Постанова 4872 № 916/697/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/697/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання: Земляк А.В., за участю представників: від прокуратури Ейсмонт С.О., від Міністерства охорони здоров`я України участі не брали, від Міністерства культури та інформаційної політики України участі не брали, від Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації участі не брали, від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях Стапінський В.О., від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" Сизоненко В.С., від Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України Хаджи І.Д., розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021, прийняту суддею Демешиним О.А., м. Одеса, повний текст складено 29.07.2021, у справі №916/697/21 за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: -Міністерства охорони здоров`я України; -Міністерства культури та інформаційної політики України; -Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до відповідачів: -Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях; -Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути майно ВСТАНОВИВ: У березні 2021 р. заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства культури та інформаційної політики України і Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якому просив визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу об`єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018 щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, а також зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров`я України зазначене нерухоме майно вартістю 8799000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю вибуття з державної власності 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, зумовленою наявністю законодавчо встановленої заборони на відчуження та приватизацію об`єктів культурної спадщини, які є пам`ятками та включені до переліку пам`яток, що не можуть бути приватизовані. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 22.03.2021 відкрито провадження у справі №916/697/21 та в подальшому ухвалою суду від 24.05.2021 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України. 13.07.2021 до суду першої інстанції від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову та залучення співвідповідача №15/3/2-1313вих-21 від 07.07.2021 (вх.№18701/21 від 13.07.2021), в якій останній просив прийняти дану заяву та розглядати позовні вимоги з урахуванням змін, а саме: визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №1040 від 30.08.2018 "Про включення до переліку об`єктів малої приватизації об`єкта державної власності "49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м, яка розташована за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса", що орендується Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН"; визнати незаконним та скасувати підпункт 6 пункту 2 наказу Фонду державного майна України №1196 від 18.09.2018 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року №447 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році", яким розділ "Регіональне відділення по Одеській області" додатка 3 "Перелік окремого майна", затвердженого наказом Фонду державного майна України №447 від 27.03.2018, доповнено позицією: 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5; визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №1157 від 28.09.2018 "Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта державної власності "49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м", що розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, який знаходиться на балансі орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН"; залучити Фонд державного майна України в якості співвідповідача у справі; передати справу №916/697/21 на розгляд Господарського суду міста Києва; визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018, укладений між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН", щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров`я України нерухоме майно, а саме: 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, вартістю 8799000 грн. В обґрунтування даної заяви прокурор посилався на те, що незаконність вибуття з державної власності 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5 свідчить про необхідність визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії, на підставі яких відбулась протиправна приватизація спірного нерухомого майна, у зв`язку з чим предмет позову у даній справі слід змінити шляхом доповнення його новими позовними вимогами про визнання незаконними та скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №1040 від 30.08.2018 і №1157 від 28.09.2018, а також наказу Фонду державного майна України №1196 від 18.09.2018 в частині доповнення Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році, позицією: 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 у справі №916/697/21 (суддя Демешин О.А.) вказану заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишено без розгляду та вирішено здійснювати розгляд справи за первісними позовними вимогами. Місцевий господарський суд з посиланням на положення частини третьої статті 46, статті 48 Господарського процесуального кодексу України виходив із того, що подана прокурором заява про зміну предмета позову №15/3/2-1313вих-21 від 07.07.2021 (вх.№18701/21 від 13.07.2021) за своєю правовою природою є новим позовом, при цьому подання таких заяв нормами процесуального закону не передбачено, як не передбачено і одночасної зміни предмета та підстав позову або доповнення позову новими вимогами з інших підстав. Не погодившись з постановленою ухвалою, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 у справі №916/697/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про зміну предмету позову та залучення співвідповідача задовольнити. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що подана ним до суду першої інстанції заява про зміну предмету позову не може вважатися новим позовом, оскільки прокурором в передбаченому статтею 46 Господарського процесуального кодексу України порядку здійснено зміну позовних вимог при збереженні первісних, тобто зазначених у позовній заяві, обставин, якими обґрунтовано ці вимоги, у зв`язку з чим викладений в оскаржуваній ухвалі висновок суду про одночасну зміну прокурором предмету і підстав позову є необґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 13.01.2022 (вх.№4727/21/Д3 від 13.01.2022) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН", посилаючись її безпідставність та необґрунтованість, просить у повному обсязі відмовити у задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та залишити без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 у справі №916/697/21. Зокрема, вказаний відповідач зауважує на тому, що шляхом подання заяви про зміну предмету позову прокурор не змінив предмет позову згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, а здійснив одночасну зміну предмета і підстав позову, фактично подавши новий позов, що ґрунтується на інших підставах та заявлений до іншого відповідача, що в силу вимог процесуального закону є неприпустимим. Крім того, за твердженням даного відповідача, оскаржувана ухвала жодним чином не обмежує право заявника на доступ до правосуддя, оскільки прокурор не позбавлений можливості до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви з дотриманням встановлених приписами статті 46 Господарського процесуального кодексу України правил. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 повернуто апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 у справі №916/697/21. Постановою Верховного Суду від 26.11.2021 касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у справі №916/697/21 скасовано, справу передано до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. 14.12.2021 до апеляційного господарського суду з Верховного Суду надійшли матеріали справи №916/697/21. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 14.01.2022 справу №916/697/21 призначено до розгляду на 26.01.2022 о 10:30. У судовому засіданні 26.01.2022 представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав; представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях висловили заперечення проти її задоволення; представник Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України просив апеляційну скаргу задовольнити; представники Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства культури та інформаційної політики України і Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.VII а.с.170, 171, 173). Міністерство охорони здоров`я України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідачів та Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Згідно з частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 22.07.2021 у справі №910/18389/20. Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Як вбачається з позовної заяви, предмет позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури становлять наступні вимоги: про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу об`єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018 щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5 та про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров`я України зазначене нерухоме майно вартістю 8799000 грн. Підставою даного позову визначено протиправність вибуття з державної власності 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5 внаслідок порушення приватизаційного законодавства та законодавства про охорону культурної спадщини. 13.07.2021, тобто до закінчення підготовчого провадження у даній справі, прокурором до суду першої інстанції було подано заяву про зміну предмету позову №15/3/2-1313вих-21 від 07.07.2021 (вх.№18701/21 від 13.07.2021), якою позов доповнено новими позовними вимогами, а саме: про визнання незаконними та скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №1040 від 30.08.2018 і №1157 від 28.09.2018, а також наказу Фонду державного майна України №1196 від 18.09.2018 в частині доповнення Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році, позицією: 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5. Водночас апеляційний господарський суд враховує, що, посилаючись на необхідність визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії, на підставі яких відбулась приватизація спірного нерухомого майна, прокурор у вищенаведеній заяві не змінював підстави позову, оскільки доповнені позовні вимоги також обґрунтовані зумовленою наявністю законодавчо встановленої заборони на відчуження та приватизацію об`єктів культурної спадщини, які є пам`ятками та включені до переліку пам`яток, що не можуть бути приватизовані, незаконністю вибуття з державної власності 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5 тощо. Таким чином, у заяві про зміну предмета позову прокурор фактично зазначив лише обставини, що зумовили подання такої заяви (зокрема, необхідність найбільш ефективного захисту прав та інтересів держави), однак при цьому не зазначив нових підстав на обґрунтування заявлених позовних вимог, тобто первісні підстави позову (як фактичні, так і юридичні) залишились незмінними. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурор у вищенаведеній заяві змінив виключно позовні вимоги без коригування підстав позову, що свідчить про дотримання ним процесуального закону. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.11.2021 у справі №916/1988/20. При цьому місцевий господарський суд, зазначаючи в оскаржуваній ухвалі про те, що нові вимоги, якими прокурор доповнив позов, обґрунтовані іншими підставами, ніж первинні вимоги, взагалі не конкретизував, як саме, за його твердженням, було змінено підстави позову (зокрема, в чому саме відмінність між обґрунтуванням первісних позовних вимог та вимог, викладених у заяві про зміну предмету позову). Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. В силу частини першої статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. З дотриманням вимог процесуального закону, тобто до закінчення підготовчого провадження, прокурор звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача, яке також було залишено судом першої інстанції без розгляду без обґрунтування підстав для такого висновку та без наведення доводів на підтвердження того, чому прокурор не може скористатися своїм правом на залучення до участі у справі співвідповідача та чому таке право не може бути реалізовано. Необґрунтоване залишення судом без розгляду заяви по суті справи нівелює саму суть доступу учасника до суду та ускладнює йому цей доступ настільки, що може завдати шкоди самій суті цього права з огляду на норми статей 177-179, 182, 184 Господарського процесуального кодексу України. Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Деклараційне існування права доступу до суду в законі не є достатнім. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що шляхом подання заяви про зміну предмету позову №15/3/2-1313вих-21 від 07.07.2021 (вх.№18701/21 від 13.07.2021) прокурор доповнив позов новими вимогами при збереженні первісних обставин, наведених на обґрунтування позову, а шляхом подання заяви про залучення до участі у справі співвідповідача реалізував відповідне диспозитивне право, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно залишив вказану заяву без розгляду, не розглянувши її по суті. За таких обставин, ухвала Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 у справі №916/697/21 є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 у справі №916/697/21 скасувати. Справу №916/697/21 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду. У задоволенні решти апеляційної скарги відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 27.01.2022. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя Л.В. Поліщук