Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/9719/21
від 22.11.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8137/23 Справа № 214/9719/21 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №214/9719/21 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Малаховської І.Б., - ВСТАНОВИВ: В листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (надалі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Мотивуючи свою заяву тим, що позивач є постачальником теплової енергії за адресою проживання та реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 . Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2013 по 30.09.2021р. утворилась заборгованість в сумі 26 663,24 грн. Вказану суму заборгованості по оплаті за послуги з централізованого опалення позивач, а також 3% річних в сумі 2536,91 грн. та інфляційні втрати в сумі 7755,42 грн. просив стягнути на свою користь з відповідача. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2023 року позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму боргу за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2013 року по 30.09.2021 року в розмірі основного боргу 13 423,4 грн., інфляційні втрати - 1237,35 грн., та 3% річних 635,68 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1135 грн. В апеляційній скарзі позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що, згідно з пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а тому, підлягає стягненню заборгованість за період з 13.03.2017р. по 11.03.2020р. включно. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що власником квартири по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , яка також зареєстрована за даною адресою та користується послугами позивача. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. . Судом встановлено, що квартира адресою: АДРЕСА_1 перебуває на обслуговуванні у Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», та має закріплений особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого опалення. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 05.11.1979р. та є споживачем послуг, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль». Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником квартири за вказаною вище адресою є ОСОБА_2 (а.с.24). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 01 жовтня 2013 року по 30.09.2021 року по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 , розмір заборгованості за послуги централізованого опалення складає 26 663,24 грн. (а.с.7 зв.бік). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 , як споживач отриманих послуг, у встановлені законом строки, не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку за період з листопада 2018 року по вересень 2021 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі, у встановлені законом строки, не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочення виконання зобов`язань, обрахований за три роки, що передували зверненню позивача до суду з даним позовом. Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації. Згідно ст.68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. 01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії. Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальніпослуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 05.11.1979р., тобто є споживачем послуг, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль», а тому зобов`язаний нести витрати, надані позивачем. Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність порушеного права АТ «Криворізька теплоцентраль», дійшов правильного висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати за послуги з централізованого опалення, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт неповного внесення відповідачами за вказаний період оплати за теплову енергію. Крім того, суд дійшов правильного висновку про те, що на дані правовідносини поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, та враховуючи ту обставину, що відповідач у встановлений законом строк не в повному обсязі вносив плату за надані позивачем послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочення виконання зобов`язань. Між тим, судом першої інстанції (як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення) було задоволено заяву відповідача про застосування строку позовної давності, і стягнуто заборгованість за період з листопада 2018 року по 30 вересня 2021 року. Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 правом на апеляційне оскарження рішення суду не скористався, а позивачем АТ «Криворізька теплоцентраль» оскаржено рішення суду в апеляційному порядку в частині визначення судом періоду стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду щодо визначення строків перебігу позовної давності та періоду, за який з ОСОБА_1 має бути стягнути сума заборгованості за спожиту теплову енергію, оскільки на підставі ч.1 ст.13, ч.1 ст.367 ЦПК України, та роз`яснень, викладених в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу»(див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom»,заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)). Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність(зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальнапозовна давністьдо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповіднодо статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Частиною 1ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно. Крім того, обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст.19 Закону України «Про теплопостачання». Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (із змінами) передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку. Як вірно зазначено судом першої інстанції, що відповідач плату за комунальні послуги останній раз здійснював в листопаді 2014 року на суму 300,00 грн. В свою чергу позивач з позовом про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2013 року по 30.09.2021 року звернувся до суду лише 18 листопада 2021 року, тобто з пропуском строків позовної давності щодо частини позовних вимог. Разом з тим, судом не було враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину. У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року по справі №679/1136/21 зазначено, що: «у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)». Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності визначена законом. За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року. Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за квітень 2017 року закінчився під час дії карантину, тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом в частині стягнення заборгованості за період починаючи з 02 квітня 2017 року. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Киворізькатеплоцентраль» про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення за період з квітня 2017 року до листопада 2018 року, а тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині. Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Киворізька теплоцентраль» підлягає стягненню заборгованість за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2021 року у розмірі 17910,14 грн. Посилання ОСОБА_1 у відзиві на те, що власником житла по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , проте відповідач ОСОБА_1 , який зареєстрований за даною адресою, є споживачем послуг, які надає АТ «Криворізька теплоцентраль». Згідно норм Закону України «Про житлово комунальні послуги», споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Належних та допустимих доказів на підтвердження факту не користування наданими послугами чи не надання таких послуг позивачем, відповідач ОСОБА_1 суду не надав. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15. Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 , у встановлені законом строки не вносив плату за надані позивачем послуги з централізованого опалення, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань в межах трирічного строку позовної давності, а саме починаючи з квітня 2017 року. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду, на підставі ч.1 ст.376 ЦПК України, зміні в частині періоду та суми основної заборгованості, а також 3% річних та індексу інфляції. Ухваливши до стягнення на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за послугу з централізованого опалення за період з 02 квітня 2017 року по 30 вересня 2021 року у розмірі 17910 гривен 14 копійок, індексу інфляції - 2747 гривень 08 копійок, та 3% річних - 1211 гривень 59 копійок. Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1343 грн. 16 коп. за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог та судовий збір в розмірі 2014 грн. 74 коп. за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2023 року змінити. Викласти абзаци другий та третій оскаржуваного рішення у наступній редакції: «Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 02 квітня 2017 року по 30 вересня 2021 року у розмірі 17910 (сімнадцять тисяч дев`ятсот десять) гривен 14 копійок, індекс інфляції у розмірі 2747 (дві тисячі сімсот сорок сім) гривень 08 копійок, 3% річних у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 59 копійок. Стягнути із ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 3357 (три тисячі триста п`ятдесят сім) грн. 90 коп.» Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: