Постанова 4808 № 344/17232/21

Справа № 344/17232/21 Провадження № 22-ц/4808/106/22 Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В., за участю секретаря Мельник О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Круця Володимира Мироновича на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 листопада 2021 року, постановлену суддею Бородовським С.О., у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Круця Володимира Мироновича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Угриновська Юлія Мирославівна, ПАТ «Дельта банк», про визнання права власності на спадкове майно, в с т а н о в и в: Представник ОСОБА_1 - адвокат Круць В.М. 22.11.2021 року звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви зазначив, що у провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ПАТ «Дельта банк», приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Угриновська Юлія Мирославівна, про визнання права власності на спадкове майно. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження майна щодо об`єкта нерухомого майна №280085856 від 19.10.2021 року, нерухоме майно, що входить до складу спадщини - квартира перебуває під іпотекою. Відповідно до іпотечного договору від 25.05.2007 року, який забезпечує права Іпотекодержателя за Кредитним договором №127/ФКВ-07 від 25.05.2007 року, іпотекодержатель має право у випадку невиконання основного зобов`язання звернути стягнення на предмет іпотеки. Щоб унеможливити реалізацію майна шляхом укладення договорів купівлі-продажу, проведення прилюдних торгів, що в свою чергу може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом, заявник просив суд: вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки відсутні підстави для його застосування, а вжиття заходів забезпечення позову не нестиме жодних збитків для відповідача та не перешкодить йому у користуванні спірним нерухомим майном. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Круця Володимира Мироновича про забезпечення позову. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Круць В.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, обставинам справи. Зазначає, що до заяви про забезпечення позову були додані кредитний договір та іпотечний договір, предметом яких є вищевказана квартира, що входить до складу спадщини. Позивачка не є стороною жодного із вказаних договорів, у неї відсутня будь-яка інформація про виконання зобов`язань за кредитним договором на сьогодні. А з огляду на те, що квартира знаходиться в іпотеці, зобов`язання не було виконане, іпотекодержатель, на підставі іпотечного договору має право в будь-який момент звернути на неї стягнення або прийняти у власність. Вказує, що причиною звернення до суду із заявою про забезпечення позову стало те, що після подання позовної заяви про визнання права власності на успадковане майно представники ПАТ «Дельта банк» приїжджали на спірну квартиру для її огляду. Тому існують об`єктивні підстави припускати, що вказане майно може бути реалізоване шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що призведе до неможливості виконання судового рішення у даній справі. Стверджує, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17) умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушений чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому вважає помилковим висновок суду, що не передбачено процесуальним законом здійснення заходів забезпечення позову, яке ґрунтується виключно на припущеннях про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову, що не підтверджені належними засобами доказування. Вважає, що вказаний у заяві захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, спрямований на збереження об`єкту права власності, що є предметом позову. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав. Інші учасники справи в засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, тому, зурахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено доказів об`єктивних обставин, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються будь-які дії, спрямовані на реалізацію спірної квартири. Тому суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як зазначено в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року по справі №755/5333/20, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивачки вказував на те, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці ПАТ «Дельта банк», який має право у випадку невиконання основного зобов`язання звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договорів купівлі-продажу, проведення прилюдних торгів, що в свою чергу може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом, Отже необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивачка мотивувала саме можливістю банку, який залучений до участі у справі в якості третьої особи, звернути стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим у заяві не вказано про можливі недобросовісні дії з боку відповідача ОСОБА_2 як підстави для вжиття заходів забезпечення позову. Однак згідної вищевказаної правової позиції Верховного Суду метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій саме із боку відповідача. З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно встановив, що суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються будь-які дії, спрямовані на реалізацію квартири, тому дійшов правильного висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування ухвали, і висновків суду не спростовують, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Круця Володимира Мироновича залишити без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча: О.О. Томин Судді: В.А. Девляшевський О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 25 січня 2022 року.