Постанова Хмельницький апеляційний суд № 683/3315/21

Провадження № 33/4820/105/22 Справа № 683/3315/21 Головуючий в 1-й інстанції Завадська О. П. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Федорова Н.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 січня 2022 року м.Хмельницький Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Бондаря О.В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2021 року, - в с т а н о в и л а : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 454 грн. судового збору. За постановою суду, ОСОБА_1 03 листопада 2021 року о 17 год. 23 хв. по вул. Центральна в с. Сковородки Старокостянтинівського району Хмельницької області керував транспортним засобом марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанову вважає незаконною та необґрунтованою. Суд не дослідив всі обставини справи, не дав належної оцінки наявним доказам у справі, чим порушив вимоги ст. 252 КУпАП. У доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд не врахував грубих порушень поліцейськими вимог чинного законодавства під час висловлення йому пропозиції пройти огляд та оформлення адмінматеріалів щодо нього. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано за допомогою якого технічного засобу мав проводитись огляд на стан сп`яніння. Не зазначено також в ньому і про проведення відеофіксації. А тому відеозапис, наявний у матеріалах справи, вважає неналежним та недопустимим доказом. Крім того, в матеріалах справи відсутнє направлення для проходження огляду в закладі охорони здоров`я, що також залишилось поза увагою суду. Судом не враховано, що він не відмовлявся від проходження огляду, а лише наполягав, щоб такий проводився у присутності двох свідків. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення особи, що притягується адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги та доповнень до неї, з посиланням на зазначені у них доводи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, суд вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконанні в повній мірі. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнав, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема, даними: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 165153 від 03 листопада 2021 року, згідно яких 03 листопада 2021 року о 17 год. 23 хв. по вул. Центральна в с. Сковородки Старокостянтинівського району Хмельницької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1); - даними відеозапису означеної події, з яких вбачається, що на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські зупинили транспортний засіб марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Причиною зупинки були очевидні ознаки, що свідчили про технічну несправність транспортного засобу не працювали задні габаритні ліхтарі. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння водій погодився, але висунув вимогу, що буде проходити такий лише у присутності свідків. Працівник поліції роз`яснив останньому, що участь свідків необов`язкова, оскільки ведеться відеофіксація. Однак, ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Після цього йому було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду, але водій також відмовився в категоричній формі. Далі, відповідно до вимог Закону, поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду, зокрема те, що у разі відмови від проходження огляду буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На такі роз`яснення водій відповів: «складайте що хочете, я підписувати його не буду» (а.с. 9; файл VID-20211105-WA0002 з 05:10 хв. по 06:00 хв.). Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_1 про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими, на увагу не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами. Твердження апелянта про те, що у протоколі не зазначено за допомогою якого приладу мав здійснюватись огляд на стан сп`яніння, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки таке не ґрунтується на вимогах закону та наявних у справі доказах. Так, протокол, який долучено до матеріалів справи, складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, зокрема у ньому зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Водночас, зміст протоколу не містить графи, де має зазначатись інформація про технічний засіб, за допомогою якого має проводитись огляд особи, яка відмовилась від такого огляду, що відповідає вимогам КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис, наявний у матеріалах справи, є неналежним та недопустимим доказом, на увагу суду не заслуговують, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, у тому числі, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня норма, яка б передбачала правове визначення понять належності та допустимості доказів у справах про адміністративні правопорушення. Тому суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінально-процесуальному законодавстві. Так, відповідно до приписів ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. В матеріалах справи наявний оптичний диск із відеозаписом означеної події. Із даних диску вбачається, що саме ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі. Крім того, поліцейські попереджали водія, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» ведеться відеозйомка. Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 . Отже, наявний відеозапис події є належним та допустимим доказом у справі. А тому, відеофайл, як доказ вини ОСОБА_1 , був правильно оцінений судом відповідно до вимог ст. 252 КУпАП в сукупності з іншими доказами у справі та не спростовує винуватості останнього у вчиненому. Доводи апелянта про те, що поліцейський не видав направлення на проходження огляду в медичному закладі не ґрунтується на вимогах закону. Так, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння складається поліцейським у разі, коли останній погоджується на проходження такого огляду в медичному закладі. В даному випадку ОСОБА_1 у категоричній формі відмовився від проходження огляду в медичному закладі, а тому підстав для складення відповідного направлення не було. Твердження апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду, а лише наполягав, щоб такий проводився у присутності двох свідків, то такі не ґрунтуються на вимогах закону. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, зазначеною нормою КУпАП (зі змінами від 16.02.2021 року), який має вищу юридичну силу, ніж підзаконний акт Інструкція № 1408 від 10.11.2015 року, на яку посилається апелянт, у разі застосування працівниками поліції відеофіксації під час огляду водія на стан сп`яніння, участь двох свідків законом не передбачена. З відеозапису вбачається, що працівник поліції роз`яснював ОСОБА_1 , що участь свідків необов`язкова, оскільки ведеться відеофіксація. Однак, ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та проїхати до медичного закладу для проходження такого. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були підставами для зміни або скасування судового рішення. Враховуючи сукупність вищевказаних доказів, суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження, як того просить апелянт, відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в : Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О.