Постанова 4803 № 212/9910/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1427/22 Справа № 212/9910/19 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 212/9910/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2021 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 серпня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (надалі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Позовна заява мотивована тим, що відповідачі, будучи споживачами комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснюють в повному обсязі оплату за послугу з постачання теплової енергії, внаслідок чого, за період з 01.10.2013 року по 31.10.2019 року, виникла заборгованість за послугу з централізованого опалення в розмірі 37 465,70 грн. Вказані обставини є підставою для стягнення боргу у повному обсязі, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 37 465,70 гривень, інфляційні втрати 9 594,12 гривень, 3% річних 2 559,00 гривень, всього 79 068,74 гривень, а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2013 року по 31.10.2019 року у розмірі 37 465 гривень 70 копійок, інфляційні втрати 9 5904,12 гривень, 3% річних 2 559,00 гривень, всього 49 618 гривень 82копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 960,50 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 960,50 гривень. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 не являється споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль», оскільки у належній їй на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено автономне опалення та жодних правовідносин із позивачем вона не має. Вказує на те, що не отримує послуги які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль», а тому вона не зобов`язана вносити плату за послуги, які нею не споживаються. Наголошує на тому, що у цивільній справі №2-373-2011 було встановлено факт затвердження Акта на відключення теплопостачання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що є преюдиційним фактом. Крім іншого вказує й на те, що сума позову заявлена починаючи з 2013 року, й позивач не надав обґрунтованого пояснення чому були пропущені терміни позовної давності. На переконання відповідачки, суд першої інстанції не мав правових підстав для розгляду позовних вимог, які заявлені поза межами позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, просить залишити без задоволення, як апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , так і апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідачку ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, чим позбавив доступу до правосуддя та можливості заявив про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» передано об`єкти теплопостачання в Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста, тобто з 01.10.2013 року виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку АДРЕСА_2 є АТ «Криворізька теплоцентраль». Згідно наданої АТ «Криворізька теплоцентраль» виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 , власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , а відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована у вказаному житлі, як член сім`ї власника (а.с. 5), а тому є споживачами послуг з централізованого опалення, які надає АТ «Криворізька теплоцентраль». За період з 01.10.2013 року по 31.10.2019 року, АТ «Криворізька теплоцентраль» за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , нараховано загальну суму 37 465,70 грн. Задовольняючи позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль», суд першої інстанції керувався Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, та виходив з того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_3 , які їм надаються АТ «Криворізька теплоцентраль», у період з жовтня 2013 року по жовтень 2019 року не сплачували за теплову енергію, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача АТ «Криворізька теплоцентраль». Самовільне відключення від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення відповідачів від обов`язку сплати за надані послуги із централізованого опалення та обслуговування внутрішньобудинкових мереж опалення. Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань. Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі мають зобов`язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів з централізованого опалення, з огляду на наступні обставини. Згідно частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», проживаючи та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил). Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг. Зокрема, вказаним Порядком було установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Отже, на час виникнення спірних правовідносин у розглядуваній справі, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади і з дотримання споживачем процедури визначеної Порядком. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтованого виходив із того, що від`єднання квартири від мереж централізованого опалення здійснено відповідачкою самовільно, без дотримання вимог щодо складання та затвердження акту про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, закріплених у пунктах 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №

4. Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири відповідачки від мережі централізованого теплопостачання та встановлення у квартирі індивідуального (автономного) опалення, із дотриманням вимог вищенаведених правових норм. Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 про те, що у цивільній справі №2-373-2011 було встановлено факт затвердження Акта на відключення теплопостачання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що є преюдиційним фактом, колегією суддів не приймаються, оскільки, як слідує із рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2011 року, судом у цій справі встановлено лише факт затвердження УЖКГ у 2009 році Акту про відключення вказаної квартири від мереж теплопостачання, тоді як відповідно до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, такий Акт має бути затверджений постійно діючою міжвідомчою комісією, створеною органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що постанову Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.11.2010 року (справа №2-а-681/2010), якою позов ОСОБА_3 до КПТМ "Криворіжтепломережа" про оскарження бездіяльності КПТМ "Криворіжтепломережа" та про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано відмову КПТМ "Криворіжтепломережа" скласти акт про від`єднання труб централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_3 від мереж централізованого опалення будинку - протиправною. Зобов`язано КПТМ "Криворіжтепломережа" скласти акт про від`єднання труб централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_3 від мереж централізованого опалення будинку, було скасовано ухвалою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року, а провадження у адміністративній справі №2-а-120/09 позов ОСОБА_3 до КПТМ "Криворіжтепломережа" про оскарження бездіяльності КПТМ "Криворіжтепломережа" та про зобов`язання вчинити певні дії - закрито. Отже, судом вірно встановлено, що у квартирі відповідачів здійснено самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15 зроблено висновок, що «відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла. Оскільки відповідачі відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання». Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2019 року (справа № 490/11619/15-ц, провадження №61-23337св18) та від 18 червня 2020 року (справа №643/133/17, провадження № 61-38460св18). Враховуючи викладене суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність порушеного права АТ «Криворізька теплоцентраль», дійшов правильного висновку про те, що у відповідачів наявна заборгованість зі сплати за послуги з постачання централізованого опалення та обслуговування мереж опалення, а самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення, не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією. Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за вказаний період оплати за опалення, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги з відповідачів, за період з 01.10.2013 року по 31.10.2019 року, у визначеному позивачем розмірі, що становить 37 465,70 гривень. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неотримання нею наданих АТ «Криворізька теплоцентраль» послуг з опалювання у спірний період, колегія суддів відхиляє, як недоведені. Крім того, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для про задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань жовтня 2013 року по жовтень 2019 року, а саме: інфляційні втрати у розмірі 9 594,12 грн. та три відсотки річних у розмірі 2 559,00 грн. Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд справи без її належного повідомлення про час та місце розгляду справи, колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи наявне зворотнє поштове рекомендовене повідомлення, яким підтверджено вручення відповідачці ОСОБА_2 судової кореспонденції та повідомлення її про час та місце розгляду справи (а.с. 135). Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими та таким, що заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 про те, що сума позову заявлена, починаючи з 2013 року, й суд першої інстанції не мав правових підстав для розгляду позовних вимог, які заявлені поза межами позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої вона заявляла у суді першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується. Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. В суді першої інстанції відповідачка ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з цих підстав (а.с. 55). Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)). Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Частиною 1 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно. Крім того, обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України Про теплопостачання. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку. Позивач звернувся до суду з позовом 26 листопада 2019 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по жовтень 2016 року включно. На підставі зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період по жовтень 2016 року включно, у зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист свого порушеного права поза межами строку позовної давності. Разом з тим, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з листопада 2017 року по жовтень 2019 року, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. 26.04.2017 року Верховний Суд України, у справі №3-1522гс16, сформулював правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності, в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат після виконання боржником основного зобов`язання, згідно якої внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Таким чином, стягнення інфляційних втрат і 3 % річних має відбуватися за останні три роки, які передували зверненню позивача до суду з даним позовом, тобто з листопада 2017 року по жовтень 2019 року, тобто в межах заявлених позовних вимог. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суми заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з листопада 2017 року по жовтень 2019 року включно, у розмірі 29 085,07 гривень, суму індексу інфляції у розмірі 3 030,40 гривень, 3 % річних у розмірі 1 406,12 гривень, а всього 33 521,59 гривень. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 306,28 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (1 921,00 грн. судовий збір сплачений за подання позовної заяви (а.с. 4) х 68% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 1 306,28 грн.), що становить по 653,14 грн. з кожної. Крім того, з позивача на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 922,08 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (2 881,50 грн. судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги (а.с. 206) х 32% (задоволені вимоги у відсотковому співвідношенні) = 922,08 грн.). Також, з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 922,08 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (2 881,50 грн. судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги (а.с. 232) х 32% (задоволені вимоги у відсотковому співвідношенні) = 922,08 грн.). Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням наведеного, колегія суддів покладає на позивача АТ «Криворізька теплоцентраль», як на сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю судовий витрат на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожній окремо, у розмірі 268,94 грн., звільнивши сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2021 року- скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги за період з листопада 2017 року по жовтень 2019 року включно, у розмірі 29 085,07 гривень, суму індексу інфляції у розмірі 3 030,40 гривень, 3 % річних у розмірі 1 406,12 гривень, а всього 33 521 (тридцять три тисячі п`ятсот двадцять одна) гривня 59 (п`ятдесят дев`ять) копійок. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору, у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на сплату судового збору, у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 лютого 2022 року. Головуючий: Судді: