Постанова 4854 № 420/5634/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/5634/19 Головуючий в 1 інстанції:Марин П. П. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Лук`янчук О.В. суддів - Бітова А.І. - Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, 3-тя особа: Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, 3-тя особа: Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 28 травня 2016 року перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 основного розміру пенсії як 90 % від 6814,5 грн. - суми грошового забезпечення, яке встановлене уточненою довідкою №20705 від 12.06.2012 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 28 травня 2016 року по 01 січня 2018 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 768,40 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Зазначене рішення суду набрало законної сили 09.01.2020 року. В подальшому позивачем до Одеського окружного адміністративного суду було подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 420/5634/19. Ухвалою суду від 29.06.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у 30-денний строк з моменту отримання копії ухвали подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення від 28.11.2019 року по справі №420/5634/19. Від Головного управління ПФУ в Одеській області надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому представник відповідача зазначив, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 по справі № 420/5634/19, яке набрало законної сили 02.01.2020, ОСОБА_1 02.01.2020 проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 28.05.2016 основного розміру пенсії як 90% від 6814,50 грн - суми грошового забезпечення, яке встановлене уточненою довідкою №20705 від 12.06.2012. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 становив 15228,00 грн. Інформація про виконання рішення по справі № 420/5634/19 Головним управлінням внесена до реєстру рішень. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 року прийнято поданий 05.08.2021 року Головним управлінням ПФУ в Одеській області звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року по справі №420/5634/19. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання рішення суду, що не прийнято до уваги судом першої інстанції, а тому вказує на незавершеність процедури судового контролю. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що рішення суду від 28.11.2019 року у справі №420/5634/19 виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в межах наявної у нього компетенції у повному обсязі. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом. Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Згідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. В той же час, такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними. У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Отже, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Суд звертає увагу на те, що здійснення перерахунку та нарахування пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки рішенням суд зобов`язав Пенсійний орган не лише провести перерахунок, але й виплатити позивачеві суму перерахованої пенсії. Водночас, суд враховує, що згідно наданого відповідачем звіту про стан виконання постанови рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року, ОСОБА_1 02.01.2020 року проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 28.05.2016 року основного розміру пенсії як 90% від 6814,50 грн. - суми грошового забезпечення, яке встановлено уточнюючою довідкою №20705 від 12.06.2012 року. (копія перерахунку додано). Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 року становив 15228,00 грн. (копія перерахунку додано). Інформація про виконання рішення по справі № 420/5634/19 внесена до реєстру рішень (скріншот з реєстру додано). При цьому додатково зазначено, що погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Судом встановлено, що Головне управління також здійснило запити до Пенсійного фонду України щодо сформування бюджетного запиту для виділення коштів з державного бюджету України з метою виплати за рішенням суду по справі № 420/13247/20 на загальну суму 46659,66 грн. та за рішенням суду по справі № 420/5634/19 на загальну суму 5208,47 грн. Пенсійний фонд України листом від 31.08.2021 року №2800-040101-9/42397 повідомив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, що кошти, нараховані на виконання рішення суду, підлягають виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, відповідач звертався до Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління системою загальнообов`язкового державного пенсійного забезпечення та, крім іншого, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, з метою виділення коштів для виплати доплати на виконання рішення суду. Суд вважає, що доводи відповідача стосовно відсутності фінансових ресурсів не може вважатись обставиною, що виправдовує невиконання судового рішення. Невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність без будь-яких належних доказів, які це підтверджують порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У справі "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. У справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади. Поряд із цим, колегія суддів звертає увагу, що визначальним у даному випадку є вчинення відповідачем усіх належних дій, які він повинен вчинити на виконання рішення суду в межах своєї компетенції, а у зв`язку з наявністю у матеріалах справи доказів на вжиття відповідачем дій спрямованих на виконання рішення суду, на момент розгляду даного звіту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що рішення суду від 28.11.2019 року у справі №420/5634/19 виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в межах наявної у нього компетенції у повному обсязі. При цьому, колегія суддів зазначає, що невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі №404/5797/14-а, у справі №560/523/19 При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що Кабінетом Міністрів України 16 грудня 2020 року було прийнято постанову №1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги" (далі - Постанова №1279). Постановою №1279 у пункті 3 встановлено Пенсійному фонду України до 1 квітня 2021 р. провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій. Суд зазначає, що відповідно до п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 (в редакції Постанови №1279) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань… забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій… З викладеного вбачається, що з 01 квітня 2021 року повноваження щодо здійснення фінансування виплати нарахованої пенсії перейшли від головних управлінь до Пенсійного фонду України. Отже, вчинити певні дії в інтересах позивача, зокрема щодо здійснення фінансування виплати пенсії, наразі може Пенсійний фонд України. Крім того, суд зважає на те, що заявник не може отримати заборгованість згідно рішення суду позачергово, порушивши права інших осіб, які також перебувають на обліку у вказаному реєстрі по виконанню судових рішень та мають рівні права із заявником на отримання заборгованості у черговому порядку. Проаналізувавши поданий відповідачем звіт, судова колегія зазначає, що він підтверджує виконання зобов`язальних дій визначених судом у рішенні від 28.11.2019 року в межах компетенції та норм законодавства, а тому вірними є висновки суду першої інстанції про можливість прийняття даного звіту. Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у даній справі обумовлене об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не надано, тому відсутні підстави для встановлення судового контролю в порядку, визначеному статтею 382 КАС України. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. На підставі ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Крім того, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано клопотання про ухвалення у справі №420/5634/19 судом апеляційної інстанції окремої ухвали. В обґрунтування вимог щодо ухвалення окремої ухвали, позивач зазначає, що по справі № 420/5634/19 наявні три різні реєстраційні номери, що викликає сумнів у наявності дієвого контролю за погашенням заборгованості, а тому просить постановити окрему ухвалу, якою повідомити вищезазначені факти про наявність трьох різних реєстраційних номерів по справі № 420/5634/19 начальнику ГУ ПФУ для вжиття відповідних заходів та зобов`язати Головне управління ПФУ надати до суду інформацію про фактичне зменшення показників заборгованості у 2021 році по Одеській області з пенсійних виплат по рішенню суду, яка настала після виділення коштів у розмірі 13, 558 млн. грн. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені у клопотанні про ухвалення окремої ухвали, дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно зі ст.324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 КАС України, може постановити окрему ухвалу. Відповідно до частин першої, другої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням передбачених адміністративним процесуальним законом засобів. Окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом вирішення справи по суті. При цьому, такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи в публічно-правових відносинах. Вирішення питання про постановлення окремої ухвали віднесено на розсуд суду, та здійснюється ним з урахуванням, зокрема, значущості та/або системного характеру допущених порушень, а також нагального характеру необхідності їх усунення для дієвого відновлення прав особи. Колегія суддів враховує, що в судом вжиті заходи для відновлення порушених прав позивача та відповідачем в свою чергу поданий звіт, який підтверджує виконання зобов`язальних дій визначених судом у рішенні від 28.11.2019 року в межах компетенції та норм законодавства. Фактично, у суду відсутні підстави вважати, що невиконання рішення у повному обсязі спричинено умисними діями чи бездіяльністю відповідача. Отже, будь-яких порушень посадовими особами відповідача інших норм чинного законодавства, а також достатніх підстав для винесення окремої ухвали, колегією суддів не встановлено. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для постановлення додаткового судового рішення та винесення окремої ухвали в порядку ст. 249, 324 КАС України. Керуючись ст.ст. ст. 243, 248, 249, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 324, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року залишити без змін. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення у справі №420/5634/19 судом апеляційної інстанції окремої ухвали відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст судового рішення виготовлений 18 січня 2022 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова