Постанова 4813 № 522/1038/21

Номер провадження: 22-ц/813/4482/22 Номер справи місцевого суду: 522/1038/21 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.02.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором за № б/н від 25.01.2019 року у розмірі 16759 грн. 74 коп., посилаючись на невиконання відповідачем договірних умов (а.с. 1-8). В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що 25.01.2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000,00 грн. На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» та Тарифи. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 25.01.2019 року станом на 11.11.2020 року становила 16759,74 грн., із яких: 12 787,03 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 787,03 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 972,71 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено (а.с. 86-93). В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2021 року, та постановлення нового, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 07.02.2022 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з перебуванням судді Сегеди С.М. з 04.01.2022 року по 04.02.2022 року у відпустці, датою ухвалення цього судового рішення є 07.02.2022 року. Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем його проживання, що підтверджується довідкою з відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника. Згідно довідки від 04.01.2022 року відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 30.09.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 121). Однак, враховуючи, що по зареєстрованому місцем проживання відповідач ОСОБА_1 відсутній (а.с. 115), відповідно до ч. 3 ст. 130, ч.1ст. 131 ЦПК України він вважається належним чином повідомленим про розгляд даної цивільної справи в апеляційному порядку. У зв`язку з викладеними обставинами, а також враховуючи, що в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази щодо письмової домовленості сторін про надання відповідачу на підставі Анкети-заяви кредитних коштів у розмірі та на умовах, встановлених Умовами і правилами надання банківських послуг, а також обов`язку позичальника повернути кредит та сплатити проценти. Проте, повністю з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань. З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», копія якої надана позивачем до позовної заяви (а.с.13-14). У заяві позичальника строк повернення кредиту не зазначено. Умови та Правила з надання банківських послуг, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості, відповідачем не підписувалися, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 25.01.2019 року шляхом підписання Анкети-заяви. В той же час відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), який підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин (ч.4 ст.263 ЦПК) сама по собі відсутність в кредитному договорі вказівки про строк повернення кредиту не є підставою для відмови в задоволенні вимог кредитодавця про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником коштів, оскільки за змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Позичальником використовувалися кредитні кошти, проте в добровільному порядку борг повністю Банку не повернутий. За твердженням позивача, відповідач не виконував своєчасно боргові зобов`язання за кредитним договором, у разі чого в нього виникла заборгованість станом на 11.11.2020 року у розмірі 16759,74 грн., із яких: 12787,03 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12787,03 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3972,71 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Із виписки по картковим рахункам № б/н станом на 16.11.2020 року вбачається, що останній отримав кредитну картку, користувався нею (знімав кошти у банкоматах, розраховувався за покупки в магазинах, поповнював баланс мобільного телефону, а також частково сплачував заборгованість) (а.с. 69-73). Банківська виписка має статус первинного документу, що вбачається з Переліку типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.12 р. № 578/5, відповідно до якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Враховуючи те, що факт отримання відповідачем кредиту, який останній в добровільному порядку не повернув, є доведеним, то право позивача в частині стягнення тіла кредиту, є порушеним і підлягає судовому захисту. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 787,03 грн. Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками. Позов заявлено із посиланням на те, що договором і "Умовами та правилами надання банківських послуг, "Правилами користування платіжною карткою", "Тарифами Банку" передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, а також сплати заборгованості за простроченими відсотками та сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту. Так, 25.01.2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву, яка не зазначає встановлення відповідальності позичальника у вигляді сплати заборгованості за простроченими відсотками та сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту (а.с. 13). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України не можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо не ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками та простроченим тілом кредиту. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за простроченими відсотками та за простроченим тілом кредиту, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вже зазначеній постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Анкету-заяву. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Проте, наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт, Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справах № 6-16цс15, № 6-698цс15, № 6-757цс15. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами та за простроченим тілом кредиту, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 12 787,03 грн. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 07.06.2021 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту - скасуванню, з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позовних вимог Банку, в частині стягнення тіла кредиту в сумі 12787,03 грн. В іншій частині оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін. Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню на 76,3 %, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1603,83 грн. (2102 грн. х 76,3 %), та сплачений при подачі апеляційної скарги - у розмірі 2405,74 грн. (3153,00 грн. х 76,3 %) Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 4009,57 грн. (1603,83 + 2405,74), як того вимагає ст. 141 ЦПК України. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року скасувати, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту. Прийняти постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» в цій частині задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № б/н, від 25 січня 2019 року у розмірі 12 787,03 грн. (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 03 копійки). В іншій частині заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570 витрати по оплаті судового збору при зверненні до суду з позовом і за подання апеляційної скарги у загальній сумі 4009,57 грн. (чотири тисячі дев`ять гривень 57 копійок). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк Т.В. Цюра