Постанова 4824 № 372/3559/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №372/3559/21 Головуючий у І інстанції - Тиханський О.Б.. апеляційне провадження №22-ц/824/1818/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 ,- встановив: ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 . Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву суд виходив з вимог ч. 3 ст.185 ЦПК України, оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, а саме не надано копії заяви для направлення заінтересованій особі. Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху ним було направлено на адресу заінтересованої особи належним чином завірені заяви та додані до неї документи, які були нею отримані, підтвердження чого надано суду першої інстанції та, що зазначено в описі вкладень, долученого до рекомендованого листа, скерованого на адресу зацікавленої особи та отриманої нею особисто. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не надано. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції вказував на те, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України. 28 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків ,в якій окрім іншого вказано заявником, що ним було надіслано на адресу зацікавленої особи заяву та належним чином завірені копії документів долучених до заяви. До клопотання позивачем додано копії документів, посвідчені її підписом та зазначено місцезнаходження відповідних оригіналів. У той же час, суд першої інстанції постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, виходив із невиконання скаржником у визначений судом строк вимог щодо усунення недоліків. Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не було взято до уваги що положення ст.177 ЦПК України містять законодавчо визначений вичерпний перелік вимог щодо вмісту позовної заяви. Згідно ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі,позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Суд повертаючи заяву прийшов до висновку, що заявником до поданої заяви не додано її копії та копії всіх документів, що додаються до неї. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо повернення позовної заяви було здійснено формальний підхід до вирішення питання. Як вбачається із матеріалів справи позивач на виконання ухвали суду щодо усунення недоліків, вчиняв дії визначені вищезазначеними нормами права, а саме усував недоліки заяви. 28 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про усунення недоліків заяви про видачу обмежувального припису із опису вкладень, долученого до рекомендованого листа. Скерованого на адресу зацікавленої особи та отриманої нею особисто (належні докази було додано до Обухівського районного суду Київської області), вбачається, що заявником копію заяви на належним чином завірених доданих до неї документів було направлено як на адресу зацікавленої особи так і на адресу Обухівського районного суду Київської області та отримано останнім 04 жовтня 2021 року. А відтак заявником було виконано вимоги ухвали про залишення заяви без руху, а отже у суду першої інстанції не було підстав для застосування ч.3 ст.185 ЦПК України. Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (справа «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). Враховуючи, що позивачем на виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху було усунуто недоліки шляхом направлення її копії заінтересованій особі то відсутність у суду першої інстанції цієї копії не є достатньою підставою для обмеження права на допуск до правосуддя. Враховуючи викладене, при поверненні заяви позивачу, суд першої інстанції не звернув увагу на вищезазначене та помилково вважав, що заявник отримав ухвалу про залишення позову без руху та не усунув недоліки, у зв`язку з цим постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник