Постанова 4803 № 201/10075/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/907/22 Справа № 201/10075/19 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про стягнення суми боргу, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про стягнення суми боргу. В обґрунтуванні позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що вона відповідно до договору позики від 01 вересня 2018 року передала ОСОБА_5 у борг на строк до 01 вересня 2019 року грошові кошти в сумі 11 000 доларів США. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 помер. На момент смерті останнього зобов`язання за договором позики не виконані. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складалася з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 та діти - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які звернулися до Першої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. 20 серпня 2019 року нею була пред`явлена вимога кредитора про повернення суми боргу за договором позики від 01 вересня 2018 року. Також, ОСОБА_2 зазначає, що звернулася особисто до відповідачів з проханням повернути борг, на що отримала відмову. Позивач вважає, що має право вимагати стягнення з відповідачів суми боргу, оскільки обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає в поверненні суми позики, що виникла до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них. ОСОБА_2 зазначила, що на час подання позову свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям не видавалося. При цьому відсутність у спадкоємців свідоцтва не можу бути підставою для відмови в задоволенні позову. На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах вартості отриманого у спадщину майна, заборгованість за договором позики від 01 вересня 2018 року по 92 180 грн. з кожного та судові витрати у справі. У судовому засіданні 13 листопада 2019 року за клопотанням представника позивача судом першої інстанції було виключено з числа відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що зазначено у протоколі судового засідання від 13 листопада 2019 року (т.1 а.с.120, 121). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року задоволено в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики в розмірі 276 540 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 765 грн. 40 коп. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2021 року виправлено описку, допущену у вступній та резолютивній частинах рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про стягнення суми боргу, зазначивши вірно суму, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), 276 540 грн. (а.с.52). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 22 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне їх з`ясування. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У справі встановлено, 01 вересня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі було укладено договір позики грошових коштів на суму 11000 доларів США, згідно якого ОСОБА_5 зобов`язався повернути грошові кошти до 01 вересня 2019 року, що підтверджується розпискою. Розписка складена в присутності двох свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т.1 а.с. 8). ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 помер (т.1 а.с.91). Із спадкової справи №187-2019, заведеної Першою Дніпровською державною нотаріальною конторою 28 березня 2019 року після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 звернулася дружина померлого - ОСОБА_1 . Діти померлого ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожний окремо, 28 березня 2019 року звернулися до нотаріальної контори заявами про відмову від прийняття належної їм частки у спадщині (т.1 а.с.148, 149). 20 серпня 2019 року до Першої Дніпровської нотаріальної контори із вимогою звернулася кредитор ОСОБА_2 про повернення боргу за договором позики від 01 вересня 2018 року (т.1 а.с.166, 167). Свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 вересня 2019 року на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , після смерті ОСОБА_5 отримала дружина померлого ОСОБА_1 (т.1 а.с.93). Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 жовтня 2020 року № 833/834/835-20, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи, рукописний запис: ОСОБА_8 в договорі позики від 01 вересня 2018 року (укладений між ОСОБА_5 в якості позичальника та ОСОБА_2 в якості позикодавця) в графі Позичальник - виконаний ОСОБА_5 . Підпис від імені ОСОБА_5 в договорі позики від 01 вересня 2018 року (укладений між ОСОБА_5 в якості позичальника та ОСОБА_2 в якості позикодавця) в графі Позичальник - виконаний ОСОБА_5 (т.1 а.с. 235-241). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнувши із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 276 540 грн., суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обгрунтованість, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення. За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до вимог ст.1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг певної грошової суми, так і дати її отримання. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. 01 вересня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі було укладено договір позики грошових коштів на суму 11000 доларів США, згідно якого ОСОБА_5 зобов`язався повернути грошові кошти до 01 вересня 2019 року, що підтверджується розпискою. Розписка складена в присутності двох свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т.1 а.с. 8). ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 помер (т.1 а.с.91). Із спадкової справи №187-2019, заведеної Першою Дніпровською державною нотаріальною конторою 28 березня 2019 року після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 звернулася дружина померлого - ОСОБА_1 . Діти померлого ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожний окремо, 28 березня 2019 року звернулися до нотаріальної контори заявами про відмову від прийняття належної їм частки у спадщині (т.1 а.с.148, 149). 20 серпня 2019 року до Першої Дніпровської нотаріальної контори із вимогою звернулася кредитор ОСОБА_2 про повернення боргу за договором позики від 01 вересня 2018 року (т.1 а.с.166, 167). Свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 вересня 2019 року на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , після смерті ОСОБА_5 отримала дружина померлого - ОСОБА_1 (т.1 а.с.93). Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 жовтня 2020 року № 833/834/835-20, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи, рукописний запис: ОСОБА_8 в договорі позики від 01 вересня 2018 року (укладений між ОСОБА_5 в якості позичальника та ОСОБА_2 в якості позикодавця) в графі Позичальник - виконаний ОСОБА_5 . Підпис від імені ОСОБА_5 в договорі позики від 01 вересня 2018 року (укладений між ОСОБА_5 в якості позичальника та ОСОБА_2 в якості позикодавця) в графі Позичальник - виконаний ОСОБА_5 (т.1 а.с. 235-241). Отже, факт підписання договору позики від 01 вересня 2018 року особисто позичальником ОСОБА_5 підтверджується висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 жовтня 2020 року № 833/834/835-20. Доказів на підтвердження того, що договір позики від 01 вересня 2018 року не укладався чи не підписувався особисто ОСОБА_5 матеріали справи не містять. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (ч. 2 ст. 1281 ЦК України). Таким чином, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Правовідносини, що виникли між позивачем та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позивачем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України. Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах вартості отриманого у спадщину майна, заборгованість за договором позики від 01 вересня 2018 року по 92 180 грн. з кожного та судові витрати у справі (т.1 а.с. 2-7). З матеріалів справи вбачається у судовому засіданні 13 листопада 2019 року за клопотанням представника позивача судом першої інстанції було виключено з числа відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що зазначено у протоколі судового засідання від 13 листопада 2019 року (т.1 а.с.120, 121). Розгляд справи судом першої інстанції проводився за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу. У подальшому в ході судового розгляду справи, свої позовні вимоги позивач ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 не уточнювала і не збільшувала. Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Отже, позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , та просила суд стягнути заборгованість за договором позики від 01 вересня 2018 року по 92 180 грн. з кожного, та за клопотанням представника позивача судом першої інстанції було виключено з числа відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що зазначено у протоколі судового засідання від 13 листопада 2019 року, і в ході судового розгляду справи, свої позовні вимоги позивач ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_1 не уточнювала і не збільшувала. Тому, відповідно до ст.13 ЦПК України, в межах заявлених позивачем ОСОБА_2 позовних вимог до ОСОБА_1 , слід стягнути з ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем після смерті позичальника ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 01 вересня 2018 року у розмірі - 92 180 грн. За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про стягнення суми боргу- скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 01 вересня 2018 року у розмірі - 92 180 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі - 2 765 грн. 40 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П.Красвітна О.В.Свистунова