Постанова 4870 № 914/535/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" січня 2022 р. Справа №914/535/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді: Марка Р.І., Суддів: Кравчук Н.М., Матущака О.І., при секретарі судового засідання Залуцький Д.Т., розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України № 39/5-5583-21 від 17.08.2021 (вх. № 01-05/2938/21 від 31.08.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2021, повний текст рішення складено 11.08.2021 у справі № 914/535/21 (суддя О.Ю. Бортник) за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ, до відповідача Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів, про стягнення 2987073,83 грн, за участі представників сторін: від позивача: Єгоров В.С.; від відповідача: не з`явився; ВСТАНОВИВ: У березня 2021 року АТ НАК «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення 2987073,83 грн, з яких: 2360560, 72 грн пені, 310 190, 07 грн три проценти річних 268 385, 70 грн інфляційних втрат та 47937, 34 грн збитків за договором постачання природного газу № 1022/1819-ЕЕ від 25.10.2018. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1022/1819-ЕЕ від 25.10.2018 щодо своєчасності оплати поставленого йому природного газу, у зв`язку з чим на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. Окрім цього, через неналежне виконання відповідачем умов п. 2.1. договору, позивач на підставі п. 3.13, 5.7 договору та п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 (зі змінами) позивач нарахував також збитки, які, на його думку, підлягають стягненню з відповідача. Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.08.2021 у справі №914/535/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2124504,65 грн. пені, 310 190,07 грн. трьох процентів річних, 268385,7 грн. інфляційних та 44087,05 грн. судового збору з розстроченням виконання рішення суду на три місяці шляхом стягнення належної до сплати суми по 915722,49 грн. щомісячно. Рішення місцевого суду мотивоване ст. 509, 530, 599, 610, 611, 623, 625, 551 ЦК України, ст. 232 ГК України та положеннями Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЄКП № 2496 від 30.09.2015. Зокрема, ухвалюючи оскаржуване, суд першої інстанції виходив із наявності та доведеності факту порушення відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого природного газу, у зв`язку з чим визнав правомірним стягнення пені, а також визнав обґрунтованими суми нарахування 3% річних, та інфляційних. Однак, з врахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру пені, враховуючи інтереси сторін та їх майновий стан, на підставі ст. 551 ЦК України місцевий суд зменшив розмір стягуваної з відповідача суми пені на 10% та на підставі ст. 331 ГПК України розстрочив виконання рішення суду на три місяці шляхом сплати присудженої до стягнення суми по 915722, 49 грн. Не погоджуючись із прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 236056, 07 грн, збитків у сумі 47937, 34 грн та надання розстрочки виконання рішення, АТ «НАК «Нафтогаз України» оскаржило рішення суду в апеляційному порядку. Апеляційна скарга мотивована тим, що при зменшенні розміру пені суд мав би враховувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, апелянт вважає, що судом не враховано інтересів позивача під час розгляду справи. Апелянт вказує, що при зменшенні розміру пені, судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не досліджено чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, а не лише відповідача, і не досліджено причини неналежного виконання зобов`язання та невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Апелянт вважає, що нараховані до стягнення штрафні санкції у даній справі не є надмірно великими в порівнянні невиконаним відповідачем зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу. В апеляційній скарзі скаржник також не погоджується з рішенням суду в частині надання розстрочки виконання рішення. На думку апелянта, наведений відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення перелік обставин, а саме: тяжкий фінансово-економічний стан, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, значну заборгованість контрагентів та населення, укладення договорів реструктуризації, можливість загрози банкрутства не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Надані відповідачем докази скрутного фінансового становища, є тільки одним з елементів, які свідчать про незадовільний фінансовий стан підприємства і оскільки ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, понесені ним ризики не можуть покладатися на іншу сторону так як в цьому випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін. Також в апеляційній скарзі апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав стягнення з відповідача на користь позивача 47937, 34 грн збитків, зазначаючи при цьому, що у квітні 2019 відповідач вжив на 12, 813 тис куб.м природного газу більше, ніж було погоджено сторонами. На думку скаржника, оскільки відповідач не звертався до позивача з вимогою про перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу на відповідний місяць, і спожив природнього газу на 8, 54% відсотка більше, ніж було погоджено сторонами, то суд першої інстанції з врахуванням положень ст. 611, 623 ЦК України та положень Правил постачання природного газу, помилково не задоволив позовні вимоги в частині заявлених до стягнення збитків. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з рішенням Господарського суду Львівської області від 09.08.2021, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі вважає необгрунтованими та такими які не підлягають до задоволення. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Кравчук Н.М., Мирутенка О.Л. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та призначено розгляд даної апеляційної скарги на 06.10.2021. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Марка Р.І. судове засідання 06.10.2021 у справі № 914/3083/20 не відбулося. Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 797 від 11.10.2021 у зв`язку із звільненням через відставку з посади судді ОСОБА_1 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи між суддями. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021 дану справу розподілено до розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Марка Р.І., суддів Кравчук Н.М., Скрипчук О.С. Ухвалою суду від 12.10.2021 розгляд справи призначено на 04.11.2021. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Марка Р.І., розгляд даної справи 04.11.2021 р. не відбувся. Ухвалою суду від 09.11.2021 розгляд справи призначено на 09.12.2021. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Марка Р.І., судове засідання 09.12.2021 не відбулося. Ухвалою суду від 17.12.2021 розгляд даної справи призначено на 10.01.2022. Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 6 від 10.01.2022 через тимчасову непрацездатність судді-члена колегії Скрипчук О.С. призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи між суддями. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 дану справу розподілено до розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Марка Р.І., суддів Кравчук Н.М., Матущака О.І. У судовому засіданні 10.01.2022 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній і просив задоволити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній. Представник відповідача в судове засідання 10.01.2022 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений. Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне. 25.10.2018 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (в подальшому додатковою угодою № 5 від 25.03.2019 назву змінено АТ «НАК «Нафтогаз України», а. с. 65, т. 1) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» укладено договір № 1022/1819-ЕЕ постачання природного газу. Пунктом 2.1 договору (у який сторонами регулярно вносилися зміни) визначено строки та обсяги передачі споживачу природного газу, а саме З 01.10.2018 по 26.10.2018 обсягом 100, 00 тис куб. м. (а.с. 33, т.1) З 01.10.2018 по 31.10.2018 обсягом до 100, 000 тис куб. м. (відповідно до додаткової угоди (до основного договору № 1022/1819-ЕЕ) № 1 від 30.10.2018; а. с. 43, т. 1). З 01.11.2018 по 30.11.2018 обсягом 750, 000 тис куб. м. (відповідно до додаткової угоди (до основного договору № 1022/1819-ЕЕ) № 2 від 02.11.2018; а. с. 45, т. 1) З 01.10.2018 по 30.04.2019 обсягом 8057, 277 тис.куб.м. (відповідно до додаткової угоди (до основного договору № 1022/1819-ЕЕ) № 3 від 18.11.2018; а. с. 47, т. 1) З 01.10.2018 по 30.04.2019 об`ємом 1 805, 777 тис.куб.м. (відповідно до додаткової угоди (до основного договору № 1022/1819-ЕЕ) № 4 від 20.03.2019; а. с. 58, т. 1) Додатковою угодою № 6 від 24.04.2019 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1022/1819-ЕЕ визначено, що за квітень 2019 обсяг замовленого споживачем газу складає 150, 00 тис.куб.м.(а. с. 66, т. 1). Додатковою угодою № 7 від 24.04.2019 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1022/1819-ЕЕ визначено, що у травні 2019 обсяг замовленого споживачем газу складає 20,0 тис. куб.м. (а.с. 67, т. 1). Додатковою угодою № 8 від 23.05.2019 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1022/1819-ЕЕ визначено, що у червні-вересні 2019 обсяг замовленого споживачем газу складає 774, 000 тис. куб.м. (а.с. 69, т. 1). Додатковою угодою № 9 від 29.05.2019 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1022/1819-ЕЕ визначено, що постачальник передає споживачу у травні 2019 обсяг природного газу в кількості 27,825 тис. куб.м. (а. .с 72, т. 1) Додатковою угодою № 11 від 26.06.2019 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1022/1819-ЕЕ визначено, що кількість та фізико-хімічні показники природного газу замовлені споживачем на червень 2019 складає 135, 018 тис. куб.м. (а.с. 74, т. 1). Додатковою угодою № 13 від 30.11.2019 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1022/1819-ЕЕ визначено, що кількість та фізико-хімічні показники природного газу замовлені споживачем на липень 2019 складає 0, 000 тис. куб.м. (а.с. 76, т. 1). Додатковою угодою № 15 від 28.08.2019 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1022/1819-ЕЕ визначено, що кількість та фізико-хімічні показники природного газу замовлені споживачем на серпень 2019 складає 138, 099 тис. куб.м. (а.с. 78, т. 1). Додатковою угодою № 17 від 30.09.2019 до договору постачання природного газу від 25.10.2018 № 1022/1819-ЕЕ визначено, що кількість та фізико-хімічні показники природного газу замовлені споживачем на вересень 2019 складає 305, 000 тис. куб.м. (а.с. 80, т. 1). Ціна природного газу який є предметом договору № 1022/1819-ЕЕ від 25.10.2018 визначається п. 5.1 договору і складає за 1000 куб.м.м газу 9 488, 64 грн (з ПДВ). В подальшому ціна природного газу змінювалась відповідно до додаткової угоди (до основного договору № 1022/1819-ЕЕ) № 2 від 02.11.2018, а саме з 01.11.2018 за 1000 куб.м. газу ціна складає 7 482, 61 грн (з ПДВ). Також відповідно до додаткової угоди (до основного договору № 1022/1819-ЕЕ) № 3 від 18.11.2018 ціна договору визначається п. 4.2. договору і складає за 1000 куб.м. газу 7 482, 61 грн (з ПДВ) Згідно із п. 6.1. договору № 1022/1819-ЕЕ від 25.10.2018 (з 01.12.2018 додатковою угодою № 3 від 18.11.2018 п. 6.1. змінено на п. 5.1.) оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 8.2 (з 01.12.2018 додатковою угодою № 3 від 18.11.2018 п. 8.2. змінено на п. 7.2.) договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. (з 01.12.2018 додатковою угодою № 3 від 18.11.2018 п. 6.1. змінено на п. 5.1.) договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі природного газу ( а.с. 81-92), відповідно до яких на виконання умов договору № 1022/1819-ЕЕ від 25.10.2018, АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснювало поставку газу ЛМКП «Львівтеплоенерго», зокрема: Акт від 31.10.2018 про поставку 103, 277 тис.куб.м на суму 979 958, 27 грн, Акт від 30.11.2018 про поставку 596,047 тис.куб.м на суму 4 459 988, 44 грн, Акт від 31.12.2018 про поставку 462,379 тис.куб.м на суму 3 459 802, 66 грн, Акт від 31.01.2019 про поставку 177,194 тис.куб.м на суму 1 325 873, 95 грн, Акт від 28.02.2019 про поставку 156,880 тис.куб.м на суму 1 173 872, 17 грн, Акт від 31.03.2019 про поставку 155,210 тис.куб.м на суму 1 161 376, 21 грн, Акт від 30.04.2019 про поставку 162,813 тис.куб.м на суму 1 218 266, 51 грн, Акт від 31.05.2019 про поставку 28,006 тис.куб.м на суму 206 589, 84 грн, Акт від 30.06.2019 про поставку 136,150 тис.куб.м на суму 933 076, 24 грн, Акт від 31.08.2019 про поставку 139,01200 тис.куб.м на суму 802 499,71 грн, Акт від 30.09.2019 про поставку 308,19300 тис.куб.м на суму 1720 022,53 грн. Крім того, з наявних у справі виписок по особовому рахунку АТ НАК «Нафтогаз України» вбачається, що відповідач здійснював оплату за поставлений газ, однак з порушенням термінів його оплати. Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати поставленого йому природного газу. Окрім цього, судова колегія звертає увагу на те, що самим відповідачем не заперечується прострочення ним оплати поставленого природного газу. В силу приписів статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. З огляду на невиконання відповідачем грошового зобов`язання за поставлений природний газ вчасно, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлені до стягнення суми обчислено позивачем вірно, відповідно до норм ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 625 ЦК України та пунктів 6.1., 8.2. договору (пунктів 5.1., 7.2. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 18.11.2018). В апеляційній скарзі АТ «НАК «Нафтогаз України» не погоджується з тим, що суд першої інстанції зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 10%. З цього приводу судова колегія зазначає наступне, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічні правові висновки викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19). Судом першої інстанції встановлено, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ, втім цей розрахунок був здійснений із простроченням. При цьому, невиконання зобов`язань відповідачем було зумовлено, зокрема невідповідністю затверджених тарифів на його послуги фактичній собівартості цих послуг, наявністю невідшкодованої заборгованості з цієї різниці у тарифах, і тим, що у міжопалювальний період прибутки відповідача є значно нижчі, ніж протягом опалювального сезону. Окрім цього суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії, яка в подальшому споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє важливу соціальну роль. Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об`єктивних для нього причин, врахувавши скрутний матеріальний стан відповідача, прийнявши до уваги необхідність стимулювання неухильного виконання зобов`язань, беручи до уваги сплату основної заборгованості та період прострочення виконання зобов`язань за договором суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені. Разом з тим твердження позивача про неврахування, при зменшенні розміру пені його інтересів, не відповідає дійсності, оскільки позивач не надав суду доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах. Окрім того, суд першої інстанції задоволив клопотання відповідача частково, оскільки замість заявлених до зменшення 90% задоволив клопотання відповідача про зменшення пені лише на 10 %, що також свідчить про врахування інтересів обох сторін при зменшенні пені. В апеляційній скарзі скаржник не погоджується також з тим, що суд першої розстрочив виконання прийнятого ним рішення на 3 місяці. З цього приводу судова колегія зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (частини перша - третя статті 331 ГПК України). Щодо заявленого відповідачем у відзиві клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 1 рік, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що подані на його обґрунтування докази про скрутне фінансове становище підприємства (а. с. 8-13, т. 1), зокрема, звіти про фінансові результати за 2020 роки, довідки ЛМКП «Львівтеплоенерго» про видатки підприємства, наданої відповідачем інформації про заборгованість з різниці між фактичними витратами та втратами на теплову енергію, тощо, свідчать про наявність підстав для задоволення такого клопотання. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу також на те, що в силу особливостей своєї діяльності (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії) значна частина заборгованості відповідача перед позивачем утворилася внаслідок несплати за теплопостачання населенням та бюджетними установами. Основний дохід відповідач одержує протягом опалювального сезону, який зазвичай триває з жовтня по квітень. Оскаржуване рішення прийняте Господарським судом Львівської області 09.08.2021, тому, на думку суду апеляційної інстанції надання розстрочки мало би дозволити підприємству отримати необхідні кошти та виконати рішення суду. Беручи до уваги те, що вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення перебуває в межах повноважень господарського суду, місцевий суд, враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, ступінь його вини у виникненні спору, дійшов правомірних висновків про наявність підстав для розстрочення виконання рішення. Надання такої розстрочки мало би дозволити підприємству отримати дохід та спрямувати його на погашення заборгованості, що, в свою чергу, сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду. При цьому, місцевий суд врахував як можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, оскільки визначив межі виправданої затримки виконання рішення суду на 3 місяці, а не на 1 рік, як просив боржник. Також в апеляційній скарзі, АТ «НАК «Нафтогаз України» не погоджується з рішенням Господарського суду Львівської області від 09.08.2021 в частині відмови у стягненні збитків у сумі 47937, 34 грн. З цього приводу судова колегія зазначає наступне. За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 ЦК України). Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України). Згідно зі статтями 2, 12 Закону України "Про ринок природного газу" правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", Про природні монополії, Про нафту і газ, Про енергозбереження, Про угоди про розподіл продукції", Про захист економічної конкуренції", Про газ (метан) вугільних родовищ", Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України. Договір постачання повинен містити такі істотні умови як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання. За змістом розділу VІ Правил постачання природного газу, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою. У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу. За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду. Виходячи із змісту пункту 6 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання. В умовах договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Як було зазначено вище, сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному договорі в розмірі до 5 (п`яти) відсотків. Підпунктом 2 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за відповідною формулою. Відповідно до пункту 2 розділу VI цих Правил, у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу. Враховуючи положення пункту 2 розділу VI Правил, а також те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде більшим ніж визначений договором. При цьому, визначальним є те, що пункт 2 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного відшкодування використаного понад норму обсягу газу за звітний період. Судова колегія вважає, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пп. 2 п. 1 розділу VI Правил) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Враховуючи приписи частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Оцінивши надані позивачем докази відповідно до вимог статті 86 ГПК України судова колегія вважає, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за понаднормове використання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Таким чином, право на стягнення збитків із споживача (передбачене пп. 2 п. 1 розділу VI Правил) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України, а пункти 3.13, 5.7 договору та пункт 1 розділу VI Правил хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків. Подібні правові висновки з приводу застосування норм ЦК України, ГК України, ГПК України та розділу VI Правил постачання природного газу викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №904/6992/20 від 21.09.2021. З врахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за наднормове використання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від обов`язку доказування понесених збитків. Встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу, суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 47 937, 34 грн. За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.280 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено. Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 280, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2021 у справі № 914/535/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2022. Головуючий -суддя Марко Р.І. Суддя Кравчук Н.М. Суддя Матущак О.І.