Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/4762/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.01.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4762/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чус О.В. (доповідач) судді: Кощеєв І.М., Подобєд І.М. Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "ЗАТИШНЕ МІСТО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021, суддя Юзіков С.Г., у справі №904/4762/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛІДЕР ГРУП" до відповідача Комунального підприємства "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради про стягнення грошових коштів у розмірі 95 600,00 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду. Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛІДЕР ГРУП" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Комунального підприємства "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради грошові кошти у розмірі 95 600,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за Договором № 71 від 17.03.2020 про закупівлю товару, а саме: частково не оплачує поставлений позивачем та прийнятий ним товар 3 партіями по 20 тон, що підтверджується товарно-транспортними накладними №Р586, №Р587, №Р588 від 08.09.2020, підписаними представниками сторін і перевізника, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 95 600,00 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі №904/4762/21 позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛІДЕР ГРУП" 95 600,00 грн. боргу, 2 270,00 грн. судового збору, 7 300,00 грн. витрат на правничу допомогу, 2 445,00 грн. - витрат пов`язаних з розглядом справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що примірники товарно-транспортних накладних позивача підписані на підприємстві відповідача його працівниками та містять усю необхідну інформацію первинного документа щодо товару, його кількості, ціни, вартості, постачальника, перевізника, одержувача, місця і дати поставки товару. Місцевий суд не прийняв заперечення відповідача, що належними доказами приймання-передачі, у даному випадку, є лише видаткові накладні, оскільки ці документи підписані відповідачем 23.09.2020 (№586) і 12.10.2020 (№588), а прийняв позицію позивача, що видаткові накладні передані відповідачеві без дати (оскільки невідомо коли буде виконана доставка товару перевізником) при передачі товару, а відповідач підписав і повернув позивачеві лише дві видаткові накладні № 586 і №

588. Пояснення причини підписання позивачем додаткової угоди №2 до Договору, суд визнав вірогідною, оскільки, як пояснив позивач, після підписання цього документа, він очікував повернення відповідачем частини товару (20 т). Перевіривши докази сторін і розрахунки позивача, суд першої інстанції визнав докази і розрахунки позивача більш вірогідними, а тому обґрунтованими та підтвердженими наведеними матеріалами справи. Доводи та вимоги апеляційної скарги. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Комунальне підприємство "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі №904/4762/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛІДЕР ГРУП" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не досліджував і не вважав суттєвими той факт, що товарно-транспортні накладні з однаковим номером були підписані різними представниками відповідача, та яким чином у позивача є свій варіант товарно-транспортних накладних, які відрізняються від товарно-транспортних накладних відповідача, яким чином позивач отримав свої примірники. Скаржник, як на реальність здійснення двох господарських операцій з постачання товару у кількості 40 тон посилається на дві видаткові накладні №586, від 23.09.2020 та №588 від 12.10.2020, дві податкові накладні № 580 від 24.09.2020 та № 644 від 21.10.2020, узгоджену та підписану додаткову угоду № 2 від 24.12.2021 до договору № 71 від 17.03.2020 на постачання товару в кількості 40 тон. В апеляційній скарзі апелянт акцентує увагу, що істотні умови договору № 71 від 17.03.2020 між Комунальним підприємством «ЗАТИШНЕ МІСТО» Павлоградської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛІДЕР ГРУП" взагалі не передбачають будь-яких інших документів, крім видаткових накладних, на підставі яких повинна бути оплата товару. Скаржник, з посиланням на ухвалу ВАСУ від 21.06.2017 у справі № 816/4556/15, в якій викладено висновок, що дата зазначена у товарно-транспортній накладній, є датою її складання та передачі постачальником вантажу перевізнику, а датою складання видаткової накладної в описаній ситуації є фактична дата отримання товару покупцем за наслідками його зважування, зазначає, що першу партію товару покупець отримав 23.09.2020 за видатковою накладною № 586 в кількості 20 тон; другу партію покупець отримав 23.09.2020 за видатковою накладною № 588 в кількості 20 тон, де поділася третя партія товару, відвантажена, зі слів позивача, перевізнику судом не досліджувалась. Відповідач вважає невірним та безпідставним висновок суду щодо визнання вірогідними пояснення причини підписання позивачем додаткової угоди № 2 до Договору, та пояснює, що наприкінці 2020 року було зроблено звірку витрачених бюджетних коштів (Акт звіряння розрахунків між Комунальним підприємством «ЗАТИШНЕ МІСТО» Павлоградської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛІДЕР ГРУП") та встановлено, що на підставі видаткової накладної № 586 від 23.09.2020 та видаткової накладної № 588 від 12.10.2020 за отриманий по умовам Договору № 71 від 17.02.2020 товар (40 тон ХОМСу), поставлено на приход та сплачено 191 200, 00 грн., на залишку цієї закупівлі залишилися не освоєні кошти в сумі 95 600,00 грн., у зв`язку з чим, у відповідності до п.п.1 п. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» на адресу позивача було направлено Додаткову угоду № 2 від 24.12.2020 щодо зменшення кількості товару на 20 тон, які відповідач не отримував. Питань щодо незаконності укладання, скасування, невідповідності фактичним обставинам Додаткової угоди №2 від 24.12.2020 до Договору № 71 від 17.03.2020 з боку ТОВ "Бізнес Лідер Груп" взагалі не підіймалося. На думку апелянта, при винесенні рішення суд першої інстанції не досліджував та не перевірив кількість машин, які доставили до покупця товар, на які були виписані товарно-транспортні накладні, та їх грузовмісність (тоннажність); не вважав суттєвим заслухати свідчення свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про обставини отримання та підписання спірних товарно-транспортних накладних та кількості прийнятого товару; не прийняв до уваги та не досліджував як докази вказані в п. 4.7. Договору № 71 від 17.03.2020 податкові накладні; не з`ясував причину відсутності у позивача третьої податкової накладної на відвантажений товар. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛІДЕР ГРУП" надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що відповідача визнає, що товарно-транспортна накладна є одним з документальних свідчень реальності здійснення господарської операції, хоча й називає її додатковим, а не основним свідченням, а посилання відповідача на те, що товарно-транспортна накладна лише підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів є некоректним, оскільки згідно з положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом МТУ № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна накладна документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, тобто підтверджує реальний рух товару. У відзиві вказано, що зміст ТТН свідчить про те, що Постачальник відвантажує Покупцю товар який перелічений в ТТН, та відповідач не заперечує, що на всіх ТТН стоять підписи його співробітників і його штампи. Позивач вважає, що видаткові накладні згідно з умов Договору є підставою лише для визначення загальної вартості поставленого товару і підставною для здійснення оплати такої вартості, а не основним документом в підтвердження факту поставки. Щодо посилання позивача стосовно не дослідження судом першої інстанції кількості машин, які доставляли товар, позивач пояснив, що зі змісту всіх трьох ТТН вбачається, що вони виписане не на «машину», а на кількість товару (кожна ТТН на 20 тон товару). Стосовно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері-Авто», яке здійснювало перевезення вантажу, позивач вказав, що у листі компанії перевізника зазначено, що перевезення вантажів здійснювалося 08.09.2020, своїм листом компанія-перевізник підтвердила дійсність товарно-транспортних накладних. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі №904/4762/21, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 17.03.2020 сторонами укладено договір № 71 про закупівлю товару (далі Договір) за п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених даним Договором Постачальник (ТОВ "БІЗНЕС ЛІДЕР ГРУП") зобов`язується поставити і передати у встановлений строк у власність Покупця (КП "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради) ХОМС (холодна органо-мінеральна суміш), згідно ДК 021:2015 - 44110000-4 КОНСТРУКЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ; в кількості 60т. (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий Товар відповідно до умов даного Договору. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість та вартість Товару вказана у Специфікації (Додаток № 1 до нього Договору та є його невід`ємною частиною) (п. 1.2. Договору). Ціна Договору складаєтеся з загальної вартості Товару, визначеної в Специфікації до цього Договору, та становить 286 800,00 гри. (двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 47 800,00 грн. (сорок сім тисяч вісімсот гривень 00 копійок), що сплачується за кошти місцевого бюджету (п. 3.1. Договору). Покупець має право в односторонньому порядку відкоригувати ціну Договору, визначену у пункті 3.1 цього Договору, у разі зменшення реального фінансування видатків та фактичних потреб Покупця (п. 3.2. Договору). Загальна вартість поставленого за ним Договором Товару визначається на підставі видаткових накладних підписаних уповноваженими представниками Сторін та скріплених печатками Сторін (п. 3.3. Договору). Розрахунки Покупця з Постачальником здійснюються виключно у національній валюті України на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату Товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.4. Договору). Оплата поставленого Товару здійснюється Покупцем з врахуванням пункту 3.4 цього Договору, протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання Товару від Постачальника, що підтверджується видатковою накладною, підписаною обома Сторонами (п. 3.5. Договору). У разі постачання Товару партіями Покупець у будь-якій зручній формі (в усній чи письмовій) надає заявку (особисто, в телефонному режимі, факсимільним способом, електронною поштою і т.п.),в якій обговорено чи відображено кількість та асортимент Товару. Після поставки Товару, Покупець протягом 10 (десяти) календарних днів оплачує поставлений Товар на підставі наданої Постачальником видаткової накладної (п. 4.1. Договору). Датою поставки вважається дата, яка вказана у видатковій накладній ( п. 4.3. Договору). Постачальник зобов`язується одночасно з передачею Товару передати Покупцю всі документи, які підлягають передачі разом з Товаром (видаткові накладні, податкові накладні, документи, що підтверджують якість Товару) (п. 4.7. Договору). Покупець має право: Зменшувати обсяг закупівлі Товару та загальну вартість цього Договору залежно від реального фінансування видатків та виробничих потреб. У такому разі Сторони вносять відповідні зміни до цього Договору (підп. 5.2.3 Договору). У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п. 6.1. Договору). Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 6.7. Договору). Відповідно до Специфікації (додаток № 1 до Договору) найменування товару Холодна органо-мінеральна суміш, одиниця вимірювання тонна, кількість 60, ціна за одиницю виміру, грн. без ПДВ 3 983,3333, сума грн. без ПДВ 239 000,00 грн., разом з ПДВ 286 800,00 грн. 08.09.2020 Постачальник поставив Покупцеві товар на загальну суму 286 800,00 грн., що підтверджується ТТН №Р586,№ Р 587, № Р588 від 08.09.2020, підписаними обома сторонами. За даними позивача, на поставлений Товар Постачальник виставив Покупцеві видаткові накладні № 586, № 587, № 588. 24.12.2020 сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору № 71 від 17.03.2020, п. 1 якої погоджено, зменшити кількість товару на 20 тон, внести зміни в п.п. 1.1. Договору № 71 від 17.03.2020 та викласти в наступній редакції: в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у встановлений строк у власність Покупця ХОМС (холодна органо-мінеральна суміш), згідно ДК 021:2015 - 44110000-4 КОНСТРУКЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ; в кількості 40т, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий Товар відповідно до умов даного Договору. Уп.3 Додаткової угоди № 2 сторони погодили зменшити суму Договору на 95 600,00 грн. (дев`яносто п`ять тисяч шістсот грн. 00 коп.) та викласти п.п. 3.1. в наступній редакції: Ціна Договору складається з загальної вартості Товару, визначеної в Специфікації до цього Договору, та становить 191 200,00 грн. (сто дев`яносто одна тисяча двісті грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ-31866,67 грн. (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят шість грн. 67 коп.), що сплачується за кошти місцевого бюджету. 16.02.2021 позивач направив відповідачеві вимогу в порядку досудового врегулювання спору, в якій вимагав невідкладно, але не пізніше 7 днів з дати отримання цієї вимоги, сплатити борг Постачальнику в розмірі 95 600,00 грн., а про результат розгляду і вжиті заходи повідомити письмово. Відповідач направив позивачеві відповідь на вимогу в порядку досудового врегулювання спору № 143/21 від 25.02.2021, у якій повідомив, що у останнього в наявності дві податкові накладні № 580 від 24.09.2020 та № 644 від 21.10.2020, за які згідно умов Договору, Відповідач оплатив 191 200,00 грн. Крім того, відповідач є бюджетною установою, у зв`язку з чим наприкінці 2020 року зроблено звірку витрачених бюджетних коштів та встановлено, що на підставі податкових накладених № 580 від 24.09.2020 та № 644 від 21.10.2020 відповідачем за умовами Договору № 71 від 17.03.2020 сплачено 191 200,00 грн. за 40 тон отриманої ХОМС. В зв`язку з цим на адресу ТОВ "Бізнес Лідер Груп" направлено Додаткову угоду № 2 від 24.12.2020 щодо зменшення кількості товару на 20 тон, які Відповідач не отримував. 04.03.2021 позивач направив повторну вимогу в порядку досудового врегулювання спору, в якій повідомив, що позивач виконав поставку, а Відповідач прийняв 60 тон трьома поставками по 20 тон, про прийняття всіх трьох партій свідчать підписи уповноважених представників Комунального підприємства "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради на ТТН , які контролює Експедитор. Відповідач направив позивачеві відповідь на повторну вимогу в порядку досудового врегулювання спору № 208/21 від 15.03.2021, у якій твердження позивача про поставку 60 тон товару заперечує, посилаючись на існування двох податкових накладних, які оплачені Відповідачем. 23.03.2021 представник позивача звернувся до ТОВ "Делівері-Авто" з адвокатським запитом про надання інформації стосовно відвантаження Товару КП "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради за ТТН № Р586, Р587, Р 588 від 08.09.2020. У відповіді № 3101-21 від 31.03.2021 на адвокатський запит ТОВ "Делівері-Авто" повідомило, що 08.09.2020 за замовленням відповідача ТОВ "Делівері-Авто" здійснювалося перевезення вантажів відповідно до ТТН № Р586, Р 587, Р 588, вантажовідправник - ТОВ "Бізнес Лідер Груп" (ЄДРПОУ 39868914). Товарно-транспортні накладні, приєднані до адвокатського запиту, відповідають дійсності. Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як правильно встановив суд першої інстанції, спірні правовідносини між сторонами у справі щодо стягнення заборгованості з оплати поставленого товару виникли з Договору № 71 від 17.02.2020, є правовідносинами з поставки товарів, а зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. З огляду на визначені позивачем підстави позову спірними обставинами у цій справі, які є предметом дослідження, підлягають встановленню та мають значення для правильного вирішення спору цій справі, є обставини щодо поставки третьої партії товару у розмірі 20 тон Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛІДЕР ГРУП" відповідачу за Договором про закупівлю товару від 17.03.2020 № 71, оскільки відповідач заперечує факт здійснення такої господарської операції та зазначає про неотримання товару у визначеній кількості. Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на реальність здійснених ним господарських операцій з поставки товару відповідачу за товарно-транспортними накладними №Р586, №Р587, №Р588 від 08.09.2020 у розмірі 60 тон на загальну суму 286 800,00 грн. Натомість відповідач, з посиланням на: акт звіряння розрахунків між позивачем та відповідачем, дві видаткові накладні №586 від 23.09.2020 та №588 від 12.10.2020, дві податкові накладні №580 від 24.09.2020 та №644 від 21.10.2020, вказує на реальність здійснення двох господарських операції з постачання товару в кількості 40 тон ХОМСу, за який сплачено 191 200,00 грн. Досліджуючи ці обставини, місцевий господарський суд визнав доведеним факт постачання позивачем відповідачу та отримання останнім товару за Договором від 17.03.2020 № 71, що підтверджується товарно-транспортними накладними № Р586, Р587, Р588 від 08.09.2020, які містять усю необхідну інформацію первинного документа щодо товару, його кількості, ціни, вартості, постачальника, перевізника, одержувача, місця і дати поставки товару. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Враховуючи викладене, лише первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт надання послуг, тощо. Для надання документу юридичної сили й доказовості він повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені законодавством. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (розділ 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363). Отже, як видаткова накладна, так і товарно-транспортна накладна є різновидами первинних документів (накладних), які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Надані Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЛІДЕР ГРУП» видаткові накладні № 586 на суму 95 600,00 грн., № 587 на суму 95 600,00 грн., та № 588 на суму 95 600,00 грн. не можуть бути беззаперечними доказами виконання умов Договору в частині поставки товару відповідачу, оскільки не містять необхідних (обов`язкових) реквізитів для визнання таких доказів первинними документами, адже останні не підписувались з боку Комунальним підприємство «ЗАТИШНЕ МІСТО» Павлоградської міської ради. Поряд з цим, колегією суддів досліджено та встановлено, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні: №Р586, №Р587, №Р588 від 08.09.2020, на які посилається позивач, як на доказ поставки товару відповідачу, в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» містять підписи відповідальних осіб, що з урахуванням п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, дає можливість встановити факт доставки зазначеного в товарно-транспортних накладних товару у розмірі 60 тон на загальну суму 286 800,00 грн. вантажоодержувачу, а саме відповідачу. Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні містять усю необхідну інформацію первинного документа щодо товару, його кількості, ціни, вартості, постачальника, перевізника, одержувача, місця і дати поставки товару. Відповідач факт поставки товару не спростував, а посилання відповідача на акт звірки розрахунків, який не підписаний представником позивача, як на доказ поставки товару на суму 191 200,00 грн., є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом у справі, не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується поставка товару відповідачу загальною кількістю 60 т на загальну суму 286 800,00 грн., оплаченого лише у розмірі 191 200,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 95 600,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі. За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу). Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У пунктах 8.15-8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 року у справі № 910/8861/20). Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на доведення факту поставки Комунальному підприємству «ЗАТИШНЕ МІСТО» Павлоградської міської ради товару на суму 95 600,00 грн. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі №904/4762/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі №904/4762/2 слід залишити без змін. Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі №904/4762/21 - залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано: головуючим суддею - доповідачем Чус О.В. 13.01.2022, суддею-членом колегії Подобєд І.М. 13.01.2022, суддею-членом колегії Кощеєвим І.М. _________________ Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.М. Подобєд Суддя І.М. Кощеєв