Постанова 4803 № 208/1387/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8848/22 Справа № 208/1387/20 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: Судді-доповідача Никифоряка Л.П. Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог щодо предмету спору Кам`янської міської ради Дніпропетровської області та приватного нотаріуса Окати Людмили Григорівни про право власності, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 серпня 2022 року (головуючий у суді 1 інстанції Івченко Т.П.), В С Т А Н О В И В: 03 березня 2020 року ОСОБА_1 в позові пред`явленому до ОСОБА_2 виклав вимоги про припинення його права власності у спільному майні на ј частку квартири АДРЕСА_1 , право власності на яке просив визнати за собою із виплатою ОСОБА_2 11961,69грн, які внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що спільне проживання з братом неможливе через неприязні стосунки і відмову ОСОБА_2 нести витрати на утримання належного йому майна. Можливість припинення права власності відповідача на спільне майно позивач пов`язував із тим, що фактичний поділ майна неможливий і частка відповідача в спільному майні є незначною. Інший довід ОСОБА_1 зводився до того, що він вніс на депозит суду вартість ј частки квартири у розмірі 11961,69грн відповідно до Звіту про проведення незалежної оцінки від 23 січня 2020року, за виключенням 19346,31грн, які він потратив на оплату житлово-комунальних послуг з утримання майна за період з 01 січня 2016року. В уточненому позові від 16 липня 2020року ОСОБА_1 підтримав свої вимоги та просив суд залучити до участі в справі третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог щодо предмету спору Кам`янську міську раду Дніпропетровської області та приватного нотаріуса Окату Людмилу Григорівну. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 серпня 2022 року в задоволені позову відмовлено. Суд зробив висновок про те, що припинення права власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2 , який не має у власності іншого житла. Також згідно висновків суду не підтверджені обставини щодо неможливості спільного проживання сторін в спільному житлі та позивачем з огляду на те, що він відняв від вартості ј частки квартири АДРЕСА_1 вартість житлово-комунальних послуг в розмірі 19346,31грн, не виконанні вимоги чинного законодавства про попереднє внесення на депозит суду вартості частки у спільному майні про припинення права власності на яку позивач заявив вимоги. В апеляційній скарзі представник позивача виклав вимогу про скасування рішення та вимагав направити справу в суд першої інстанції для нового розгляду. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що поза увагою суду залишились обставини, які мають істотне значення для вирішення справи з приводу того, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з січня 2016року, не бере участі в утриманні свого майна і не бажає продати свою частку. Також незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягала в тому, що судом порушені норми процесуального права і не вжито заходів до відповідача який зловживав своїми процесуальними правами. Суд апеляційної інстанції заслухавши суддю-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши пояснення представника позивача який подав апеляційну скаргу, за відсутності учасників справи, явка яких є необов`язковою, повідомлених про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. Квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 ѕ частки та ОСОБА_2 ј частка /копія свідоцтва про право власності на житло від 13 липня 2001року а.с.7, копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 липня 2015року а.с.9 та копія договору дарування ј частки квартири у праві приватної спільної часткової власності від 20 січня 2020року а.с.12/. З довідки про реєстрацію та склад сім`ї № 3/1113 від 20 січня 2020року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 станом на 09 січня 2020року зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 /а.с.14/. За змістом Довідки про технічний стан нерухомого майна від 20 лютого 2020року виділ ј частки квартири АДРЕСА_1 у фізичному та експлуатаційному сенсі передбачає необхідність вручання у фізичну цілісність об`єкта та зважаючи на незначність частки такий виділ неможливий /а.с.15/. Вартість квартири АДРЕСА_1 станом на дату оцінки 23 січня 2020року порівняльним підходом експертом визначена у 125232,00грн та відповідно ј частка вартувала 31308,00грн /а.с.17-21/. В наданих ОСОБА_1 рахунках визначена заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з січня 2016року по січень 2020року за ј частку в спільному майні в загальному розмірі 19364,31грн /а.с.22-24/. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав що позивач не довів правових підстави для задоволення позову і не надав належних та допустимих доказів, що свідчили би про можливість припинення права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру. У даній справі сторони не оспорювали обставини що розміру їх часток у спільному майні, також з огляду на те, що не були оскаржені обставини щодо правомірності набуття сторонами права власності на спірне майно, такі обставини не можуть бути предметом перевірки апеляційного суду. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно з`ясував обставини у справі та дотримався норм матеріального права. Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції виходить з того, що припинення права власності на часту у спільному майні за вимогою інших співвласників регулюється Цивільним кодексом України, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї /частина перша статті 365 ЦК України/; та суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду /частина друга статті 365 ЦК України/. Наявність підстав для задоволення позову позивач пов`язував із тим, що частка відповідача становить ј та є незначною, через що неможливо поділити спірну квартиру; і стверджував що спільне володіння і користування майном є неможливим; також наполягав на тому, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, котрий в квартирі не проживає тривалий час і має інше місце проживання. Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника і попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено наявність передбачених частиною першою статті 365 ЦК України підстав для припинення права власності. Сам по собі факт приналежності відповідачу ј частки у спільному майні, з врахування фактичних обставин щодо площі спірного майна, не є безумовною підставою для віднесення такої частки до незначної. Також за змістом наведеної норми ОСОБА_1 мав довести належним чином обставини якими він обґрунтовував позов щодо неможливості виділення частки в натурі і неможливості спільного володіння і користування майном. Надана позивачем Довідка про технічний стан нерухомого майна від 20 лютого 2020року не є належним і допустимим доказом та з урахуванням положень норм цивільного процесуального права не являється висновком експертизи, також ненадані додаткові матеріали і технічна документація на підставі яких можна було би дійти до такого висновку. У відповідності до положень частини першої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень. Взаємний зв`язок доказів в їх сукупності вказує на їх не достатність для вирішення питання щодо встановлення обставин, які входять до предмету доказування та заявлені вимоги не підтверджують. Позивач також не довів, що існують обставини які перешкоджають чи значною мірою ускладнюють його спільне володіння і користування з відповідачем спірною квартирою. Підтверджені в суді обставини щодо видатків позивача на утримання спірного житла та надані ним письмові докази щодо не проживання ОСОБА_2 з січня 2016року в квартирі АДРЕСА_1 суд оцінює з урахуванням усіх обставин справи та вважає що зазначені обставини не вказують на неможливість спільного володіння і користування цим майном. Крім того, суд визнає що позивачем не підтверджено обставини з приводу того, що ОСОБА_2 як власник втратив інтерес до своєї ј у спільному майні. Жодний доказ не вказує на те, що відповідач має у власності інше житлове приміщення, є таким що забезпечений житлом і припинення його права власності не завдасть йому істотної шкоди. Беззаперечною є та обставина, що позивач вніс на депозитний рахунок суду 11961,69грн за призначенням для виплати ОСОБА_2 за ј частку у спільному майні, в підтвердження чого надав квитанцію від 03 березня 2020року /а.с.4/, тоді як аналіз доказів в їх сукупності дає підстави для висновку про те, що внесок становить значно меншу суму ніж та вартість ј спірної квартири, яку самостійно визначено позивачем. Здійснення позивачем самостійних розрахунків і значне зменшення вартості ј частки спірного майна не охоплюється положеннями частини другої статті 365 ЦК України і не є належним виконанням умови щодо попереднього внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду. Та вирішальним для результатів розгляду даної справи суд апеляційної інстанції вважає саме внесення вартості частки, відповідно до обставини справи вартості ј частки квартири АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 був позбавлений можливості визначивши свої права і позовні вимоги та реалізовуючи їх за своїм розсудом паралельно вирішувати питання про обов`язок співвласника нести витрати на утримання майна і щодо розміру таких витрат. Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Разом з тим, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб сторони надали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивач беззаперечно мав можливість ознайомитися із матеріалами справи та реалізувати свої прав в повному обсязі, та саме сторони несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням ними процесуальних дій. З огляду на викладене, позивач в апеляційній скарзі в жодний спосіб не спростував висновків суду першої інстанції та не надав доказів в підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги. Рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві та апеляційній скарзі без встановлення відповідних фактів щодо наявності підстав для припинення права власності на частку у спільному майні. З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову. Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та правильно застосував норми матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 грудня 2022 року. Судді: