Постанова Донецький апеляційний суд № 266/6041/21

33/804/56/22 266/6041/21 Головуючий у І інстанції: Федотова В.М. № 266/6041/21 Суддя - доповідач: Топчій Т.В. № 33/804/56/22 Категорія: ст. 173-2 ч.1 КпАП України ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.02.2022 року м. Маріуполь Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Топчій Т.В., за участю секретаря Марченка М.В., захисника Дорошенко М.А., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Дорошенко М.А., діючої в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01.12.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн., - ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини. Згідно постанови суду, 23.09.2021 року о 19 год. 40 хв. гр. ОСОБА_1 за адресою спільного мешкання: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що полягало в умисних діях, а саме штовхав, висловлювався в її бік нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01.12.2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала. Не погодившись з постановою суду захисник Дорошенко М.А., діюча в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що вказану постанову судом винесено без повного та всебічного з`ясування всіх обставин по справі, через що суд передчасно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП. Про час та місце розгляду вказаної справи ОСОБА_1 в суді першої інстанції не повідомляли, чим позбавили останнього можливості користуватись своїми процесуальними правами, надати пояснення та заперечення на протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним вказаного правопорушення. 23.09.2021 року відбувся внутрішньосімейний конфлікт, насильства до матері він не вчиняв. Останнім часом у ОСОБА_1 виникали суперечки з матір`ю. Будь-які належні та безпосередні докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01.12.2021 року. ОСОБА_1 копію постанови не отримував, ознайомився з її змістом через сайт ЄДРСР 20.12.2021 року. Згідно відомостей реєстру текст постанови оприлюднено 09.12.2021 року. Копію постанови ОСОБА_1 та захиснику суд першої інстанції не надсилав. На підставі викладеного, просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського райсуду м. Маріуполя від 01.12.2021 року. Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення. Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 та захисник Дорошенко М.А. підтримали вимоги апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції скасувати, провадження закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Мотиви суду Вислухавши ОСОБА_1 та його захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисту не підлягає задоволенню та виходить наступного. Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови. Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк. Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону. Право на апеляційний перегляд провадження беззаперечно є важливим елементом, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на доступ до суду. При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції враховує процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення, обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи у суді, поважність причин, якими обґрунтовується пропущення встановленого законом строку на апеляційне оскарження та їх доведеність, тривалість строку, який пройшов з часу ухвалення судового рішення, яке оскаржується апелянтом, сутність доводів апеляційної скарги та інші обставини, які мають істотне значення. Рішеннями Європейського суду визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими і суди повинні вказувати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Однією із таких підстав може бути, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України»). В своїй апеляційній скарзі захисник зазначила, що ознайомилась зі змістом оскаржуваної постанови лише 20.12.2021 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, копію постанови сторона захисту не отримувала, не повідомлялась належним чином про ухвалене рішення, під час судового розгляду ОСОБА_1 та захисник присутніми в суді не були. Постанову суду ухвалено 01.12.2021 року. Апеляційна скарга надійшла на адресу суду першої інстанції 24.12.2021 року. Перевіривши обставини, на які посилається сторона захисту, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови слід задовольнити, оскільки був порушений строк на апеляційне оскарження з поважної причини. Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Заслухавши ОСОБА_1 , захисника Дорошенко М.А., які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КпАП України, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП, та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на таке. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення насильства в сім`ї - це умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад). Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачає прямий умисел правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні. Тобто згідно вказаної норми закону, обов`язковим елементом об`єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне вчинення домашнього насильства. Виходячи з пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ , під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі. З матеріалів провадження вбачається, що за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 207903 від 23.09.2021 року, 23.09.2021 року о 19 год. 40 хв. гр. ОСОБА_1 за адресою спільного мешкання: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що полягало в умисних діях, а саме штовхав, висловлювався в її бік нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Отже, у даному випадку, в протоколі про адміністративне правопорушення фактично об`єктивною стороною правопорушення, визначено психологічне та фізичне насильство вчинене ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , яким завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої, згідно диспозиції ст.173-2 ч.1 КУпАП. З письмових пояснень ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах провадження вбачається, що він не визнав факту вчинення домашнього насильства, спростував випадки ображання або приниження честі та гідності матері, застосування до неї фізичного насильства, у зазначений в протоколі час. Аналогічні пояснення надав ОСОБА_1 і під час апеляційного розгляду. Апеляційні доводи сторони захисту в цій частині є неспроможними та спростовуються наданими доказами, зокрема: - протоколом АЗ № 137243 від 23.09.2021 року про адміністративне затримання ОСОБА_1 (а.с.3); - заявою потерпілої ОСОБА_2 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинене психологічне та фізичне насильство щодо неї (а.с.4); - письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 (а.с.5); - копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 026657 від 23.09.2021 року (а.с.7); - копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.8-9); - копією електронного рапорту від 23.09.2021 року про реєстрацію повідомлення зі служби 102 про вчинення домашнього насильства (а.с.11); - рапортом поліцейського Філя В. (а.с.13); - відеофайлами на технічних носіях з нагрудних бодікамер працівників поліції, з яких вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 та її чоловік 23.09.21 року пояснюють працівникам поліції у чому полягало фізичне та психологічне насильство з боку ОСОБА_1 - висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою, штовхав, погрожував фізичною розправою, перегортав меблі під час сварки у їх бік, вказують, що ОСОБА_1 веде аморальний образ життя, не працює, суспільно корисною працею не займається, зловживає спиртними напоями, знущається над собакою, її не годує, собаку годують вони з чоловіком, через собаку в них постійно виникають сутички. (а.с.14,15). Апеляційний суд приходить до переконання, що докази, додані до протоколу про адмінправорушення є достовірними, належними та допустимими, не суперечать фактичним обставинам справи, об`єктивно узгоджуються між собою, а тому доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279, 280 КупАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив. Порушень ст. 268 КУпАП при розгляді провадження апеляційним судом також не встановлено, оскільки матеріали провадження містять письмові заперечення захисника та ОСОБА_1 з проханням розглянути провадження у відсутність ОСОБА_1 . Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, як вчинення насильства в сім`ї. Адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст.ст.27,33 КУпАП. Таким чином, слід визнати, що судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, порушень вимог законодавства України про адміністративні правопорушення, які б були підставою для його скасування чи зміни не встановлено. На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 293, 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Дорошенко М.А. , діючої в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01.12.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч.1 КУпАП - залишити без змін. Постанова суду оскарженню не підлягає. Суддя: