Постанова 4803 № 213/3046/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/822/22 Справа № 213/3046/21 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 213/3046/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Зубакової В.П., суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2021 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 жовтня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Карнаух Т.В., звернувся до суду з позовом доАкціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі АТ «ПІВДГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків. Висновком МСЕК від 22.07.2021 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (60% - радикулопатія, 5% - туговухість) та визнано особою з інвалідністю третьої групи з 12 липня 2021 року на безстроковий строк. Вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 180 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат`на користь ОСОБА_1 150 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1500,00 гривень. Стягнуто з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3300 гривень. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач АТ «ПІВДГЗК» ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди стягнутої з відповідача,просить зменшити її розмір, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що, відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійних захворювань, проте, наявнийпричинно-наслідковий зв`язок між діями самого позивача, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача. Також, вказує, що позивач працював не тільки у відповідача у шкідливих умовах праці, а і на інших підприємствах, що стало підставою для встановлення йому професійних захворювань. На думку відповідача, саме безвідповідальне ставлення позивача до свого здоров`я у результаті призвело до встановлення йому професійних захворювань, прогресування його хвороб, погіршення самопочуття та встановлення 65% втрати працездатності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого. Розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, зокрема, судовій практиці, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 16.04.1993 року по 11.05.1995 року працював на Криворізькому Південному гірничо-збагачувальному комбінаті монтером колії, з 01.03.2002 року по 31.05.2021 року машиністом бурової установки в кар`єрі у ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». 31.05.2021 року позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України (а.с.20-22). Загальний стаж роботи позивача в АТ «ПІВДГЗК»- 21 рік 3 місяці в умовах впливу шкідливих факторів. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 941 від 25.05.2021 року ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 та шийна С5, С6, С7 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого остеортрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху) (а.с.8-9). Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22 червня 2021 року професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли за таких обставин: під час виконання своїх функціональних обов`язків машиніста бурової установки ОСОБА_1 керував буровою установкою у процесі шарошечного буріння свердловин, здійснював технічне обслуговування станка в умовах кар`єру, проведення дрібного ремонту станка. Внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища і недосконалості технологічного устаткування та технологічного процесу робочого місця машиніста підпадав під вплив вібрації, пилу та шуму, що перевищувало нормативні показники. Причинами виникнення хронічних професійних захворювань, відповідно до вищевказаного Акту, а саме п.18 (а.с. 5) визнано - важкість праці: робоча поза (незручна) 32,2-51,2% зміни, при нормі до 25%; величина статичного навантаження при утриманні вантажу двома руками становила 74260-215400 кг/с при нормі до 70000 кг/с; масса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 40 кг, при нормі до 30 кг, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процессу». Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 4-13 дБ (84-93 дБ при ГДР 80 дБ) згідно ДНС 3.3.6.037-99 «Санітарнні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку». Відповідно до пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 червня 2021 року, не встановлено конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламентні нормативи, враховуючий тривалий час роботи позивача в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів. Висновком МСЕК від 22.07.2021 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (60% - радикулопатія, 5% - туговухість) та визнано особою з інвалідністю третьої групи з 12 липня 2021 року на безстроковий строк. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22.06.2021 року, причинами виникнення професійних захворюваньпозивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу(а.с. 4-5). Отже, роботодавець АТ «ПІВДГЗК» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «ПІВДГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійних захворювань безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22.06.2021 року, причиною професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів не бере до уваги. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так якпорушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання,. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого. Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди. Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано, те, що позивач працював не тільки у відповідача у шкідливих умовах праці, а і на інших підприємствах, що стало підставою для встановлення йому професійних захворювань, колегія суддів не бере до уваги, оскільки судом першої інстанції при ухвалені рішення суду враховано стаж роботи позивача в шкідливих умовах праці тільки на підприємстві відповідача. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача АТ «ПІВДГЗК» (21 рік 03 місяці), відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 65 % та визнання позивача особою з інвалідністю третьої групи, безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та взагалі можливість такого відновлення, враховуючи встановлення ступеню втрати професійної працездатності та групи інвалідності безстроково. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 лютого 2022 року. Головуючий: Судді: