Постанова 4813 № 523/15505/20

Номер провадження: 22-ц/813/7410/21 Номер справи місцевого суду: 523/15505/20 Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.07.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК`на заочне рішення Суворовського суду м.Одеси від 25 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, встановив: 15.10.2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило суд стягнути з відповідача суму боргу за договором кредиту в розмірі 18 669,90 грн. (а.с. 3-6). В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем було укладено договір, № б/н, про надання встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідно до якого, він отримав споживчий кредит. З часу отримання кредиту відповідач належним чином не виконував грошове зобов`язання внаслідок чого виникла заборгованість. Таким чином, представник позивача, посилаючись на умови договору, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, відсотки, штрафні санкції та понесені судові витрати. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2021 року у задоволенні позовної заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ставить питання про скасування рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2021 рокута постановлення нового - про задоволення позовних вимог Банку у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 09.07.2021 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 09.07.2021 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та в апеляційній скарзі. Крім того, судом неодноразово направлялися запити до відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника. У зв`язку з викладеними обставинами, а також враховуючи що в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів. Крім того, з врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази щодо письмової домовленості сторін про надання відповідачу на підставі Анкети-заяви кредитних коштів у розмірі та на умовах, встановлених Умовами і правилами надання банківських послуг, а також обов`язку позичальника повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, у цій Анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Проте, повністю з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань. З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2014 року, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ ««ПРИВАТБАНК» з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копія якої надана позивачем до позовної заяви (а.с.27). У заяві позичальника строк повернення кредиту не зазначено. Умови та Правила з надання банківських послуг, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості відповідачкою не підписувалися, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 03.01.2014 року шляхом підписання Анкети-заяви. В той же час відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019р. у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), який підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин (ч.4 ст.263 ЦПК) сама по собі відсутність в кредитному договорі вказівки про строк повернення кредиту не є підставою для відмови в задоволенні вимог кредитодавця про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником коштів, оскільки за змістом ч.2 ст.530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Позичальником використовувалися кредитні кошти, проте в добровільному порядку борг повністю Банку не повернутий. За твердженням позивача, відповідач не виконував своєчасно боргові зобов`язання за кредитним договором, у разі чого в нього виникла заборгованість станом на 15.10.2020 року у розмірі 18669,90 грн. яка складається з12954,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2705,77 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 3009,89 - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду (а.с. 3-6). Враховуючи те, що факт отримання відповідачем кредиту, який останній в добровільному порядку не повернув, є доведеним, то право позивача щодо стягнення на його користь вказаних грошових коштів є порушеним і підлягає судовому захисту. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 12954,24 грн. Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення процентів та пені. При цьому, звертаючись до суду з позовом, представник позивача вказав ст. 625 ЦК України, на підставі якої він просив стягнути з відповідача проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак, представником позивача не було враховано, що ст. 625 ЦК України має 2 частини, ним не було надано розрахунку, з якого би вбачалось на якій підставі він просить стягнути грошові кошти в розмірі 2705,77 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання, та не було враховано, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду, строк виконання кредитних зобов`язань не сплив, та діє до 04/22, що підтверджується відповідною довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.25). Із матеріалів справи вбачається, що в Анкеті-заяві, підписаній ОСОБА_1 , процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За змістом статті 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Українине можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо не ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вже зазначеній постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказувало, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Анкету-заяву. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Проте, наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт, Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справах № 6-16цс15, № 6-698цс15, № 6-757цс15. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» процентів за користування кредитними коштами, та пені, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення заборгованість за тілом кредиту в сумі 12954, 24 грн. Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням не лише призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще й наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача процентів та пені, з підстав, викладених вище, а також враховуючи, що при підвищенні кредитного ліміту в сумі 10000 грн. і сплаті кредитної заборгованості у загальній сумі 53297,69 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню тіло кредиту у сумі 12 954,24 грн., як зазначено в позовній заяві. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 25 лютого 2021 року- скасуванню, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту, з прийняттям в цій частині постанови - про часткове задоволення позовних вимог Банку, лише в частині стягнення тіла кредиту, в сумі 12954,24 грн. В іншій частині оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін. Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України колегія суддів також вважає за необхідне розподілити між сторонами судові витрати. Так, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню лише на 69,39 %, то з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1458,58 грн. (2102 грн. х 69,39% = 1458,58 грн.), та сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 2187,87 грн. (3153грн. х 69,39%=2187,87 грн.) Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 3646,45 грн. (1458,58 грн. + 2187,87 грн.), як того вимагає ст. 141 ЦПК України. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК Україниє малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Суворовського суду м.Одеси від 25 лютого 2021 року скасувати, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту. Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570 заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №б/н, від 03.01.2014 року у розмірі 12954,24 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 24 копійки) В іншій частині заочне рішення Суворовського суду м.Одеси від 25 лютого 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570, витрати по оплаті судового збору при зверненні до суду з позовом і за подання апеляційної скарги у загальній сумі 3646,45 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадку, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк Т.В. Цюра