Ухвала КЦС ВС № 587/583/21

Ухвала 01 лютого 2022 року місто Київ справа № 587/583/21 провадження № 61-1077ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на постанову Сумського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про визнання транзакцій нечинними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення пені, ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача ОСОБА_1 у квітні 2021 році звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати нечинною транзакцію щодо переказу 22 лютого 2021 року грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Акціонерному товаристві «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК») в сумі 38 460, 64 грн; - зобов`язати повернути кошти у сумі 38 460, 64 грн шляхом відновлення їх на картковому рахунку позивача; - скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані за наслідками проведення транзакцій; - стягнути пеню у розмірі 0, 1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день від дня неналежного переказу станом на дату ухвалення рішення. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 02 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю. Постановою Сумського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року скасовано рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 вересня 2021 року, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов`язано АТ «ТАСКОМБАНК» повернути ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 38 460, 64 грн шляхом їх відновлення на рахунку № НОМЕР_1 . В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції констатував, що вина банку у знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише у разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Тому, встановивши, що грошові кошти списані з рахунку позивача за ініціативою інших осіб внаслідок недозволеної платіжної операції, натомість відповідач не вчинив дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої особистої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що наявні підстави для відновлення списаної суми на картковому рахунку позивача. Вимоги про визнання нечинною транзакцію щодо переказу коштів суд апеляційної інстанції визнав такими, що не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів позивача. Також суд апеляційної інстанції визнав недоведеними вимоги про скасування нарахованих банком відсотків та пені (штрафних санкцій), оскільки позивачем не надано докази на підтвердження нарахування відповідачем таких санкцій. В оцінці вимог про стягнення пені у розмірі 0, 1 відсотка суми неналежного переказу суд апеляційної інстанції визнав, що вони не узгоджуються з правилами пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», оскільки відбулося списання не особистих коштів позивача, а кредитних, повернення яких на картковий рахунок позивача буде відповідати ефективному способу захисту для відновлення його порушених прав. ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ АТ «ТАСКОМБАНК» 17 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, залишити без змін рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 вересня 2021 року. ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Щодо оцінки судового рішення, яке оскаржується учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року - 2 481, 00 грн. Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про визнання нечинною транзакцію щодо переказу коштів, скасування відсотків, пені (штрафних санкцій), а також майнові вимоги про повернення коштів у сумі 38 460, 64 грн, стягнення пені у розмірі 0, 1 відсотка суми неналежного переказу, що становитиме 7 422, 78 грн, з розрахунку 0, 1 % - 38 460, 64 = 38, 46 х 193 (дні). Ціна позову у справі за майновими вимогами складає 45 883, 42 грн (38 460, 64 + 7 422, 78), що станом на 01 січня 2022 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481, 00 грн х 250 = 620 250, 00 грн). Також відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом за захистом порушеного права як споживач банківських послуг, втім, враховуючи, що позов містить вимоги майнового та немайнового характеру, застосуванню підлягає пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для визначення справи як малозначної. Урахувавши, що ціна позову у цій справі за вимогами майнового характеру становить 45 883, 42 грн та в частині немайнових вимог є справою незначної складності, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. АТ «ТАСКОМБАНК» у касаційній скарзі зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, оскільки питання, порушене у скарзі, стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання покладення відповідальності на банк за здійснення платіжних операцій, які оспорює власник рахунку, якщо доведено, що саме дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18). Тож наведені АТ «ТАСКОМБАНК» доводи не є такими, що свідчать про існування такої проблеми у правозастосовчій практиці, що зумовлює нагальну потребу формування єдиної правозастосовчої практики, разом з цим наведені доводи свідчать про необхідність переоцінки доказів щодо оцінки дій як банку, так і його клієнта (власника рахунку) під час здійснення платіжної операції. З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані, судом такі винятки не встановлені. При цьому Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом. Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08). Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08). Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54). Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у справі незначної складності та з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про визнання транзакцій не чинними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення пені, за касаційною скаргоюАкціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на постанову Сумського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак