Постанова 4874 № 924/826/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2022 року Справа № 924/826/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.10.2021 р. у справі № 924/826/21 (суддя Муха М.Є.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" про стягнення 8 403, 27 грн ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" про стягнення 8 403, 27 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу, поставленого йому на підставі договору постачання № 1360/18-БО-34 від 22.10.2018 р., у квітні 2019 р. на 16, 66 %, а у вересні 2019 р. на 36,05 % був менший від замовленого обсягу газу, тому відповідно до умов договору, вказані невідповідності свідчать про те, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки на суму 8 403, 27 грн. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.10.2021 р. у справі №924/826/21 в позові відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 1360/18-БО-34 від 01.10.2018 р., не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між наявністю факту споживання відповідачем природного газу у меншому об`ємі, ніж погоджений, і понесеними у зв`язку з цим збитками. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов п. 2.1 договору (фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу в розрахунковому періоді в об`ємі, меншому від замовленого), позивачем на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору і пункту 1 Розділу VI Правил розрахований розмір збитків, який складає 8 403, 27 грн (квітень 2019 р. - 7 343, 44 грн, вересень 2019 р. - 1 059,83 грн). Апелянт посилається на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19, від 08.06.2021 р. у справі № 662/397/15-ц, постановах Вищого господарського суду України від 21.07.2009 р. у справі № 16/15-09, від 14.10.2013 р. у справі № 41/64, від 05.09.2016 р. у справі № 916/247/16, від 23.07.2013 р. у справі № 910/26161, від 28.09.2010 р. у справі №13/25-09. Скаржником звертається увага суду на те, що наявність наведених якісно відмінних ознак передбачених Правилами постачання природного газу і договором збитків виключає застосування до спірних правовідносин ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, які визначають збитки як одну з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною і виражається в об`єктивному зменшенні будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Визначення правової природи і вирішення спору в цілому щодо стягнення передбачених Правилами постачання природного газу і договором збитків повинне відбуватися із застосуванням ст. ст. 546, 547, 548, 549 ЦК України та ст. ст. 199, 230, 231, 232 ГК України, які визначають відповідно штраф (як одну з форм неустойки) і штрафну санкцію як один з видів господарських санкцій у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 р. відкрито провадження у справі; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Дана ухвала суду направлена на адреси сторін 26.11.2021 р. та отримана учасниками справи - 12.12.2021 р. та 13.12.2021 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відповідач, правом передбаченим ст. 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України). Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.10.2021 р. у справі № 924/826/21 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено апеляційним господарським судом, 01.10.2018 р. між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Південно-Західні тепломережі" (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 1360/18-БО-34, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Шляхом підписання додаткових угод № 1 від 22.10.2018 р., № 2 від 27.10.2018 р., № 3 від 31.10.2018 р., № 4 від 23.11.2018 р., № 5 від 19.02.2019 р., № 6 від 14.03.2019 р., № 7 від 20.03.2019 р., № 8 від 29.03.2019 р., № 9 від 24.04.2019 р., № 10 від 16.05.2019 р., № 11 від 30.05.2019 р., № 12 від 27.06.2019 р., № 13 від 27.06.2019 р., № 14 від 22.07.2019 р., № 15 від 31.07.2019 р., № 16 від 27.08.2019 р., № 17 від 30.08.2019 р., № 18 від 12.09.2019 р., № 1/18 від 15.10.2019 р., сторонами було неодноразово внесено зміни до договору постачання природного газу № 1360/18-БО-34 від 01.10.2018 р. 23.11.2018 р. між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Південно-Західні тепломережі" (споживач) було укладено додаткову угоду № 4 до договору постачання природного газу № 1360/18-БО-34 від 01.10.2018 р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти розділи 1-12 договору у новій редакції. Відповідно до п. п. 2.1, 3.1, 3.8 договору постачання природного газу № 1360/18-БО-34 від 01.10.2018 р. постачальник передає споживачу з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р. (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 3270,871 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 р. - 170,871 тис. куб. метрів, листопад 2018 р. - 400 тис. куб. метрів, грудень 2018 р. - 550 тис. куб. метрів, січень 2019 р. - 750 тис. куб. метрів, лютий 2019 р. - 600 тис. куб. метрів, березень 2019 р. - 600 тис. куб. метрів, квітень 2019 р. - 200 тис. куб. метрів. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Пунктом 3.13 договору постачання природного газу № 1360/18-БО-34 від 01.10.2018 р. передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином: - якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1. договору); - якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц- ціна природного газу за цим договором; К- коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п. 3.13.2. договору). Умовами п. 5.1 договору постачання природного газу № 1360/18-БО-34 від 01.10.2018 р. визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Відповідно до п. 5.7 договору постачання природного газу № 1360/18-БО-34 від 01.10.2018 р. відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати Постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. Відповідно до п. 11.2 договору постачання природного газу № 1360/18-БО-34 від 01.10.2018 р. пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2 підп. 3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. 5 підп. 5 п. 6.2, підп. 8 п. 6.2, підп. 4 п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється не електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті постачальника. 14.03.2019 р. між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Південно-Західні тепломережі" (споживач) було укладено додаткову угоду № 6 до договору постачання природного газу № 1360/18-БО-34 від 01.10.2018 р., відповідно до умов якої сторони погодили, що, зокрема, пункти 3.13, 5.7 застосовуються сторонами з 01.03.2019 р. 20.03.2019 р. між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Південно-Західні тепломережі" (споживач) було укладено додаткову угоду № 7 до договору постачання природного газу № 1360/18-БО-34 від 01.10.2018 р., відповідно до умов якої сторони погодили викласти п. 2.1. Розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" у наступній редакції: "2.1. постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 року по 30.04.2019 р. (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 2649,252 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (розрахункові періоди): жовтень 2018 р. - 170,871 тис. куб. метрів, листопад 2018 р. - 358,164 тис. куб. метрів, грудень 2018 р. - 564,752 тис. куб. метрів, січень 2019 р. - 554,384 тис. куб. метрів, лютий 2019 р. - 416,081 тис. куб. метрів, березень 2019 р. - 385 тис. куб. метрів, квітень 2019 р. - 200 тис. куб. метрів. 16.05.2019 р. між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Південно-Західні тепломережі" (споживач) було укладено додаткову угоду № 10 до договору постачання природного газу № 1360/18-БО-34 від 01.10.2018 р., відповідно до умов якої сторони погодили доповнити п. 2.1. Розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" у наступній редакції: "постачальник передає споживачу у червні-вересні 2019 р. замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 80 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: червень 2019 р. - 20 тис. куб. м., липень 2019 р. - 20 тис. куб. метрів, серпень 2019 р. - 20 тис. куб. метрів, вересень 2019 р. - 20 тис. куб. метрів. 20.06.2019 р. АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" направило на адресу КП "Південно-Західні тепломережі" акт - претензію від 11.06.2019 р. № 26-1966-19 про відшкодування збитків за квітень 2019 р. у розмірі 87 267, 44 грн. 27.06.2019 р. КП "Південно-Західні тепломережі" на акт - претензію від 11.06.2019 р. № 26-1966-19 надало відповідь, в якій, посилаючись на ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України, зазначило, що визначений позивачем розмір збитків у сумі 87 267, 44 грн є необґрунтованим. АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснило перерахунок суми збитків, визначених актом - претензії від 11.06.2019 р. № 26-1966-19, в результаті чого, сума збитків за квітень 2019 р. склала 7 343, 44 грн. 22.11.2019 р. АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" направило на адресу КП "Південно-Західні тепломережі" акт - претензію від 15.11.2019 р. № 26/10-3485-19 про відшкодування збитків за вересень 2019 р. у розмірі 1 059,83 грн, який відповідач отримав 27.11.2019 р. З наданого позивачем розрахунку суми збитків, які підлягають відшкодуванню КП "Південно-Західні тепломережі", згідно акту - претензії від 01.10.2018 р. № 1360/18-БО-34 та п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРПЕКП від 30.09.2015 р. № 2496, разом за квітень, вересень 2019 р. сума збитків становить 8 403, 27 грн. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 8 403, 27 грн за різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного природного газу у квітні та вересні 2019 р. Тобто спір у справі стосується можливості стягнення суми збитків, що передбачені умовами договору та становлять різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом його використання. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 ЦК України). Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України). Згідно зі статтями 2, 12 Закону України "Про ринок природного газу" правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, Закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України. Договір постачання повинен містити такі істотні умови порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання. За змістом Розділу VІ Правил Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vn)хЦхК, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Уп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К- коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу. За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду. Під час розгляду справи № 924/826/21 колегією суддів встановлено, що на розгляді Верховного Суду перебувала справи № 904/6992/20 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" у подібних відносинах і прийнята за результатом її розгляду постанова від 21.09.2021 р. містить висновок, який є обов`язковим для врахування та застосування у цій справі, про таке: "Виходячи із змісту пункту 6 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання. В умовах Договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному Договорі в розмірі до 5,0 (п`яти) відсотків. Підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил № 2496 передбачено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Відповідно до пункту 2 розділу VI Правил № 2496 у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу. За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду. Враховуючи положення пункту 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496, а також те, що Договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, Позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем). При цьому, визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу. Суд вважає, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил № 2496) не звільняє постачальника (Позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. До того ж, Суд звертає увагу на те, що пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Враховуючи приписи частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Оцінивши надані Позивачем докази відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право постачальника вимагати на підставі Правил №2496 та Договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє Позивача від тягаря доказування понесених збитків та відмовив у задоволенні позову у зазначеній чистині лише у зв`язку із його недоведеністю. Суд погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції. Суд зазначає, що пункт 3.13 Договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил №2496 хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків. Суд звертає увагу на те, що право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (Позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Отже, істинність твердження Позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню Позивачем перед судом. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків". Як слідує із постанови Верховного Суду від 21.09.2021 р. у справі № 904/6992/20, судом викладено висновок щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил. Зокрема, Верховний Суд акцентував увагу, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України, а пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків. Даний правовий висновок також був підтриманий у постанові Верховного Суду від 26.10.2021 р у справі № 904/6985/20. У даній справі № 924/826/21, яка розглядається, суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків. Таким чином, встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу згідно договору постачання № 1360/18-БО-34 від 22.10.2018 р., апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19, від 08.06.2021 р. у справі № 662/397/15-ц, постановах Вищого господарського суду України від 21.07.2009 р. у справі № 16/15-09, від 14.10.2013 р. у справі № 41/64, від 05.09.2016 р. у справі № 916/247/16, від 23.07.2013 р. у справі № 910/26161, від 28.09.2010 р. у справі №13/25-09, колегія суддів вважає. в даному випадку, безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для задоволення вказаного позову. При вирішенні даної справи, судами прийнято до уваги, як більш подібні до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 25.03.2021 р. у справі № 910/4608/20, від 25.08.2021 р. у справі № 911/3215/20, від 21.09.2021 р. у справі № 904/6992/20. Колегія суддів звертає увагу, що оскільки рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято на підставі висновків, які узгоджуються із висновком Верховного Суду, позивачем не доведено усіх елементів, які необхідні для можливості стягнення збитків, відсутні підстави вважати, що під час апеляційного розгляду було неправильно застосовано норми Закону України "Про ринок природного газу", ГК України, ЦК України, Правил № 2496 на які посилається апелянт в апеляційній скарзі. Апеляційний господарський суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України"). З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин у справі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.10.2021 р. у справі №924/826/21 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення. Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.10.2021 р. у справі №924/826/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області. Головуючий суддя Олексюк Г.Є. Суддя Петухов М.Г. Суддя Мельник О.В.