Постанова Дніпровський апеляційний суд № 2-4854/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1578/22 Справа № 2-4854/11 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (далі ТОВ Вердикт Капітал) звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання, посилаючись на те, що 07 жовтня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалене рішення у цивільній справі за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль були задоволені в повному обсязі та з ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 426 482,38 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 428 302,38 грн. На виконання вказаного рішення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист № 2-4854/11, який був пред`явлений до виконання до Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області. На сьогоднішній день виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 завершено, однак ані постанова, ані сам виконавчий документ на адресу стягувача не повертався. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень з відкритим доступом на сайті: asvpweb.minjust.gov.ua, за параметрами пошуку за прізвищем, ім`ям та по батькові боржника ОСОБА_1 відкриті виконавчі провадження відсутні. У зв`язку із купівлею частини кредитного портфелю, що складається із прав вимоги за кредитними договорами, виникла необхідність у передачі від ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ТОВ Вердикт Капітал оригіналів кредитних справ клієнтів, що у свою чергу є довготривалою процедурою, що також стало підставою пропуску строків на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ураховуючи викладене, заявник просив суд видати дублікат виконавчого листа по справі № 2-4854/11 з виконання рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 жовтня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та поновити строк для його пред`явлення до виконання. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року заяву ТОВ Вердикт Капітал задоволено. Поновлено ТОВ Вердикт Капітал строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у відношенні боржника ОСОБА_1 , що виданий на виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2011 року по цивільній справі № 2-4854/11 за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Видано ТОВ Вердикт Капітал дублікат виконавчого листа по справі № 2-4854/11 по виконанню рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 426 482,38 грн., понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 428 302,38 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ Вердикт Капітал про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення до виконання. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ Вердикт Капітал просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції установлено, що 07 жовтня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалене рішення у цивільній справі за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль були задоволені в повному обсязі та з ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 426 482,38 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 428 302,38 грн. На виконання вказаного рішення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист № 2-4854/11, який був пред`явлений до виконання до Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, на сьогоднішній день виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 завершено, однак ані постанова, ані сам виконавчий документ на адресу стягувача не повертався. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень з відкритим доступом на сайті: asvpweb.minjust.gov.ua, за параметрами пошуку за прізвищем, ім`ям та по батькові боржника ОСОБА_1 відкриті виконавчі провадження відсутні. Задовольняючи заяву ТОВ Вердикт Капітал про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт втрати виконавчого листа, при цьому рішення суду від 07 жовтня 2011 року, на виконання якого видано виконавчий лист, наразі не виконано. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Згідно статті 14 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Частиною першою статті 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Стаття 24 вказаного Закону передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Проте, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Як убачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалене рішення у цивільній справі за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль були задоволені в повному обсязі та з ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 426 482,38 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 428 302,38 грн. На виконання вказаного рішення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист № 2-4854/11, який був пред`явлений до виконання до Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області. Згідно листа Шевченківського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіоанльного управління юстиції (м. Дніпро) від 13 жовтня 2021 року № 03-2/42043, на виконанні у відділ перебував виконавчий лист № 2-4854/11. Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС від 04 жовтня 2016 року було відкрито виконавче провадження. 23 листопада 2016 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. 23 листопада 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС від 15 червня 2017 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження. 15 червня 2017 року державним виконавцем було направлено лист з постановою про повернення виконавчого документа та оригінал виконавчого документа засобами поштового зв`язку на адресу стягувача (а.с.208-209). З огляду на викладене, строк потрібно відраховувати саме з дати винесення постанови про повернення виконавчого документа. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 464/10793/13-ц (провадження № 61-19536св19). 05 жовтня 2016 року набув чинності новий Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, відповідно до статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно частини п`ятої статті 12 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документу) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документу) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. На момент подачі заяви про видачу дубліката виконавчого листа, строк для його пред`явлення минув, оскільки його повернуто 15 червня 2017 року, а строк пред`явлення його до виконання закінчився 15 червня 2020 року. ТОВ Вердикт Капітал вперше звернулося до суду з питання поновлення строку для предявлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа 23.07.2020 року (а.с.136). Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2020 року заяву було залишено без розгляду. Вдруге ТОВ Вердикт Капітал звернулося до суду з питання поновлення строку для предявлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа - 24 грудня 2020 року (а.с.174), просило з обґрунтованих підстав поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Враховуючи зазначені обставини, районний суд обґрунтовано поновив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видав його дублікат, з висновком якого погоджується й апеляційний суд. Колегія також враховує, що виконавчий лист, який було отримано представником ПАТ Райффайзен Банк Аваль 03.02.2012 року перебував на примусовому виконанні з 26.11.2012 року, який 15.06.2017 року, засобами звязку, повернуто стягувачу. 26.12.2019 року ТОВ Вердикт Капітал набуло право вимоги за кредитним договором № 014/130693/3158/73. 28.02.2020 року звернулось до місцевого суду із заявою про заміну сторони стягувача його правонаступником. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2020 року було здійснено заміну стягувача ПАТ Райффайзен Банк Аваль на його правонаступника ТОВ Вердикт Капітал у цивільній справі № 2-4854/11 за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/130693/3158/73. Тобто, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Вердикт Капітал з моменту набуття права стягнення за вищевказаним Договором кредиту та виконавчим документом вчиняв передбачені законодавством дії щодо виконання рішення суду. Як було підтверджено в суді апеляційної інстанції представником апелянта судове рішення на теперішній час не виконано, заборгованість не погашена. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко