Постанова 4856 № 560/2154/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2154/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 24 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив: -зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час з 16.02.2016 по 3l.12.2017; -зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.12.2017; -зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 26.06.2020 по день фактичного розрахунку. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позов задоволено частково: -зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час з 20.04.2016 по 31.05.2017 та з 01.07.2017 по 31.12.2017; -зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 20.04.2016 по 31.10.2017 ОСОБА_1 . В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 66 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Не погодившись з судовим рішенням в частині стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем суттєво завищено суму витрат, понесених на отримання юридичної допомоги, оскільки на переконання відповідача дана справа є незначної складності, а отже не потребує значної затрати часу та зусиль. Однак, приймаючи рішення суд першої інстанції виходив виключно з пропорційності задоволення позовних вимог. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що у відповідності до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження понесених судових витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги №29/12/2020/95 від 29.12.2020 та акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 22.02.2020. Приймаючи судове рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2666 грн. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За змістом частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Статтею 19 Закону № 5076-VI унормовано, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. В той же час, відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19. При цьому, колегія суддів зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. В апеляційній скарзі відповідача зазначено, що приймаючи в рішення в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції обмежився виключно тим, що останні підлягають присудженню з урахуванням обсягу (пропорційності) задоволених позовних вимог. Дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи, а також розумності їхнього розміру, жодним чином судом не обґрунтовано. При цьому, апелянт вважає, що вказаний в акті прийому-передачі час на підготовку позовної заяви, оформлення запиту та заяви значно завищений, оскільки дана справа незначної складності та не потребує вивчення великого обсягу норм законодавства та документів. Надаючи правову оцінку вищезазначеним доводам скаржника, колегія суддів виходить із наступного. Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги №29/12/2020/95 від 29.12.2020. За умовами цього договору (п. 6.5) обов`язок клієнта сплатити гонорар виникає з моменту з моменту підписання Акту наданих послуг. Так, відповідно до вказаного Акту на складання і направлення адвокатських запитів, збір інформації та документів, надання консультації адвокатом витрачено 1 год. (1000 грн.), на формування правової позиції, підготовки стратегії захисту та узгодження з клієнтом, складання, оформлення (формування доказової бази, систематизацію, групування додатків до позовної заяви, роздруківку, посвідчення копій документів, забезпечення підписання та подання позовної заяви-3 год. (3000грн.). Як слідує зі змісту позовної заяви, остання містить три позовні вимоги, які не є похідними одна від одної та правовідносини щодо яких регулюються різними правовими нормами. При цьому, до позовної заяви додано 17 належним чином посвідчених додатків, які містяться на 29 аркушах. Водночас, з матеріалів справи встановлено, що в інтересах позивача до відповідача направлявся адвокатський запит, відповідь на який складається з 13 аркушів, містить розрахунки грошового забезпечення ОСОБА_1 та довідки обліку несення ним поліцейської служби у нічний час, опрацювання яких на переконання колегії суддів потребує значної затрати часу. Посилання скаржника про те, що запит вчинявся адвокатом Татурею З.О., не спростовують тієї обставини, що вивчення документів, які надійшли у відповідь на нього здійснювалося адвокатом Крат Ю.М. Варто зауважити, що відповідач стверджуючи про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, належних обґрунтувань щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами необґрунтованості понесених позивачем витрат не навів. За вказаних обставин, враховуючи складність справи та докази щодо обсягу виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині суми відшкодування судових витрат на правничу допомогу. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Курко О. П. Сторчак В. Ю.