Постанова 4820 № 686/24351/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/24351/21 Провадження № 22-ц/4820/244/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І. секретар судового засідання Філіпчук О.В. за участю представника заявниці ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/24351/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2021 року (суддя Стефанишин С.Л.) у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_3 вказував, що 13.10.2021 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області видано судовий наказ, яким стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця, починаючи з 11.10.2021 і до досягнення дітьми повноліття; стягнуто судовий збір. Заявник зазначив, що він зареєстрований та проживає разом із дітьми по АДРЕСА_1 , сам їх доглядає та утримує, тоді як ОСОБА_1 не приймає участі у вихованні дітей. Враховуючи вищевикладене та ст. 181 СК України, ОСОБА_3 просив визнати зазначений судовий наказ від 13.10.2021 таким, що не підлягає виконанню повністю з моменту його видачі. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2021 року в задоволені заяви відмовлено. Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_3 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, апелянт вказує, що відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тому враховуючи, що заявником була надана суду довідка про фактичне місце проживання дітей разом з батьком за адресою реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 , а стягувачкою не надано будь-якої іншої інформації про місце проживання дітей, тому ОСОБА_3 вважає, що висновок суду про відмову в задоволені заяви ґрунтується виключно на припущеннях. У зв`язку із чим, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає до виконання. Представник заявниці ОСОБА_1 ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечила, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін. Апелянт ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 і заявниця ОСОБА_1 до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника заявника ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є підставою для закінчення виконавчого провадження. Згідно положень ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. В силу положень ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Словосполучення "або з інших причин" стосується словосполучення "якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням" та не надає розширеного тлумачення підстав, за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Іншими причинами, наприклад, може бути скасування чи зміна рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, коли виконавчий лист ще не виконаний. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Отже, закон передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини). У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 13.10.2021 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області видано судовий наказ №686/24351/21 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця, починаючи з 11.10.2021 і до досягнення дітьми повноліття; стягнуто судовий збір. Згідно довідки №Б-03-53376 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 26.10.2021 ОСОБА_3 зареєстрований разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 (а.с.18). Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із підстав недоведеності ОСОБА_3 факту проживання та перебування малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на утриманні батька. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не врахована довідка про фактичне місце проживання дітей з разом із батьком по АДРЕСА_1 є помилковим, адже судом у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України було дано оцінку цьому письмовому доказу і суд прийшов до вірного висновку, що зазначений доказ беззаперечно не підтверджує факту проживання дітей саме з батьком ОСОБА_3 , оскільки ця довідка підтверджує лише факт реєстрації у житловому приміщенні по АДРЕСА_1 осіб, в тому числі заявника та його малолітніх дітей. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не навів у заяві доводів, які б стосувалися питань виконання виконавчого документа, урегульованих ст. 432 ЦПК України та відсутні докази помилковості видачі цього виконавчого документу, невідповідності його змісту, формі, реквізитам такого документа, відсутності обов`язку боржника у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою обов`язку. За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками суду щодо відмови з задоволені заяви, а доводи апеляційної скарги про підставність даної заяви є власним тлумаченням апелянта положень статті 432 ЦПК України. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 25 січня 2022 року. Судді А.П. Корніюк Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк