Постанова 4870 № 914/1775/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" грудня 2021 р. Справа №914/1775/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ №39/5-6148-21 від 15.09.2021 (вх.ЗАГС 01-05/3224/21 від 21.09.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2021 (повний текст складено 26.08.2021, суддя Горецька З.В., м.Львів) у справі №914/1775/21 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ до відповідача Обєднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал на Головацького, м.Львів про стягнення трьох відсотків річних, штрафних санкцій та збитків за неналежне виконання зобов`язання в розмірі 5 536,70 грн. Короткий зміст позовних вимог На розгляд Господарського суду Львівської області 22.06.2021 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал на Головацького про стягнення трьох відсотків річних, штрафних санкцій та збитків за неналежне виконання зобов`язання в розмірі 5 536,70 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №6119/1718-БО-21 від 19.09.2017 в частині оплати товару у встановлений договором строк. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий газ та не виконав зобов`язання за договором постачання природного газу від 15.09.2017 № 6092/1718-БО-29. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.08.2021 у справі №914/1775/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал на Головацького, м.Львів на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ 170,62 грн пені, 14,62 грн 3% річних та 78,58 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач зазнав збитків, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення. Представник позивача не обґрунтував, якого саме виду збитків зазнав його довіритель (реальних чи упущеної вигоди). Зазначене є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів АТ НАК Нафтогаз України, м.Київ подано апеляційну скаргу №39/5-6148-21 від 15.09.2021 (вх.ЗАГС 01-05/3224/21 від 21.09.2021, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2021 у даній справі частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 351,46грн збитків та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в цій частині рішення суду прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що надані докази у сукупності підтверджують наявність відповідних збитків, які полягають у тому, що у березні 2019, квітні 2019 та вересні 2019 років відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору спожито природного газу більше, а у травні 2019 та червні 2019 року менше, ніж погоджено позивачем та відповідачем у договорі. У зв`язку із чим, відповідно до положень п.п.1 п.1 розділу VI Правил постачання природного газу (постанова НКРЕКП від 30.09.2015 №2496) у відповідача наявний обов`язок відшкодувати позивачу завдані збитки. Скаржник вважає, що в діях відповідача, в контексті спірних правовідносин сторін наявний саме склад цивільного правопорушення, що згідно з приписами ст.ст.22,611 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України є підставами для відшкодування саме збитків внаслідок наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками та вини відповідача у заподіянні збитків. На думку скаржника, протиправна поведінка відповідача виявилась у тому, що за наявності укладеного між сторонами договору та погодженого обсягу природного газу, відповідач не вчиняв жодних дій щодо коригування замовлених обсягів природного газу, як це передбачено п.2.4 договору, щодо відповідного зменшення або збільшення обсягу до визначеного рівня споживання за відповідний місяць, не здійснивши відповідного повідомлення також згідно умов п.2.1 розділу VI Правил постачання природного газу. Скаржник вважає, що наявність збитків полягають у тому, що у березні, квітні, червні 2019 року відповідачем а підставі укладеного договору спожито природного газу більше, а у травні та червні 2019 менше, ніж погоджено позивачем та відповідачем у договорі, у зв`язку із чим відповідно до положень п.п.1 п.1 розділу VI Правил постачання природного газу у відповідача наявний обов`язок відшкодувати позивачу завдані збитки. Відповідач не вчиняв жодних дій щодо коригування замовлених обсягів природного газу та контролю обсягів використання природного газу. Скаржник стверджує, що в діях відповідача наявний саме склад цивільного правопорушення, що згідно з приписами ст.ст.22. 611 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України, п.п.1 п.1 розділу VI Правил постачання природного газу є підставами для відшкодування саме збитків, які полягають у тому, що у березні, квітні, вересні 2019 року відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору спожито газу більше, а у травні та червні 2019 року менше, ніж погоджено сторонами у договорі, і розмір таких збитків документально обгурнтований і підтверджений позивачем належними засобами доказування згідно з приписами ст.ст.76-79 ГК України в сумі 5 351,46грн, право на отримання збитків наявне у позивача в силу умов договору та приписів закону. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив. Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу позивача через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» у справі № 914/1774/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Галушко Н.А., суддів: Желіка М.Б., Орищин Г.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства НАК Нафтогаз України залишено без руху для усунення встановленого недоліку, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору в розмірі 3 405,00 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2021 у справі №914/1775/21, апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Між АТ НАК Нафтогаз України та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Квартал на Головацького 08.10.2018 укладено договір №6513/18-КП-21 постачання природного газу. Відповідно до п.2.1 договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018 № 4 та з урахуванням додаткових угод), позивач передав відповідачу в період з 01.10.2018 по 30.09.2019 замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 19,759 тис. куб. м., в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об`єму) наведено в п. 2.1 договору. На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 156 650,72 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Як вбачається із матеріалів справи, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору (з 01.12.2018 - пункту 5.1 договору в редакції додаткової угоди від 03.12.2018 № 4). З огляду на викладене, позивачем нараховано відповідачу 170,62 грн пені та 14,62 3% річних. Відповідно до повідомлення вих. № 26-1817/1.17-19 від 21.02.2019, постачальник поінформував відповідача про те, що з 01.03.2019 у правовідносинах між позивачем та відповідачем за договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 договору, та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1,3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 договору. Пунктами договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, зокрема, наступне. Пунктом 3.13 договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018 № 4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018 № 4). При цьому, розмір збитків визначається таким чином: 3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; 3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений позивачем відповідачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за ци договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5. Пунктом 5.7 договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018 № 4) передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: - позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору; - позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; - відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. Відповідно до підп.8) п.6.2 договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018 № 4), відповідач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 договору. Відповідно до підп.4) п.6.3 договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2018 № 4), позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1 договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених. Відповідно з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» постачальнику) здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. Як зазначив позивач, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,897 тис.куб.м ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору. 15.05.2019 позивачем на адресу відповідача відправлено Акт-претензію за вих. №26-688-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 3 355,95 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (2,500 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором (3,397 тис.куб.м). Як зазначив позивач, відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,418 тис.куб.м, у травні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,214 тис.куб.м, в червні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,030 тис.куб.м, у вересні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,141 тис.куб.м ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору. Позивачем на адресу відповідача відправлялись Акти-претензії: від 12.06.2019 за вих.№ 26-2115-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 563,87 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу (1,000 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором (1,418 тис.куб.м); від 21.11.2019 за вих.№ 26-3926-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил розмірі 45,73 грн за різницю між замовленим в травні 2019 обсягом природного газу (0,500 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в травні 2019 природного газу за договором (0,286 тис.куб.м); від 21.11.2019 за вих. №26-3925-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 5,75 грн за різницю між замовленим в червні 2019 обсягом природного газу (0,200 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в червні 2019 природного газу за договором (0,170 тис.куб.м); від 21.11.2019 за вих.№ 26-3924-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збиткина підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 380,16 грн за різницю між замовленим в вересні 2019 обсягом природного газу (0,200 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем в вересні 2019 природного газу за договором (0,341 тис.куб.м). За твердженням позивача, станом на момент звернення з позовом до суду, збитки позивача в розмірі 5 351,46 грн в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані. Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 5 536,70 грн, з яких 170,62 грн пеня, 14,62 грн 3% річних та 5 351,46 грн збитки. В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що заборгованість за спожитий відповідачем природній газ відсутня. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Обґрунтування апеляційної скарги стосується можливості стягнення суми збитків, що передбачені умовами договору та становлять різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом його використання. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України). Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, між АТ «НАК «Нафтогаз України» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Квартал на Головацького 08.10.2018 укладено договір № 6513/18-КП-21 постачання природного газу. На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 156 650,72 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, здійснивши перерахунок інфляційних втрат судова колегія прийшла до висновку, що стягненню підлягають 170,62 грн пені та 14,62 грн 3% річних, позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та не оскаржуються позивачем в апеляційній скарзі. Щодо нарахування збитків в розмірі 5 351,46 грн судова колегія зазначає таке. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що надані позивачем докази у сукупності підтверджують наявність відповідних збитків, які полягають у тому, що у березні 2019, квітні 2019 та вересні 2019 років відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору спожито природного газу більше, а у травні 2019 та червні 2019 року менше, ніж погоджено позивачем та відповідачем у договорі. У зв`язку із чим, відповідно до положень п.п.1 п.1 розділу VI Правил постачання природного газу (постанова НКРЕКП від 30.09.2015 №2496) у відповідача наявний обов`язок відшкодувати позивачу завдані збитки. Скаржник також вважає, що в діях відповідача, в контексті спірних правовідносин стрін наявний саме склад цивільного правопорушення, що згідно з приписами ст.ст.22,611 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України є підставами для відшкодування саме збитків внаслідок наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками та вини відповідача у заподіянні збитків. Судова колегія вважає помилковими такі твердження скаржника з огляду на таке. За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 ЦК України). Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України). Згідно зі статтями 2, 12 Закону України "Про ринок природного газу" правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", «Про природні монополії», «Про нафту і газ», «Про енергозбереження», «Про угоди про розподіл продукції", Про захист економічної конкуренції", Про газ (метан) вугільних родовищ", Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України. Договір постачання повинен містити такі істотні умови як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання. За змістом Розділу VІ Правил відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу га зу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою. У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу. За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду. Виходячи із змісту пункту 6 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання. В умовах договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному Договорі в розмірі до 5,0 (п`яти) відсотків. Підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Відповідно до пункту 2 розділу VI Правил №2496 у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу. Враховуючи положення пункту 1 розділу VI Правил №2496, а також те, що Договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем). При цьому, визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу. Судова колегія вважає, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. До того ж, суд звертає увагу на те, що пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Враховуючи приписи частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Оцінивши надані позивачем докази відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України судова колегія вважає, що право постачальника вимагати на підставі Правил №2496 та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків, в зв`язку із чим суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову у зв`язку із його недоведеністю. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд з`ясовує правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Отже, істинність твердження скаржника щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №904/6992/20 від 21.09.2021). Отже, право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України, а пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків. З врахуванням наведеного суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання або наднормове використання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків. Встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу, суд обгрунтовано дійшов висновку щодо необхідності відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не доведено усіх елементів, які необхідні для можливості стягнення збитків, відсутні підстави вважати, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції було неправильно застосовано статті 9, 11, 611,, 627 ЦК України та Закону України "Про ринок природного газу". У зв`язку із викладеним, колегія суддів не убачає підстав для скасування рішення суду. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження реальності вчинення АТ "НАК "Нафтогаз України" витрат та недоведення зменшення майна АТ "НАК "Нафтогаз України" у результаті врегулювання небалансу. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення 5 351,46 грн збитків слід відмовити. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. З огляду на викладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає. Судові витрати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача. Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 273 275, 276, 282, 284 ГПК України,- Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ №39/5-6148-21 від 15.09.2021 (вх.ЗАГС 01-05/3224/21 від 21.09.2021) залишити без задоволення . 2.Рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2021 у справі №914/1775/21 залишити без змін. 3.Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.12.2021. Головуючий суддя Галушко Н.А. Суддя Желік М.Б. Суддя Орищин Г.В.