Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/1403/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" січня 2022 р. Справа №914/1403/21 М.Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді МАТУЩАКА О.І. суддів: БОНК Т.Б. ЯКІМЕЦЬ Г.Г. Без виклику сторін. розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Галайко Христини Андріївни б/н від 18.08.2021 (вх. ЗАГС №01- 05/2954/21 від 31.08.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2021, повне рішення 29.07.2021 (суддя Мороз Н.В.) у справі № 914/1403/21 за позовом: Малого приватного підприємства Світлана, Волинська область, м. Нововолинськ до відповідача: Фізичної особи підприємця Галайко Христини Андріївни, Львівська область, с. Зимна Вода про стягнення 23 982, 16 грн ВСТАНОВИВ: Суть спору. До Господарського суду Львівської області звернулося МПП Світлана з позовом до ФОП Галайко Христини Андріївни про стягнення заборгованості в сумі 23 982, 16 грн, з яких: 22 000,00 грн - основний борг, 564, 16 грн - 3% річних та 1418,00 грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу в частині проведення оплати. За прострочення термінів оплати відповідачу було нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Рішенням суду від 27.07.2021 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ФОП Галайко Х.А. на користь МПП Світлана 22 000, 00 грн основного боргу, 563,25 грн - 3% річних, 1418,00 грн - інфляційних втрат, 2269,91 грн - судового збору та 3500,00 грн - витрат на правову допомогу. Врешті позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати заборгованості за надані послуги у розмірі 22 000, 00 грн. У зв`язку із зазначеним, правомірним є нарахування 3% річних у сумі 563,25 грн та інфляційних втрат, що становить 1 418,00 грн. При цьому, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення становить 1 725, 15 грн, однак враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у меншому розмірі та з огляду на межі позовних вимог, суд задовольнив позовні вимоги в заявленому розмірі. Щодо відмови у стягненні 0, 91 грн 3% річних, суд зазначив, що позивачем допущено помилку в арифметичному обрахунку таких нарахувань. Разом з цим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності з підстав того, що до правовідносин у цій справі, з урахуванням положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, підлягає застосуванню позовна давність терміном три роки. При цьому, суд зазначив, що початок перебігу позовної давності починається з 30.04.2020 (дата укладення договору-заявки). Враховуючи звернення до суду із позовною заявою 12.05.2021, трирічний термін позовної давності позивачем не пропущено. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, отриману позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд дійшов висновку, що такі є частково обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а тому підлягають частковому відшкодуванні за рахунок відповідача у розмірі 3 500 грн. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості. Покликається на безпідставне відхилення судом першої інстанції доводів відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності, яка у цій справі становить один рік. При цьому, не заперечує обґрунтованості позовних вимог по суті та факту несплати послуг по виконаному договору-заявці. Не погоджується із розміром стягнутих витрат на правничу допомогу та вважає такі неспівмірними зі складністю справи. В обґрунтування доводів зазначеного покликається на таке: - вказана справа є малозначною, а тому участь адвоката не є обов`язковою; - консультація клієнта з узгодженням правової позиції (2 год - 2000 грн) та обговорення проекту позовної заяви (0, 5 год - 500 грн) є однією і тією ж послугою, яка не потребує 2, 5 год консультування; - такі послуги, як вивчення документів по справі (2 год); підготовка проекту позовної заяви (2 год); формування, оформлення та направлення пакету документів (1 год), надаються в сукупності та не вимагають 5, 5 год часу роботи адвоката; - участь адвоката в судових засіданнях відбувалася в режимі відеоконфернці поза межами приміщення суду, а тому не потребувала прибуття до суду. Враховуючи зазначене, заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн є неспівмірною та значно завищеною відносно ціни позову. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Покликається на те, що з урахуванням умов укладеного між сторонами договору-заявки щодо відповідальності сторін та презумпції вини відповідача, правильним є висновок суду першої інстанції щодо застосування, передбаченої ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, трирічної позовної давності. Щодо заперечень апелянта про стягнення витрат на правничу допомогу в частині необов`язкової участі адвоката зазначає, що самопредставництво у даній справі було неможливим. Разом з тим, представником позивача зроблено заяву про понесення витрат на правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на підтвердження чого надано відповідні докази. Інших додаткових заяв чи клопотань, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було. Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на зазначене, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 справу №914/1403/21 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Фактичні обставини справи. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30.04.2020 між МПП «Світлана» (перевізник) та ФОП Галайко Христиною Андріївною (експедитор) укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ20-00232. Згідно договору - заявки МПП «Світлана» здійснило перевезення вантажу (20 піддонів МОМ курячий заморожений 1мм, вага нетто 21000 кг) за маршрутом Бжезіни (Brzeziny) 95-060 - м. Київ, автомобілем марки ДАФ державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , дата та час завантаження: 04.05.2020; адреса завантаження: Greta-Plus Anna Greta UI. Sienkiewicza 100, Brzeziny 95-060, Polska; адреса розмитнення: Волинська область, Луцький район, с. Струмівки, вул. Рівненська,4; адреса розвантаження: 03126 м. Київ, вул. Академіка Біленького, 34, холодокомбінат №

4. Належне виконання зобов`язання з перевезення вантажу за визначеним маршрутом підтверджується наявною в матеріалах справи (з нотаріально посвідченим перекладом) міжнародною товарно-транспортною накладною CMR PL 10214101WE, зі змісту якої вбачається, що вантаж отримано одержувачем ТОВ «Вортек плюс трейд», код ЄДРПОУ 42110950. Відповідно до акту наданих послуг від 06.05.2020 № 81, позивач надав відповідачу послуги згідно умов договору - заявки на загальну суму 22 000,00 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін. За надані послуги позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату від 06.05.2020 № 81 на суму 22 000,00 грн. Згідно з п. 2 договору, відповідач зобов`язався проводити оплату на підставі рахунку і акту виконаних робіт (по кожному перевезенню) протягом 21 банківського дня з моменту отримання оригіналів документів, що підтверджують доставку вантажу вантажоодержувачу (накладні, підписані та завірені печаткою вантажоодержувача, акт прийому-передачі, оригінал та ксерокопію товаро-транспортних накладних/CMR. Позивач направив на адресу відповідача пакет оригіналів документів, що підтверджують доставку вантажу вантажоодержувачу, а саме: накладні, підписані та завірені печаткою вантажоодержувача, акт прийому-передачі, акт надання послуг №81 від 06.05.2020 на суму 22 000,00 грн, оригінал та ксерокопію товаротранспортних накладних/ CMR, рахунок на оплату №81 від 06.05.2020 на суму 22 000,00 грн (копія фіскального чеку про відправку вказаних документів міститься в матеріалах справи). Однак, протягом визначеного договором-заявкою строку, відповідач вказані послуги не оплатив. З метою врегулювання спору в добровільному порядку, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 16.11.2020 № 16 про сплату заборгованості протягом п`яти банківських днів з моменту отримання зазначеної претензії. У відповідь на вказану претензію-вимогу відповідачем на адресу позивача надіслано гарантійний лист від 20.11.2020 № 20/11 (копія в матеріалах справи), в якому відповідач гарантував позивачу оплату за надані транспортні послуги в сумі 22 000,00 грн до 25.12.2020. Не зважаючи на це, відповідач, порушуючи взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснив оплату в сумі 22000,00 грн за надані послуги перевезення. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 000,00 грн. З огляду на це, враховуючи положення ст.. 625 ЦК України, позивачем нараховано 564,16 грн - 3% річних та 1418,00 грн інфляційних втрат. Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості. Оцінка суду. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак суд апеляційної інстанції досліджує оскаржуване рішення суду лише в частині наявності підстав щодо застосування позовної давності та обґрунтованості стягнення витрат на правничу допомогу. Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач надав відповідачу транспортні послуги з міжнародного перевезення вантажу по маршруту Бжезіни (Brzeziny) 95-060 - м. Київ згідно умов договору-заявки № КТ20-00232 від 30.04.2020 на загальну вартість 22 000, 00 грн. Однак вказані послуги відповідачем не оплачено. Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем позовної давності. Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги в цій частині, скаржник покликається на те, що згідно із ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в 1 рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). За визначенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Відповідно до ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього Кодексу). Відповідно до ч. 3 ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). Водночас колегія суддів зазначає, що 01.08.2006 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу» від 19.05.1956, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу. З урахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 3 ГПК України, положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі Конвенція) мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України. Згідно з п.1 ст.1 вказаної Конвенції, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Відповідно до ч.1 ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Поряд з цим, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України). Згідно приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Таким чином саме особа, яка порушила зобов`язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства. В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем, в порушення приписів ст.74 ГПК України, не доведено, що ним ужито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення (прострочення оплати заборгованості за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.04.2020 № КТ20-00232). Уклавши вказаний вище договір та отримавши від позивача послуги міжнародного перевезення вантажу, відповідачу було відомо про виникнення у нього обов`язку щодо оплати за надані позивачем послуги. Невжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання свого зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг за своєю суттю є ухиленням від виконання господарського зобов`язання. Разом з тим, в силу ст.ст. 6, 626 ЦК України, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні (погоджені) умов договору. При цьому відносини, що виникли між сторонами засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України. З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що невиконання зобов`язань за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.04.2020 № КТ20-00232 спричинено навмисними діями відповідача фактично спрямованими на ухилення від виконання зобов`язання з оплати послуг міжнародного перевезення, з огляду на що, до правовідносин сторін у даній справі підлягає застосуванню термін позовної давності в три роки. Водночас апеляційний господарський суд не погоджується із позицією суду першої інстанції щодо дати початку обрахунку перебігу позовної давності. Так, суд першої інстанції початком перебігу позовної давності зазначив дату укладання договору-заявки 30.04.2020. Як встановлено ч.1 ст. 32 Конвенції, відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. Таким чином, у даній справі початок перебігу позовної давності розпочався 30.07.2020. Оскільки позовну заяву було надіслано на адресу Господарського суду Львівської області 12.05.2021, то позивач звернувся до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів у межах позовної давності. Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості з підстав пропуску позивачем позовної давності. У зв`язку із зазначеним, враховуючи ст. 625 ЦК України, правомірним та арифметично вірним є нарахування 3% річних у розмірі 563, 25 грн та інфляційних втрат, що становлять 1 418, 00 грн. Щодо розміру витрат на правничу допомогу, яку місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача. Доводи апелянта в цій частині зводяться до того, що суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення відповідача щодо не співмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу у сумі 9 000 грн із складністю справи. Співставивши доводи скаржника із змістом рішення суду в частині розподілу судових витрат, проаналізувавши матеріали справи щодо обсягу наданої адвокатом правничої допомоги позивачу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість рішення суду щодо зменшення із 9 000 грн заявленого розміру витрат до 3 500, 00 грн та відшкодування вказаних витрат позивачу за рахунок відповідача. При цьому колегія суддів вважає правомірним висновок суду, що цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критеріям розумності та спів розмірності, а доводи і заперечення відповідача припущеннями на власний розсуд. Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Водночас відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції невірно визначено дату початку перебігу позовної давності, то вказане є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду. Судові витрати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом. Водночас позивачем подано заяву про стягнення із апелянта витрат на правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст.129 ГПК України). Як вбачається з матеріалів справи, відповідні докази були подані позивачем під час розгляду справи судом, тобто з дотриманням вимог процесуального закону щодо строку їх подання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Матеріалами справи підтверджується, що між адвокатом Жигалюк Юлією Сергіївною, яка діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №3332 та МПП «Світлана» в особі директора Марценюка Станіслава Володимировича, який діє на підставі статуту, укладено договір від 28.04.2021 про надання правничої допомоги. Згідно з п.1.1 договору сторони домовились, що предметом даного договору є надання адвокатом законними методами та способами правничої допомоги клієнту у справах щодо стягнення в судовому порядку заборгованості з ФОП Галайко Х.А. за договорами-заявками про надання транспортно-експедиційних послуг. Надання адвокатом Жигалюк Юлією Сергіївною правничої допомоги МПП «Світлана» у Західному апеляційному господарському суді при розгляді справи №914/1403/21 підтверджується ордером серії АА №1139120 від 14.09.2021. Відповідно до п.4.2 договору про надання правничої допомоги, гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатком до цього договору. В додатку № 2 до договору про надання правничої допомоги від 28.04.2021 зазначено, що на виконання вимог пунктів 4.1 та 4.2 договору сторони погодили орієнтовний обсяг (перелік наданих послуг/вартість правничої допомоги), що надається адвокатом клієнту у зв`язку з розглядом справи у Західному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою ФОП Галайко Х.А. на рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2021 у справі №914/1403/21. У п. 2, 3 додатку 2 до договору про надання правничої допомоги від 28.04.2021 передбачено, що оплата вищевказаної правничої допомоги, що надається за цим додатком та договором про надання правничої допомоги від 28.04.2021, здійснюється клієнтом до 11.11.2021. Підставою для оплати є рахунок, виставлений на підставі договору про надання правничої допомоги від 28.04.2021. Даний додаток є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги від 28.04.2021 і вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Позивачем долучено копію акту наданої правничої допомоги від 16.11.2021, а саме: витрати, пов`язані з розглядом справи: на професійну правничу допомогу (із розрахунку 1 000 грн за 1 годину роботи адвоката): - консультація клієнта (МПП «Світлана»), узгодження правової позиції (1 год) - 1000,00 грн; - вивчення документів, необхідних для складання відзиву МПП «Світлана» на апеляційну скаргу ФОП Галайко Х.А. та підготовка відзиву (1 год) - 1000,00 грн; - формування та направлення пакету документів (відзиву на апеляційну скаргу з додатками) на адресу суду та відповідача (1 година) - 1000,00 грн; - орієнтовна кількість судових засідань в Західному апеляційному господарському суді 1 засідання (1 година) - 1000,00 грн. Загальна сума витрат становить 4 000,00 грн. Доказів оплати наданих послуг позивачем не надано. Водночас за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу). Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не подано заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Проаналізувавши подані документи та обсяг наданої правничої допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на таке. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим (аналогічна правова позиція викладена додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Як вбачається з долученого акту наданої правничої допомоги одним із видів наданих послуг позивач зазначив участь в судовому засіданні. Однак, враховуючи малозначність справи та її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, судові засідання у справі №914/1403/21 в суді апеляційної інстанції не проводилися. Отже, вказані витрати у розмірі 1000 грн відшкодуванню не підлягають. Щодо витрат на правничу допомогу, які полягають у формуванні та направленні пакету документів (відзиву на апеляційну скаргу з додатками) на адресу суду та відповідача у розмірі 1000 грн, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру" видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. З огляду на зазначене, послуги з направлення відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду та відповідача, з огляду на зазначене та положення статті 123 ГПК України, не належать до витрат на професійну правничу допомогу, а тому такі не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/11884/19). Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг; реальністю та обсягом наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності. Керуючись ст. 129, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Галайко Христини Андріївни задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2021 у справі №914/1403/21 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

3. В задоволенні апеляційної скарги в іншій частині - відмовити.

4. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Галайко Христини Андріївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Малого приватного підприємства Світлана (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, 15 Мікрорайон, буд. 2, кв. 17, РНОКПП 2668707089) 2 000, 00 грн витрат на правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду. Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання постанови. Справу повернути до місцевого господарського суду. Головуючий-суддя О.І. МАТУЩАК Судді Т.Б. БОНК Г.Г. ЯКІМЕЦЬ