Ухвала КЦС ВС № 671/253/21

Ухвала 25 січня 2022 року м. Київ справа № 671/253/21 провадження № 61-341ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрінформ», про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації, ВСТАНОВИВ: В лютому 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку від 12 листопада 2008 року серії ЯЖ № 192242, виданий на ім`я ОСОБА_1 , площею 2 га, кадастровий номер 6820983500:04:023:0043, та державний акт на право власності на земельну ділянку від 12 листопада 2008 року серії ЯЖ № 192243, виданий на ім`я ОСОБА_2 , площею 2 га, кадастровий номер 6820983500:04:023:0042; скасувати державну реєстрацію вказаних земельних ділянок. Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року - без змін. 04 січня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, посилаючись на те, що 02 листопада 2021 року, тобто в межах встановленого законом строку на касаційне оскарження, вони подали до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, однак ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року їх касаційну скаргу було повернено. Копію вказаної ухвали Верховного Суду вони отримали 26 грудня 2021 року. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм касаційний суд може поновити строк на касаційне оскарження згідно з частиною третьою статті 390 ЦПК України лише у разі пропуску такого строку з поважних причин. При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень 02 листопада 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявникам необхідно було надіслати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, навівши належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав), надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, а також - доплатити судовий збір в розмірі 5 448 грн. Вказаною ухвалою заявникам було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду. 02 грудня 2021 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2021 року заявники подали засобами поштового зв`язку: квитанції про сплату судового збору та уточнену касаційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2021 року касаційну скаргу повернено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України у зв`язку з неусуненням у встановлений судом строк недоліків їх касаційної скарги в частині подання уточненої касаційної скаргу із зазначенням в ній належного обґрунтування передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. Залишаючись без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Верховний Суд детально роз`яснив заявникам недоліки їх касаційної скарги та спосіб їх усунення. Тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано можливість реалізувати своє право на касаційне оскарження судових рішень в порядку, встановленому ЦПК України. Однак у встановлений судом строк заявники не усунули недоліків їх касаційної скарги, у зв`язку з чим судом було постановлено вважати їх скаргу неподаною і повернуто. Крім цього, звертаючись з цією касаційною скаргою, заявники також не усунули встановленого в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2021 року недоліку та не виконали вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо наведення передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, з належним їх обґрунтуванням. З огляду на зазначене відсутні обставини, які б об`єктивно перешкоджали заявникам реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, так як підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самих заявників. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначили поважних причин невиконання вимог ЦПК України, зокрема пункту 5 частини другої статті 392 цього Кодексу, та вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2021 року, що потягнуло за собою повернення первісно поданої касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України. У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особам, які її подали, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази. Касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Системний аналіз вищенаведених положень ЦПК України дає підстави для висновку про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містить наведених підстав касаційного оскарження судових рішень. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що стосується визнання недійними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації на такі земельні ділянки. Однак наведені доводи не свідчать про касаційне оскарження рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України з огляду на таке. Касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, повинна містити: 1) посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї ж норми права; 3) конкретизацію змісту правовідносин, щодо яких цей висновок відсутній; 4) обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Формальне посилання заявників на те, що касаційна скарга подана через неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявників є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Виходячи з наведеного, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду. Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження. Визнати наведені у клопотанні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги із наведеною (наведеними) підставою (підставами) касаційного оскарження, передбаченою (передбаченими) статтею 389 ЦПК України, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук