Постанова 4813 № 522/6227/21

Номер провадження: 33/813/1179/21 Номер справи місцевого суду: 522/6227/21 Головуючий у першій інстанції Циб І.В. Доповідач Колесніков Г. Я. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.10.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Кузьмук А.В., учасники справи: особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 10 серпня 2021 року, ухвалену під головуванням судді Циб І.В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст судового рішення Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (а.с.26-29). ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 27 березня 2021 року о 17 год. 35 хв. в м. Одесі, вул.Колонтаївській, 24, він керував транспортним засобом «BMW 530I», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови та почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп`яніння відмовився на службовий портативний відеореєстратор 1382, 001867, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10 січня 2001 року №1306 (далі-ПДР). Короткий зміст доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зокрема, апелянт посилається на те, що: - суд неповно з`ясував всі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному на неупередженому її розгляду, - суд невірно послався на протокол про адміністративне правопорушення як на доказ вини, оскільки він лише констатує порушення водієм відповідних вимог ПДР (а.с.31-34). Також в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 10 серпня 2021 року. Однак, з матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана 20 серпня 2021 року (а.с.31), тобто в межах строків, встановлений ч.2 ст.294 КУпАП, тому поновленню не потребує. До судових засідань суду апеляційної інстанції, призначених на 24 вересня, 06 жовтня 2021 року апелянт ОСОБА_1 не з`явився, сповіщався належним чином. При цьому, в день кожного судового засідання на електронну адресу суду подавав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням у відрядженні (а.с.39-40, 46-48). Відповідно до змісту останньої довідки за вих.№133 від 05 жовтня 2021 року, виданої директором ТОВ «Інвест-Курорт-1», ОСОБА_1 перебуває у відрядженні на невстановлений строк. Жодного разу наказ (розпорядження) про відрядження, що є обов`язковим документом для документування службової поїздки відповідно до пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України, ОСОБА_1 не надано. Згідно ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, надавав свої пояснення та заперечення на протокол. Між тим, до суду апеляційної інстанції не з`явився, за його заявою розгляд справи вже відкладався. При цьому, своїм правом на надання юридичної допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, та/або представництва його інтересів в суді, під час розгляду справи ні в суді першої, ні апеляційної інстанції не скористався (ст.268 КУпАП). Вказані обставини свідчать про зловживання апелянтом процесуальними правами. Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. З урахуванням викладеного та на підставі ст.268 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про необхідність провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних в справі доказів, оскільки затягування справи нівелює завдання КУпАП. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За змістом ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що в діях останнього вбачаються порушення вимог п.2.5 ПДР у вигляді відмови від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп`яніння. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та підтверджуються належними і допустимими доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №187121 від 27 березня 2021 року(а.с.2); - письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.3-4), - відеозаписами на CD-диску (а.с.23). Правила дорожнього руху України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п.1.1). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п.1.3). За змістом п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху ОСОБА_1 дотримано не було. За вимогами п.5 р.ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, інспекторами поліції велася відеозйомка з моменту початку виконання ними службових обов`язків (з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ) безперервно до їх завершення, тобто до фіксування моменту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння та зачитування йому складеного адміністративного протоколу. В матеріалах справи наявні 4 диска, на яких містяться 50-ть відеозаписів, якими підтверджені факти, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, які були витребувані і досліджені судом першої інстанції (а.с.23,24). Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у виконання вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП повно з`ясував всі фактичні обставини справи, дослідив і надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, та сприяв повному, об`єктивному і неупередженому її розгляду. Тому в доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Посилання в апеляційній скарзі на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вини, є неспроможними з огляду на таке. Так, згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі. З урахуванням викладеної норми, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №187121 від 27 березня 2021 року є належним доказом у даній справі, оскільки обставини, викладені в ньому, підтверджені іншими доказами, зокрема, відеозаписами та письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , і сумніви у їх достовірності у суду немає. Крім того, посилання ОСОБА_1 про неправомірні дії з боку працівників поліції не заслуговують на увагу, оскільки останній із заявою про скоєння інспекторами поліції злочину (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу) з березня 2021 року дотепер до компетентних органів у встановленому законом порядку не звертався. Інших правових доводів, які б спростовували висновки суду першої та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було. Таким чином, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 10 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Г.Я.Колесніков