Постанова 4803 № 213/3657/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/502/22 Справа № 213/3657/21 Суддя у 1-й інстанції - Князєва Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони позивач: ОСОБА_1 відповідач: Акціонерне товариство «Південний гірничо збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат» на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2021 року, яка прийнята суддею Князєвою Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали суду матеріали справи не містять, - ВСТАНОВИВ : У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат» (надалі АТ «ПівдГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В ході судового розгляду цивільної справи відповідач АТ «ПівдГЗК» заявив клопотання про призначення у справі судово - психологічної експертизи. На вирішення якої просив поставити наступні питання: - чи став тривалий період роботи по професії машиніста екскаватору та слюсаря з виготовлення та монтажу металоконструкцій у відповідача психотравматичним для позивача ОСОБА_1 ? - чи була завдана ОСОБА_1 моральна шкода, внаслідок настання професійних захворювань? - чи наявний причинено наслідковий зв`язок між роботою ОСОБА_1 у відповідача та настанням моральної шкоди? - якщо ОСОБА_1 були завдані моральні та душевні страждання внаслідок його трудової діяльності у відповідача, який орієнтований розмір становить грошова компенсація за нанесену моральну шкоду? Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2021 року у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово - психологічної експертизи відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, відповідач АТ «ПівдГЗК» подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили ухвалу суду скасувати. На думку апелянта, оскільки з боку позивача не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перенесення ним моральних страждань та обґрунтування розміру завданої моральної шкоди, тому для встановлення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу та встановлення причино наслідкового зв`язку між роботою позивача на підприємстві відповідача та настанням моральної шкоди у позивача необхідно призначення по справі судово психологічної експертизи. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «ПівдГЗК» Зайцева О.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні клопотання АТ «ПівдГЗК» про призначення по справі судово психологічної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предметом спору є стягнення моральної шкоди, завданоївнаслідок ушкодження здоров`я та з урахуванням наявності наданих позивачем та відповідачем доказів у справі вважав що відсутні підстави для призначення судово-психологічної експертизи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України,доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Як передбачено ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Із положень ч. 1 ст. 104 ЦПК України слідує, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00) експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналіз указаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що реалізація принципу змагальності сторін у судовому процесі створює умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, постановлення судом обґрунтованого та законного рішення. Згідно цього принципу учасники справи з метою ухвалення судом бажаного для них рішення, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини та надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти. Процесуальні права є рівними для всіх осіб, які беруть участь у справі. Зокрема, учасники справи вправі подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду. Висновок експерта є доказом, який складається на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Судом призначається експертиза за відповідною заявою учасників справи для з`ясування обставин, які можуть бути встановлені лише із застосуванням спеціальних знань у сфері іншій, ніж право. Цивільний процесуальний закон дає суду право зупинити провадження у справі на час проведення експертизи. Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року, для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись із даним позовом, посилався на те, що він працював у відповідача у шкідливих умовах праці більше 20 років. У зв`язку із шкідливими і тяжкими умовами праці, позивачем отримано хронічні професійні захворювання вібраційна хвороба першого ст; хронічне обструктивне захворювання легень першого ст. 21 листопада 1996 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності 40% та встановлено 3 групу інвалідності. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. При цьому, слід зауважити, що відповідно до п.4.1 рішення Конституційного Суду України № 1-9/2004 від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки з боку позивача не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перенесення ним моральних страждань та обґрунтування розміру завданої моральної шкоди, тому для встановлення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу та встановлення причино наслідкового зв`язку між роботою позивача на підприємстві відповідача та настанням моральної шкоди у позивача необхідно призначення по справі судово психологічної експертизи колегія суддів не бере до уваги, оскільки не можна віднести до компетенції судово-психологічної експертизи вирішення питання про ймовірне заподіяння особі моральної шкоди, натомість відповідно до вимогст.23 ЦК України, визначення розміру моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам належить до компетенції суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що п.6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797) зазначено, що «моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи». Отже, будь-яка компенсація не може бути сумірною стражданням. Відповідно, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Крім того, відповідно до інформації з Реєстру методик проведення судових експертиз Мін`юсту, 29 січня 2016 року прийнято рішення про припинення застосування «Методики встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань». За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена із дотриманням норм процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 22 лютого 2022 року. Головуючий: Судді: