Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/3406/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3406/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач), суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М. при секретарі судового засідання Манець О.В. Представники сторін: від позивача: Хандога Василь Васильович (в залі суду) - посвідчення адвоката №1159 від 15.12.2017. від відповідача: представник не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "220" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 (суддя Бажанова Ю.А.) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" на додактове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 (суддя Бажанова Ю.А.) у справі №904/3406/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "220", м. Синельникове Дніпропетровської області про стягнення 1 094 120,46 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "220" основного боргу за договором поставки товарів №55 від 31.05.2019 у розмірі 739 089,91 грн, пені в розмірі 221 160,56 грн та 10 відсотків від вартості товару 133 869,99 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/3406/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "220" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Покровська, буд 3-з, приміщення 9, код ЄДРПОУ 37916431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" (49038, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд 59-А, код ЄДРПОУ 39828179) 737 089, 91 грн основного боргу, 221 160, 56 грн пені, 133 869, 99 грн. неустойки 10 % від вартості товару, 16 411, 81 грн. витрат по сплаті судового збору. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов, укладеного 31.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа полімер» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю « 220» (покупець) Договору поставки товарів №55 та Специфікації №1 від 08.02.2022 позивачем здійснено поставку відповідачу товару - полівінілхлорід суспензійний КSК-67 в кількості 22,00 тони, загальною вартістю 1 338 699,91 грн., що підтверджується видатковою накладною №5 від 09 лютого 2022 року; товарно-транспортною накладною №5 від 09 лютого 2022 року; довіреністю на отримання товару №2 від 08 лютого 2022 року. На оплату поставленого товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "220" рахунок на оплату №5 від 08.02.2022 на суму 1 338 699,91 грн. Доставка товару здійснювалась автомобільним перевізником ТОВ "Бісер", про що зазначено у товарно-транспортній накладній №5 від 09.02.2022, а також підтверджується рахунком №55 від 10.02.2022 на оплату транспортно-експедиційних послуг; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) надання транспортно-експедиційних послуг №55 від 10 лютого 2022 року; платіжним дорученням №2400 від 20.04.2022 про здійснення позивачем оплати в сумі 20 000,00грн. за надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню товару за реквізитами зазначеними сторонами у специфікації №1 від 08 лютого 2022р. до договору поставки товарів №55 від 31.05.2019. Відповідачем здійснено перерахування позивачу у розмірі 601 610,00 грн, згідно з платіжним дорученням №376 ід 14.12.2022 у сумі 401 610,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар згідного договору №55 від 31.05.2019, рахунку №5 від 08.02.2022»; платіжним дорученням №428 від 30.12.2022 у сумі 200 000,00 грн з призначенням платежу : «оплата за товар згідно договору №55 від 31.05.2019, рахунку №5 від 08.02.2022 . Господарським судом також враховано, що позивачем зареєстровано податкову накладну №3 від 08.02.2022 за спірною операцією на суму 1 338 699,91 грн з ПДВ, відповідно, відповідачем прийнято податковий кредит за податковою накладною №3 від 08.02.2022. В свою чергу, відповідач не надав жодних доказів неприйняття податкової накладної у податковому обліку. За висновками господарського суду, з викладеного слідує, що дії відповідача, зокрема, прийняття податкової накладної у податковому обліку, проведення часткової оплати за товар у сумі 601 610,00 грн підтверджують отримання відповідачем товару від позивача. Оскільки доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 737 089,91 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував, в зв`язку із чим, місіцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для і стягнення з відповідача на користь позивача 737 089,91 грн. заборгованості. Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 221 160,56 грн пені за період з 24.02.2022 по 22.08.2022 та 133 869,99 грн неустойки 10% від вартості товару. Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив. Господарський суд дійшов висновку щодо правомірності позовних вимог у загальному розмірі 1 094 120,46 грн (737 089,91 грн основного боргу + 221 160,56 грн пені + 133 869,99 грн неустойки 10% від вартості товару). Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 у справі №904/3406/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "220" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" витрати на правничу допомогу у сумі 12 000, 00 грн. Відмовлено у решті стягнення витрат на правничу допомогу. Приймаючи додаткове решення, місцевий господарський суд виходив з того, що на підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 29 500,00 грн, заявником наданий договір про надання правової допомоги від 25.07.23 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" (далі - клієнт, позивача) та між Адвокатом Хандога Василем Васильовичем (далі - адвокат) пунктом 1.1. якого встановлено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. 25.07.2023 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги № 3/ю-23 від 25.07.2023. 20.08.2023 сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги № 3/ю-23 від 25.07.2023. 20.10.2023 сторонами підписано акт наданих послуг від 20.12.2023 відповідно якого загальна вартість наданої в період з 25.07.2023 по 11.10.2023 правової допомоги становить 16500,00грн (з урахуванням перерахунку на поточний рахунок адвоката суми у розмірі 5000,00грн на підставі пункту 4 Додаткової угоди №1), 27.12.2023 сторонами підписано акт наданих послуг від 27.12.2023 відповідно якого загальна вартість наданої в період з 21.10.2023 по 27.12.2023 правової допомоги становить 8 000,00 грн. Адвокатом виставлено клієнту рахунок №12 від 03.08.2023 на суму 5 000 грн., рахунок №15 від 20.10.2023 на суму 16 500 грн., рахунок №21 від 27.12.2023 на суму 8 000 грн. За змістом додаткового рішення, відповідно до платіжниїх інструкцій №2659 від 03.08.2023, №2712 від 26.10.2023 та №2761 від 27.12.2023 позивачем на рахунок адвоката перераховано загальну суму 29 500,00 грн. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем підтверджено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 29 500,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "220" пояснень / заперечень щодо розміру заявлений позивачем витрат на правничу допомогу до суду не надало. Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний відповідачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі (так спір виник за 1 договором поставки, за 1 видатковою накладною), кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; а також кількість судових засідань, в тому числі й зумовлених розглядом поданих відповідачем клопотань, на які позивачем надавались додаткові пояснення та докази (в тому числі й адвокатський запит до податкового органу, звернення до інших юридичних осіб щодо обставин поставки товару), додаткових пояснень на твердження відповідача викладені як у відзиві на позов так і у клопотаннях, в задоволення яких відмовлено судом з урахуванням заперечень позивача, господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/3406/23 в розмірі 29 500,00 грн. та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 12 000,00 грн. При цьому суд першої інстанції не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача у справі). Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "220", подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та провадження закрити. Не погодившись з вказаним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" подало апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 змінити та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 500 грн. Узагальнення доводів апеляційних скарг: Апеляційна скарга на на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 по даній справі обґрунтована наступним: Скаржник (відповідач по справі) зазначає, що Специфікація №1 від 08.02.2022 року не містить відтиску печатки ТОВ « 220», адреса поставки зазначена на невідому відповідача адресу, оскільки адреса виробництва відповідача інша (м. Олександрія, Куколівське шосе 1). На думку скаржника, при аналізі Специфікацій (№2 від 12.12.2022р, та №3 від 28.12.2022р) навіть при візуальному огляді чітко видно, що підписували її три різні особи, тому ускладенено встановити достовірність підпису без скріплення печаткою. Апелянт звертає увагу, що видаткова накладна - безпосередньо №5 від 09.02.2023 року, як факт підтвердження отримання відповідачем товару містить лише підпис Директора Шпітько О.Г., однак теж не завірено печаткою товариства відповідача; Довіреність, де містяться підписи Шпітько О.Г. не мають підпису Головного бухгалтера Овчіннікової Є.В. На ТТН міститься невідомий підпис без печатки, незважаючи на те, що зазначено що підписує директор Шпітько О.Г. Скаржник наголошує, що товар Постачальником (Позивачем по справі) не був посталений ТОВ « 220», отже підстави для стягнення заборгованості наразі відсутні. При огляді оригіналів вказаних документів в суді відповідач зазначав, що печатка товариства останнього, факсиміле, та підпис директора Шпітько О.Г., не відповідають оригіналу. Суд першої інстанції ухвалою від 08.11.2023 по даній справі відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про призначення експертизи, чим, на думку відповідача, порушив права Товариства з обмеженою відповідальністю « 220». Також, відповідач посилається на лист ТОВ «Манчестерський інвестиційний фонд», яким зазначено, що автомобіль, яким позивач здійснював постачання, на територію підприємства в`їзджав. За доводами скаржника, вирішуючи дану справу по суті, суд першої інстанції не розглянув справу всебічно, повно та об`єктивно, підійшовши упереджено до оцінки усіх доказів, чим порушив статтю 43 Господарського процесуального кодексу. За доводами, викладеними в апеляційній скарзі на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 у даній справі, скаржник (позивач по справі) посилається на наступне: Той факт, що спір виник за одним договором поставки та за однією видатковою накладною, на думку позивача, не свідчить про те, що цей спір не був складним, оскільки відповідач проти позову заперечував і стверджував, що спірна поставка взагалі не була здійснена позивачем. Також відповідач заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, у зв`язку з чим представником позивача складались і надавались до суду відповідні письмові заперечення, письмові пояснення щодо застосування факсиміле та інші документи. Позивач стверджує, що судом у додатковому рішенні не наведено жодних обставин, які б свідчили, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Окрім того, позивач зауважує, що судом не враховано той факт, що відповідач пояснень/заперечень щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу до суду не надано. Також, судом не наведено обгрунутування твердження щодо неможливості покладення витрат на позивача у повному обсязі на відповідача у справі, зважаючи на істотний розмір ціни позову та наявність у відповідача можливості сплатити зазначені суми. З огляду на викладене вище, позивач просить апеляційний суд додаткове рішення господарського суду Дніпропетрвоської області від 16.01.2024 у справі №904/3406/23 змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 500,00 грн. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: Позивачем подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній вважає рішення суду першої інстанції обгрунтованим, а зазначені в апеляційній скарзі обставини такими, що не відповідають дійсності. В обгрунтування своєї позиції позивач зазначає наступне: На всіх оригіналах первинних документів, копії яких надано до матеріалів справи, мається відбиток печатки відповідача, що спростовує зазначені у апеляційній скарзі обставини. Оригінали цих документів в судовому засіданні були оглянуті судом, а також представником відповідача, який переконався у наявності відбитку печатки у цих документах. Видаткова накладна № 5 від 09 лютого 2022 р. була підписана уповноваженою особою відповідача, а цей підпис скріплено печаткою. Тобто, навіть відсутність підпису головного бухгалтера відповідача у Довіреності не спростовує факту отримання товару за видатковою накладною № 5 від 09.02.2022. Під час складання Специфікації № 1 від 08.02.2022 року дійсно було допущено технічну помилку при зазначенні адреси виробництва відповідача. Проте у товарно- транспортній накладній вказану адресу було зазначено вірно. Передбачений умовами Договору поставки Товар було поставлено на належну адресу, а саме: м. Олександрія, Куколівське шосе, 1, та передано відповідачу у встановленому порядку. Наявність технічної помилки в Специфікації жодним чином на виконання Договору з боку позивача не вплинула. Також позивач зазначає, що 08 лютого 2022 року останній надав відповідачу Рахунок на оплату № 5 від 08.02.2022 р. на суму 1 338 699,91 грн Відповідач, порушуючи взяті на себе зобов`язання щодо здійснення оплати за своєчасно отриманий товар, які були визначені Сторонами у Специфікації №1 від 08.02.2022р. до Договору поставки товарів № 55 від 31.05.2019 р., здійснив тільки часткову оплату товару з простроченням понад 10 місяців, а саме: - Платіжним дорученням № 376 від 14.12.2022 р. Відповідач перерахував на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти в сумі 401 610,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за товар згідно Договору № 55 від 31.05.2019 р., рахунку № 5 від 08.02.2022 р.»; - Платіжним дорученням № 428 від 30.12.2022 р. Відповідач перерахував на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти в сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за товар згідно Договору № 55 від 31.05.2019 р., рахунку № 5 від 08.02.2022 р.» Позивач зауважує, що у відповідача не виникало жодних заперечень щодо зазначеної в Рахунку на оплату № 5 від 08.02.2022 р. суми у розмірі 1 338 699,91 грн. На думку позивача, вищевказане додатково свідчить, що відповідачем визнавалась сума заборгованості перед Позивачем саме у розмірі 1 338 699,91 грн, що додатково підтверджує факт отримання відповідачем всієї передбаченої умовами поставки партії Товару. Також, позивач зауважує, що тлумачення відповідачем пунктів 12.5 та п. 12.8 Договору поставки №55 від 31.05.2019 року як таких, що не виключають один одного, а лише доповнюють, теж не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Тобто відповідно до вказаної норми закону та п. 12.8. Договору використання факсиміле прирівнюється до оригінального підпису директора та замінює його. Таким чином, за доводами позивача, п. 12.5 Договору № 55 від 31.05.2019 року регулює випадки, коли сторони надсилають одна одній документи засобами факсимільного зв`язку. Однак при виконанні умов цього Договору сторонами засобами факсимільного зв`язку не користувались, та не надсилали одна одній такими засобами документи. У дійсності сторони обмінювались безпосередньо саме оригіналами документів, які з боку відповідача були підписані шляхом факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного копіювання, а не за допомогою апарату факсимільного зв`язку. З огляду на викладене, позивач стверджує, що при розгляді цієї справи застосуванню підлягав не пункт 12.5, а пункт 12.8 Договору. Крім того, позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що товар позивачем не був поставлений відповідачу та будь-які підстави для стягнення заборгованості відсутні спростовуються первинними документами щодо поставки, з яких вбачається отримання відповідачем товару, та оригінали яких були досліджені в судовому засіданні. Позивачем згідно з вимогами чинного законодавства України 09.02.2022 р. було складено податкову накладну № 3 на суму 1 338 699,91 грн щодо поставки відповідачу передбаченого видатковою накладною № 5 від 09.02.2022 року товару. Вказану податкову накладну 21.02.2022 р. було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 903687312, що підтверджується Квитанцією про реєстрацією податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як наголошує позивач, у судовому засіданні представник відповідача визнав той факт, що на підставі зазначеної податкової накладної відповідач сформував податковий кредит на вищезазначену суму, відобразив його в пастковому обліку та скористався цим кредитом. З приводу посилання відпоідача на лист ТОВ «Манчестерський інвестиційний фонд» позивач стверджує, що відповідачем докази є сфальшованими. Також, позивач зазначає, що відповідачем заявлялось клопотання про призначення експертизи для вирішення питань, які у дійсності не потребують спеціальних знань, і з метою затягування розгляду справи. Крім того, позивач погоджується з правомірністю рішення місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи. Також, позивачем на виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 по даній справі надано наступні пояснення: - Письмові пояснення по справі (п. 11 Акту приймання - передачі наданої правової допомоги) представник позивача складав саме на вимогу суду, а не з власної ініціативи; - Через не визаннян відповідачем самого факту поставки товару виникла необхідність у отриманні інформації про формування відповідачем податкового кредиту на підставі складеної позивачем податкової накладної №3 від 09.02.2022 на суму 1 338 699,91 грн. Інформація про відображення відповідачем податкового кредиту за вказаною господарською операцією знаходиться у розпорядженні Головного управління ДПС у Дніпропетрвоській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005) і могла підтвердити, чи скористався відповідач податковим кредитом, сформованим на підставі складеної позивачем податкової накладної №3 від 09.02.2022 на суму 1 338 699,91 грн. Така інформація є конфіденційною і може бути надана виключно на запит суду. Таким чином,пояснення по справі (п. 11 Акту приймання - передачі наданої правової допомоги) та Адвокатський запит до ДПС про витребування у Головного управління ДПС у Дніпропетрвоській області інформації щодо формування ТОВ « 220» податкового кредиту на підставі податкової накладної №3 від 09.02.2022 були складені саме на вимогу суду першої інстанції. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Чус О.В., Кощеєв І.М. Ухвалою суду від 19.01.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/3406/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3406/23. 24.01.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/3406/23. Ухвалою суду від 26.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "220" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/3406/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.04.2024 об 10:30 год. Ухвалою суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" на додактове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 у справі №904/3406/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.04.2024 о 10:30 годин. Ухвалою суду від 09.04.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 02.07.2024 на 10:30 год. