Постанова 4873 № 911/77/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" жовтня 2021 р. Справа№ 911/77/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Кравчука Г.А. Козир Т.П. за участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 21.10.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2021 (повний текст рішення складено 30.08.2021) у справі №911/77/21 (Ярема В.А.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради про стягнення 7.275.593,99 гривень, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради про стягнення 7.275.593,99 грн, з яких: 6.239.585,55 грн основного боргу, 476.269,82 грн пені, 298.261,07 грн 3% річних, 253.938,82 грн інфляційних втрат та 7.538,73 грн збитків. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №2538/18-БО-17 від 03.10.2018 щодо оплати природного газу, поставленого у листопаді 2018 р. - квітні 2019 р. Посилаючись на обставини споживання відповідачем у квітні 2019 року газу в обсягах більших ніж погоджено в пункті 2.1 договору, позивач просить стягнути з відповідача збитки, розраховані у відповідності до пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 розділу VІ Правил постачання природного газу. Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2021 у справі №911/77/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6.239.585,55 грн основного боргу, 476.269,82 грн пені, 298.261,07 грн 3% річних, 253.938,82 грн інфляційних втрат, 109.020,83 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване встановленням обставин щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №2538/18-БО-17 від 03.10.2018 щодо оплати природного газу, поставленого у листопаді 2018 р. - квітні 2019 р. Суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені, з урахуванням встановленого судом факту прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем. Також суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем умов договору та споживання у розрахункову періоді природного газу в обсягах, що більше ніж на 5% відрізняються від підтвердженого обсягу газу на відповідний період, що відповідно свідчить про наявність протиправної поведінки відповідача. Поряд з тим, відмовляючи у задоволенні збитків, суд виходив з того, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди) та наявності причинно-наслідкового зв`язку між цими збитками та споживанням відповідачем у квітні 2019 року газу в обсягах більших ніж погоджено в пункті 2.1 договору. Не погодившись із вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2021 у справі №911/77/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків на суму 7.538,73 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині відмови в позові. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 9, 11, 611, 623, 625, 627 Цивільного кодексу України та Закону України "Про ринок природного газу". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2021 у справі №911/77/21; призначено до розгляду апеляційну скаргу. В судове засідання апеляційної інстанції 21.10.2021 представник відповідача не з`явився. Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду. Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача. В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.10.2021 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2021 у справі №911/77/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків на суму 7.538,73 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині відмови в позові. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного. 03.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", найменування якого надалі змінено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальником, та КП "Києво-Святошинська тепломережа" КОР як споживачем укладено договір постачання природного газу №2538/18-БО-17 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Згідно пп. 1.2, 6.1 та 12.1. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. 19.10.2018, 27.10.2018, 06.11.2018 між сторонами укладено додаткові угоди №1, №2, №3 відповідно, якими сторони погодили змінити, зокрема, строк дії договору, який згідно додаткової угоди №3 визначено в частині реалізації газу з 01.10.2018 по 30.11.2018 (включно). 26.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №4, якою сторони погодили викласти розділи 1-12 договору у новій редакції, зокрема у пунктах 1.1., 2.1., 5.1. та 11.1. зазначено відповідно, що: - постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору; - постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 1040,523 тис. куб. метрів; - оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу; - договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Копії вказаних вище договору та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи. В обґрунтування позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що договірні зобов`язання виконало належним чином та протягом листопада 2018 року - квітня 2019 року передало відповідачу за умовами договору природний газ загальною вартістю 6.239.585,55 грн, що підтверджується підписаними сторонами без заперечень актами приймання-передачі природного газу: - б/н від 30.11.2018 на суму 972 073,61 грн, - б/н від 31.12.2018 на суму 1 416 488,39 грн, - б/н від 31.01.2019 на суму 1 587 129,35 грн, - б/н від 28.02.2019 на суму 1 093 636,13 грн, - б/н від 31.03.2019 на суму 929 490,06 грн, - б/н від 30.04.2019 на суму 240 768,01 грн, (далі - акти/акти приймання-передачі газу), копії яких містяться в матеріалах справи. Позивач зауважив, що відповідач свої обов`язки за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого газу не виконав, кошти за отриманий газ не сплатив, а тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 6 239 585,55 грн. На підтвердження вказаних обставин суду надано відомість по операціям та сальдо з 01.10.2018 по 31.08.2020 за підписом заступника головного бухгалтера АТ "НАК "Нафтогаз України". Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Колегія суддів вважає, що підписання відповідачем, як покупцем, актів приймання-передачі природного газу за місяці поставки - листопад-грудень 2018 року, січень-квітень 2019 року без будь-яких заперечень щодо вартості та обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу, що породжує для останнього обов`язок по оплаті вартості газу у повному обсязі, у погоджені договором строки: відповідно до 25-го числа кожного з наступних місяців за відповідними місяцями поставки. Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Однак доказів сплати відповідачем решти вартості прийнятого газу у сумі 6.239.585,55 грн суду не надано. Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6.239.585,55 грн основного боргу за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Сторони у договорі погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2 договору). Водночас пунктом 7.2. договору у редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018 передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 5.1., 5.6. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті вартості природного газу не виконав належним чином, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення пені у розмірі 476.269,82 грн, нарахованої за загальний період з 27.12.2018 по 30.09.2020, 3 % річних у розмірі 298.261,07 грн, нарахованих за загальний період з 27.12.2018 по 30.09.2020 та інфляційних втрат у розмірі 253.938,82 грн, нарахованих за загальний період з 01.01.2019 по 30.09.2020, колегія суддів вважає, що він є арифметично вірним, відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 476.269,82 грн пені, 253.938,82 грн інфляційних втрат та 298.261,07 грн 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Стосовно позовної вимоги про стягнення збитків у розмірі 7.538,73 грн, нарахованих позивачем у відповідності до пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 розділу VІ Правил постачання природного газу, посилаючись на обставини споживання відповідачем у квітні 2019 року газу в обсягах більших ніж погоджено в пункті 2.1 договору, колегією суддів встановлено наступне. Приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Зазначені вище норми кореспондують з частиною першою статті 22 ЦК України, згідно з якою збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки та причинний зв`язок між ними, а також вина. Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Поряд з цим саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди за наявності усіх чотирьох елементів складу правопорушення. Збитки ж, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та відшкодуванню не підлягають. Згідно пункту 5 розділу І, пунктів 1-3 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору. Розрахунковий період - газова доба та/або газовий місяць, визначені Кодексом газотранспортної системи на ринку природного газу, щодо якої (якого) між споживачем та його постачальником визначаються певні обсяги відбору/споживання природного газу та здійснюються відповідні розрахунки. Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках, зокрема якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф- Vп) x Ц х K, де Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу. За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог, зокрема форма акта-претензії є довільною. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду. Так, згідно пунктів 3.13, 3.13.2, 5.7. договору, в редакції додаткової угоди №3 від 04.12.2018, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином, зокрема: якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати заявлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф- Vп) x Ц х K, де Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений у п. 2.1. цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; K - коефіцієнт, який дорівнює 0,5. Відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: - постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору; - постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; - споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України. Водночас згідно пп. 2.2., 2.4., підп. 4, 8 п. 6.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018, сторони погоди відповідно, що: - споживач самостійно визначає обсяги, визначені у п. 2.1.цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення; - перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов`язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на корегування замовлених обсягів за цим договором; - споживач зобов`язаний: самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і не допускати відхилення фактичних обсягів використання газу більше ніж на 5% від замовлених без їх коригування шляхом підписання додаткової угоди; відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. цього договору. Згідно п. 2.1. договору у редакції додаткової угоди №7 від 23.04.2019 сторонами погоджено до поставки, зокрема, у квітні 2019 року - 30,162 тис. куб. м природного газу. Тоді як зі змісту наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі природного газу, відповідачем у квітні 2019 року прийнято 32,177 тис. куб. м природного газу, тобто за відповідний розрахунковий період відповідачем використано природний газ у обсягах, що є більшими від підтвердженого обсягу природного газу, а вказане відхилення складає 2,015 тис. куб.м, тобто на 6,68% від підтвердженого обсягу. При цьому, суду не надано належних та допустимих доказів повідомлення відповідачем позивача у встановленому договором порядку про необхідність коригування та перегляду замовлених на відповідний місяць обсягів газу. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем умов договору та споживання у розрахункову періоді природного газу в обсягах, що більше ніж на 5% відрізняються від підтвердженого обсягу газу на відповідний період, що відповідно свідчить про наявність протиправної поведінки відповідача. Отже, враховуючи, зокрема положення підпункту 2 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу та те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу (в розмірі до 5 відсотків без проведення коригування), позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу є більшими від підтвердженого обсягу природного газу. При цьому визначальним є те, що підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає таку можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення цієї суми. Вказане право на стягнення збитків з споживача (передбачене підпунктом 2 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України. Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №911/3215/20, від 25.03.2021 у справі №910/4608/20. Колегією суддів встановлено, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором; позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між наявністю факту більшого обсягу споживання відповідачем природного газу в квітні 2019 року, ніж погоджений, і понесеними у зв`язку з цим збитками; у матеріалах справи відсутні достовірні докази, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника). Отже, встановивши відсутність достовірних доказів, які б свідчили про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у цій справі про стягнення збитків не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат. Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2021 у справі №911/77/21 залишити без змін. Матеріали справи №911/77/21 повернути Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано 28.10.2021. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Г.А. Кравчук Т.П. Козир