Постанова 4824 № 760/19383/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2022 року м. Київ Справа № 760/19383/20 Провадження: № 22-ц/824/871/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Андрієнко А.М., Борисової О.В., секретар Івасенко І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Калініченко О.Б., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про припинення права на частку у спільному майні з виплатою грошової компенсації, визнання права власності, в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, обґрунтувавши його тим, що вона і відповідач ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Зазначила, що відповідач не проживає в спірній квартирі, маючи інше житло, не цікавиться квартирою, не несе витрат по її утриманню. Згідно з даними технічного паспорту - це однокімнатна квартира загальною площею 30,6 кв. м і складається з: житлової кімнати площею 17,2 кв. м, кухні площею 6,0 кв. м, санвузла площею 2,8 кв. м, коридору площею 4,6 кв. м. Частка позивача у квартирі становить 5/6, частка відповідача у квартирі становить 1/6 частину квартири. Вказала, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, оскільки річ, а саме квартира є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки співвласники є сторонніми один до одного особами, що унеможливлює їхнє спільне мешкання у спірній однокімнатній квартирі. Стверджувала, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, виходячи з того, що відповідач постійно мешкає разом зі своєю матір`ю та є співвласником з нею в рівних долях квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 62,0 кв. м, де відповідач має окрему кімнату. Згідно звіту про оцінку майна № 20-476 від 12.03.2020 року, складеного ТОВ «Агентство Експертної оцінки України», ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 459 450,00 грн., відповідно ринкова вартість 1/6 частки відповідача у квартирі складає 76575,00 грн. Крім того, 02.03.2021 року та 18.05.2021 року позивачка подала заяви про зміну позовних вимог в частині розміру грошової компенсації ринкової вартості 1/6 частки відповідача у квартирі, який збільшила до 106 666,67 грн, а в подальшому до - 108 000 грн, посилаючись на нову оцінку квартири, яка згідно зі звітом з незалежної оцінки майна № 03/2021 від 12.01.2021 року складала 648 000,00 грн. Стверджувала, що в даних правовідносинах дотримані усі обов`язкові умови для припинення права власності на частку у спірній квартирі, передбачені ст. 365 ЦК України. Просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку у квартирі АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/6 частку у вказаній квартирі. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку у квартирі АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частку у квартирі АДРЕСА_1 . Виплачено з депозитного рахунку Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_2 108 000,00 грн вартості 1/6 частки у квартирі АДРЕСА_1 , внесені 18.05.2021 року ОСОБА_3 по квитанції № ПН4404366. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , 16 вересня 2021 року подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не дослідив важливі докази, які є належними та спростовують отримання позивачем свідоцтв про право на спадщину та підтверджують, що спірна квартира є спадщиною та належить відповідачу. Також зазначила, що судом не було з`ясовано фактичні обставини справи, не було враховано доводи та заперечення представника відповідача. Вказала, що, на її думку, документи, які підтверджують право власності позивача на частки квартири, є підробленими. Наголосила, що спірну квартиру позивач здає в оренду, відповідача та його представника до квартири не допускає та жодних коштів від здачі квартири в оренду відповідачу не надавала. Також стверджувала, що оскільки відповідач є недієздатною особою, він не може бути позбавлений права власності. Окрім того, скаржник наголосила на тому, що у звіті про оцінку майна зменшена оціночна вартість квартири. Ухвалами Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Трегубенко С.В. в інтересах ОСОБА_3 зазначила, що право власності позивача на 5/6 частки квартири підтверджується належними доказами, а саме договорами дарування, посвідченими приватним нотаріусом та зареєстрованими в Державними реєстрі речових прав на нерухоме майно, частка відповідача підтверджується рішенням суду. Тобто, державна реєстрація часток позивача та відповідача у квартирі АДРЕСА_1 відбулась з дотримання встановленої процедури, з перевіркою документів позивача, на підставі яких відбулась державна реєстрація права власності на її частки у спірній квартирі. Посилалась на постанови Верховного Суду України, зокрема, на постанову від 02.07.2014 року по справі №6-68цс14, у якій ВСУ висловив позицію, згідно якої право власності співвласника на частки в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Також зазначила, що з огляду на технічні характеристики даної однокімнатної квартири її поділ з обладнанням ізольованих однокімнатних квартир неможливий, дана квартира є неподільною. Також відмітила, що представник відповідача у судовому засіданні визнала, що відповідач ніколи не мешкав і не може мешкати у спірній квартирі, не оплачував витрати по її утриманню. Відповідач має у власності інше житло та проживає там разом зі своєю сім`єю. Спірна квартира перебуває у постійному володінні та користуванні позивача, на її повному утриманні. Відповідач та його представник як не погоджуються продавати позивачеві свою частку у квартирі за ринковою ціною, так і нести витрати по її утриманню. Зазначила, що припинення права власності не завдасть шкоди відповідачу, а навпаки, отримання компенсації надасть можливість покращити здоров`я та побут. Окрім того, наголосила, що документи, додані представником відповідача до апеляційної скарги, подані з порушенням порядку та строків, не спростовують доводів позивача про можливість припинення частки відповідача у спірній квартирі. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а також відшкодувати судові витрати на правову допомогу, понесені позивачкою у зв`язку з апеляційним переглядом справи у розмірі 7 700 грн. В судовому засіданні ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просила її задовольнити. ОСОБА_3 та адвокат Трегубенко С.В., яка діє в інтересах позивачки, заперечували проти апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, подавши 17 січня 2021 року до суду заяву про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 є власником 5/6 часток квартири АДРЕСА_1 , з яких: 2/3 частки на підставі договору дарування від 25.09.2017 року та 1/6 частки на підставі договору дарування від 28.12.2018 року. ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_4 належить 1/6 частка на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02.12.2009 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.09.2010 року. Право власності сторін на частки у квапртирі зареєстроване у встановленому законом порядку. Згідно свідоцтва про право власності на житло від 30.03.1995 року ОСОБА_2 разом з матір`ю - ОСОБА_1 мають у власності в рівних долях квартиру за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 62,0 кв. м, де вони зареєстровані та постійно проживають. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.1997 року ОСОБА_2 , 1972 року народження, визнано недієздатним. Розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 16.09.1997 року № 1045 ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , призначено опікуном над недієздатним сином - ОСОБА_2 . Згідно медичного висновку від 17.05.2006 року ОСОБА_2 має хронічне нервово-психічне захворювання, через яке він не може проживати в комунальній квартирі та в одній кімнаті з іншими членами сім`ї, має право на отримання житлового приміщення на нижніх поверхах або в будинку з ліфтом. Згідно висновку лікарської комісії від 29.11.2006 року № 31, ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка постійно здійснює догляд за хворим і проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 . За станом психічного здоров`я хворий ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду і не здатний до самообслуговування. Згідно звіту з незалежної оцінки майна № 03/2021 від 12.01.2021 року ринкова вартість квартири на час розгляду справи складає 648 000,00 грн., відповідно ринкова вартість 1/6 частки відповідача у квартирі складає 108 000,00 грн. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 26.05.2021 року, орган опіки та піклування на засіданні опікунської ради 10.03.2021 року дійшов висновку про можливість припинення права на частку у спільному майні з виплатою компенсації недієздатному ОСОБА_2 , за умови погодження з його законним представником. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що що спірна квартира, яка є неподільною річчю, є спільною частковою власністю сторін, спільне володіння і користування якою є неможливим, тому вирішення даного спору саме шляхом виділу і виплати грошової компенсації належної відповідачу частки квартири не буде порушувати та обмежувати права й інтереси останнього та буде відповідати інтересам усіх сторін по справі. Суд першої інстанції також погодився з тим, що розв`язання цієї спірної ситуації в іншій спосіб неможливе, оскільки не буде відповідати інтересам другого співвласника та буде порушувати й обмежувати його майнові права. Відповідач як другий співвласник постійно проживає в іншій квартирі, потреби в проживанні в спірній квартирі не має, а тому суд дійшов висновку про розподіл спірної квартири шляхом стягнення з позивача на користь відповідача вартості належної йому 1/6 частки в спірній квартирі у розмірі 108 000 грн, та виділ цієї частки у власність іншого співвласника. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (стаття 358 ЦК України). Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16, Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що "відсутність конструкції ("за наявності одночасно") в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас, необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності". Суд першої інстанції, належним чином оцінивши подані сторонами докази, встановив, що квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною, неподільною і за технічними характеристиками спільне володіння і користування цим майном сторонами неможливе. Також суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 , який успадкував 1/6 частку спірної квартири, у ній не проживає і є співвласником трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , де проживає та зареєстрований. Окрім того, колегія суддів ураховує ту обставину, що співвласники спірної квартири не є членами однієї сім`ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство. Відповідач є сином від першого шлюбу померлого чоловіка позивачки. Спільне володіння та користування сторонами спірною квартирою неможливе також у зв`язку зі станом здоров`я відповідача, який згідно медичного висновку від 17.05.2006 року не може проживати в комунальній квартирі, не може проживати в одній кімнаті з іншими членами сім`ї. Встановивши, що ОСОБА_2 не проживав, не проживає і не може проживати у спірній квартирі, не несе витрат на її утримання та має у власності інше житло, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що припинення права власності на 1/6 частку спірного майна не завдасть істотної шкоди його інтересам. При цьому, колегія суддів вважає, що за встановлених вище обставин втручання у право відповідача на майно є виправданим (необхідним) відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідає меті дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін. Доводи апеляційної скарги про те, що документи, які підтверджують право власності позивачки на частки квартири, є підробленими, не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки встановлення вказаних обставин не входить до предмету доказування у даній справі. Окрім того, право власності позивачки на частки у спірній квартирі зареєстроване у встановленому законом порядку, доказів про те, що договори дарування від 25.09.2017 року та від 28.12.2018 року визнавались недійсними в судовому порядку відповідачкою не надано. Також, не приймаються до уваги колегії суддів посилання скаржника на те, що позивач здає в оренду спірну квартиру, а відповідача та його представника до квартири не допускає, оскільки будь-яків доказів на підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи немає. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо звернення відповідача до суду із вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю або визначення порядку користування житловим приміщенням. Слід зазначити, що орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації подав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій підтвердив, що ОСОБА_5 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , не здійснює управління майном підопічного, а саме 1/6 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , не дбає про збереження та використання майна підопічного в його інтересах, оскільки не визнає розподіл часток в квартирі, яка є спадковим майном. Разом з тим, позовних заяв від імені підопічного про усунення перешкод у користуванні, вселення опікуном подано не було. З урахування вищенаведеного, орган опіки та піклування на засіданні опікунської ради 10.03.2021 року дійшов висновку про можливість припинення права на частку у спільному майні з виплатою компенсації недієздатному ОСОБА_2 , за умови погодження з його законним представником. Вказаний висновок орган опіки та піклування підтримує і на стадії апеляційного перегляду справи. Непереконливими колегія суддів вважає і посилання скаржника на те, що відповідач є недієздатною особою, а тому він не може бути позбавлений права власності, оскільки обсяг його дієздатності з урахуванням встановлених у справі обставин не може бути підставою для відмови у позові. Відхиляються колегією суддів і доводи апеляційної скарги щодо заниження оціночної вартості квартири, оскільки відповідність звіту з незалежності оцінки майна № 03/2021 року від 12.01.2021 року підтверджена Рецензією від 13.01.2021 року. Компенсація в розмірі 108 000 грн внесена на депозитний рахунок суду. При цьому, законний представник відповідача, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, на спростування наданого позивачем звіту клопотань про призначення експертизи не заявляла, виготовленого на її замовлення висновку експертного дослідження щодо вартості 1/6 частки спірної квартири не надала. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного. Статею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. На підтвердження факту понесення судових витрат на правову допомогу у звязку з апеляційним переглядом справи, ОСОБА_3 долучила до відзиву на апеляційну скаргу копію договору про надання правової допомоги № 14 від 17.12.2021 року, укладений між адвокатом Трегубенко С.В., та ОСОБА_3 , в якому сторони у розділі 5 погодили, що загальну суму гонорару за цим договором складає загальна вартість робіт, виконаних адвокатом під час виконання доручень клієнта по цьому договору. Перелік робіт та їх вартість: аналіз апеляційної скарги та додатків до неї, законодавчий аналіз та аналіз судової практики з питань, що стосуються справи - 2500 грн; підготовка відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень заперечень у разі необхідності - 2 700 грн за кожний документ; підготовка заяв, клопотань, довідок у разі необхідності 950 грн за кожний документ; консультування клієнта, узгодження правової позиції - 500 грн за годину роботи; представництво в суді - 2 000 грн за одне судове засідання. Також, позивачкою надано акт виконаних робіт до договору № 14 від 17.12.2021 року, згідно якого адвокатом клієнту ОСОБА_3 були надані усні консультації з порядку розгляду апеляційної скарги в Київському апеляційному суді - 500 грн; аналіз апеляційної скарги та додатків до неї, законодавчий аналіз та аналіз судової практики з питань, що стосуються справи - 2500 грн; підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 2700 грн. Загальна вартість правничої допомоги 5 700 грн. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 131940 від 17.12.2021 року ОСОБА_3 оплатила суму 7 700 грн, з яких 5 700 грн оплата виконаної роботи згідно цього акту, та 2 000 грн попередня оплата участі адвоката у судовому засіданні 17.01.2021 року. Отже, надання адвокатом правничих послуг позивачу та понесення останнім таких витрат підтверджені належними доказами, які були надані суду у строк, визначений процесуальний законом. Відповідач правом на подання клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не скористався. За таких обставин, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 700 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, у розмірі 7 700 (сім тисяч сімсот) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 20 січня 2022 року. Головуючий Т.О. Невідома Судді А.М. Андрієнко О.В. Борисова