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер", можливість у строк до 28.06.2024 подати до суду апеляційної інстанції власні письмові пояснення щодо наступних питань: - за яких обставин суд першої інстанції зобов`язав Вас надати пояснення по справі (п.11 Акту приймання - передачі наданої правової допомоги) та Адвокатський запит до ДПС про витребування у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформаії щодо формування ТОВ "220" податкового кредиту на підставі податкової накладної № 3 від 09.02.2022 (п.12 Акту приймання - передачі наданої правової допомоги від 20.10.2023)? 27.06.2024 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" надані пояснення по справі. 02.07.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду. Як вірно встановлено Господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 27.12.2023, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: 31.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "220" (покупець) укладено договір поставки товарів №55, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товари, визначені у п. 1.2. цього договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у Специфікаціях та/або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору . Крім того видаткова накладна, рахунок-фактура мають містити інформацію стосовно Специфікації, на підставі якої проводиться поставка товару (пункт 1.2 договору). Поставка Товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються Покупцем. Заявка обов`язково повинна містити данні щодо асортименту та кількості Товару. Заявка може бути надана Постачальнику по факсу, електронною поштою, кур`єром або іншим, погодженим Сторонами способом (пункт 1.3 договору). Датою поставки партії товару вважається дата фактичної передачі відповідної партії товару покупцю, яка вказується у видатковій накладній та товарно-транспортній накладній, підписаних сторонами (пункт 2.10 договору). Відповідно пункту 4.1. та 4.2 договору ціна на товар встановлюється у національній валюті (гривнях) у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору та/або у видаткових накладних. Ціна містить вартість упаковки та доставки партії товару, якщо інше не зазначено у Специфікаціях на окрему партію товару. У відповідності з пунктом 5.1 договору умови та порядок оплати партій товару визначаються сторонами в Специфікаціях. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списана з поточного рахунку покупця (пункт 5.2 договору). Днем отримання платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний рахунок постачальника (пункт 5.3 договору). Сторони зобов`язані кожен місяць проводити звірку взаєморозрахунків. Акт звірки взаєморозрахунків повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для подальших та остаточних розрахунків (пункт 5.4 договору). Цей Договір набирає чинності в день його підписання. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього договору та закінчується 30 грудня 2019 року. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявить в письмовій формі про своє рішення розірвати або змінити даний договір, він вважається пролонгованим на наступний рік. Кількість пролонгацій не обмежена. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 10.1-11.3 договору). Додаткові угоди, специфікації, заявки, підписані засобами факсимільного зв`язку є невід`ємною частиною договору і мають юридичну силу, повинні бути підтверджені оригіналом протягом трьох днів з дати їх підписання (пункт 12.5 договору). Договір, накладні та інша первинна документація за договором можуть бути підписані особисто або з вживанням факсиміле директора (пункт 12.8 договору). Сторонами узгоджено та укладено Специфікацію №1 від 08.02.2022, відповідно до пункту 1 умов якої позивач (постачальник) зобов`язався поставити, а відповідач (покупець) зобов`язався прийняти і сплатити товар - полівінілхлорід суспензійний КSК-67 в кількості 22,00тони, за ціною 60 850,00грн. за 1 тону з ПДВ на загальну суму 1 338 699,91 грн. Пунктом 2 специфікації передбачено: умова поставки товару: м. Олександрія, Купуловське шосе,1. Пунктом 4 специфікації передбачено: оплата товару здійснюється покупцем до 23 лютого 2022 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Товариство з обмеженою відповідальністю "220" здійснило перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" у розмірі 601 610,00 грн., згідно з платіжним дорученням №376 від 14.12.2022 у сумі 401 610,00 грн з призначенням платежу: "оплата за товар згідно договору №55 від 31.05.2019р., рахунку №5 від 08.02.2022р."; платіжним дорученням №428 від 30.12.2022 у сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за товар згідно договору №55 від 31.05,2019р., рахунку №5 від 08.02.2022". Як вірно встановлено у додатковому рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в розмірі 29 500,00 грн, заявником наданий договір про надання правової допомоги від 25.07.23 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" (далі - клієнт, позивача) та між Адвокатом Хандога Василем Васильовичем далі - адвокат) пунктом 1.1. якого встановлено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до пуанту 2.1. договору адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги клієнту, обсяг якої, а також інші істотні обставини, зазначаються в додатках до цього договору. 25.07.2023 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги № 3/ю-23 від 25.07.2023. 20.08.2023 сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги № 3/ю-23 від 25.07.2023. 20.10.2023 сторонами підписано акт наданих послуг від 20.12.2023 відповідно якого загальна вартість наданої в період з 25.07.2023 по 11.10.2023 правової допомоги становить 16500,00грн (з урахуванням перерахунку на поточний рахунок адвоката суми у розмірі 5000,00грн на підставі пункту 4 Додаткової угоди №1). 27.12.2023 сторонами підписано акт наданих послуг від 27.12.2023 відповідно якого загальна вартість наданої в період з 21.10.2023 по 27.12.2023 правової допомоги становить 8 000,00 грн. Адвокатом виставлено клієнту рахунок №12 від 03.08.2023 на суму 5 000 грн., рахунок №15 від 20.10.2023 на суму 16 500 грн., рахунок №21 від 27.12.2023 на суму 8 000 грн. Відповідно до платіжної інструкції №2659 від 03.08.2023 позивачем на рахунок адвоката перераховано 5 000 грн. Відповідно до платіжної інструкції №2712 від 26.10.2023 позивачем а рахунок адвоката перераховано 16 500 грн. Відповідно до платіжної інструкції №2761 від 27.12.2023 позивачем на рахунок адвоката перераховано 8 000 грн. Таким чином, позивачем підтверджено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 29 500,00 грн. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "220" на рішення від 27.12.2023 у справі №904/3406/23 - не підлягає задоволенню, апеляційна скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" на додаткове рішення від 16.01.2024 у справі №904/3406/23 , відповідно, підлягає задоволенню в силу наступного. З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що: 31.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "220" (покупець) укладено договір поставки товарів №55; що на оплату поставленого товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "220" рахунок на оплату №5 від 08.02.2022 на суму 1 338 699,91 грн. за яким Товариство з обмеженою відповідальністю « 220» здійснило перерахування позивачу у розмірі 601 610,00 грн, згідно платіжного доручення №376 від 14.12.2022 у сумі 401 610,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар згідно договору №55 від 31.05.2019, рахунку №5 від 08.02.2022»; платіжним дорученням №428 від 30.12.2022 у сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу : «оплата за товар згідно договору №55 від 31.05.2019, рахунку №5 від 08.02.2022». Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача 737 089,91 грн основного боргу, 221 160,56 грн пені, 133 869,99 грн неустойки 10% від вартості товару. Шляхом арифметичної операції віднімання, колегія суддів встановила, що різниця між сплаченими відповідачем на підставі платіжних доручень №376 від 14.12.2022, №428 від 30.12.2022 в загальному розмірі 601 610,00 грн та поставленим за видатковою накладною №5 від 09.02.2022, товарно-транспортною накладною №5 від5 від 09.02.2022, довіреністю на отримання товару №2 від 08.02.2022 товаром на суму 1 338 699,91 грн становить 737 089,91 грн. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці. За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки товарів №55 від 31.05.2019. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18). Так за умовами Договору з урахуванням Специфікації №1 від 08.02.2022 відповідач зобов`язався поставити позивачу товар не пізніше 09.02.2022. Отже кінцевою датою для поставки товару за Договором було 09.02.2022. Відповідач в апеляційній скарзі часткову оплату товару не оскаржує. Доводи скаржника в частині заперечень щодо укладення Специфікації №1 від 08.02.2022 та поставки товару згідно видаткової накладної №5 від 09.02.2022 та товарно-транспортної накладної №5 від 09.02.2022, а саме: «… По-перше: Суть позовних вимог ґрунтується на першочерговому документі, як Специфікація №1 від 08.02.2022 року, що є начебто Додатком №1 до Договору №55 від 31.05.2019 року… … Більш того, аналізуючи усі три Специфікації (№2 від 12.12.2022р, та №3 від 28.12.2022р)котрі надав позивач, навіть при візуальному огляді чітко видно, що підписували її три різні особи… … По-друге: звертаю увагу Суду на надані як доказ, Видаткові накладні - безпосередньо №5 від 09.02.2023 року, даний документ як факт підтвердження отримання нами товару мається лише підпис начебто Директора Шпітько О.Г., однак теж не завірено печаткою нашого товариства, та Довіреність де маються теж підписи начебто Шпітько О.Г., однак не мають підпису Головного бухгалтера Овчіннікової Є.В. На ТТН, теж лише невідомий підпис без печатки, незважаючи на те, що зазначено що підписує директор Шпітько О.Г. ... … Як доказ, завірення усіх первинних документів ТОВ « 220» печаткою, надавали до суду завірені копії Специфікації № 2 та Специфікації №3, чітко зазначена і вірна адреса, і інші дані що відповідають дійсності, та відповідно скріплено підписом та печаткою… … Позовні вимоги, не можуть ґрунтуватись на припущеннях, та на недостовірних доказах ... … Тлумачення п. 12.5, та п. 12.8 Договір поставки №55 від 31.05.2019 року укладеного між ТОВ «АЛЬФА ПОЛІМЕР» та ТОВ « 220» «..п.12.5. Додаткові угоди, специфікації, заявки, підписані засобами факсимільного зв`язку є невід`ємною частиною Договору і мають юридичну силу, повинні бути підтверджені оригіналом протягом трьох днів з дати їх підписання..» «..п. 12.8 Договір, накладні та інша первинна документація за Договором можуть бути підписані особисто або за вживанням факсиміле директора.» Дані пункти Договору не виключають один одного, та лише доповнюють… … Якщо, будь-яка первинна документація в рамках даного Договору підписана за використанням факсиміле Директора, то враховуємо вимоги п. 12.5., обов`язкового підтвердження оригіналом (тобто підписом Директора та печаткою) на протязі трьох днів … … Таким чином, для чіткого розуміння дійсності та відповідності первинної документації відносно господарських взаємин, дані пункти Договору розшифрують можливості сторін… … Відносно використання печатки ТОВ « 220». Так, наше підприємство ТОВ « 220» як на дату укладення Договору №55 від 31.05.2019 року, та і по сьогодні працює з печаткою, будь-яких рішень відносно того, що ТОВ « 220» працює без печатки, власниками Товариства не приймались… … Як доказ того, до суду надавали копію відповідного наказу Директора №20/07 від 20.07.2017р., про ведення господарської діяльності ТОВ « 220» з печаткою… … По-третє: Правовими підставами з`явлення позовних вимог Позивача по Справі є те, що ... Однак, як ми вказували в відзиві на Позовну заяву, та наголошуємо й наразі, даний товар Постачальником (Позивачем по справі) не був посталений ТОВ « 220», та будь яких підстав для стягнення заборгованості наразі відсутні. Тим паче, при огляді оригіналів вказаних документів в суді, ми зазначали, що печатка нашого товариства, факсиміле, та підпис директора Шпітько О.Г., не відповідають оригіналу…» відхиляються колегією суддів апеляційного суду з огляду на наступне: Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України). Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази. Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів зауважує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Пунктом 12.5 договору поставки товарів №55 від 31.05.2019 передбачено, що Додаткові угоди, специфікації, заявки, підписані засобами факсимільного зв`язку є невід`ємною частиною Договоруі мають юридичну силу, повинні бути підтвердженні протягом трьох днів з дати їх підписання. Разом з тим, пунктом 12.8 договору передбачено, що накладні та інша первинна документація за договором можуть бути підписані особисто або з вживанням факсиміле директора. У господарській практиці факсиміле - це відтворений за допомогою певних засобів копіювання оригінальний власноручний підпис особи. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України). Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами даної справи, Специфікація №1 від 08.02.2022, видаткова накладна №5 від 09.02.2022, товарно-транспортна накладна №5 від 09.02.2022 та довіреність на отримання №2 від 08.02.2022 містять факсиміле директора Товариства з обмеженою відповідальністю « 220», застосування якого прямо передбачено пунктом 12.8 спірного договору поставки товарів. Згідно доданих до матеріалів справи доказів вбачається, що позивачем 09.02.222 складено податкову накладну №3 на суму 1 338 699,91 грн щодо поставки відповідачу передбаченого видатковою накладною №5 від 09.02.2022 товару. Вказану податкову накладну було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за №903687312, що підтверджується Квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових наклданих (т. 1, а.с. 162, 163), що свідчить про реальність факту господарського операції. Щодо реєстрації податкової накладної, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.06.2021р. у справі №910/23097/17. Так Верховний Суд зазначив наступне: "Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків". Посилаючись на наявність між сторонами господарських правовідносин та підтвердження факту вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю « 220» дій з виконання відповідної господарської операції, зокрема, проведення часткової оплати за товар у сумі 601 610,00 грн, позивач надав до суду платіжні доручення: - №428 від 30.12.2022 про перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю « 220» грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за товар згідно договору №55 від 31.05.2019, рахунку №5 від 08.02.2022»; - №376 від 14.12.2022 про перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю « 220» грошових коштів у розмірі 401 610,00 грн з призначенням платежу «оплата за товар згідно договору №55 від 31.05.2019, рахунку №5 від 08.02.2022». Водночас, як свідчать установлені обставини справи та позиції сторін щодо спору у цій справі, відповідач не заперечув наявності обставин часткової оплати поставленого товару на виконання умов договору поставки товарів №55 від 08.02.2022. Колегія суддів зауважує, що відповідачем не було подано доказів неприйняття податкової накладної у податковому обліку. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема невірне зазначення у Специфікації №1 від 08.02.2022 адреси виробництва відповідача є недоліком в оформленні документу. Колегія суддів констатує, що товарно-транспортна накладна №5 від 09.02.2022 (т. 1, а.с. 43) містить вірне зазначення адреси виробництва відповідача, а саме: «Пункт розвантаження м. Олександрія, Кіровоградська обл., вул. Куколівське шосе,

1. Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності підпису головного бухгалтера відповідача у Довіреності не можуть свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставки товару за спірним договором). Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 737 089,91 грн. За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій. Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Пунктом 9.4 договору встановлено, що у випадку прострочення платежу покупцем понад строк, встановлений пунктом 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченої вартості партії товару за кожен день прострочення. У випадку несплати покупцем вартості товару протягом 20 днів з моменту обумовленого строку оплати покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі 10 % від вартості товару (п. 9.7 договору). Пунктом 6 специфікації передбачено; в разі несплати в строк указаний в пункті 4 даної специфікації. покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої партії товару. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 221 160,56 грн. пені за період з 24.02.2022 по 22.08.2022 та 133 869,99 грн. неустойки 10 % від вартості товару. Господарський суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог у розмірі 221 160,56 грн пені та 133 869,99 грн неустойки 10% від вртості товару, з огляду на те, що відповідачем контррозрахунку до суду надано не було, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не викладено, дану вимогу не заперечено. Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог, вважає їх правильними, обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами. Доводи апелянта щодо не призначення судом першої інстанції екпертизи у даній справі, а саме: «…Приймаючи до уваги те, що від вирішення питання про належність/неналежність підпису на Специфікації №1 від 08.02.2022р., видаткової накладної №5 від 09.02.2022 року, та довіреності на отримання №2 від 08.02.2022 року, ТТН №5 Шпітько О.Г., та печатка ТОВ « 220» залежить вирішення питання про те, чи отримував Відповідач будь-який товар за Договором, чи виникло у зв`язку із цим в нього обов`язок сплачувати його вартість. А тому приймання рішення Судом не можуть ґрунтуватись на припущеннях, та на недостовірних доказах, адже при вирішенні справи суд може прийняти неправомірне рішення, що вплине на права та обов`язки усіх сторін по справі, встановити факт відповідності може встановити виключно особа із спеціальними знаннями - експерт. Однак судом першої інстанції Ухвалою від 08.11.2023 року , нам було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи, вищевказаних документів, чим вважаємо порушив наше законне право, та відповідно Рішення прийняте в результаті однобокої оцінки судом всіх поданих Позивачем доказів. По-четверте: В порядку підготовчих судових засідань, ми як сторона Відповідача надавали ряд пояснень по справі заперечень та клопотань, безпосередньо про призначення експертизи наданих Позивачем документів, як аргумент та доказ про начебто існування заборгованості у ТОВ « 220» перед ТОВ «АЛЬФА ПОЛІМЕР». Нажаль нам ТОВ « 220», було відмовлено в клопотанні про призначення судової технічної експертизи документів, а саме відносно відповідності та дійсності відтисків печатки та факсиміле Специфікації №1 від 08.02.2022р., видаткової накладної №5 від 09.02.2022 року, та довіреності на отримання №2 від 08.02.2022 року, ТТН №5 від 09.02.2022р. Також, як ми вказували в відзиві на Позовну заяву, та наголошуємо й наразі, даний товар Постачальником ( Позивачем по справі) не був посталений ТОВ « 220», та будь яких підстав для стягнення заборгованості наразі відсутні. Тим паче, при огляді оригіналів вказаних документів в суді, ми зазначали, що печатка нашого товариства, факсиміле, та підпис директора Шпітько О.Г., не відповідають оригіналу. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 41 ГПК України визначено, що для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, при цьому учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз`яснені судовим експертом. При прийманні рішення Судом не можуть ґрунтуватись на припущеннях, та на недостовірних доказах, адже при вирішенні справи суд може прийняти неправомірне рішення, що вплине на права та обов`язки усіх сторін по справі, встановити факт відповідності може встановити виключно особа із спеціальними знаннями - експерт…» відхиляються колегією суддів враховуючи наступне: Частиною 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Із сукупності наведених норм вбачається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Під час розгляду справи в суді першої інстанції було втсановлено, що зазначені відповідачем документи (Специфікація №1 від 08.02.2022, видаткова накладна №5 від 09.02.2022, довіреність на отримання №2 від 08.02.2022, ТТН №5 від 09.02.2022) не підписувались директором Товариства з обмеженою відповідальністю « 220»; на вказаних документах було проставлене факсиміле директора Шпітько О.Г. відповідно до пункту 12.8 договору; відповідачем було вчинено дії щодо реєстрації податкового кредиту за спірною поставкою та її часткова оплата. Наведене спростовує дійсність потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування. Вищенаведене дозволяє колегії суддів дійти висновку про відхилення доводи апелянта щодо неправомірності відмови місцевого господарсьокого суду в призначнні експертизи. Крім того, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо неправомірної відмови суду першої інстанції у призначені колегіального розгляду даної справи, оскільки у відповідності до абзацу першого частини першої статті 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Що ж до колегіального розгляду справи в суді першої інстанції, то названим Кодексом передбачена лише можливість (абзац другий частини першої тієї ж статті), але не обов`язковість такого розгляду. Тому одноособовий розгляд суддею даної справи в суді першої інстанції не може вважатися процесуальним порушенням, тим більше таким, що тягло б за собою наслідки у вигляді скасування судового рішення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження. З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/3406/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "220" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 колегія зазначає наступне. Відповідно до тексту позовної заяви: «… Судові витрати на правиничу допомогу, які поніс позивач, складає 2 000,00 грн (складання вимоги про виконання боргових зобов`язань і позовної заяви). Р/ф №032 від 09.06.2023, платіжна інструкція №2627 від 14.06.2023». З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині надання разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. 26.12.2023 господарським судом Дніпропетровської області зареєстровано заяву про розподіл судових витрат, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 29 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи №904/3406/23. До заяви, згідно додактів, додано: «…

1. Копія договору №03/ю-23 від 25.07.2023 про наданя правової допомоги;

2. Копія Додаткової угоди №1 від 23.07.2021;

3. Копія Додаткової угоди №2 від 20.08.2023;

4. Копія Акту №1 приймання - передачі наданої правової допомоги від 20.10.2023;

5. Копія Акту №2 приймання - передачі наданої правової допомоги від 27.12.2023;

6. Копія рахунку №12 від 03.08.2023;

7. Копія платіжної інструкції №2659 від 03.08.2023;

8. Копія рахунку №15 від 20.10.2023;

9. Копія платіжної інструкції №2712 від 26.10.2023;

10. Копія рахунку №21 від 27.12.2023;

11. Копія платіжної інструкції №2761 від 27.12.2023; 12. поштовий чек, поштова накладна та опис вкладення про направлення заяви про розподіл судових витрат з доданими документами на адресу відповідача...». Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання доказів несення ним витрат на професійну правничу допомогу. 25.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" (далі - клієнт, позивач) та Адвокатом Хандога Василем Васильовичем (далі - адвокат) укладено договір №03/3-23 про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 1.1. договору встановлено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Згідно з пунктуом 2.1. договору адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги клієнту, обсяг якої, а також інші істотні обставини, зазначаються в додатках до цього договору. За надання передбаченої цим договором правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого зазначається в додатках до цього договору (п. 4.1. договору). Договір укладений на строк до 31.12.2023 та набирає чинності з моменту його підписання (п. 6.1. договору). 25.07.2023 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги № 3/ю-23 від 25.07.2023, згідно якої, зокрема, сторони узгодили, що вартість правової допомоги, передбаченої пунктом 2 цієї додаткової угоди, складає: - складення та подання до суду Заяви про збільшення позовних вимог у справі №904/3406/23 - 3 000,00 грн; - участь у призначеному Господарським судом м. дніпропетровська на 15.08.2023 судовому засіданні у цій справі - 2 000,00 грн; - участь у інших засіданнях Господарського суду м. Дніпропетровська по справі №904/3406/23 також складає 2 000,00 грн. 20.08.2023 сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги № 3/ю-23 від 25.07.2023, згідно якої, зокрема, сторони додатково узгодили, що вартість правової допомоги, передбаченої пунктом 2 цієї додаткової угоди, складає: - складення у разі необхідності від імені клієнта та подання до суду відповіді на відзив у справі №904/3406/23 - 2 000,00 грн; - складення у разі необхідності від імені клієнта та подання до суду клопотань та заперечень - 2 000,00 грн; - складення у разі необхідності від імені клієнта та подання до суду пояснень - 1 000,00 грн; - складення та направлення у разі необхідності в інтересах клієнта адвокатських запитів - 1 000,00 грн; - участь у засіданнях Господарського суду міста Дніпропетровька по справі №904/3406/23 також складає 2 000,00 грн за кожне засідання. 20.10.2023 сторонами підписано акт приймання - передачі наданої правової допомоги, відповідно якого загальна вартість наданої в період з 25.07.2023 по 11.10.2023 правової допомоги становить 16 500,00грн (з урахуванням перерахунку на поточний рахунок адвоката суми у розмірі 5000,00грн на підставі пункту 4 Додаткової угоди №1). 27.12.2023 сторонами підписано акт приймання - передачі наданої правової допомоги, відповідно якого загальна вартість наданої в період з 21.10.2023 по 27.12.2023 правової допомоги становить 8 000,00 грн. Адвокатом виставлено клієнту рахунок №12 від 03.08.2023 на суму 5 000 грн., рахунок №15 від 20.10.2023 на суму 16 500 грн., рахунок №21 від 27.12.2023 на суму 8 000 грн. Відповідно до платіжної інструкції №2659 від 03.08.2023 позивачем на рахунок адвоката перераховано 5 000 грн. Відповідно до платіжної інструкції №2712 від 26.10.2023 позивачем на рахунок адвоката перераховано 16 500 грн. Відповідно до платіжної інструкції №2761 від 27.12.2023 позивачем на рахунок адвоката перераховано 8 000 грн. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем доведено понесення витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 29 500,00 грн. Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2-4 ст. 126 ГПК передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З урахуванням доданого Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1/120623 від 06.10.2023 розподілу підлягає 25 000,00 грн, понесених заявником витрат з професійної правничої допомоги, а з урахуванням доданого Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1/050923 від 06.10.2023 розподілу підлягає 5 000,00 грн, понесених заявником витрат з професійної правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач свої заперечення проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції не надавав. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на доведення неспіврозмірності розміру заявлених витрат на оплату правничої допомоги адвоката, відповідно, обов`язок несення негативних наслідків в цьому випадку, цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції, а саме: «Позивач не погоджується із визначеною судом сумою стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з наступних підстав: Суд не заперечує факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29 500 гривень, що підтверджується документально. Той факт, що спір виник за одним договором поставки та за однією видатковою накладною не свідчить про те, що цей спір не був складним, оскільки відповідач проти позову заперечував і стверджував, що спірна поставка взагалі не була здійснена позивачем. Також відповідач заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, у зв`язку з чим представником позивача складались і надавались до суду відповідні письмові заперечення, письмові пояснення щодо застосування факсиміле та інші документи. Зазначаючи, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є сума у розмірі 12 000 гривень, суд не обґрунтував у Додатковому рішенні розмір цієї суми. Не зазначено в Додатковому рішенні і те, в чому ж саме полягає начебто неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, як це перебачено ч. 4 ст. 126 ГПК. Суд не заперечує проти факту, що всі перебачені умовами договору про надання правничої допомоги роботи були адвокатом виконані належним чином. Також не оспорюються значні витрати часу представника позивача на складення документів, зазначених у акті приймання-передачі наданої правової допомоги, а також значний обсяг послуг та виконаних робіт, значна кількість судових засідань під час розгляду справи. Рішенням суду від 27.12.2023 р. у справі № 904/3406/23 з відповідача стягнуто 737 089,91 грн основного боргу, 221 160,56 грн пені, 133 869,99 грн. неустойки 10 % від вартості товару, 16 411,81 грн. витрат по сплаті судового збору, тобто понад 1 000 0000 гривень. Отже ціна позову є значною…» колегією суддів приймаються частково, з огляду на наступне: Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дослідив надані позивачем відповідні докази, на підставі яких дійшов висновку, що заявлена сума витрат не відповідає критерію розумності понесених позивачем витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в місцевому госодарському суді, а тому вимога адвоката позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне: Як вбачається з акту приймання - передачі наданої правової допомоги від 20.10.2023 адвокатом Хандогою В.В., у тому числі, надано наступні послуги: - Складення від імені клієнта та подання до суду заяви про збільшення позовних вимог у справі №904/3406/23; - Складення від імені клієнта та подання до суду заяви у справі №904/3406/23 про залишення без розгляду позовних вимог в частині збитків від інфляції та річних у розмірі. Під час дослідження матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" про збільшення позовних вимог від 03.08.2023 у справі №904/3406/23 залишено без розгляду на підставі заяви позивача. Враховуючи вищевикладеене, колегія суддів констатує, що подання заяви про збільшення позовних вимог жодним чином не вплинуло на хід розгляду справи, не було пов`язана ані з предметом, ані з підставами поданого позову в первісній редакції, Відповідно, необхідність такого подання не доведено, а обов`язок несенення трат на отримання правової допомоги на відповідну дії лежить на позивачеві. З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо необгрунтованості заявленої представником позивача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн, що складається зі складення від імені клієнта та подання до суду заяви про збільшення позовних вимог у справі №904/3406/23 у розмірі 3 000,00 грн та складення від імені клієнта та подання до суду відповіді на відзив у справі №904/3406/23 у сумі 500,00 грн. Виходячи з критерію реальності понесених позивачем витрат на надання послуг професійного адвоката, розумності їхнього розміру, колегія суддів дійшла висновку, що розумним і таким, що відповідає критерію складності справи в даному випадку буде розмір витрат 26 000,00 грн. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах. Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Дніпропетрвоської області від 16.01.2024 у справі №904/3406/23 слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 24 617,72 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "220" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/3406/23 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/3406/23 - залишити без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 у справі №904/3406/23 - задовольнити частково. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 у справі №904/3406/23 - змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в наступній редакції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "220" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Покровська, буд 3-з, приміщення 9, код ЄДРПОУ 37916431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа полімер" (49038, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд 59-А, код ЄДРПОУ 39828179) витрати на правничу допомогу у сумі 26 000,00 грн. В іншій частині додаткове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 29.07.2024. Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус