Постанова 4876 № 904/1721/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.01.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1721/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чус О.В. (доповідач), суддів Антонік С.Г., Орєшкіна Е.В. секретар судового засідання Григоренко А.А. за участю представників сторін: від позивача: Ананійчук О. А., довіреність № 49 від 09.09.2021 р., адвокат; від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНІЛОН" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 р. (суддя Панна С.П., м. Дніпро, повний текст рішення складено 20.11.2020 р.) у справі №904/1721/20 за позовом Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНІЛОН", м. Дніпро про внесення змін в Договір про переведення боргу від 17.11.2014 р. у зв`язку з істотною зміною обставин ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі АТ "КБ "Приватбанк") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі ТОВ "ФК "Фінілон") про внесення змін до договору про переведення боргу від 17.11.2014 шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 10.01.2020 у зв`язку з істотною зміною обставин. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 позов задоволено у повному обсязі, внесено зміни до договору про переведення боргу, укладеного між АТ "КБ "Приватбанк" та ТОВ "ФК "Фінілон", шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору в редакції, викладеній в тексті судового рішення. Рішення суду мотивоване тим, що невнесення запропонованих Банком змін до Договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014 р. призведе до суттєвого порушення співвідношення майнових інтересів сторін Договору про переведення боргу та позбавить Банк, як заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору та виходячи з того, що: 1) наявні істотної зміни обставин, якими Сторони керувались під час укладення Договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014 р., 2) усталену практику договірних взаємовідносин між АТ КБ Приват Банк та ТОВ ФК Фінілон на протязі 2014-2016 р. р. щодо виключення зобов`язань зі складу усіх зобов`язань, переведених на ТОВ ФК Фінілон за Договором про переведення боргу, 3) ігнорування на цей час з боку ТОВ ФК Фінілон пропозиції Банку щодо внесення змін до Договору переведення боргу. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що внесення змін до Договору переведення боргу жодним чином не порушить права чи інтереси ТОВ ФК Фінілон, більш того, приведе взаємовідносини Сторін за Договором про переведення боргу у відповідність до обставин, які змінились, та будуть враховані дійсні наміри, якими керувались Сторони під час укладення Договору переведення боргу, оскільки внесення таких змін звільнить ТОВ ФК Фінілон від виконання обов`язків по виплаті грошових коштів по 110-ти депозитним договорам та договорам банківського обслуговування та дозволить належним чином врегулювати відносини щодо вказаних договорів з урахуванням прийнятих судових рішень про стягнення коштів по вказаним договорам з Банку. Виконання судових рішень на користь 74 Кредиторів ( вкладників та власників кореспондентських банківських рахунків ) по 110-ти договорах ( депозитні договори та договори обслуговування банківського рахунку ) підтверджується платіжними дорученнями та довідками АТ КБ "Приват Банк" за підписом головного бухгалтера. При тому, що такий спосіб захисту прав та інтересів Банку як внесення змін до Договору про переведення боргу шляхом визнання укладеною додаткової угоди до Договору в редакції запропонованій АТ КБ Приват Банк передбачено законодавством України та є способом зміни господарських правовідносин між АТ КБ Приват Банк та ТОВ ФК Фінілон. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНІЛОН" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що жодних доказів того, що до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зверталася частина вкладників коштів по депозитним договорам та договорам банківського обслуговування, жодних ухвалених судами України рішень про стягнення коштів з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь вкладників/правонаступників вкладників, жодних виконавчих документів або жодних доказів сплати грошових коштів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь таких вкладників, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» разом з вимогою про підписання додаткової угоди від 10.01.2020 р. ТОВ ФК «ФІНІЛОН» не надавав. Таким чином, ТОВ ФК «ФІНІЛОН» вважає, що вимога АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про підписання додаткової угоди до Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р. не підкріплювалася ніякими доказами, тому не підлягала задоволенню з боку ТОВ «ФК «ФІНІЛОН», а АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не мав на меті підписання додаткової угоди за згодою сторін, а з самого початку мав намір зобов`язати ТОВ «ФК «ФІНІЛОН» підписати додаткову угоду через суд. Водночас, на думку Скаржника, судом першої інстанції були невірно застосовані ст. 652 ЦК України та ст.188 ГК України, оскільки вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог про зміну умов Договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014 р. у зв`язку з істотною зміною обставин, суд першої інстанції не дослідив належним чином та не встановив, з яких саме обставин виходили сторони, укладаючи цей Договір, і які обставини є такими, що істотно змінилися після укладення цього Договору, а також не з`ясував, чи є цей випадок винятковим, виходячи з положень ст. 652 ЦК України. Скаржник наголошує на тому, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладаючи Договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014 р. повинен був належним чином планувати, з урахуванням виду своєї діяльності, можливі правові наслідки за цим договором, а також усвідомлювати звичайні ризики підприємницької діяльності. Отже, судом першої інстанції не було встановлено всієї сукупності умов, наявність яких, відповідно до п. 2, п. 4 ст. 652 ЦК України може бути підставою для зміни умов договору за рішенням суду. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 01.06.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 у справі №904/1721/20 скасував; прийняв нове рішення про відмову в позові; стягнув з АТ "КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "ФК "Фінілон" 3153, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскільки позовні вимоги щодо внесення змін до договору про переведення боргу заявлено позивачем, з метою повернення ТОВ "ФК "Фінілон" грошових коштів банку, отриманих відповідачем на підставі укладеного договору про переведення боргу, по тих депозитних договорах та договорах банківського обслуговування, по яких судами України постановлені судові рішення про стягнення коштів з АТ "КБ "Приватбанк", належним способом захисту прав позивача, який узгоджувався б з принципом процесуальної економії, буде звернення до суду з вимогами про стягнення з ТОВ "ФК "Фінілон" зазначених сум грошових коштів. Водночас, задоволення позовних вимог щодо внесення змін в договір про переведення боргу шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 10.01.2020, умови якої, за твердженням апеляційного суду, не містять зобов`язання для ТОВ "ФК "Фінілон" щодо повернення означеної суми грошових коштів банку, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення його фінансового стану, а, отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту. АТ "КБ "Приватбанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №904/1721/20, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 у справі №904/1721/20 залишити без змін. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.09.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №904/1721/20 скасовано. Справу №904/1721/20 направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що висновки апеляційного суду про неефективність обраного позивачем способу захисту прав з посиланням на те, що задоволення вимог у цій справі не призведе до повернення відповідачем коштів банку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці висновки ставляться в залежність від припущення суду про неналежну поведінку відповідача щодо виконання умов додаткової угоди в разі задоволення позову. Втім, судове рішення, за змістом положень процесуального законодавства, не може ґрунтуватися на припущеннях та залежати від настання або ненастання певних обставин. У зв`язку з викладеним, посилання апеляційного суду на невідповідність цього способу захисту принципу процесуальної економії, колегія суддів вважає недоречним. Крім того посилання суду на неефективність способу захисту з підстав відсутності у запропонованих змінах умов, які містять зобов`язання для ТОВ "ФК "Фінілон" щодо повернення банку грошових коштів, які були ним виплачені замість нового боржника, є таким, що не відповідає матеріалам справи, адже, як було зазначено у пункті 5.15. цієї постанови, зміст запропонованих позивачем змін до договору про переведення боргу містить таке зобов`язання для ТОВ "ФК "Фінілон". Колегія суддів також зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог з посиланням не неефективність обраного позивачем способу захисту його прав, суд, з урахуванням правової природи спірних правовідносин, має безпосередньо вказати або визначити спосіб захисту, який буде ефективним за фактичних обставин, що виникли між сторонами. Водночас, саме лише посилання суду апеляційної інстанції, на те, що належним способом захисту прав у спірних правовідносинах буде звернення до суду з вимогами про стягнення з ТОВ "ФК "Фінілон" коштів по тих депозитних договорах та договорах банківського обслуговування, по яким судами України постановлені судові рішення про стягнення коштів з банку, без визначення судом правової природи спірної суми, правової підстави її стягнення (відповідно до положень законодавства, що регулюють: виконання договорів, стягнення збитків, набуття майна без достатньої підстави тощо) та без зазначення конкретного способу захисту порушеного права визначеного законом або судом (примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди тощо), не може свідчити про дотримання апеляційним судом вимог процесуального законодавства щодо встановлення належності обраного позивачем способу захисту. Отже, суд апеляційної інстанції безпідставно визначив обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, прав неефективним, у зв`язку з чим, дійшов передчасних висновків про відмову в позові не розглянувши спір по суті його вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність обраного позивачем способу захисту прав, при цьому не розглянув по суті заявлені позовні вимоги щодо наявності або відсутності правових підстав для внесення змін у договір про переведення боргу від 17.11.2014 у зв`язку з істотною зміною обставин, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 для розгляду справи №904/1721/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чус О.В. (доповідач), суддів: Антонік С.Г., Орєшкіна Е.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 зазначеною колегією суддів поновлено строк на апеляційне оскарження; прийнято справу №904/1721/20 до свого провадження. Розгляд справи у судовому засіданні призначено на 18.11.2021. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги у справі 904/1721/20 в судове засідання до 09.12.2021. У зв`язку з відпусткою судді Чус О.В. у період з 06 по 10 грудня 2021 року, судове засідання, призначене на 09.12.2021 року, не відбулося. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНІЛОН" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 р. у справі № 904/1721/20 призначено в судове засідання на 13.01.2022. Від Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Банк не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою. Зокрема, Банк посилається на те, що наявні всі складові визначенні частинами 1-2 та ч.4 ст. 652 ЦК України для внесення змін до Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р. в судовому порядку у зв`язку із істотною зміною обставин. Укладаючи Договір про переведення боргу від 17.11.2014 р. АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Фінілон» виходили з того, що з моменту підписання Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р., ТОВ «ФК «Фінілон» стане Новим кредитором ( боржником ) перед вкладниками та власниками рахунків в тому числі за 110-ти депозитними договорами та договорами банківського обслуговування, суми коштів за якими стягнуті з Банку в судовому порядку після укладання Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р.. Крім того, у відзиві Банк посилається на те, що за Договором про переведення боргу від 17.11.2014 р. обставинами якими керувалися АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Фінілон» при його укладанні були: перелік депозитним договорів зобов`язання по яким переводилися на ТОВ «ФК «Фінілон», перелік договорів банківського обслуговування зобов`язання по яким переводилися на ТОВ «ФК «Фінілон», обсяг невиконаних Банком грошових зобов`язань за депозитними договорами та договорами банківського обслуговування, які підлягали переведенню на ТОВ «ФК «Фінілон», загальна сума грошових коштів, які підлягали перерахуванню Банком Апелянту на виконання Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р.. Банк також вказує на те, що внаслідок ухвалення судами України рішень про стягнення з Банку, а не з ТОВ "ФК "Фінілон" коштів за зобов`язаннями по 110-ти депозитним договорами та договорами банківського обслуговування, грошові кошти по яким були переведені на Апелянта, відбулася істотна зміна обставин, якими сторони Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р. керувалися при його укладанні, а саме відбулося: зменшення кількості депозитних договорів зобов`язання по яким були переведені на ТОВ "ФК "Фінілон", зменшення кількості договорів банківського обслуговування, зобов`язання по яким були переведені на ТОВ "ФК "Фінілон", зменшення обсягу переведених Банком на Апелянта зобов`язання за 110-ти депозитними договорами та договорами банківського обслуговування, зменшилася сума коштів на 39 516 049,62 грн. від загального розміру грошових коштів, які були переведені Банком на виконання Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р. Наведене свідчить, що істотно змінилися обставини, якими АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" керувалися при укладанні Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р. оскільки в іншому випадку АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" уклали б Договір про переведення боргу від 17.11.2014 р. на інших умовах, а саме: без урахування в загальному переліку депозитних договорів та договорів банківського обслуговування 110-ти договорів суми коштів за якими були стягнуті з Банку в судовому порядку; без урахування обсягу зобов`язань визначених 110-тьма депозитними договорами та договорами банківського обслуговування, суми коштів за якими були стягнуті з Банку в судовому порядку; обов`язок Банку за Договором про переведення боргу від 17.11.2014 р. про перерахунок Апелянту сум коштів на виконання вказаного договору складав би не 8 237 824 415,02 грн., а 8 198 308 365,40 грн., тобто на 39 516 049,62 грн. менше ( сума коштів виплачених Банком на виконання судових рішень по 110-ти договорам ). Крім того, Позивач зазначає про те, що не внесення змін до Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р., в частині виключення 110-ти депозитних договорів та договорів банківського обслуговування, з загального переліку таких договорів зобов`язання за якими були переведені на ТОВ "ФК "Фінілон" на підставі Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р. та неповернення ТОВ «ФК «Фінілон» Позивачу коштів, по вказаним 110-ти договорам, які за такими договорами на виконання Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р. були переведені на Апелянта, призведе до суттєвого порушення співвідношення майнових інтересів сторін Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р., оскільки Банк фактично двічі сплатив суму коштів за 110-ти депозитними договорами та договорами банківського обслуговування: вперше в 2014 році на користь ТОВ "ФК "Фінілон" на виконання Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р., та вдруге на користь власників банківських вкладів та договорів банківського обслуговування в порядку виконання відповідного судового рішення про стягнення з Банку сум заборгованості за кожним з 110-ти договорів зобов`язання та кошти по яким були переведені на ТОВ "ФК "Фінілон" на підставі Договору про переведення боргу від 17.11.2014 р. В судовому засіданні 13.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2014 між АТ "КБ "Приватбанк" (банк, первісний боржник) та ТОВ "ФК "Фінілон" (новий боржник) укладено "Договор о переводе долга б/н от 17.11.14г" (далі - договір про переведення боргу), згідно якого позивач перевів, а відповідач прийняв на себе виконання зобов`язань щодо сплати вкладникам та власникам банківських поточних рахунків (кредитори) грошових коштів, розміщених ними на підставі депозитних договорів та договорів банківського обслуговування, які були укладені структурними підрозділами банку на території Автономної Республіки Крим (АР Крим), згідно переліку кредиторів та договорів, зазначеному в електронному додатку до договору - "Приложение №1 (Реєстр Кредиторов) к договору перевода долга № б.н. от 17.11.2014г". Пунктом 3 договору переведення боргу встановлено обов`язок банку перерахувати ТОВ "ФК "Фінілон" грошові кошти, розміщені кредиторами на підставі договорів в розмірі згідно додатку №1. 18.11.2014 між АТ "КБ "Приватбанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" укладено додаткову угоду - "Дополнительное соглашение к договору перевода долга б/н от 17.11.14г", якою змінено пункт 3 договору про переведення боргу та викладено його у новій редакції, відповідно до якої АТ КБ "Приватбанк" зобов`язався перерахувати на користь ТОВ "ФК "Фінілон" протягом двадцяти днів з моменту укладання договору про переведення боргу грошові кошти, розміщені кредиторами на підставі договорів, в обсягах, зазначених в електронному додатку №1, переведення таких коштів могло бути здійснено кількома платежами в гривні по курсу іноземної валюти до гривні, встановленому НБУ на дату такого переведення. На виконання умов договору про переведення боргу, позивачем переведено на відповідача грошові зобов`язання банку перед вкладниками та власниками банківських рахунків на суму 8237824415,02 грн та, відповідно, АТ "КБ "Приватбанк" перерахував відповідачу вказану суму грошових коштів. Згідно з пунктами 4, 5 договору про переведення боргу з моменту його підписання сторонами ТОВ "ФК "Фінілон" набувало статусу боржника за договорами, вказаним в додатку №1 до договору про переведення боргу. Після переведення на ТОВ "ФК "Фінілон" зобов`язань банку з виплати коштів вкладникам по депозитним договорам та власникам рахунків за договорами банківського обслуговування, новий боржник свої обов`язки належним чином не виконав, у зв`язку з чим частиною кредиторів, починаючи з кінця 2014 року, були ініційовані судові провадження щодо стягнення з АТ "КБ "Приватбанк" коштів за відповідними договорами банківських вкладів та договорами банківського обслуговування, зобов`язання за якими та кошти кредиторів були вже переведені банком на той час на ТОВ "ФК "Фінілон". За результатами розгляду судами України позовних заяв кредиторів до АТ "КБ "Приватбанк" ухвалювалися судові рішення про стягнення з банку коштів на користь таких кредиторів та їх правонаступників, які набрали законної сили та які виконані АТ "КБ "Приватбанк". Зазначаючи про істотну зміну обставин, якими позивач та відповідач керувалися під час укладення договору про переведення боргу (його сторони вважали що в результаті укладення договору про переведення боргу виконання грошових зобов`язань в повній мірі стає обов`язком нового боржника - ТОВ "ФК "Фінілон"), 11.01.2020 АТ "КБ "Приватбанк" було надіслано на адресу ТОВ "ФК "Фінілон" лист від 11.01.2020 вих. №20.1.0.0.017-6037 з пропозицією щодо укладення додаткової угоди до договору про переведення боргу, якою пропонувалось виключити з загального складу зобов`язань, переведених на ТОВ "ФК "Фінілон" за договором про переведення боргу, зобов`язання за 110-ма депозитними договорами та договорами банківського обслуговування, сторонами по яких є 74 кредитори, на користь яких судами України були ухвалені рішення щодо стягнення коштів з АТ "КБ "ПриватБанк", а банком сплачені такі кошти за судовими рішеннями. За доводами позивача, аналогічні додаткові угоди, з тих самих підстав, неодноразово укладались між сторонами протягом 2014 - 2016 років, внаслідок чого відповідач зобов`язувався повернути банку грошові кошти в розмірі виключених з договору зобов`язань. Відповідачем вказане вище повідомлення позивача про укладення додаткової угоди залишено без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим, зазначаючи про те, що такі дії ТОВ "ФК "Фінілон" свідчать про ухилення від необхідності приведення взаємовідносин сторін у відповідність до обставин, які змінились, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України. Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен "відштовхуватись" від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Виходячи з приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. При визначенні способу захисту слід ураховувати положення частини першої статті 14, пункт 4 частини третьої статті 162 ГПК України, згідно з якими спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, тому суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати. За загальним правилом (частина перша статті 5 ГПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Викладене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором. При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може обирати між кількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом. Якщо ж законом або договором не передбачено способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (частина друга статті 5 ГПК України). Наведене, з урахуванням положень частини першої статті 2 ГПК України, означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і дає змогу забезпечити реальне поновлення у порушених правах. Відповідно до матеріалів даної справи вбачається, що 17.11.2014 між АТ "КБ "Приватбанк" (банк, первісний боржник) та ТОВ "ФК "Фінілон" (новий боржник) укладено "Договор о переводе долга б/н от 17.11.14г", згідно якого позивач перевів, а відповідач прийняв на себе виконання зобов`язань щодо сплати вкладникам та власникам банківських поточних рахунків (кредитори) грошових коштів, розміщених ними на підставі депозитних договорів та договорів банківського обслуговування, які були укладені структурними підрозділами банку на території Автономної Республіки Крим (АР Крим), згідно переліку кредиторів та договорів, зазначеному в електронному додатку до договору "Приложение №1 (Реєстр Кредиторов) к договору перевода долга № б.н. от 17.11.2014г". Пунктом 3 договору переведення боргу встановлено обов`язок банку перерахувати ТОВ "ФК "Фінілон" грошові кошти, розміщені кредиторами на підставі договорів в розмірі згідно додатку №1. 18.11.2014 між АТ "КБ "Приватбанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" укладено додаткову угоду "Дополнительное соглашение к договору перевода долга б/н от 17.11.14г", якою змінено пункт 3 договору про переведення боргу та викладено його у новій редакції, відповідно до якої АТ КБ "Приватбанк" зобов`язався перерахувати на користь ТОВ "ФК "Фінілон" протягом двадцяти днів з моменту укладання договору про переведення боргу грошові кошти, розміщені кредиторами на підставі договорів, в обсягах, зазначених в електронному додатку №1, переведення таких коштів могло бути здійснено кількома платежами в гривні по курсу іноземної валюти до гривні, встановленому НБУ на дату такого переведення. На виконання умов договору про переведення боргу, позивачем переведено на відповідача грошові зобов`язання банку перед вкладниками та власниками банківських рахунків на суму 8237824415,02 грн та, відповідно, АТ "КБ "Приватбанк" перерахував відповідачу вказану суму грошових коштів. Згідно з пунктами 4, 5 договору про переведення боргу з моменту його підписання сторонами ТОВ "ФК "Фінілон" набувало статусу боржника за договорами, вказаним в додатку №1 до договору про переведення боргу. Після переведення на ТОВ "ФК "Фінілон" зобов`язань банку з виплати коштів вкладникам по депозитним договорам та власникам рахунків за договорами банківського обслуговування, новий боржник свої обов`язки належним чином не виконав, у зв`язку з чим частиною кредиторів, починаючи з кінця 2014 року, були ініційовані судові провадження щодо стягнення з АТ "КБ "Приватбанк" коштів за відповідними договорами банківських вкладів та договорами банківського обслуговування, зобов`язання за якими та кошти кредиторів були вже переведені банком на той час на ТОВ "ФК "Фінілон". За результатами розгляду судами України позовних заяв кредиторів до АТ "КБ "Приватбанк" ухвалювалися судові рішення про стягнення з банку коштів на користь таких кредиторів та їх правонаступників, які набрали законної сили та які виконані АТ "КБ "Приватбанк". Зазначаючи про істотну зміну обставин, якими позивач та відповідач керувалися під час укладення договору про переведення боргу (його сторони вважали що в результаті укладення договору про переведення боргу виконання грошових зобов`язань в повній мірі стає обов`язком нового боржника ТОВ "ФК "Фінілон"), 11.01.2020 АТ "КБ "Приватбанк" було надіслано на адресу ТОВ "ФК "Фінілон" лист від 11.01.2020 вих. №20.1.0.0.017-6037 з пропозицією щодо укладення додаткової угоди до договору про переведення боргу, якою пропонувалось виключити з загального складу зобов`язань, переведених на ТОВ "ФК "Фінілон" за договором про переведення боргу, зобов`язання за 110-ма депозитними договорами та договорами банківського обслуговування, сторонами по яких є 74 кредитори, на користь яких судами України були ухвалені рішення щодо стягнення коштів з АТ "КБ "ПриватБанк", а банком сплачені такі кошти за судовими рішеннями. За доводами позивача, аналогічні додаткові угоди, з тих самих підстав, неодноразово укладались між сторонами протягом 2014 2016 років, внаслідок чого відповідач зобов`язувався повернути банку грошові кошти в розмірі виключених з договору зобов`язань. Відповідачем вказане вище повідомлення позивача про укладення додаткової угоди залишено без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим, зазначаючи про те, що такі дії ТОВ "ФК "Фінілон" свідчать про ухилення від необхідності приведення взаємовідносин сторін у відповідність до обставин, які змінились, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом. Матеріали справи свідчать, що запропоновані позивачем зміни до договору про переведення боргу містять умову про зобов`язання ТОВ "ФК "Фінілон" повернути кошти по тих депозитних договорах та договорах банківського обслуговування, по яким судами України постановлені судові рішення про стягнення коштів з банку. Так, пункт 2 запропонованої банком редакції додаткової угоди передбачає таке: "2. Сторона-2 обязуется в течении 10 дней с момента заключения настоящего Дополнительного соглашения перечислить (вернуть) Стороне-1 денежные средства, ранее перечисленные Стороной-1 Стороне-2 в соответствии с Договором о переводе долга, в размере согласно Приложению № 1 к данному Дополнительному соглашению. Денежные средства подлежат перечислению (возврату) Стороне 1 на счета, указанные в Приложении№

1. Общая сумма денежных средств, что подлежит перечислению (возврату) Стороне-1 согласно данному Дополнительному соглашению составляет 39516049,62 грн." При цьому, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту порушених, на його думку, прав, є таким, що безпосередньо визначений положеннями статті 16 ЦК України (пункт 6 частини другої цієї статті). Отже, реалізуючи надані процесуальним законодавством права, позивач обрав спосіб захисту, що визначений статтею 16 ЦК України, який здатен ефективно поновити порушені права у разі задоволення позову. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Згідно зі статтею 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Згідно з частиною першою статті 509 та частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частин першої-третьої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено заміну боржника у зобов`язанні іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. При цьому, у силу приписів статей 521, 513 цього ж Кодексу правочин щодо заміни боржника у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, за яким відбувається заміна боржника. За положеннями статті 654 Цивільного кодексу України всі зміни та доповнення до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається Отже, договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у випадках, встановлених договором або законом, і такі зміни вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється. З огляду на викладене, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не було здійснені заходи щодо отримання згоди кредиторів у відповідності до вимог ст.520 ЦК то висновки Господарського суду про задоволення позову є передчасним. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Таким чином, внесення змін до договору є правом сторін, порядок реалізації якого встановлюється законодавством або договором, з метою реагування на зміну об`єктивних та суб`єктивних обставин пов`язаних з його реалізацією, корегування кількісних та якісних зобов`язань за договором тощо. Під зміною умов договору слід розуміти чітко передбачену юридично-логічну послідовність дій та стадій, які засновані на певних діях сторін правовідношення, що виражається в різноманітних способах узгодження нових умов договору шляхом волевиявлення. Зміна договору означає, що при збереженні його сили в цілому та чи інша умова або кілька з них, в тому числі ті, котрі пов`язані з виконанням договірних зобов`язань, формулюються по-новому порівняно з тим, як це було зафіксовано початково при укладенні первісного договору. Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі коли сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 статті 652 ЦК, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору спрямована не на ліквідацію укладеного сторонами договору, а лише на зміну окремих його умов шляхом вчинення, як правило, обома сторонами відповідних юридичних дій, які фактично за своєю природою є правочином, оскільки правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України) При цьому позивач не довів, що він звертався до кредиторів за отриманням згоди щодо укладання додаткової угоди до Договору щодо внесення спірних змін до Договору про переведення боргу від 17.11.2014 року відповідно до вимог ст. 520 ЦК України. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги також залишив поза увагою, що згідно з частиною 1 статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, та не надав відповідної оцінки відсутності доказів звернення за отриманням згоди кредиторів щодо укладення додаткової угоди до Договору про переведення боргу від 17.11.2014 року, як визначено ст. 520 ЦК України. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, зважаючи на те, що у справі відсутні необхідні юридичні обставини для внесення змін до договору, а саме згода кредитора на укладення додаткової угоди до Договору про переведення боргу від 17.11.2014 року, підстави для задоволення заявленого у цій справі позову відсутні, тому судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача, судовий збір за подання апеляційної скарги слід стягнути з позивача на користь відповідача . Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 278, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНІЛОН" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 р. у справі №904/1721/20 задовольнити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 р. у справі №904/1721/20 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Стягнути з Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНІЛОН" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3153,00 грн. Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25.01.2022 Головуючий суддя О.В. Чус Суддя Е.В. Орєшкіна Суддя С.Г. Антонік