Постанова 4855 № 826/6220/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6220/15 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Парінов А.Б. за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю. пр-к позивача Попехін Є.І. розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2021 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури міста Києва про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - У С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Прокуратури міста Києва, у якому просив: - скасувати наказ виконувача обов`язки Прокурора міста Києва № 758 - к від 20 березня 2015 року про звільнення його з посади заступника прокурора Шевченківського району міста Києва на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України, частини 3 статті 1, пункту 4 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» з 21 березня 2015 року; - поновити ОСОБА_2 на посаді заступника прокурора Шевченківського району міста Києва; - зобов`язати Прокуратуру міста Києва виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язки Прокурора міста Києва № 758-к від 20 березня 2015 року про звільнення його з посади заступника прокурора Шевченківського району міста Києва на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України, частини 3 статті 1, пункту 4 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади" з 21 березня 2015 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника прокурора Шевченківського району міста Києва з 21 березня 2015 року. Стягнуто з прокуратури міста Києва на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 березня 2016 року по 24 січня 2020 року. Постановою Верховного Суду від 22.01.2021 касаційну скаргу Прокуратури міста Києва задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року змінено, в частині мотивів, викладено їх у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року - залишено без змін. 23 березня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з заявою, в якій просить ухвалити у справі №826/6220/15 додаткове рішення в частині грошових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Обґрунтовуючи заяву, позивач вказував, що рішенням від 24 січня 2020 року у справі №826/6220/15 Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив лише питання про право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте не визначив способу виконання судового рішення. Позивач звертає увагу суду на те, що в мотивувальній частині рішення не наведено повного розрахунку належних йому сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а у резолютивній частині рішення не зазначено конкретну грошову суму що підлягає стягненню. Відтак, на думку заявника відсутність у судовому рішенні конкретизації цих відомостей може створити у майбутньому певні складнощі при його виконанні. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі №826/6220/15 відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №826/6220/15 в частині грошових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 січня 2022 року. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити. У судове засідання відповідач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином. Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. З матеріалів справи убачається, що в позовній заяві конкретних сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач не наводив. В свою чергу, у судовому рішенні від 24.01.2020, з приводу стягнення суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, судом першої інстанції зазначено наступне: «... Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Згідно з ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. При цьому, згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. В той же час, Прокуратурою міста Києва у відзиві на позовну заяву вказано, що підстави для стягнення з прокуратури міста Києва середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Більше того, відповідачем під час розгляду справи не надано до матеріалів справи довідку про розмір середньої (середньоденної) заробітної плати позивача , відтак, суд не може перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування вищевказаних сум, замість органу, на який покладено такі повноваження. На підставі вищезазначеного, та враховуючи, що у період перебування особи у вказаній відпустці заробітна плата роботодавцем не нараховувалась та не виплачувалась, суд приходить висновку, що на користь позивача - ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.2016 (наступний день за днем закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) по 24.01.2020 (день ухвалення рішення про поновлення на роботі)…» Тобто, в резолютивній частині зазначеного вище рішення вказано про стягнення з прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.03.2016 по 24.01.2020, але у не визначено розмір сум , які підлягають стягненню. При цьому в мотивувальній частині рішення суд вказав на неможливість визначити розмір середнього заробітку за відсутності належних доказів. Отже, рішенням суду вирішено усі позовні вимоги. Позивачем рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не оскаржувалося. Враховуючи те, що рішенням суду вирішено питання про стягнення з прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, рішення суду набрало законної сили, то у суду першої інстанції відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення у справі. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та апеляційної скарги ОСОБА_2 зводиться до незгоди з порядком виплати грошових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу та його розміром, що може бути підставою для заяви про роз`яснення рішення, встановлення порядку його виконання , або для звернення до суду з окремим позовом. Отже, в розумінні вимог ст. 252 КАС України, відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення, що було вірно встановлено судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2021 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі № 826/6220/15 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 17.01.2022р.)