Постанова Київський апеляційний суд № 753/23480/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/19742/20 Головуючий 1 інстанція - Колдіна О.О. Провадження №22-ц/824/2513/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. ПОСТАНОВА Іменем України 01 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Гуля В.В., Олійника В.І. , за участю секретаря Карпенка В.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи, які не заявили самостійні вимоги щодо предмета спору - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Садове товариство «Житловик», Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання боргових зобов`язань спільними борговими зобов`язаннями, набутими у шлюбі, визнання права власності на частину майна, набутого у шлюбі, визнання права власності на майно в порядку спадкування, компенсацію витрат, позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявили самостійні вимоги щодо предмета спору - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Садове товариство «Житловик», Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», про визнання права спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно та визнання права власності на частину нерухомого майна,- во власності з державного реєстру речових прав на нерухоме майно,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину майна в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 . Впродовж розгляду справи в суді позивач ОСОБА_1 неодноразово уточнювала позов та змінювала його предмет. З урахуванням усіх змін та доповнень ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання права власності на: Ѕ частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 : на Ѕ частку земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,06 га, кадастровий номер 3220286600:20:042:1000, яка знаходиться за адресою: Садівська сільська рада Садове товариство «Житловик», ділянка № НОМЕР_1 ; Ѕ частку легкового автомобіля Ауді-100, 2.8., 1992 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 ; Ѕ частку виробничого обладнання та інструментів, а саме: станка рейсмусового СРБ-7; станка фуганок; станка фрезерного універсального вертикального; електрозварювального апарату; кутової шліфувальної машинки; перфоратора; двох шуруповертів; заводської переносної циркулярки; двох шліфувальних машинок; електропилки; двох електродрелей; про визнання права забудовника незавершеного будівництвом садового будинку з надвірними спорудами готовністю 58%, розташованого за адресою: ділянка 1000, кадастровий номер 3220286600:20:042:1000. Садівська сільська рада Баришівського району Київської області, Садове товариство «Житловик». Іншу Ѕ частину частку вищевказаного майна позивач просила визнати за ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 1-3). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько позивача та чоловік відповідача. Заповіту він не залишив, а тому сторони набули право на спадкування за законом як спадкоємці першої черги. Сторони в установленому порядку та у визначені строки прийняли спадщину, однак не змогли дійти згоди щодо оформлення права власності на успадковане майно у позасудовому порядку. Усе зазначене у позовній заяві майно було набуто спадкодавцем до реєстрації шлюбу з позивачем, а тому кожен зі спадкоємців має право на Ѕ його частину. Незавершений будівництвом садовий будинок зводився під час шлюбу спадкодавця з матір`ю позивача, а після їх розлучення не був предметом поділу. З огляду на ступінь готовності будинку у ньому можливо технічно визначити частини. У січні 2015 року ОСОБА_2 пред`явила до ОСОБА_1 зустрічний позов про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання боргових зобов`язань спільними борговими зобов`язаннями, набутими в шлюбі, визнання права власності на частку майна, що набуте в шлюбі, визнання права власності на спадщину за законом (а.с. 87-93 том 1). В подальшому до зустрічного позову неодноразово вносилися уточнення та змінювався предмет позову. З урахуванням усіх змін та доповнень, ОСОБА_2 ,заявила вимоги про встановлення факту її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.06.2006 по 25.03.2008; визнання заборгованості за кредитним договором № К2Р6GB00260015 від 29 лютого 2008 року борговими зобов`язаннями, набутими у шлюбі; визнання права власності на: 40,58 кв.м. квартири АДРЕСА_1 : 1/6 частку земельної ділянки розміром 0,5308 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/6 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; ј частку двокімнатної квартири АДРЕСА_3 ; ј частку легкового автомобіля марки ЗАЗ Славута 110308, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 ; ј частку трикімнатної квартири АДРЕСА_4 ; Ѕ частку легкового автомобіля Ауді-100, 2.8., 1992 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , з урахуванням коштів, витрачених спільно зі спадкодавцем за період з 01.06.2006 по ІНФОРМАЦІЯ_2, та одноосібно відповідачем після смерті чоловіка; Ѕ частку земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,06 га, кадастровий номер 3220286600:20:042:1000, яка знаходиться за адресою: Київська область, Баришівський район, Садівська сільська рада, Садове товариство «Житловик», ділянка № НОМЕР_1 , з урахуванням коштів витрачених спільно із спадкодавцем за період з 01.062006 по ІНФОРМАЦІЯ_2, та одноосібно відповідачем після смерті чоловіка; стягнення з ОСОБА_1 компенсації витрат у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення, а саме: Ѕ частки боргового зобов`язання по кредиту на спірну квартиру, яке складає 19 684,24 доларів США; 1/2 частки вартості ремонтно-відновлювальних робіт по автомобілю Ауді-100, 2.8., 1992 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 , на загальну суму 3 139,53 доларівСША; 1/2 частки вартості ремонтно-відновлювальних робіт по садовому будинку на загальну суму 3 601,31 доларівСША та 750 грн. Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що з червня 2006 року і до моменту офіційної реєстрації шлюбу, відповідач проживала зі спадкодавцем однією сім`єю, а квартира АДРЕСА_1 придбавалась за рахунок кредитних коштів згідно з укладеним відповідачем в інтересах сім`ї кредитним договором, особистих коштів відповідача, отриманих від продажу у 2002 року її власної квартири, коштів, що знаходились на депозитному рахунку, та отриманих у борг. За міркуванням відповідача,позивач може претендувати у даній квартирі на Ѕ частку від Ѕ частки її батька з вирахуванням сплаченого нею до шлюбу платежу по кредиту в розмірі 1100 доларів США, з яких 833 долариСША є її особистими коштами. Відповідач вважає, що частка позивача у даній квартирі складає 5,12 кв.м. і лише за умови відшкодування нею 19684,24 доларів США та подальших платежів відповідача за кредитним договором. Також відповідач вважає, що позивач повинна відшкодувати їй половину коштів, витрачених подружжям ОСОБА_5 на ремонт автомобіля Ауді-100 та на об`єкт незавершеного будівництва, а також половину витрачених нею особистих коштів,після смерті чоловіка. Що стосується вимог про визнання права власності на частки у земельній ділянці та будинку у смт. Згурівка, Київської обалсті, у двох квартирах по АДРЕСА_5 та в автомобілі ЗАЗ Славута, то їх заявлення обґрунтоване посиланням на удаваність і штучність позовних вимог третьої особи та набуття спадкодавцем за життя майнових прав на вказане майно. У травні 2015 року, третя особа ОСОБА_3 ,заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. З урахуванням подальших змін та уточнень, ОСОБА_3 ,просила визнати незавершений будівництвом садовий будинок з надвірними спорудами готовністю 58%, розташований за адресою: ділянка 1000, кадастровий номер 3220286600:20:042:1000, Садівська сільська рада Баришівського р-ну, Київської області, Садове товариство «Житловик», спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на вказаний об`єкт (т. 5 а.с. 152-154). На обґрунтування вимог вказала, що садовий будинок споруджувався на належній їй земельній ділянці в період її шлюбу з ОСОБА_4 за рахунок коштів їх сімейного бюджету, а відтак він є їх спільною сумісною власністю. Після розлучення та поділу майна ними було досягнуто згоди про те, що ОСОБА_4 не буде на нього претендувати, і він дотримувався цих домовленостей. Після його смерті, будинок було включено до спадкової маси і почалися спори між спадкоємцями, а тому саме з цього часу у неї виникло право на захист. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування та зустрічний позов ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання боргових зобов`язань спільними борговими зобов`язаннями, набутими у шлюбі, визнання права власності на частину майна, набутого у шлюбі, визнання права власності на майно в порядку спадкування задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в період з лютого 2008 року по 25 березня 2008 року. Визнано зобов`язання ОСОБА_2 перед Акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором № К2Р6GB00260015 від 29 лютого 2008 року спільними зобов`язаннями ОСОБА_2 та спадкодавця ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 63/100 часток однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 46,20 кв.м., житловою площею 18,70 кв. м., як на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, та в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на:Ѕ частку земельної ділянки загальною площею 0,06 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , кадастровий номер: 3220286600:20:042:1000, цільове призначення: для ведення садівництва; Ѕ частку будівельних матеріалів та конструктивних елементів незавершеного будівництвом садового будинку з надвірними спорудами готовністю 58%, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 . Ѕ частку легкового автомобіля Ауді-100, 2.8., 1992 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_6 ; Ѕ частку виробничого обладнання, а саме: станка рейсмусового СРБ-7; станка -фуганка; станка фрезерного універсального вертикального, що знаходиться у незавершеному будівництвом садовому будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 . В порядку спадкування за законом після померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на:37/100 часток однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_6 загальною площею 46,20 кв. м., житловою площею 18, 70 кв.м., Ѕ частку земельної ділянки загальною площею , цільове призначення: для ведення садівництва. Ѕ частку будівельних матеріалів та конструктивних елементів незавершеного будівництвом садового будинку з надвірними спорудами готовністю 58%, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 . Ѕ частку легкового автомобіля Ауді-100, 2.8., 1992 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_6 ; Ѕ частку виробничого обладнання, а саме: станка рейсмусового СРБ-7; станка-фуганка; станка фрезерного універсального вертикального, що знаходиться у незавершеному будівництвом садовому будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 . В порядку спадкування за законом після померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 . Відмовлено у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про компенсацію витрат. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно та визнання права власності на частину нерухомого майна. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою. Вважає рішення суду частково незаконним, неправомірним, необґрунтованим, таким, що постановлено без повного та всебічного дослідження обставин справи, з огляду на що підлягає скасуванню у відповідній частині. Зокрема ОСОБА_1 не погоджується із визнанням за нею лише 37/100 часток спірної квартири, із визнанням встановленим факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в період з лютого 2008 року по 25 березня 2008 року, а також із визнанням зобов`язання ОСОБА_2 перед Акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» кредитним договором спільними зобов`язаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_4 з метою виконання умов договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 56949 від 06 лютого 2008 року, укладеного з АКБ «Аркада-управителем фінансування будівництва, було сплачено кошти наступними платежами: 06 лютого 2008 року -230 588,16 грн., 15 лютого 2008 року -27433,65 грн., 04 березня 2008 року - 223 937,58 грн., можливо стверджувати, що вказані кошти не мали жодного відношення власне до ОСОБА_2 , оскільки кредитні кошти, отримані за кредитним договором за умови добросовісного використання ОСОБА_2 умов кредитного договору мали б бути спрямовані на придбання квартири саме у власність останньої. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, якими можливо було б визначити хоч мінімальний причинно-наслідковий зв`язок між отриманням ОСОБА_2 коштів за кредитним договором, нецільовим використанням таких коштів ОСОБА_2 шляхом передання таких коштів ОСОБА_4 замість цільового використання шляхом придбання у свою власність ОСОБА_2 квартири, а також придбанням спірної квартири безпосередньо ОСОБА_4 , відповідно спірна квартира є його приватною власністю. Суперечливим є також є висновок суду про визнання факту спільного проживання спадкодавця та позивача за зустрічним позовом. ОСОБА_2 , з висновками наведеними в рішенні суду, також частково не погоджується про що подала апеляційну скаргу. Вважає, що воно прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. У судовому рішенні суд неправильно визначив частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_4 між нею та ОСОБА_1 , крім того за період з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по 01.02.2017 рік ОСОБА_1 має відшкодувати їй суму коштів сплачених за договором кредиту після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, вважає апеляційну скаргу подану ОСОБА_2 необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. ОСОБА_2 також подано відзив на апеляційну скаргу, просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити. Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до статті 1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частинами першою та другою статті 1223ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Статтею 1261ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до частини першої статті 1221ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов`язки, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Заповіту щодо розпорядження майном на випадок своєї смерті останній не залишив, а тому право на спадкування усього належного йому майна одержали спадкоємці першої черги за законом, якими є його дочка ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 . На підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 896/2014 щодо майна померлого ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 152-182). ОСОБА_1 встановлений законом шестимісячний строк також подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька (т. 1 а.с. 168). Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. - Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу. - Статтею 60СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. - Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. - Згідно із частиною четвертою статті 368ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. - Відповідно до статті 368ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність. - У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. - Визначення ідеальної частки у праві спільної сумісної власності, яка є рівною для всіх її співвласників, без виділу частки або поділу спільного сумісного майна в натурі, має самостійне правове значення, оскільки в результаті визначення розміру часток позивачів припиняється право спільної сумісної власності та виникає право спільної часткової власності. - Частиною третьою статті 12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. - Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. - Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою на майно, яке набуте ними в період спільного проживання. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із співвласників може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того, хто її спростовує. - Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 25 березня 2008 року, про що Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним центром розвитку сім`ї було зроблено актовий запис № 423. - Квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_7 на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 56949 від 06 лютого 2008 року укладеного з Акціонерним комерційним банком «Аркада» - управителем фінансування будівництва. - Кошти на виконання умов вищевказаного договору вносились в період з 06 лютого 2008 року по 04. березня 2008 року наступними платежами: 06 лютого 2008 року -230 588, 16 грн., 15 лютого 2008 року - 27 433,65 грн., 04 березня 2008 року - -223 937,58 грн. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку встановивши факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у період з лютого 2008 року по 25 березня 2008 року, а отже майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної суміної власності. Також і визнається зобов`язання перед Акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» кредитним договором спільними зобов`язаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Посилання ОСОБА_2 , що спірне майно купувалося саме за її кошти не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, нею не спростовано презумпцію спільного майна, набутого під час фактичних шлюбних відносин. Докази, які надала ОСОБА_2 та які досліджувались судом першої інстанції, не свідчать про те, що саме ті кошти витрачено на придбання нею особисто спірного майна. До твердження ОСОБА_1 про те, що сплачені ОСОБА_4 з метою виконання умов договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 56949 від 06 лютого 2008 року, укладеного з АКБ «Аркада» управителем фінансування будівництва кошти не мають ніякого відношення до ОСОБА_2 , колегія суддів відноситься критично, оскільки майно, набуте під час спільного проживання належить особам на праві спільної сумісної власності. Отже, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в обґрунтування апеляційних скарг, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні сторонами норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки доказів. Докази та обставини, на які посилається як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 в апеляційних скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом, були дотримані норми матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлений 14 грудня 2021 року. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: В.В. Гуль В.І. Олійник