Постанова 4802 № 165/4163/21

Справа № 165/4163/21 Головуючий у 1 інстанції: Ушаков М. М. Провадження № 22-ц/802/232/22 Категорія: 39 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., розглянувши у в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 30 грудня 2021 року, В С ТА Н О В И В: 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ТзОВ "Вердикт Капітал", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С.С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та з заявою про забезпечення даного позову. Також, в порядку забезпечення доказів, позивач просила витребувати у відповідача та третьої особи документи. Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 21 грудня 2021 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі суду протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання копії ухвали суду. Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 30 грудня 2021 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ "Вердикт Капітал", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М., приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С. С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, постановлено вважати неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою ,представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення є 27 січня 2022 року. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За правилом ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Позовна заява має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, якіпередбачені положеннями ЦПК України. Згідно з положеннями ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. (ч. 2 ст. 175 ЦПК України) Частиною 3 ст. 175 ЦПК України визначено вимоги до змісту позовної заяви. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно зі ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, суддя протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. (ч.ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України). Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання ухвали суду першої інстанції від 21 грудня 2021 року представником позивача було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, тобто позивачем визнано, що позовна заява підлягає оплаті. Суд вважав причини відсутності можливості сплатити судовий збір не поважними та такими, що суперечать наведеним обставинам, у зв`язку з чим в задоволені клопотання було відмовлено. Проте погодитись з таким висновком суду не можна оскільки такі зроблені з порушенням норм процесуального права. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22Закону України «Про захист прав споживачів`дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленомустаттею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. За основу приймається те, щостаття 5 Закону України «Про судовий збір`не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір`у частині 3статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів`слова «державного мита» замінені словами «судового збору». Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору. Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття22 Закону України «Про захист прав споживачів»,стаття 2 ЦПК України). Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18). Згідно зістаттею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 87 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат»(далі - Закон № 3425-ХІІ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог статті 87 Закону № 3425-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»(далі - Перелік). Згідно з пунктом 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами,за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Відповідно достатті 90Закону № 3425-ХІІстягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження». Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника. Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом. При цьому нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статтях1,9 Закону№ 3425-ХІІ. При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у неї суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 як споживач, що звернулась до суду з позовом про захист своїх прав, звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідно заяви про забезпечення позову. Суд першої інстанції не врахував наведеного та безпідставно поклав на позивача обов`язок зі сплати судового збору і необґрунтовано визнав її позовну заяву неподаною та повернув її. Судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції. Крім того суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі посилався на ту обставину, що всупереч вимог п.4 ч.2 ст.84 ЦПК України стороною позивача не подано доказів того, що позивачу ТзОВ "Вердикт Капітал" та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було відмовлено у наданні доказів, у матеріалах позову відсутні докази такої відмови, натомість на виконання ухвали суду про усунення недоліків позову стороною позивача долучено письмові підтвердження такого звернення до ТзОВ "Вердикт Капітал" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. датовані 25.11.2021, відправлені 01.12.2021, з позовом до суду позивач звернулась 20 грудня 2021 року не дочекавшись відповіді на запитувану інформацію. За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Питання щодо якості такого викладу (підставність, чіткість, обґрунтованість, доведеність), оцінка таким обставинам, а також наявність чи відсутність порушення прав позивача судом не може вирішуватись на стадії відкриття провадження у справі. У випадку встановлення судом невідповідності зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточності формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеності підстав позову за кожною вимогою, то це не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Суд першої інстанції під час розгляду справи по суті не позбавлений можливості з`ясувати усі необхідні обставини у справі, в тому числі щодо поданих чи не поданих доказів. Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Белеш та інші проти Чеської Республіки). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Таким чином суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, констатуючи про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення її позовної заяви без руху. Оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначені обставини враховані не були, то відповідно до вимог п.п.3, 4 ч.1 ст.379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження). Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 грудня 2021 року скасувати. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий-суддя: Судді: