Постанова 4824 № 753/4568/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/4568/20 Головуючий 1 інстанція - Комаревцева Л.В. Провадження № 22-ц/824/8022/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 29 вересня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Гаращенка Д.Р., Мостова Г.І., за участю секретаря: Карпенка В.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат,- ВСТАНОВИЛА: У березені 2020року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що сторони перебували в шлюбі. В шлюбі народилась дитина, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що 08.08.2019року судовим наказом Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/14028/19 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від його заробітку/доходу щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, й до досягнення дитиною повноліття, починаючи із дня пред`явлення заяви до суду - 12.07.2019 року. Вказує, що відповідач не підтримує відносини з позивачем щодо участі у вихованні дитини фінансово, обмежує участь у утриманні сумою, яка не покриває витрати на утримання, додаткові витрати на оздоровлення та розвиток дитини компенсувати відмовляється. Просила змінити розмір аліментів, стягнутих за судовим наказом Дарницького районного суду міста Києва від 08.08.2019 у справі № 753/14028/19 з ј на 3000 грн. щомісячно на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_6 з моменту набрання рішенням законної сили. Крім того, просила стягнути з відповідача половину понесених нею додаткових витрат на оздоровлення дитини, зайняття дитини англійською мовою, танцями в сумі 2207,03 грн.; стягнути з відповідача очікувані додаткові витрати на розвиток - половину додаткових витрат на зайняття з англійської мови в сумі 325 грн. щомісяця, половину додаткових витрати на фізичний розвиток та оздоровлення - оплату танцювального гуртка «Школа танців IRIS» в сумі 400 грн. щомісячно, половину витрат на оплату навчальних послуг логопеда 250 грн. щомісячно до зняття діагнозу дислалія. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат - залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доказам наявних в матеріалах справи, а саме висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки у відповідача змінився матеріальний стан порівняно з періодом, коли він сплачував кошти на утримання дитини до липня 2019 року. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги, на те,що відповідач має у користуванні авто, яке належить його дружині та з карткового рахунку АТ «Приват Банк» витрачає кошти на придбання палива на АЗС, окрім того, володіє нерухомим майном на праві власності за адресою АДРЕСА_1 , та він не позбавлений права на отримання прибутку від користування таким майном іншими особами як співвласниками та користувачами. Стверджує, що має депозитні заощадження в АТ «ПриватБанк» та має можливість сплачувати аліменти в більшій сумі, ніж такі, які були стягнуті за судовим наказом в серпні 2019 року. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Судом першої інстанції та апеляційної інстанції було встановлено, що сторони перебували в шлюбі, який у 2003 році розірвано. В шлюбі народилась дитина, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається зі свідоцтва про народження (т.1 а.с. 4) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно свідоцтва про шлюб (т.1 а.с. 53) між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 27.05.2017 зареєстровано шлюб Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №

775. У подружжя народились діти, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження дітей (а.с. 54-55). Батьком дітей вказано ОСОБА_2 . Також встановлено, що 08.08.2019 року Дарницьким районним судом міста Києва видано судовий наказ у справі № 753/14028/19, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від його заробітку/доходу щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, й до досягнення дитиною повноліття, починаючи із дня пред`явлення заяви до суду - 12.07.2019 року. Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено зміни матеріального стану відповідача, оскільки за витребуваними судом доказами у останнього відсутні рахунки в установах банку, окрім депозиту на суму 25000 грн. Крім того, за відповідачем зареєстровано 1/5 частину нерухомого майна, належне останньому на праві власності, що існувало на момент звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. При цьому відповідач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, жодних видів державної допомоги не отримує. З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст.180 СКУкраїни, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. За положеннями ст.183 СКУкраїни, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом Як передбачено п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Згідно ч.1 ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів. Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. З матеріалів справи вбачається, що додаткові витрати понесені позивачем складаються з разових: на оздоровлення дитини в таборі влітку 2019 року на суму 4750,00 грн., половину понесених витрат на зайняття дитини англійською мовою в лютому 2020 році в розмірі 325,00 грн., половину витрат на танцювальний гурток з квітня 2019 року по лютий 2020 року в сумі 2207,03 грн. та стягнення очікуваних витрат. Однак, колегія суддів, звертає свою увагу на те, що вказані витрати не є додатковими витратами, що викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, а є витратами на утримання дитини (аліментами). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами наприклад: витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також має прослідковуватись причинно-наслідковий зв`язок між доказами понесених витрат. Зазначений висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15 та у постанову Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №751/4312/16-ц відповідно яких виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Окрім того, колегія суддів бере до уваги, ту обставину, що судом першої інстанції було враховано, що з 27.05.2017 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , в шлюбі де народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Разом сім`я проживає в квартирі дружини відповідача. ОСОБА_7 перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить дідусю відповідача, в якій проживають батьки та сестра ОСОБА_2 . Транспортних засобів за відповідачем не зареєстровано. Син відповідача, ОСОБА_5 , має проблеми зі здоров`ям, а саме генетичні розлади, що підтверджується заключенням лікаря-генетика. Лікування дитини потребує значних витрат. Колегія суддів, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та враховуючи, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення майнового стану. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Натомість, колегія суддів взертає свою увагу на те, що з 2003 року відповідач добровільно надавав кошти на утримання дитини в розмірі 2000 грн.матеріально допомагає доньці, враховуючи фінансові можливості. Купує одяг, речі, іграшки, цікавиться життям дитини. Доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 , про те, суд першої інстанції не врахував вимоги частині першої статті 141 СК України, щодо рівності обов`язків батька та матері щодо дитини та посилається на фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти у розмірі 3000 грн. та компенсувати додаткові витрати на дитину, зважаючи на те, що розмір аліментів є незначним та недостатнім для утримання дитини, зводяться до переоцінки доводів та висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Таким чином, колегія суддів, погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що витрати, які позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь понесені при звичайному способі життя, але не викликані особливими обставинами, а відтак не є додатковими витратами у розумінні положень ст. 185 СК України. При цьому, вказані витрати здійснювались позивачкою на власний розсуд, без погодження з відповідачем. Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Загалом такі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлений 07 жовтня 2021 року. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: Г.І. Мостова Д.Р. Гаращенко