рівності сторін» у розумінні «справедливого балансу» між сторонами фактично застосовується як у цивільних, так і у кримінальних провадженнях (Feldbrugge v. the Netherlands (Фелдбрюгге проти Нідерландів), п. 44). Забезпечення «справедливого балансу» між сторонами: рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази, в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента: Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands (Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів), п.33). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження насправді «заслухані». Тобто належним чином вивчені судом (див. «Дюлоранс проти Франції» (Dulaurans c. France), заява №34553/97, п.33, від 21 березня 2000 р. «Донадзе проти Грузії» заява №74644/01, пп. 32 та 35, від 7 березня 2006 р.). В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його захисники надали свої пояснення та заперечення як безпосередньо в судових засіданнях, так і в письмовій формі. Апеляційний суд дослідив фактичні обставини справи, вислухав учасників процесу та надав оцінку всім доказам у справі: принцип рівних можливостей, в контексті національного закону та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційним судом виконано. Ураховуючи те, що недолік районного суду (обов`язкова присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справи) був усунутий судом апеляційної інстанції, він (апеляційний суд), будучи судом фактів та права, погоджується з судовим рішенням суду першої інстанції, оскільки його висновки співпадають зі встановленими фактами. Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, вважаю, що суд першої інстанції, з огляду на матеріали адміністративного провадження, обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. З огляду на викладене, достатніх правових підстав для скасування постанови суду першої інстанції в апеляційній скарзі не зазначено та апеляційним судом не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 05 серпня 2021 рокузалишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Г.Я.Колесніков