Постанова Київський апеляційний суд № 369/5157/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Волчко А.Я. Єдиний унікальний номер справи № 369/5157/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11082/2021 ПОСТАНОВА Іменем України 27 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Верланова С.М., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2021 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» про захист прав споживачів, встановив: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу. Ухвала мотивована тим, що на виконання вимог ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без руху 07 травня 2021 року надійшла заява про усунення недоліків, яка містить підпис лише представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 , при цьому, доказів того, що представник є адвокатом, не надано. Тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не мав права підпису від імені та в інтересах позивачки. Також суд посилався на несплату позивачем судового збору. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У апеляційній скарзі вказує, що справа є малозначною в силу вимог закону, тому позовну заяву в інтересах позивача має право підписувати представник за довіреністю без статусу адвоката. Зазначає, що позивачка є споживачем у розумінні вимог Закону України «Про захист прав споживачів», тому вона звільнена від сплати судового збору за подання такої позовної заяви в силу вимог закону. За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст.ст.175, 177 ЦПК України. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ТОВ «ЗАРАЗ-8» про захист прав споживачів. У позові просила визнати недійсним Договір №ТЕ-21/1 про надання послуг з постачання теплової енергії та стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 250 000 грн. Позовна заява підписана особисто ОСОБА_1 її представником за довіреністю - ОСОБА_2 . Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. Ухвала мотивована тим, що позивачці необхідно сплатити судовий збір та уточнити обґрунтування щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів». На виконання вимог ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без руху 07 травня 2021 року надійшла заява про усунення недоліків, яка містить підпис представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 . Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції посилався на те, що до вказаної заяви не додано документів, які підтверджують статус представника позивача як адвоката. Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Як видно з матеріалів справи, позовна заява підписана 14 квітня 2021 особисто ОСОБА_1 її представником за довіреністю - ОСОБА_2 (а.с. 4, на звороті). Позовну заяву направлено до суду засобом поштового зв`язку 14 квітня 2021 року (а.с. 34). На підтвердження повноважень представника (ОСОБА_2) до позовної заяви додано копію довіреності від 15 лютого 2021 року (а.с. 5). Вказана довіреність видана ОСОБА_1 строком на 5 років та дійсна до 15 лютого 2025 року. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції вказував, що позивачка та її представник не надали належних доказів, які підтверджують процесуальну дієздатність ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 в розумінні положень ст. ст. 58, 60 Цивільного процесуального кодексу України, а саме, відсутні докази на підтвердження адвокатської діяльності представника ОСОБА_2зокрема, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката, а також ордеру на ведення справи в суді. Однак, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах закону. Відповідно до ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно з ч. 2 ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Так, підпунктом 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Разом з цим, за правилами ч. 2 ст. 60 ЦПК України, під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (567 500 грн станом на 2021 рік). Як видно зі змісту позовної заяви, предметом позову є визнання недійсним договору про надання послуг з постачання теплової енергії та стягнення моральної шкоди у сумі 250 000 грн.Тобто, справа є малозначною в силу вимог закону. Вимог щодо обов`язкової наявності статусу адвоката у представників в такій категорії справ чинний цивільно-процесуальний закон не містить. Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на підписання та подання до суду заяв від імені ОСОБА_1 у вказаній справі. Крім цього, повертаючи позовну заяву ОСОБА_5 , суд першої інстанції посилався на те, що позивачка не виконала вимоги ухвали про залишення позову без руху та не сплатила судовий збір у встановленому розмірі. Постановляючи ухвалу про повернення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки підставою позову є не порушення відповідачем прав позивача як споживача. Суд першої зазначив, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивачка не уточнила яке саме її право як споживача порушено, отже спірні правовідносини не підпадають під його дію. Стягнення моральної шкоди здійснюється на підставі статті 23 Цивільного кодексу України. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Отже, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав. Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18). Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка посилалась на те, що підставою позову є укладення відповідачем колективного договору про надання комунальних послуг, який суперечить інтересам позивача як споживача таких послуг, внаслідок чого позивачу було надано неякісні послуги та завдано моральну шкоду. Спір, який ініціював позивач, безпосередньо пов`язаний з порушенням прав споживача, а останнім заявлені вимоги про визнання недійсним договору про надання комунальної послуги а також моральної шкоди. У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів. Колегія суддів вважає, що у цій справі правовідносини сторін, поряд з нормами ЦК України, урегульовані нормами законодавства про захист прав споживачів, оскільки вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ЗАРАЗ-8» про визнання недійсним договору та моральної шкоди заявлені у зв`язку із укладенням відповідачем колективного договору про надання комунальних послуг, який, на думку позивача, суперечить його інтересам як споживача таких послуг. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача передбаченої частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» пільги по сплаті судового збору за подання позовної заяви в цій справі є помилковим. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України») Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 369, 374, 379 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2021 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: М.В. Мережко Судді: С.М. Верланов С.І. Савченко